Гострий апендицит у дітей; Протокол лікування |
ПРОТОКОЛ лікування гострого апендициту у дітей
I. Шифр МКХ-10 - K 35.0
II. Назва захворювання (клінічні форми):
1) гострий катаральний апендицит - паросток виглядає гіперемованим, набряклим
2) гострий флегмонозний апендицит - паросток покритий фібринозно-гнійним шаром, в порожнині очеревини є гнійний вміст
3) гострий гангренозний апендицит - на стінці паростка є ділянки гангрени
4) перфоративний апендицит - стінка паростка має перфоративний отвір, вміст в порожнині очеревини гнійний
5) апендикулярний інфільтрат.
III. Діагностика на догоспітальному етапі:
1) збір анамнестичних даних (болі в животі, блювота, підвищення температури, неспокій або збудженість, відмова від їжі); обов'язково уточнюється давність захворювання;
2) пальпація живота - локальний біль у правій здухвинній ділянці або справа від пупка, напруження м'язів у цій ділянці, позитивні симптоми подразнення очеревини;
3) загальний аналіз крові - лейкоцитоз з нейтрофільним зрушенням вліво.
У дітей молодшого віку гострий апендицит може проявлятися різким занепокоєнням, високою температурою тіла, багаторазовою блювотою, проносом.
Усі діти до 3-х років з болем в животі повинні направлятися в хірургічний стаціонар.
IV. Терапія на догоспітальному етапі:
1) діти з підозрою на гострий апендицит у більшості випадків не потребують лікування;
2) транспортування дітей з попереднім діагнозом "гострий живіт" тільки на ношах або на руках батьків;
3) при наявності блювоти - зондування шлунка;
4) з метою виключення нозологій, в основі яких лежить спастичний компонент (синдром подразненого кишечнику, гастродуоденіт, коліт, доліхосігма), досвідчений лікар може призначити спазмолітики: но-шпа, платифілін, атропін, папаверін у вікових дозах на тлі обов'язкового подальшого спостереження;
5) при наявності тяжкого стану і загрозі погіршення його під час транспортування - дитині необхідно провести інфузійну дезінтоксикаційну терапію з включенням антибактеріальних препаратів.
Застосування знеболюючих ліків, прикладання грілки протипоказано.
V. Діагностика на госпітальному етапі
1) Анамнестичні і клінічні дані.
Клінічна картина типового гострого апендициту у дітей старшого віку характеризується наявністю локального болю у місці проекції апендикса, напруження м'язів у цій ділянці і позитивних симптомів подразнення очеревини.
При тазовому розміщенні апендикса спостерігаються дізурічні розлади.
При ретроцекальному розташуванні паростка можуть бути болі у спині.
У дітей молодшого віку (до 3-х років) у зв'язку з особливостями клінічної картини гострого апендициту і труднощами діагностики показаний огляд у стані медикаментозного сну.
2) Обов'язкова лабораторна діагностика:
а) загальний аналіз крові;
б) загальний аналіз сечі - діагностичне значення має виявлення 10 - 15 лейкоцитів в полі зору у хлопчиків і 20 - 30 лейкоцитів - у дівчаток
в) біохімічне дослідження крові при наявності перитоніту
г) група крові та резус-належність.
3) Додаткова інструментальна діагностика:
а) УЗД;
б) ЕГДФС;
4) Обов'язкові консультації спеціалістів:
а) педіатра, ЛОР.
При неможливості виключити діагноз гострого апендициту здійснюється динамічне спостереження в умовах хірургічного стаціонару - при цьому огляд проводиться кожні 2 - 3 години. Неможливість протягом 6 годин зняти діагноз є показанням до хірургічного втручання.
VI. Хірургічне лікування:
1) передопераційна підготовка:
- ліжковий режим;
- голод;
- зниження температури тіла;
- регідратація по показаннях;
- введення антибіотиків
2) оперативне втручання:
а) доступи:
- Волковича-Д'яконова або Мак-Бурнея
- поперемінний
- поперековий Шпренгеля
- серединна лапаротомія (при розлитих перитонітах)
б) особливість хірургічної тактики при простому апендициті:
- при відсутності змін з боку червоподібного відростка - до проведення апендектомії провести ревізію черевної порожнини, таза, дистального відділу здухвинної кишки протягом до 1 м з метою виявлення дивертикула Меккеля або брижового лімфаденіту;
- при мезаденіті необхідно вилучити лімфатичний вузол для проведення гістологічного дослідження
б) методи апендектомії:
- ампутаційний;
- інвагінаційний;
- екстирпаційний
в) способи обробки кукси апендикса:
- лігатурний;
- лігатурно-кісетний;
- кісетний
г) показання для встановлення мікроіригатора - необхідність контролю гемостазу у черевній порожнині в зв'язку з травматичністю оперативного втручання - на 24 години. Місцеве введення антибіотиків і антисептичних препаратів в черевну порожнину є недоцільним;
д) показання для дренування черевної порожнини - наявність абсцесу, розлиті перитоніти, невпевненість у повному видаленні паростка;
е) апендикс та інші видалені тканини обов'язково направляються на гістологічне дослідження;
ж) видалена з черевної порожнини рідина та гній надсилаються на бактеріологічне дослідження з метою ідентифікації флори та визначення її чутливості до антибіотиків.
VII. Післяопераційне лікування:
1) вживання рідини:
- через 3 - 6 годин дозволяється пити чай або воду;
2) харчування:
- приймання їжі на наступну добу;
3) режим:
- ліжковий протягом 2 - 3 діб;
- наступні дні - загальний
4) показання для переведення хворого у відділення інтенсивної терапії:
- необхідність корекції водно-електролітного балансу і білкових розладів
5) антибіотикотерапія:
- при простому гострому апендициті антибіотикотерапія не проводиться, обмежуються введенням знеболюючих ліків при необхідності
- при деструктивних формах гострого апендициту з перитонітом доцільним є призначення цефалоспоринів II - III покоління з аміноглікозидами та метронідазолом
6) фізіотерапія:
- УВЧ на сонячне сплетіння, електрофорез з 3 % йодистим калієм
7) вітамінотерапія
8) шви знімають на 7 добу з рани у здухвинній ділянці і на 10 добу після серединної лапаротомії
9) після перенесеного інфільтрату перед випискою виконується контрольне УЗД черевної порожнини.
VIII. ДИСПАНСЕРНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ
Проводиться хірургом і педіатром поліклініки протягом 2 тижнів після виписки із стаціонару при неускладнених формах апендициту і протягом 2 місяців - при ускладнених.
Обмеження фізичних навантажень протягом 2 місяців.
|