 Атрезія стравоходу у дітей; Протокол діагностики та лікування |
 |
ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30 березня 2004 р. N 88-Адм
Діагностика в пологовому будинку:
1. Зондування стравоходу гумовим катетером (N 8 - 10) - має місце перешкода до проведення зонду по стравоходу.
2. Пінячі виділення з ротової порожнини і носа.
3. Ціаноз.
4. Вдування в зонд повітря (проба Елефанта) - введене у зонд повітря з шумом повертається зовні.
5. Перкусія живота - тімпаніт над шлунком.
Перша допомога та транспортування.
1. Обов'язкова інтубація трахеї.
2. Заборона годування і пиття через рот.
3. Зволожений кисень.
4. Засоби щодо запобігання охолодженню дитини.
5. Ретельне відсмоктування слизу кожні 10 - 15 хв. із верхнього відрізка стравоходу.
Діагностика в спеціалізованому дитячому хірургічному відділенні.
1. Оглядова рентгенографія органів грудної та черевної порожнини.
2. Рентгенологічне дослідження стравоходу з рентгенконтрастним зондом.
3. Ультразвукове обстеження органів черевної та грудної порожнини (на наявність супутніх вад розвитку).
4. Нейросонографія.
5. Ехокардіографія та УЗД крупних судин.
6. Консультація генетика.
Передопераційна підготовка.
1. Продовження виконання пунктів 1 - 6 першої допомоги.
2. Інфузійна терапія з метою нормалізації показників білкового складу крові.
3. Антибактеріальна терапія.
4. Вікасол.
5. Симптоматична терапія.
Передопераційна підготовка може тривати одну або декілька діб. Чим більш виражена пневмонія або інші розлади, тим тривалішою може бути передопераційна підготовка.
Хірургічне лікування.
Показання до проведення екстреної операції - корекції вади розвитку.
1. Наявність широкої нижньої трахеостравохідної нориці.
2. Поєднання атрезії стравоходу з нижньою трахеостравохідною норицею з вадами розвитку шлунково-кишкового тракту (кишкова непрохідність).
Методи хірургічної корекції.
1. При ізольованій формі атрезії стравоходу без нориці, коли є значний діастаз та неможливо накласти прямий анастомоз, операція проводиться в 2 етапи.
Перший етап - накладання шийної езофагостоми і гастростоми, або подвійної езофагостоми.
Другий етап - повторна реторакотомія. Дослідження орального і аборального кінця стравоходу та спроба накласти анастомоз "кінець-в-кінець" однорядним швом. При неможливості накладання прямого анастомозу у 5 - 7 місячному віці виконується пластика стравоходу.
2. При атрезії стравоходу з норицями накладається первинний і відстрочений анастомоз.
Первинний анастомоз формується у випадках, коли після відсічення нориці та мобілізації сегментів стравоходу їх вдається без натягування зшити однорядним швом.
Відстрочений анастомоз накладається при неможливості накладання анастомозу із-за значного діастазу.
При цьому оперативному втручанні після ліквідації трахео-стравохідної нориці просвіт нижнього сегмента зшивається обвивним швом наглухо і сегмент фіксується до міжреберних м'язів максимально високо. Верхній сегмент стравоходу не виводиться з грудної клітки. Рана грудної клітки зашивається наглухо після встановлення дренажу у ретроплевральному просторі. Операція закінчується накладанням гастростоми. Формування відстроченого анастомозу здійснюється через 8 - 10 тижнів.
Післяопераційне ведення хворих, яким зроблений первинний анастомоз стравоходу.
1. ШВЛ з міорелаксантами протягом 6 - 8 діб з абсолютною синхронізацією з апаратом, глибокий медикаментозний сон.
2. Шлунковий зонд не витягується і не змінюється протягом 10 - 12 діб (до загоєння анастомозу).
3. Видалення ретроплеврального дренажу на 9 добу.
4. Антибактеріальна терапія.
6. Інфузійна терапія з метою нормалізації показників білкового складу крові.
5. Симптоматична терапія.
Післяопераційне ведення хворих, яким сформований відстрочений анастомоз:
- контрольне рентгенологічне обстеження через 2 - 2,5 місяці для визначення довжини діастазу між сегментами,
- калібровочне бужування стравоходу,
- закриття гастростоми при доведеній прохідності стравоходу (через 2 - 2,5 місяці після накладання анастомозу).
Диспансеризація.
1. Всі діти, що перенесли операції з приводу атрезії стравоходу, підлягають активному диспансерному нагляду педіатра, дитячого пульмонолога та торакального хірурга протягом 5 років кожні 3 місяці, а далі спостереження здійснюється протягом всього дитячого періоду.
Реабілітація та відновне лікування.
1. Профілактика бронхолегеневих захворювань.
2. Корекція дисбіозу кишковика.
|