стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Нейром'язеві дисфункції сечового міхура; Протокол лікування


  • Без офіційної назви
    • Додаток до наказу МОЗ №624 від 29-12-2003
    • Тема, опис документа: Протокол лікування
    • Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: діти
    • Напрямок медицини: Дитяча урологія
    • Клінічний стан, патології: Нейром'язеві дисфункції сечового міхура
амизил цена


• ШИФР МКХ-10 : N 31

• НЕЙРОМ'ЯЗЕВІ ДИСФУНКЦІЇ СЕЧОВОГО МІХУРА.

Існують дві групи нейром'язевих дисфункцій сечового міхура:

- неорганічного походження, які виникають внаслідок порушення контролю з боку нервової системи за функцією сечового міхура та сфінктера уретри при повному збереженні цілісності її центрального та переферичного відділів і при відсутності анатомічних обструкцій нижніх сечових шляхів;

- спинальний сечовий міхур, який викликаний вродженими (менінгомієцелє) або травматичними ураженнями термінального відділу спинного мозку.

Виділяють дві основні клінічні форми нейром'язевих дисфункцій, характерні для обох зазначених груп:

- гіперрефлекторний (спастичний) сечовий міхур;

- гіпорефлекторний (гіпотонічний) сечовий міхур.

Загальні клінічні симптоми нейром'язевих дисфункцій сечового міхура, при наявності яких слід проводити стаціонарні методи обстеження:

енурез, денне нетримання сечі (імперативні поклики на сечовипускання), часте сечовипускання (через 30 хв. - 1,5 год.), рідке сечовипускання (2 - 3 рази на добу) великими порціями (400 - 600 мл) сечі, натужування під час сечовипускання, наявність тонкої і в'ялої струї сечі, гостра затримка сечі, повне або часткове нетримання сечі, відсутність поклику на сечовипускання.

• МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ДІТЕЙ З НЕЙРОМ'ЯЗЕВИМИ ДИСФУНКЦІЯМИ СЕЧОВОГО МІХУРА ТА ПОСЛІДОВНІСТЬ ЇХ ВИКОНАННЯ:

- загальноклінічні методи дослідження крові та сечі;

- бактеріологічні дослідження сечі з визначенням чутливості мікрофлори до антибіотиків та уросептиків;

- реєстрація добового ритму спонтанних сечовипускань (методи дивись в розділі "Уретерогідронефроз");

- ультразвукове дослідження з визначенням ємкості сечового міхура, залишкової сечі та її об'єму;

- екскреторна урографія при заповненому та спорожненому сечовому міхурі;

- мікційна цистографія;

- цистоскопія;

- урофлоуметрія і ретроградна цистотонометрія.

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ГІПЕРРЕФЛЕКТОРНОГО (СПАСТИЧНОГО) СЕЧОВОГО МІХУРА:

- часте сечовипускання (кожні 30 хв. - 1,5 год.) малими об'ємами (30 - 70 мл) сечі, денне нетримання сечі;

- енурез;

- періодична "безсимптомна" гіпертермія (38 - 40° C), коли відсутні признаки запалення верхніх дихальних шляхів;

- "туге" заповнення рентгеноконтрастною речовиною обох сечоводів на всьому протязі, що виділяється на екскреторних урограмах;

- малі розміри сечового міхура, "фестончатість" його контурів по даним мікційної цистографії;

- трабенулярність слизової оболонки, що виділяється при цистоскопії;

- зменшення порога чутливості сечового міхура (до 45 - 90 мл), підвищення тонусу детрузора і внутрішньоміхурового тиску, зменшення ефективної ємкості сечового міхура (100 - 137 мл), що виділяється ретроградною цистотонометрією.

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ГІПОРЕФЛЕКТОРНОГО (ГІПОТОНІЧНОГО) СЕЧОВОГО МІХУРА:

- рідке сечовипускання (2 - 3 рази на добу) великими порціями сечі (400 - 600 мл);

- натужування при сечовипусканні;

- сечовипускання здійснюється в'ялою струєю;

- часткове нетримання сечі (парадоксальна ішурія), як признак декомпенсації скоротливої здатності сечового міхура;

- пальпація сечового міхура в надлобковій ділянці;

- наявність залишкової сечі, що визначається за допомогою УЗД або катетеризацією сечового міхура;

- збільшення і нерівність контурів сечового міхура по даним екскреторної урографії та цистографії;

- збільшення порога чутливості сечового міхура (до 200 - 350 мл), збільшення ефективності ємкості сечового міхура (400 - 550 мл) по даних ретроградної цистостомії.

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ГІПОРЕФЛЕКТОРНОГО (ГІПОТОНІЧНОГО, АТОНІЧНОГО) СПИНАЛЬНОГО СЕЧОВОГО МІХУРА:

- відсутність поклику на сечовипускання;

- повне або часткове нетримання сечі (парадоксальна ішурія);

- пальпується сечовий міхур в надлобковій ділянці або на рівні пупка;

- наявність великого об'єму (200 - 350 мл) залишкової сечі;

- дефект (відсутність) дужок поперекових та крижових хребців по даних рентгенографії хребта;

- в ряді випадків дисфункція сечового міхура поєднується з нетриманням кала.

УСКЛАДНЕННЯ ДИСФУНКЦІЙ СЕЧОВОГО МІХУРА:

- пієлонефрит або цистит, їх поєднання;

- міхурово-сечовідний рефлюкс;

- сечоміхуровозалежний уретерогідронефроз;

- хронічна ниркова недостатність.

• ЛІКУВАННЯ.

Лікування нейром'язевих дисфункцій сечового міхура здійснюється комплексом патогенетичних заходів в залежності від виду порушень скоротливої здатності стінки сечового міхура: при гіперрефлекторному (спастичному) сечовому міхурі заходи, спрямовані на усунення підвищеної скоротливості, при гіпорефлекторному (гіпотонічному) сечовому міхурі заходи, спрямовані на підвищення скоротливої здатності стінки сечового міхура.

Лікування гіперрефлекторного (спастичного) сечового міхура включає одночасний прийом одного з препаратів наступних фармакологічних груп і фізіотерапевтичних методів:

- препарати направленої медіаторної дії: M-холінолітики, стимулятори b-адренорецепторів, а також антагоністи іонів кальція;

- стимулятори тканинного дихання;

- аплікації парафіну або озокериту на надлобкову ділянку тривалістю кожної аплікації 30 - 40 хв.;

- антипростогландтнові препарати;

- електростимуляція м'язів промежини чи ануса;

- антибактеріальна терапія антибіотиками широкого спектру дії та уросептиками (лише у випадках запальних ускладнень - пієлонефриту чи циститу).

Основний курс лікування триває 5 - 6 міс., який здійснюється таким чином: 12 - 14 днів кожного місяця призначається один з препаратів (чи фізпроцедур) кожної групи (препарати медіаторної дії приймати впродовж 3 - 5 місяців без перерви), останні 16 - 18 днів кожного місяця призначають фітопрепарати. Піддержуючі 2-х місячні курси лікування проводять після 3 - 4 міс. перерви після основного курсу і переважно в весняно-осінні періоди року. Лікування триває до досягнення стабільної відсутності розладів сечовипускання.

Лікування гіпорефлекторного (гіпотонічного), в т. ч. спинального сечового міхура, здійснюється одночасним прийомом одного з препаратів наступних фармакологічних груп та перманентної катетеризації сечового міхура або накладанням пункційної надлобкової цистостоми:

- препарати направленої медіаторної дії (інгібітори холінестеради), М-холіноміметики (наприклад: ацеклідин, карбохілін та ін.);

- стимулятори тканинного дихання (дивись розділ "Лікування гіперрефлекторного сечового міхура").

Перманентна катетеризація сечового міхура (у дівчаток) або надлобкова пункційна цистостома з наступним затисканням і розтисканням цистостомічної трубки через певні проміжки часу (у хлопчиків).

Для визначення оптимального проміжку між кожною катетеризацією сечового міхура чи затискання і розтискання цистостомічного дренажу використовують наступну методику: через одну добу після накладання надлобкової пункційної цистостоми шляхом її затискання почергово на 1, 2, 3, 4, 5 годин визначають об'єм накопиченої сечі, при наявності якого максимальний внутрішньоміхуровий тиск не перевищував норму (10 мм р. ст.), визначають час, за який накопичувався цей об'єм сечі, що слугує часовим орієнтиром періодичності розтискання цистостомічної трубки та спорожнення сечового міхура індивідуально у кожного хворого. В середньому ці інтервали становлять 3 - 5 годин; по мірі покращання функції сечового міхура інтервали збільшуються, орієнтиром для перегляду часових проміжків розтискання цистостомічної трубки слугує величина об'єму залишкової сечі. Періодичність катетеризації сечового міхура визначають за аналогічною методикою за допомогою катетера. В амбулаторних умовах катетеризацію здійснюють батьки хворого після інструктажа і набування навиків в урологічному стаціонарі.

• КРИТЕРІЇ ВИЗНАЧЕННЯ ТРИВАЛОСТІ ЛІКУВАННЯ ТА ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТІ.

Для нейром'язевих дисфункцій сечового міхура неорганічного походження:

- відсутність або суттєве зменшення проявів клінічних симптомів (енурез, денне нетримання сечі, нормальна частота сечовипускання та ін.);

- відновлення до вікової норми ..... чутливості та ефективної ємності сечового міхура;

- відсутність або суттєве зменшення залишкової сечі;

- відсутність пієлонефриту (циститу).

Для нейром'язевих дисфункцій органічного походження - спинального сечового міхура (гіпотонічний):

- повне або суттєве відновлення почуття поклику на сечовипускання;

- повне або суттєве зменшення об'єму залишкової сечі;

- зменшення об'єму сечового міхура та розширення верхніх сечових шляхів.