ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Міністерства охорони здоров'я України

від 30 березня 2004 р. N 88-Адм

 

 

 

ПРОТОКОЛ

ЛІКУВАННЯ ЗАЩЕМЛЕНОЇ ПАХВИННОЇ ГРИЖІ

 

1. МКХ-10 - K 43.0

 

2. Клінічна картина.

 

Защемлена пахвинна грижа зустрічається у дітей різних вікових груп. У дітей раннього віку защемлена пахвинна грижа часто самостійно вправляється, а защемлені органи рідко набувають незворотних змін.

 

Защемлена пахвинна грижа діагностується по раптовому болю у пахвинній ділянці або по всьому животі, біль супроводжується наявністю вип'ячування у пахвинній ділянці, яке може спускатися у калитку та не вправляється у черевну порожнину. Іноді при цьому буває нудота та блювота. При об'єктивному обстеженні зовнішнє пахвинне кільце не диференціюється.

 

При защемленій пахвинній грижі або підозрі на защемлення хворий потребує негайної госпіталізації. Спроба насильно вправити грижове вип'ячування у черевну порожнину недопустима.

 

У дітей грудного віку постійною ознакою защемлення є неспокій. У пахвинній ділянці відмічається випинання щільно-еластичної консистенції, яке не вправляється у черевну порожнину. Діти старшого віку скаржаться на різкий біль та випинання у пахвинній ділянці. Пальпація грижі різко болісна. У дівчаток грижове випинання може бути невеликих розмірів і при огляді мало помітне.

 

При защемлені грижі протягом більше доби можуть бути присутні ознаки явної кишкової непрохідності та перитоніту, які супроводжуються інтоксикацією. Блювота стає постійною з домішками жовчі. Шкіра над випинанням гіперемована. У такому разі хворому проводиться слідуюче обстеження - загальний аналіз крові та сечі, група крові та резус-фактор, оглядова рентгенографія черевної порожнини. Хворі з невеликою давністю защемлення (декілька годин) рентгенологічного обстеження не потребують.

 

3. Терапія на догоспітальному етапі.

 

Недоцільна, так як не має етіопатогенетичної направленості.

 

Защемлена пахвинна грижа - це показання до термінового оперативного втручання.

 

4. Передопераційна підготовка.

 

- лабораторне обстеження крові і сечі

 

- група крові і резус-фактор

 

- рентгенографія черевної порожнини (з великою давністю захворювання)

 

- інфузійна терапія з метою корекції водно-електролітних і білкових зрушень та дезінтоксикації при ознаках кишкової непрохідності і перитоніту.

 

5. Хірургічне лікування.

 

Суть операції полягає у розсіченні защемляючого кільця, огляду странгуляційної борозни та при життєздатності защемленого органа, вправленні його в черевну порожнину, виділенні, прошиванні та відсіченні грижового мішка та відновленні цілості апоневрозу шляхом його зшивання "край-в-край".

 

При наявності некрозу защемленого органа переходять на серединну лапаротомію і виконують радикальну операцію.

 

У разі наявності у хворого на защемлену пахвинну грижу супутніх тяжких хвороб (гострих інфекційних, серцевій, нирковій, печінковій недостатності) при невеликій давності защемлення (до 12 годин) можлива консервативна спроба лікування - введення спазмолітиків, тепло на пахвинну ділянку на тлі постійного нагляду хірурга. Але при відсутності ефекту хворому здійснюється термінове оперативне втручання.

 

6. Післяопераційне лікування.

 

- голод протягом 1 доби

 

- знеболюючі препарати по показаннях

 

- при відсутності блювоти, стазу у шлунка - ентеральне харчування з 2 доби

 

- зміна асептичних пов'язок

 

- зняття швів на 6 - 7 добу

 

7. Диспансерне спостереження.

 

Здійснюється хірургом і педіатром протягом 1 місяця після операції.