ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Міністерства охорони здоров'я України

від 30 березня 2004 р. N 88-Адм

 

 

ПРОТОКОЛ

Лікування нориць пупка

 

1. Шифр МКХ-10 - Q 64.4; K 63.2

 

2. Клінічні форми нориць пупка:

 

- нориця жовточного протоку повна; нориця жовточного протоку неповна;

 

- нориця сечового протоку повна; нориця сечового протоку неповна.

 

3. Клінічна картина:

 

3.1 Відсутність загоєння пупочної ранки після відпадання пуповини у новонародженого і протягом першого року життя, виділення кишечного вмісту чи сечі при повній нориці жовточного чи сечового протоку, серозні виділення з пупочної ямки при неповних норицях.

 

Ускладнення повних нориць: мацерація і інфікування шкіри, інфікування сечовивідних шляхів, виникнення омфаліту.

 

3.2 Диференційна діагностика:

 

- флегмонозний омфаліт;

 

- мокнучий пупок;

 

- фунгус;

 

- кальциноз пупка.

 

3.3 Уточнення діагнозу при тривалому незагоєнні пупочної ранки проводиться шляхом зондування, введення індигокарміну при напрямку нориці донизу з контролем кольору сечі, бокова рентгенографія черевної стінки при наявності вапняних крихт в пупочній ямці.

 

4. Лікування:

 

4.1 Лікування на догоспітальному етапі. Ретельний догляд за пупочною ранкою з обробкою її розчином перекису водню, 3 % розчином йоду, розчином перманганату калію. При мацерації шкіри - захист її цинковою пастою, пастою Лассара.

 

Консервативне лікування проводиться протягом 6 місяців. При його неефективності ставляться показання до хірургічного лікування.

 

4.2 Передопераційна підготовка здійснюється в дитячому хірургічному відділенні і включає лікування запальних ускладнень, корекцію наявних порушень загального стану хворого (анемії, гіпотрофії, дисбактеріозу).

 

4.3 При повній нориці жовточного протоку оперативне втручання проводиться протягом першого місяця життя (виділення нориці від тканин пупочної ямки і здухвинної кишки), незрощення сечового протоку при незначному виділенні сечі підлягає оперативному лікуванню в віці 3 - 6 місяців, значне виділення сечі, явища пієлоциститу вимагають раннього втручання (виділення сечового протоку до сечового міхура). Знеболювання - ендотрахеальний наркоз.

 

4.4 Післяопераційне лікування: антибіотикопрофілактика загальних ускладнень, знеболювання, інфузійна терапія і парентеральне харчування при значній резекції кишки. У хворих без втручання на кишечнику відновлення ентерального харчування здійснюється по мірі ліквідації парезу кишечнику. Шви знімаються на 7 - 8 добу.

 

5. Диспансерне спостереження до 6 місяців.