Серозні менінгіти; Протокол діагностики та лікування |
19. ПРОТОКОЛ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ СЕРОЗНИХ МЕНІНГІТІВ У ДІТЕЙ ШИФР МКХ-10 -G 02.0 Менінгіт при вірусних хворобах Менінгіт (викликаний вірусом): Ентеровірусний (А 87.0+) Епідемічного паротиту (В 26.1+) Простого герпесу (В 00.3+) Вітряної віспи (В 01.0+) Оперізуючого герпесу (В 02.1+) Аденовірусний (А 87.1+) Кору (В 05.1+) Краснухи (В 06.0+) Інфекційного мононуклеозу (В 27.-+) G 03.0 Непіогенний менінгіт (небактеріальний).
Серозні менінгіти – це група захворювань ЦНС, в основі виникнення яких лежить серозне запалення оболонок мозку, переважно вірусної, рідше – бактеріальної, грибкової чи паразитарної етіології.
ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ: КЛІНІЧНІ: Загальноінфекційний синдром: - його клінічні прояви переважно залежать від характеру та властивостей збудника; - підвищення температури тіла до 38 - 39,5 оС; - сильний головний біль; - головокружіння; - млявість; - адинамія; - апатія. Менінгеальний синдром: - у 10 - 15% хворих може бути відсутнім при наявності запальних змін у лікворі; - нерідко виявляється дисоціація менінгеального симптомокомплексу, деякі симптоми можуть бути відсутніми; - менінгеальні симптоми - ригідність м`язів потилиці та верхній симптом Брудзинського. Часто зорова та тактильна гіперестезія; - гідроцефально-гіпертензійний синдром - головний біль, повторна, іноді багаторазова блювота, яка не пов`язана із прийомом їжі. Додаткові клінічні критерії: При ентеровірусному менінгіті: катаральні явища в ротоглотці, герпангіна, біль у скелетних м`язах (плевродинія); екзантема поліморфного характеру; діарейний синдром, весняно-літня сезонність. При аденовірусному менінгіті: катаральні явища у вигляді закладеності носу, нежиті, кашлю, змін в ротоглотці, ураження очей (кон`юнктивіт, склерит); лімфаденопатія; мезаденіт, діарея. При паротитному менінгіті: збільшення навколовушних слинних залоз (підщелепної, підборідної) в даний час або декілька днів тому назад; гіперемійований, набряклий проток слинної залози на слизовій щік (симптом Мурсона); біль в животі, панкреатит; відсутність щеплень проти епідемічного паротиту. ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ: 1. Загальний аналіз крові - помірна лейкопенія, іноді невеликий лімфоцитоз, зсув формули вліво, ШОЕ нормальна; 2. Аналіз ліквору - плеоцитоз в межах декількох десятків-сотен лімфоцитів, вміст білку нормальний, або трохи підвищений (0,4 - 1 г/л), рівень глюкози нормальний, за винятком туберкульозного менінгіту, при якому зниження вмісту глюкози є патогомонічною ознакою; 3. ПЛР ліквору, крові – наявність нуклеїнової кислоти збудника; 4. Вірусологічні дослідження крові, ліквору - виділення збуднику із крові, ліквору методом зараження лабораторних тварин чи культури тканин; 5. Бактеріологічні посіви ліквору, крові, слизу з носогорла, шляхом посіву на селективні живильні середовища - для виділення збудника; 6. Серологічні методи РНГА, РЗК, РН з метою виявлення специфічних антитіл і наростання їхнього титру у 4 і більше разів. РІФ, ІФА для визначення вірусного антигену. ЛІКУВАННЯ1. Етіотропна терапія. При менінгітах, які викликані вірусом простого герпесу, вітряної віспи, оперізувального герпесу показано призначення ацикловіру, або його похідних в разовій дозі 10 – 15 мг/кг 3 рази на добу протягом 5 - 7 днів внутрішньовенно. 2. Режим. Суворий ліжковий режим до покращення загального стану, зниження температури тіла, покращення показників ліквору, в середньому на 7-10 днів. Після цього – напівліжковий режим на 5-7 днів з наступним вільним режимом. 3. Харчування. Дітям першого року після стабілізації гемодинаміки - зціджене грудне молоко або адаптовані молочні суміші при зменшенні об`єму годування в першу добу до 1/2 - 1/3 вікової норми з наступним збільшенням до норми протягом 2-3 днів. При порушенні ковтання – харчування через зонд. Дітям старшого віку – дієта з вживанням парової їжі 5-6 разів на день, дрібно, невеликими порціями – стіл № 5 за Певзнером. Питний режим відповідає добовій потребі в рідині з урахуванням розчинів, введених внутришньовенно – соки, морси, мінеральна вода. 4. Патогенетична терапія: а). Дегідратація (при наявності гіпертензійно-гідроцефального синдрома): розчин сірчанонокислої магнезії 25% в/м; фуросемід 1% в/в або в/м у дозі 1-3 мг/кг, ацетазоламід через рот. б). Дезінтоксикація. При середньому ступеню тяжкості можна обмежитися ентеральним прийомом рідини в об`ємі фізіологічної добової потреби. При тяжкому перебігу об`єм в/в інфузії в першу добу не повинен перебільшувати ½ ФП (фізіологічної потреби). Загальний добовий об`єм рідини –2 ⁄3 ФП при умовах нормального діурезу та відсутності дегідратації. З другої доби підтримувати нульовий водяний баланс, забезпечити діурез у кількості не менш, ніж 2/3 від загального об`єму отриманої рідини. |