ПРОТОКОЛ

ЛІКУВАННЯ ЗАКРИТИХ ПОШКОДЖЕНЬ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ

 

1. ШИФР МКХ-10 - S - 30.0.

 

2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАКРИТИХ ПОШКОДЖЕНЬ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ.

 

1. Забій черевної стінки.

 

2. Закриті пошкодження порожнинних органів.

 

3. Закриті пошкодження паренхіматозних органів.

 

4. Закриті пошкодження порожнинних та паренхіматозних органів.

 

3. ДІАГНОСТИКА НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ.

 

1. По можливості, збір анамнезу, оцінка ступеня свідомості та тяжкості стану.

 

2. Підрахунок і оцінка пульсу, частоти дихання, вимір артеріального тиску.

 

3. Загальний огляд і обстеження з метою виявлення травматичних ушкоджень.

 

4. ТЕРАПІЯ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ.

 

1. Очищення ротової порожнини та носоглотки, при необхідності - інтубація трахеї.

 

2. Придання потерпілому горизонтального положення з опущеною головою і поворотом її на бік.

 

3. Проведення протишокових заходів (знеболення, інфузійна терапія).

 

4. Транспортування потерпілого в хірургічне відділення.

 

5. ДІАГНОСТИКА НА ГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ.

 

1. По можливості, збір анамнезу, оцінка ступеня свідомості і тяжкості стану та скарг.

 

2. Загальний огляд і об'єктивне обстеження (підрахунок і оцінка пульсу, частоти дихання, вимір артеріального тиску, пальпація, перкусія, аускультація органів грудної та черевної порожнини).

 

3. Ректальне дослідження.

 

4. Лабораторне обстеження: загальний аналіз крові, сечі, біохімічні показники, визначення групи крові і резус-фактора.

 

5. Рентгенологічне обстеження: оглядова рентгенографія органів грудної та черевної порожнини в вертикальному положенні (при неможливості - в латеропозиції).

 

6. УЗД органів черевної порожнини (при необхідності КТ).

 

7. При наявності чи підозрі на ушкодження інших органів і систем - обов'язкова консультація профільних спеціалістів з необхідним розширенням об'єму обстеження.

 

8. При неможливості вирішити діагностично - тактичні питання неінвазивними методами показана діагностична лапароскопія або методика пошукового катетера.

 

6. ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ.

 

1. Хворий з закритою травмою черевної порожнини повинен бути госпіталізований у відділення інтенсивної терапії.

 

2. При встановленні діагнозу закритої травми черевної порожнини за наявності профузної кровотечі, яка продовжується, показано невідкладне оперативне втручання на фоні масивної інфузійної терапії, не чекаючи стабілізації гемодинамічних показників.

 

3. Хворі при наявності травматичних пошкоджень порожнинного органа підлягають оперативному втручанню після проведення передопераційної підготовки.

 

4. При відсутності клініки кровотечі, стабілізації показників геодинаміки показано проведення інтенсивної терапії під постійним наглядом хірурга, моніторним, лабораторним і УЗД контролем.

 

5. Оперативне втручання виконується серединною лапаротомією.

 

При ушкодженні порожнинного органа з розривом стінки показано ушивання стінки або резекція сегменту кишки з накладанням анастомозу кінець в кінець. При розриві дистальних відділів товстої кишки і наявності перитоніту показано виведення стоми.

 

6. Хірургічна тактика при ушкодженні паренхіматозних органів повинна бути органозберігаючою: ушивання розриву з застосуванням гемостатичних швів, матеріалів, діатермокоагуляції, або сегментарна резекція органа. Спленектомія виконується при розчавленні паренхіми та ушкодженні судинної ніжки. Оперативне втручання закінчується санацією черевної порожнини розчинами антисептиків з уважним контролем гемостазу. Обов'язковим повинно бути дренування при ушкодженні печінки, підшлункової залози і при наявності незначної паренхіматозної кровотечі з виведенням дренажу через допоміжний розріз При зупинці кровотечі консервативними методами і наявності значної кількості крові в черевній порожнині показана лапароскопічна санація через 24 - 48 годин.

 

7. ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНЕ ЛІКУВАННЯ.

 

1. Післяопераційне лікування проводиться під постійним наглядом хірурга.

 

2. Вживання рідини і харчування розпочинати при наявності перистальтики кишок і відсутності застійного вмісту в шлунку.

 

8. РЕАБІЛІТАЦІЙНІ ЗАХОДИ.

 

Хворі, які перенесли закриту травму черевної порожнини, повинні знаходитись на диспансерному обліку з періодичним проведенням лабораторного і УЗД контролю та курсів протиспайкової терапії. Ці заходи направлені на попередження ускладнень, а в випадках їх виникнення - на своєчасне виявлення і лікування

 

9. НАПРАВЛЕННЯ НА САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ЛІКУВАННЯ.

 

Вирішується при наявності показань (спайкова хвороба, панкреатит).