Хвороби слинних залоз; Протокол лікування |
Шифр МКХ – 10 – К 11 –Хвороби слинних залоз. К 11.2 –сіалоденіти К 11.5 – сіалолітіаз В 26 – епідемічний паротит Назва захворювання - Гострий вірусний сіалоаденіт. Епідемічний паротит. Гострий бактеріальний сіалоаденіт. Діагностичні критерії: - скарги на підвищення температури тіла, порушення самопочуття, млявість, головний біль, порушення апетиту, сну; болюче збільшення залози, набряк м`яких тканин у ділянці залози, біль у залозі під час їди. - припухлість м`яких тканин (у 50% двобічна) тістуватої консистенції, помірно болісна залоза з блідою шкірою над нею, наявність больових точок (попереду козелка вуха, в ділянці соскоподібного відростка, вирізки нижньої щелепи та кута нижньої щелепи); - у порожнині рота – гіперемія та набряк слизової оболонки навкруг вустя вивідної протоки, зниження салівації, підвищення в`язкості слини; - ураження інших органів і систем (панкреатит, орхіт, менінгіт, менінгоецефаліт) – у разі епідемічного паротиту; - припухлість (однобічна) тканин над залозою, болюча, щільна, збільшена слинна залоза; у порожнині рота – вустя вивідної протоки зіяє, слизова оболонка гіперемована, салівація не змінюється але слина каламутна – у разі вірусного сіалоаденіта; - однобічна припухлість тканин над слинною залозою, яка щільна, різко болюча, з гіперемованою та масною шкірою над нею; у порожнині рота – вустя вивідної протоки зіяє, кількість слини зменшена, вона в`язка, каламутна чи з домішками гною, або виділяється чистий гній – у разі гострого бактеріального (неепідемічного) сіалоаденіта. Додаткові -виявлення вірусу із слини та спиномозкової рідини методом зараження курячих ембріонів; серологічні дослідження – виявлення комплементзв`язувальних, віруснейтралізувальних, антигенаглютивних антитіл – у разі епідемічного паротиту. Лікування всіх гострих сіалоденітів проводиться в щелепно-лицевих стаціонарах. Хірургічне лікування- лише при ускладненнях епідемічного та неепідемічного паротиту - розтин абсцесів та флегмон привушно-жувальної ділянки. Медикаментозне лікування: –симптоматичні (жарознижувальні, знеболюючі), антигістамінні засоби, вітаміни груп С, В, компреси з 5% ДМСО та напівспиртові на ділянку ураженої залози; –лікування за участю педіатра, невропатолога, ендокринолога та ін. при ураженні підшлункової залози, статевих залоз, нервової системи – у разі епідемічного паротиту; –противірусні препарати, вітаміни груп В,С, стимулятори лейкопоезу, симптоматична терапія (жарознижувальні, знеболюючі); місцево - компреси з 5% розчином ДМСО на ділянку залози; –антибактеріальні (пеніциліновий ряд, макроліди), антигістамінні, імуностимулюючі препарати, інгібітори протеаз (трасилол, контрикал), протигрибкові препарати; протеолітичні ферменти для промивання залози; компреси з 5% розчином ДМСО з додаванням знеболювальних та антигістамінних препаратів. Механічно-щадна висококалорійна дієта, збагачена вітамінами, призначення підкисленого питва, сухарів, підсоленої їжі для стимуляції виділення слини – у разі вірусного паротиту; слиногонна калорійна вітамінізована їжа та масаж залози для евакуації гною та згущеної слини у разі гострого гнійного неепідемічного паротиту. Шифр МКХ – 10 – К 11 –Хвороби слинних залоз. Назва захворювання - Хронічний сіалоаденіт (паренхіматозний та інтерстиційний). Зазвичай, уражаються привушні залози. Інтерстиційний сіалоаденіт у дітей виникає вкрай рідко, у віці 13-15 років. Діагностичні критерії: - скарги на збільшена, з гладенькою поверхнею (у разі інтерстиційного паротиту) або з горбистою (у разі паренхіматозного), помірно болюча слинна залоза, підсилення болю у залозі під час їди, підвищення температури тіла, порушення сну та апетиту. - у стадії ремісії збільшена горбиста, щільна, безболісна залоза, з вустя протока прозора чи мутнувата слина, кількість якої зменшена; слизова оболонка навкруг вустя вивідної протоки, яка зіяє, ціанотична з відбитками зубів у разі паренхіматозного сіалоаденіту; - збільшена, з гладенькою поверхнею, неболюча залоза та незмінена салівація у разі інтерстиційного сіалоаденіту; - у стадії загострення паренхіматозного чи інтерстиційного паротиту точно відповідає клінічним ознакам гострого бактеріального (неепідемічного) паротиту. Допоміжні - нерівномірність контрастування тканини залози, сіалоектазії, ділянки розширення проток, нечіткі контури їх розгалужень, паренхіма у вигляді грона винограду – на контрастній рентгенограмі у разі паренхіматозного паротиту; - звуження проток ІІІ-V порядків на початковій стадії, а в подальшому - ІІ-ІV порядків, контури проток рівні, чіткі, щільність паренхіми зменшена; у пізній стадії всі протоки звужені – на контрастній рентгенограмі у разі інтерстиційного паротиту. Лікування. Хірургічне лікування: - проводиться тільки при ускладненні хронічних паротитів абсцесами та флегмонами і полягає у розтині їх з подальшим дренуванням. Медикаментозне лікування: - у період ремісії - антигістамінні засоби, вітаміни груп С, В, спазмолітики перед їдою; неспецифічні біогенні стимулятори (продигіозан, ліковір, нуклеїнат натрію); електрофорез 5% розчину КI, фонофорез на ділянку залози; - у стадії загострення – лікування як при гострому бактеріальному (неепідемічному) паротиті. Масаж залози перед їдою та після неї проводиться для попередження загострень.
Шифр МКХ – 10 – К 11.5 Назва захворювання -калькульозний сіалоаденіт (сіалолітіаз) Слинокам`яна хвороба частіше спостерігається у 10-12 річному віці тільки у підщелепних слинних залозах і, зазвичай, камінь локалізується у передньому та середньому відділах протоки. Діагностичні критерії: - скарги на болюче збільшення слинної залози під час їди (особливо солоної чи кислої), а потім повільне зменшення її. - наявність пухлиноподібного утворення з гладкою поверхнею під кутом нижньої щелепи (у проекції слинної залози) на стороні ураження, відкривання рота вільне, вустя протоки розширене, слизова оболонка гіперемована, слина прозора або з домішками гною – у разі локалізації каменя в залозі; наявність ущільнення частини протоки, яке можна виявити під час бімануальної пальпації – у разі локалізації каменя в протоці. Допоміжні - наявність тіні з чіткими межами на рентгенограмі за Коваленко В.С. у разі рентгенконтрастного каменя; - наявність гіперехогенної зони (камінь) з “доріжкою поглинання” за нею у разі нерентгенконтрастного каменя; - дефект наповнення з чіткими контурами позаду конкремента на контрастній рентгенограмі у дітей старшого віку з локалізацією каменя у задньому відділі протоки. Хірургічне лікування– видалення конкременту під загальним знеболюванням внутрішньоротовим доступом у разі розташування каменя у протоці або у залозі. Медикаментозне лікування– антибактеріальні, антигістамінні, знеболюючі засоби загально, вітаміни груп В, С. - слиногонна дієта призначається тіл |