 Інвагінація кишечнику; Протокол лікування |
 |
ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30 березня 2004 р. N 88-Адм
ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ ІНВАГІНАЦІЇ КИШЕЧНИКУ
1. Шифр МКХ-10 - K56.1
3. КЛІНІЧНА КАРТИНА НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ
- гострий початок захворювання: різкий неспокій, плач, вимушене положення дитини
- захворювання частіше зустрічається у віці від 3-х місяців до 1 року, після введення докорму
- раптовий схваткоподібний біль в животі з наявністю "світлих" проміжків в поведінці дитини кожні 10 - 15 хвилин, які поступово стають довшими
- блювота
- кров'янисті виділення з прямої кишки ("малинове желе")
- здуття живота
- наявність інвагінату у черевній порожнині.
3.1 Терапія на догоспітальному етапі:
будь-яка терапія на догоспітальному етапі недоцільна, оскільки не має етіопатогенетичної направленості.
Показана госпіталізація в ургентному порядку у відділення дитячої хірургії.
4. КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ НА ГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ:
- наявність типових клінічних симптомів інвагінації, вказаних вище
- наявність симптому "порожньої правої клубової ямки" (с-м Данса)
- здуття та болючість живота при пальпації
- при пальпації живота можливість виявлення ковбасоподібної еластичної, рухомої пухлини, болючої, такої, що змінює своє розташування в залежності від тривалості захворювання
- при ректальному пальцевому дослідженні можливість визначення розслаблення анального сфінктера, порожньої ампули прямої кишки, кишкової кровотечі та інколи і "головки" інвагіната
- при пневмоіригографії - наявність гомогенної тіні інвагіната овальної форми з рівними контурами та "серпанок" повітря навкруги головки інвагіната
4.1 Додаткові методи обстеження:
- огляд дитини з пальпацією живота у стані медикаментозного сну
- УЗД органів черевної порожнини (для інвагінації є характерним симптом "псевдонирки")
- лапароскопія
4.2 Диференціальну діагностику необхідно проводити з:
- кишковою інфекцією
- гострим апендицитом
- абдомінальною формою хвороби Шенлейн-Геноха
- язвою дивертикула Меккеля
- поліпозом
5. ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНА ПІДГОТОВКА:
здійснюється у відділенні інтенсивної терапії лікарем анестезіологом з метою корекції водних і електролітних порушень та кислотно-лужного стану в залежності від стану хворого
- зонд у шлунок
- антибіотикотерапія
- консультація педіатра, ЛОР, невропатолога.
6. КОНСЕРВАТИВНА ТЕРАПІЯ
Застосовується в перші 18 годин від початку захворювання або при тривалості кровотечі не більше 10 годин.
Здійснюється розправлення інвагіната повітрям під тиском 80 - 100 мм рт. ст.
При неефективності консервативного лікування і пізніх строках захворювання показане хірургічне лікування.
7. ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ
Пропонується поперечний доступ в правому нижньому квадранті живота.
Методи хірургічного втручання:
- дезінвагінація методом "видоювання" інвагіната
- якщо з'являються розриви кишки під час дезінвагінації, то здійснюється резекція інвагіната у межах здорових тканин з формуванням анастомозу "кінець-і-кінець"
- резекція ілео-цекального кута з інвагінатом та накладання анастомозу "кінець-в-бік"
- при дуже важкому стані дитини, некрозі кишки на тлі перитоніту доцільна 2-етапна операція - спочатку накладання ілеостоми, потім - накладання анастомозу.
8. ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНЕ ЛІКУВАННЯ
- інфузійна терапія з метою корекції порушеного водно-електролітного, білкового обміну та кислотно-лужного стану
- дітям, госпіталізованим в ранні строки захворювання, яким була проведена дезінвагінація, годування дозволяється через 6 - 8 годин, сціженим грудним молоком по 15 - 25 мл кожні 2 - 3 години з нічною перервою, зі збільшенням по 10 - 15 мл, доводячи до нормального рівня обсяг їжі на 3 - 4 добу
- профілактика парезу кишківника
- симптоматична терапія
- перев'язки із зміною асептичних пов'язок
- зняття швів на 7 добу.
9. ДИСПАНСЕРНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ:
Здійснюється педіатром і хірургом за місцем проживання протягом 1 року. |