![]() Нефротичний синдром; Клінічний протокол |
![]() |
ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ З НЕФРОТИЧНИМ СИНДРОМОМ
Шифр МКХ-10: · N04 нефротичний синдром
1. ТЕРМІНОЛОГІЯ Нефротичний синдром (НС) - клініко-лабораторний симтомокомплекс, що характеризується протеїнурією більше 1 г/кв.м на добу (2-3 г/доба), гіпопротеїнемією з гіпоальбумінемією <25 г/л, гіпер-альфа-2-глобулінемією, гіперліпопротеїнемією, ліпідурією, набряками. Нефротичний синдром як окреме захворювання з 1968 року включено в номенклатуру хвороб, травм і причин смерті ВООЗ. Гломерулонефрит (ГН) - гетерогенна група імуно-запальних захворювань переважно клубочкового апарату нирок з різною клініко-морфологічною картиною, перебігом та наслідками. Насьогодні замість ГН частіше використовують термін гломерулопатії для позначення сукупності різних морфологічних варіантів ГН і мембранозних нефропатій.
2. КЛАСИФІКАЦІЯ Основою робочої клінічної класифікації НС у дітей в Україні є прийнята в 1976 р. у Вінниці класифікація первинного ГН.
Гострий ГН - це гостре пошкодження нирок, що виникає після бактеріального, вірусного, паразитарного захворювання через певний проміжок часу (2-6 тижні) і має, звичай, циклічний перебіг. Тривалість гострого ГН обмежується 1 роком від початку захворювання, при давності процесу більше 3-х місяців говорять про тенденцію до затяжного перебігу, більше 6-ти місяців - про затяжний перебіг гострого ГН, більше 1 року - про перехід у хронічний ГН. Клінічно розрізняють - повний і неповний НС (відсутність 1-2 ознак), - чистий і змішаний (з гематурією і/чи гіпертензією). Перебіг ГН може бути - циклічним (зміна всіх стадій послідовно - при гострому ГН), - рецидивуючим (зі спонтанними чи медикаментозно обумовленими ремісіями різної тривалості): - рідкорецидивуючий - <2 рецидивів за 6 місяців від початку первинної терапії, - часторецидивуючий - >2 рецидивів за 6 місяців від початку програмної терапії, - торпідним (з повільним прогресуванням процесу), - прогресуючим (з розвитком хронічної ниркової недостатності протягом 2-5 років). Морфологічно НС може бути представлено - хворобою мінімальних змін, - фокально-сегментарним гломерулосклерозом, - мембранозною нефропатією, - мезангіопроліферативним ГН, - фібропластичним ГН, - мембранозно-проліферативним ГН, - мезангіокапілярним ГН, - екстракапілярним ГН, тощо. Відрізняють - первинний НС (самостійні, первинні пошкодження клубочків, становить 65-70% всіх випадків) та - НС, обумовлений великою групою вроджених, спадкових чи набутих захворювань - дифузними захворюваннями сполучної тканини, системними васкулітами, нирковим дизембріогенезом, хворобами обміну речовин, інфекційними захворюваннями, амілоїдозом, тромбозом ниркових вен, тощо. В залежності від реакції на глюкокортикоїди (ГК), що використовуються в програмній терапії НС, визначають - гормоночутливий варіант - досягнення клініко-лабораторної ремісії на 2-4 тижні лікування максимальними дозами, - частково гормоночутливий (пізня гормоночутливість) - досягнення часткової ремісії після 8 тижнів лікування на підтримуючих дозах препаратів, - гормонорезистентний - відсутність ремісії на фоні лікування і після його закінчення, - гормононегативний - погіршення клініко-лабораторних показників на фоні лікування, - гормонозалежний - рецидив на фоні лікування чи після його завершення. Приклад формування клінічного діагнозу: гострий гломерулонефрит, нефротичний синдром з гематурією, період розгорнутих клінічних проявів, з порушенням функції нирок; хронічний гломерулонефрит, змішана форма, торпідний перебіг, без порушення функції нирок. При формуванні заключного діагнозу обов`язково уточнюється чутливість до глюкокортикоїдної терапії, первинність процесу, морфологічний діагноз (за наявності морфобіопсії).
3. ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ 3.1. Клінічні критерії: · набряки 3.2. Параклінічні критерії: · гіподиспротеїнемія - гіпопротеїнемія - гіпоальбумінемія <25 г/л - гіпер-альфа-2-глобулінемія · гіперхолестерінемія · збільшення рівня загальних ліпідів крові · добова екскреція білку із сечею >2-5 г або 50 мг/кг, або 1 г/кв.м 3.3. Основні можливі клінічні прояви - початок - поступовий з наростанням симптомів або за 7-21 день до появи перших симптомів - причинний фактор (інфекція, вакцинація, введення білкових препаратів, масивна сенсибілізація, переохолодження, тощо) - симптоми інтоксикації - олігурія - артеріальна гіпертензія - абдомінальний синдром - біль у попереку - інтестінальний синдром - гіпертермія - порушення сечопуску - арталгії - висипка 3.4. Можливі лабораторні ознаки - аналіз крові - клінічний (збільшення ШЗЕ, помірний лейкоцитоз, зрушення лейкоцитарної формули вліво) - біохімічний (гіпогамаглобулінемія, збільшення В-ліпопротеїдів, гіперкоагуляція) - імунологічний (зменшення С3-фракції комплемента) - аналіз сечі- зміна питомої ваги сечі (гіперстенурія при значній протеїнурії, гіпостенурія при порушенні функції нирок) - циліндрурія - абактеріальна лейкоцитурія - еритроцитурія
Стандарти параклінічних досліджень · Лабораторні дослідження А. Обов`язкові аналіз крові клінічний з визначенням тромбоцитів аналіз крові біохімічний з протеїнограмою, визначенням рівню холестерину, креатиніну, сечовини загальний аналіз сечі визначення добової екскреції білку аналіз сечі за Нечипоренком аналіз сечі за Зимницьким імунологічні дослідження крові з визначенням АСЛ-О, IgG, M, A, комплементу (С3-фракція), циркулюючі імунні комплекси (по можливості). Б. Уточнюючі
В. Допоміжні: визначення антитіл до базальної мембрани клубочків та цитоплазми нейтрофілів (ANCA) ліпідограма кислотно-лужний стан визначення лужної фосфатази, амілази крові визначення продуктів деградації сполучної тканини (С-реактивний білок), білково-осадових проб (тимолова, Вельтмана) визначення продуктів деградації фібрину в сироватці крові, протамінсульфатний та етаноловий тести вірусологічні дослідження для виявлення маркерів гепатитів обстеження на TORCH-інфекцію серологічні дослідження для визначення антитіл у складі Ig G, M до вірусів кору, цитомегалії, герпеса, тощо) визначення антинуклеарних антитіл, LE-клітин HLA-типування визначення експресії ГК рецепторів на лімфоцитах інтерферонова активність сироватки крові визначення рівня лізоцима в крові та сечі мікроскопія букального змиву дослідження гормонального профілю (стан наднирників, щитовидної і паращитовидних залоз) визначення рівню бета-2-мікроглобуліну в крові та сечі визначення осмоляльності сечі дослідження транспорту солейвизначення екскреції кальцію з сечею визначення рівню 17-ОКС і 17-КС в сечі копрограма· Інструментальні дослідження А. Обов`язкові дослідження
Б. Допоміжні дослідженнядобовий моніторинг артеріального тискуфункціональні дослідження сечового міхура (за необхідностю)ЕЕГФКГехокардіографія з оцінкою функціонального стануУЗД кістокекскреторна урографія – в період ремісіїмікційна цистографія – в період ремісії (за необхідностю) гепатобілісцинтіграфія (бажано) · Консультації спеціалістівоторіноларінголога, окуліста, стоматолога, за необхідності - гастроентеролога, інфекціоніста, кардіолога, гематолога, ендокринолога, уролога, гінеколога, інших.
4. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ В періоді розгорнутих клінічних проявів захворювання та на початку зворотнього розвитку лікування здійснюється в умовах стаціонару і включає режим, дієту, диференційоване призначення патогенетичних, симптоматичних засобів в залежності від варіанту ГН, вплив на провокуючий фактор. Патогенетичне лікування призначається після уточнення діагнозу на фоні симптоматичної терапії. Підтримуюча терапія проводиться за прийнятими протоколами тривало (1-2,5 роки). Обсяг терапії залежить від чутливості до прийнятих протоколів, її ускладнень, частоти рецидивів НС. Перед призначенням препаратів враховуються - можливість спонтанної ремісії, - необхідність призначення симптоматичної терапії ще до застосування патогенетичних засобів, - можливі ускладнення та побічні ефекти лікування. Ø Основним принципом лікування залишається індивідуальний підхід. 4.1. Режим фізичного навантаження Період розгорнутих клінічних проявів - ліжковий режим протягом не менше 2 тижнів від початку захворювання (чи загострення). Розширення режиму (кімнатний) - при зменшенні активності патологічного процесу в нирках (зменшенні набряків, артеріальної гіпертензії, макрогематурії). Поступове включення лікувальної фізкультури. Період ремісії - загальний режим за віком, з обмеженням тривалого ортостатичного навантаження, виключенням переохолодження. На фоні підтримуючої патогенетичної терапії відвідання дитячих колективів не рекомендується (для школярів - організація учбового процесу в домашніх умовах). 4.2. Дієтотерапія В періоді розгорнутих клінічних проявів (або загострення) НС використовуються раціони №7 по Певзнеру. В періоді ремісії - стіл №5, рекомендовано 1-2 вегетаріанські дні на тиждень. Ø Обмеження солі проводиться - в перші 2 тижні гострого процесу, - при вираженному набряковому синдромі надалі, - при значній артеріальної гіпертензії. Ø Обмеження м`яса проводиться - в перші тижні гострого процесу, - при азотемії, що зберігається. Ø Під час глюкокортикоїдної терапії необхідно збільшити вміст калію та кальцію в раціоні (сухофрукти, печена бульба, кефір, молоко, курага, ізюм, поступово сир та петрушка). Ø При застосуванні сечогінних препаратів - збільшити надходження калію з їжею. 4.3. Вживання рідини Прийом рідини обмежується при порушенні функції нирок, значних набряках та гіпертензії. В інших випадках кількість рідини, що надійшла в організм, не лімітується, але контролюється. Об`єм рідинного навантаження (випито+в продуктах харчування+довенно) має відповідати втратам - діурез напередодні+блювота+рідкий стілець+200-250 мл (чи 250 мл/кв.м поверхні тіла). Питний режим включає чай, лужну мінеральну воду, чисту воду, компоти (з сухофруктів), молочні продукти. 4.4. Усунення провокуючого чинника Проводиться з урахуванням терапії попереднього захворювання та вогнищ інфекції. Антибактеріальна терапія призначається на початку маніфестації НС строком на 2-4 тижні, при наявності активних вогнищ інфекції або високих титрів АСЛ-О в динаміці - довше. Використовуються полусинтетичні пеніциліни, макроліди, цефалоспоріни II-III покоління (дози коригуються при нирковій недостатності)*. При виявленні TORCH-інфекції - противірусні препарати за прийнятими схемами, при визначенні маркерів гепатиту - інтерферонотерапія. *В разі призначення антибіотиків до початку глюкокортикоїдної терапії - обов`язкове паралельне застосування антигістамінних препаратів I-II покоління. 4.5. Сечогінні препарати Використовуються петльові, тиазидні, калійзберігаючі діуретики (при відсутності азотемії та гіперкаліемії), осмодіуретики. При значному набряковому синдромі перевага надається інфузійній терапії зі швидкістю 20-25 крапель на хвилину, в кінці довенно вводиться лазикс. Застосовуються розчини полюглюкіна, реосорбілакту, реополіглюкіна, реоглюмана (10-15 мл/кг), декстрану (10-40 мл/кг), іноді - 10-20-50% розчин альбуміну 0,5-1 мг/кг. При тривалих набряках звичай призначаються петльові діуретики в преривчатому режимі (через 1-3 дні). При вичерпаних можливостях діуретиків можливе застосування ультрафільтрації, парацентезу. Використання фітопрепаратів, як правило, малоефективне, але може бути альтернативою в лікуванні резистентних набряків. Ø При застосуванні сечогінних препаратів слід пам`ятати: - добір дози і шляху введення проводиться індивідуально в залежності від стану дитини, відповіді на ініціальну дозу - ефект діуретиків зменьшується при низькому онкотичному тиску чи набряку інтерстицію нирки - при відсутності ефекту від препарата збільшувати дозу слід поступово, під контролем діурезу, гематокріту, рівня калію крові, ЕКГ - дробне введення має переваги в зв`язку з більш рівномірним перерозподілом рідини в організмі - необхідно узгоджувати початок дії та тривалість ефекту від препарату з режимом дитини (щоб максимум не припадав на сон) - для молодшої вікової групи характерна значна лабільність водно-електролітного балансу - можливість діуретичниого ефекту від глюкокортикоїдів на 7-10 день їх застосування 4.6. Гіпотензивні препарати Препаратами вибору є інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністи ангіотензивних рецепторів (АРА) II, ділтиазем, блокатори бета-рецепторів, діуретики, їх комбінації. У випадку загрози еклампсії дом`язово вводять допамін, лазікс, при еклампсії - прямі вазоділятатори довенно чи допамін, бета-блокатори, внутрішньо - нітрати. При судомах - лікування у відділенні інтерсивної терапії згідно відповідного протоколу. Докладніше гіпотензивну терапію викладено у "Протоколі лікування ренальної гіпертензії". 4.7. Відновлення функції нирок При порушенні азотовидільної функції нирок проводиться інфузійна терапія сольовими розчинами з форсуванням діурезу, ентеросорбція (ентеросгель, інші), призначаються препарати, що знижують вміст азотистих речовин в крові (кетостерил, леспенефрил, тощо). При неспроможності консервативної терапії, наростанні азотемії - екстракорпоральні методи детоксикації. 4.8. Патогенетичне програмне лікування НС являється абсолютним показанням до застосування "агресивних" методів патогенетичної терапії, що включають призначення глюкокортикоїдів, цитостатиків чи альтернативних препаратів, в ряді випадків - гепаріну (діє на неімунні фактори прогресування), плазмаферезу. "Зберігаючими" патогенетичними засобами з нефропротекторною дією являються антиагреганти, хінолінові препарати, інгібітори АПФ, антагоністи кальція, АРА, мембраностабілізатори. 4.8.1. Глюкокортикоїди, цитостатики та альтернативні препарати. Глюкокортикоїди (ГК) - один з основних засобів патогенетичної терапії, що застосовуються в стартовому лікуванні НС. Призначається тривало в максимальній дозі, потім переходять на підтримуючу терапію (докладніше - в наступному розділі). У окремих хворих застосовується "пульс"-терапія преднізолоном чи метілпреднізолоном, після завершення якої проводиться стандартне лікування ГК за зазначеним вище протоколом. Проведення "пульс"-терапії ГК рекомендується при - підозрі на швидкопрогресуючий ГН, - системному захворюванні, - гормонозалежності (часторецидивуючому НС) чи гормонорезистентності у окремих хворих. Цитостатичні препарати застосовуються в разі - установленої гормонорезистентності (повної чи часткової) в послідовному режимі (одночасно з початком зниження максимальної дози преднізолону після 6 тижнів лікування), - первинної терапії НС одночасно з початком лікування ГК при прогнозованій гормонорезистентності, - первинної терапії у підлітків, - рецидиву НС. Найчастіше використовуються алкілуючі агенти (хлорбутін, циклофосфан). При повторному лікуванні, при значному набряковому синдромі та у підлітків перевага надається парентеральним формам препаратів. З сучасних селективних імунодепресантів застосування такролімуса знаходиться в стадії розробки, а циклоспорін А має найбільшу ефективність при хворобі мінімальних змін та фокально-сегментарному гломерулосклерозі, мофетил мікофенолат (сел-септу) - при проліферативних варіантах ГН з НС. Препарати призначаються тривало в максимальній дозі, потім переходять на підтримуючу терапію (докладніше - в наступному розділі). "Пульс"-терапія циклофосфаном проводиться при - швидкопрогресуючому ГН ANCA+, - гормонорезистентності чи гормонозалежності у окремих хворих. 4.8.2. 4-оксихінолінові препарати. Делагіл (плаквеніл) застосовується як м`яка антисклеротична, стабілізуюча терапія у разі - першого епізоду гормоночутливого НС (після максимальних доз ГК), - при вичерпаних можливостях інших режимів лікування при прогресуючому перебігу ГН. 4.8.3. Інгібітори АПФ. Мають антипротеїнуричну та антисклеротину дію при збільшенні дози вдвічі та вище і тривалому (>6 місяців) застосуванні під контролем вмісту калію та креатиніну крові. Призначаються при - артеріальної гіпертензії, - сечовому синдромі з переважанням протеїнурії в разі відсутності активності ГН за біохімічними показниками, - порушенні функції нирок. Ефект посилюється при додеожанні низькосольової дієти та призначенні діуретиків. Найчастіше використовуються еналаприл, лізіноприл, раміприл, в разі підвищення креатиніну – моноприл або моексіприл. 4.8.4. АРА. Мають нефропротекторний ефект і призначаються протягом 3-6 місяців в терапевтичних дозах (з можливим підвищенням вдвічі до появи гіпотензивного ефекту). Найчастіше використовуються АРА-II - вальсатран, лазартан, ірбезатран. 4.8.5. Антагоністи кальція (блокатори кальцієвих каналів). Найбільший нефропротекторний ефект, поряд з гіпотензивним, при тривалому застосуванні (>3-6 місяців) має ділтиазем. 4.8.6. Дезагреганти та ангіопротектори. Для покращення ниркового кровотоку і попередження тромбоутворення використовуються діпірідамол (курантіл), пентоксифіллін, тиклопедін, клопідогрель протягом 1-6 місяців. 4.8.7. Антикоагулянти. Застосовуються препарати - прямої дії, що впливають на фактори згортання безпосередньо в крові (гепарін, тіклопідін (тіклід), гепаріни з низькою молекулярною вагою), - непрямої дії, що пригнічують синтез факторів згортання. 4.8.8. Гіполіпідемічна терапія. Поряд з гіпохолестериновою дієтою, збагаченою поліненасиченими жирними кислотами класу омега-3 (морська риба) і омега-6 (олія), при НС використовують фібрати, статіни (флювастатін, ловастатін), іонообмінні смоли, пробукол, нікотінову кислоту, що призначаються тривало (6 і більше місяців). 4.8.9. Мембраностабілізатори. Застосовуються як підтримуюча терапія після завершення програмного лікування чи в періоді розгорнутих клінічних проявів ГН при приєднанні порушення цитомембран в інших органах (токсичний гепатит, вторинна кардіопатія, тощо). Найчастіше використовуються вітаміни А і Е, дімефосфон, рібоксін, фосфаден, есенціале, ліпостабіл строками по 2 тижні –2 місяці за загальноприйнятими схемами. 4.8.11. Плазмаферез. При гормонорезистентних та гормононегативних варіантах НС, швидкопрогресуючому ГН застосовується щоденно 3 дні підряд чи 3 рази через день, в подальшому можливо продовження сеансів 1 раз на тиждень. 4.9. Інші заходи Корекція дисбіозу (пробіотики, мультипробіотики типу сімбітера).Ентеросорбція (ентеросгель, інші).
5. МЕДИКАМЕНТОЗНЕ ЛІКУВАННЯ 5.1. Патогенетичне програмне лікування основного захворювання 5.1.1. Глюкокортикоїди (ГК). Найчастіше застосовується преднізолон або метипред (еквівалентні дози інших ГК системної дії представлено в додатку). Препарат призначають з урахуванням циркадного ритму роботи наднирників в першу половину дня, під час їжі, запивають молоком.
Лікування максимальною дозою (за преднізолоном)
Лікування підтримуючою дозою (за преднізолоном)*
*При приєднанні інтеркурентних інфекцій гормоночутливих хворих преднізолон призначається в дозі 12,5-20 мг/доба непереривно 10-15 днів з одномоментним поверненням до вихідної підтримуючої дози. "Пульс"-терапія ГК
5.1.2. Цитостатики.
Лікування максимальною дозою
Лікування підтримуючою дозою (застосовується лейкеран чи хлорбутін).
"Пульс"-терапія циклофосфаном
5.1.3. 4-оксихінолінові препарати (делагіл)
5.1.4. Антиагреганти і антикоагулянти
5.2. Лікування рецидиву НС 5.2.1. Глюкокортикоїди Лікування максимальною дозою (за преднізолоном)
Лікування підтримуючою дозою (за преднізолоном)
5.2.2. Цитостатики Лікування максимальною дозою
Лікування підтримуючою дозою хлорбутіна та "пульс"-терапія циклофосфаном проводиться за протоколом 5.1.2. 5.3. Режим лікування
5.4. Особливості лікування змішаного варіанту ГН - застосування більш "агресивних" режимів в зв`язку з вірогідно несприятливим перебігом, - призначення антикоагулянтів та антиагрегантів. 5.5. Особливості лікування в залежності від морфологічного типу НС - корекція терапії згідно міждународних стандартів (докладніше в "Протоколах діагностики і лікування гломерулонефриту"). 5.6. Лікування ускладненнь основного захворювання
5.7. Побічні дії та ускладнення при застосуванні препаратів, що використовуються при програмній терапії, їх корекція. Побічні дії та ускладнення залежать від дози та характеру препарату, індивідуальних особливостей дитини (стану рецепторів до ГК, нейроендокрінної регуляції, обміну речовин, тощо), характеру захворювання. Побічні дії та ускладнення ГК терапії
Побічні дії та ускладнення цитостатичної терапії
Побічні дії та ускладнення терапії делагілом
Побічні дії та ускладнення при лікуванні інгібіторами АПФ, АРА, блокаторами кальцієвих каналів, антикоагулянтами, антиагрегантами, гіполіпідемічними засобами, діуретиками - за протоколами діагностики і лікування гломерулонефриту. Побічні дії та ускладнення при проведенні терапії плазмаферезу - за протоколами відділення реанімації. 5.8. Невідкладна допомога Показання до переведення у відділення інтенсивної терапії - екстракорпоральна детоксикація при вичерпаних можливостях консервативної терапії - ультрафільтрація при вичерпаних можливостях традиційної терапії діуретиками - плазмаферез при синхронній терапії - гостра ниркова недостатність - ускладнення захворювання - гіповолемічний шок, ДВС-синдром, ангіоспастична енцефалопатія
6. КРИТЕРІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ Безпосередній ефект лікування оцінюється в кінці застосування максимальних доз ГК та цитостатиків як - повна клініко-лабораторна ремісія (повна нормалізація показників), - часткова клініко-лабораторна ремісія (відсутність набряків, нормалізація рівня холестерину крові, тенденція до відновлення показників протеїнограми і зменшення протеїнурії), - відсутність позитивної динаміки. Найближчий результат терапії оцінюється на підтримуючих дозах препаратів на 6-9 місяці лікування як - добрий (стійка повна клініко-лабораторна ремісія), - задовільний (часткова ремісія, відсутність прогресування захворювання), - незадовільний (торпідний плин, розвиток хронічної ниркової недостатності). У віддаленому періоді, після завершення програмного лікування документується - умовне видужання (збереження повної ремісії більше 5 років), - трансформація НС в ізольований сечовий синдром, - торпідний перебіг ГН, - хронічна ниркова недостатність. Критерії ефективності застосованої програмної терапії Ø тривалість ремісії Ø кількість рецидивів Ø перехід гострого ГН в хронічний Ø швидкість прогресування ГН до розвитку хронічної ниркової недостатності Ø швидкість наростання порушення функції нирок Ø тривалість життя Ø якість життя
7. РЕАБІЛІТАЦІЙНІ ЗАХОДИ, ДИСПАНСЕРІЗАЦІЯ Диспансерний нагляд дітей з НС проводиться нефрологом та/чи педіатром протягом 5 років після нормалізації клініко-лабораторних показників, але і після цього строку з диспансерного обліку знімати не рекомендується в зв`язку з можливістю як рецидиву НС, так і прихованого прогресування захворювання з розвитком хронічної ниркової недостатності. Діти, хворі на НС, являються інвалідами дитинства згідно наказу МОЗ України № 454/471/516 (розділ 5, пункт 2) від 8 листопада 2001 року. Після завершення лікування максимальними дозами препаратів хворий переходить під нагляд в амбулаторно-поліклінічній службі. На підтримуючій програмній терапії проводиться щоквартальне обстеження в умовах нефрологічного стаціонару, амбулаторно дитина оглядається педіатром 1-2 рази на тиждень (при можливості - нефрологом 1-2 рази на місяць). Після завершення лікування ГК та цитостатиками рекомендується стаціонарне обстеження двічі на рік протягом першого року та щорічно в наступному, огляд педіатра щомісячно, нефролога – 1 раз на 3-6 місяці. Під час огляду звертається увага на - регулярність обстеження у окуліста, ЛОР, стоматолога (1 раз на 6 місяців) - дотримання рекомендацій стаціонару - загальний стан та фізичний розвиток - адекватність діурезу - артеріальний тиск - наявність сечового синдрому - функціональний стан нирок - виникнення побічних ефектів та ускладнень терапії - усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні вогнища інфекції, інсоляції, ГРВІ, стреси, вакцинації) - профілактику прогресування ГН - психологічну реабілітацію, профорієнтацію підлітків. Після завершення програми лікування розширюється режим – дозволяється відвідання школи в міжепідемічний період та при сприятливій метеообстановці зі звільненням від фізкультури або обмеженням занять на снарядах, на вулиці в холодну пору року. Дошкільнятам не рекомендується постійне відвідання дитячих колективі в зв`язку з ризиком приєднання інфекцій і наступним рецидивом НС. Обсяг та частоту лабораторних та інструментальних обстежень представлено в п. 3 (“Стандарти параклінічних досліджень”). Можливо лікування в умовах місцевих нефрологічних санаторіїв в період ремісії (загально-укріплюючий ефект). При необхідності лікування інтеркурентних інфекцій, соматичної патології слід пам`ятати про нефротоксичність препаратів і обмежуватися необхідним мінімумом медикаментів. Вакцінація під час програмної терапії проводяться тільки по епідеміологічним показанням, а після завершення - за індивідуальним графіком, з обв`язковим попереднім обстеженням (аналіз крові клінічний та біохімічний, аналіз сечі), на фоні гіпоалергенної дієти та антигістамінних препаратів (7-10 днів напередодні і після вакцинації). Проведення реакції Манту – за графіком.
Додаток. Еквівалентна доза ГК системної дії (за Н.А.Юдаєвим (1962), М.Д.Машковським (1998), Д.Р.Лоуренсом, П.Н.Беннітом (1993))
|