стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Гострий та хронічний гломерулонефрит з сечовим та нефритичним синдромом; Протокол надання медичної...


  • Протокол надання медичної допомоги хворим на гострий та хронічний гломерулонефрит з сечовим та нефритичним синдромом.
    • Додаток до наказу МОЗ №593 від 02-12-2004
    • Тема, опис документа: Протокол надання медичної допомоги
    • Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: не вказано
    • Напрямок медицини: Нефрологія
    • Клінічний стан, патології: Гострий та хронічний гломерулонефрит з сечовим та нефритичним синдромом


Протокол  надання  медичної  допомоги  хворим  на  Гострий та  хронічний  гломерулонефрит  з  сечовим  та  нефритичним   синдромом

 

Інформація  про  розробників:

Інститут  нефрології  АМН  України

Тел.  540-96-42;  216-91-89.

Колесник  М.О. – д.м.н., професор, директор Інституту

Дудар І.О. – д.м.н.,  керівник  відділу  еферентної  терапії

Величко  М.Б. – к.м.н.,  провідний  науковий  співробітник

 

 

Вступ

Гломерулонефрит (ГН) – це гетерогенна група імуно-запальних захворювань нирок з різною клініко-морфологічною картиною, перебігом та наслідками. Соціальне значення  проблеми ГН  не стільки в його розповсюдженості, скільки  в захворюваності осіб молодого віку, ранній інвалідизації  та смертності хворих.  Складність медичних аспектів ГН полягає у невпинному прогресуванні його хронічних форм з формуванням  хронічної ниркової недостатності та в непередбаченості ефекту від використання сучасних засобів та методів його лікування.

Гострий ГН виникає через 2-6 тижні після бактеріального, вірусного, паразитарного захворювання. Його тривалість  обмежується 1 роком від початку захворювання, а  клінічні прояви більше 4-х місяців свідчать про  затяжний перебіг, більше 1 року - про перехід в хронічний ГН.

При ГН формується сечовий синдром (СС), нефритичний  синдром чи   нефротичний синдром (НС).

СС – зміни  в  аналізах  сечі  у  вигляді  протеїнурії  рівень якої не  перевищує 3 г/добу, яка може  поєднуватися з еритроци­турією та циліндрурією.

  Нефритичний синдром: протеїнурія (в межах сечового синдрому), еритроцитурія та циліндрурія різного ступеню а також екстраренальні прояви захворювання у вигляді набряків і (або) гіпертензії, нерідко порушення азотовидільної функції нирок.

НС клініко-лабораторний симтомокомплекс, що характеризується протеїнурією  більше  3,5  г/добу, гіпопротеїнемією  з  гіпоальбумінемією менше

25 г/л, гіпер-альфа-2-глобулінемією, гіперліпопротеїнемією, ліпідурією, набряками ( див. протокол - N 04)

 

1. КЛАСИФІКАЦІЯ

Основою робочої клінічної класифікації  ГН є класифікація Пелещука А.П.,   Пирога Л.А. прийнята у 1976 р. (Л.А.Пиріг,1977). 

 

Класифікація  ГН 

Форма

Синдром

Стадія

Додаткова характеристика

Гострий

 

 

Сечовий

Нефротичний

Нефритичний

 

 

Гематуричний компо­нент (ГК)***

Гіпертензія

Затяжний перебіг **

Хронічний

Сечовий

Нефротичний

Догіпертензивна

Гіпертензивна

ХНН*

 

Гематуричний компо­нент ***

Гіпертензія

Фаза загострення, ремісії

 

Швидкопрогресуючий

 

 

Доазотемічна

Азотемічна

 

 

* виділяють 4 ступені  хронічної ниркової недостатності (ХНН)(див. ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ ХНН)

** при тривалості понад 4 міс;

*** при   кількості   еритроцитів більше   5Х104 в 1 мл сечі за пробою Нечипоренка.

 

за МКХ – Х:

N00 Гострий нефритичний синдром, гломерулонефрит

N02-Рецидивуюча   та стійка гематурія  

N03-Хронічний нефритичний синдром

N05-Нефритичний синдром неуточнений

N06-Ізольована  протеїнурія  з уточненим морфологічним ураженням (N06.0-N06.8)

N07-Спадкова нефропатія, не класифікована  в інших рубриках

N08-Гломерулярні ураження при хворобах, класифікованих  в інших рубриках  (N08.0-N08.5, N08.8) )

 

 

 

Для зручності ми пропонуємо користуватися класифікацією, яка повністю узгоджується з МКХ-Х.

Гломерулонеф-

рит

Синдром

Активність

(фаза)

Наявність гіпертензії

Функція нирок

Гострий

 

 

Сечовий

Нефритичний

Нефротичний

Активний

Ремісія

 

Присутня

Відсутня

Без порушення функції

З порушенням функції, ступінь

Хронічний

Сечовий

Нефритичний

Нефротичний

Активний

Ремісія

Загострення

Присутня

Відсутня

Без порушення функції

З порушенням функції, ступінь

Швидкопрогре-

суючий

 

 

 

Присутня

Відсутня

Без  порушення  функції

З порушенням  функції, ступінь

 

Мета розробки:   підвищити ефективність лікування хворих на  гострий та хронічний гломерулонефрит  з нефритичним та  сечовим синдромом. Метою лікування  при гострій формі ГН є  виліковування, при хронічній –  максимальне віддалення терміну виникнення гіпертензії  та ХНН. 

 

Завдання розробки:

1. Розробити алгоритм діагностики сечового та  нефритичного  синдрому;

2. стандартизувати підходи до надання медичної допомоги хворим на

гломерулонефрит,  сечовий та нефритичний синдром з гематурією чи без неї;

3. визначити критерії ефективності лікування, реабілітаційні заходи  та принципи диспансеризації.

Сфера застосування:  міські та  обласні нефрологічні відділення, міські та обласні нефрологічні центри, нефрологічні кабінети поліклінік, Інститут нефрології.

 

Апробація даного протоколу проведена в Київському міському  нефрологічному центрі, Інституті нефрології АМН України, на  кафедрі нефрології КМАПО.

 

Модель клінічного випадку:

гострий гломерулонефрит, нефритичний синдром;

хронічний гломерулонефрит, сечовий синдром, артеріальна гіпертензія, догіпертензивна стадія;

хронічний гломерулонефрит,  сечовий  синдром, артеріальна гіпертензія, ХНН-1ступеня;

хронічний гломерулонефрит, нефритичний синдром, рецидив з порушенням функції нирок 1 ступеня.

 

 

 

КРИТЕРІЇ діагностики

 

Клінічні :

Початок

·   передуюча за 7-21 день

- інфекція

- бактеріальна (в т.ч. стрептококова)

- вірусна (в т.ч. вірус гепатиту В)

- мікст

- вакцинація

- введення білкових препаратів

- масивна сенсибілізація

- переохолодження

·   поступовий з наростанням симптомів

Основні прояви

·   Червона сеча  (м’ясні помиї)

·   Набряки

·   Скарги  відсутні

·   Дизурія

·   Головний біль

Можливі прояви

·   артеріальна гіпертензія

·   макрогематурія чи мікрогематурія

·   абдомінальний синдром

·   біль в попереку

·   гіпертермія

·   підвищення температури тіла

 

Лабораторні  критерії:

Аналіз сечі

·   Протеїнурія

- добова екскреція білку <3,5 г або 50 мг/кг, або <1г/м2 -

·   циліндрурія

·   можлива абактеріальна лейкоцитурія

·   можлива гематурія-гематуричний компонент,  в пробі  за Нечипоренком еритроцитурія >2х10

·   макрогематурія

Аналіз крові

·   клінічний

- збільшення ШЗЕ

- можливий помірний лейкоцитоз

- можливе зрушення лейкоцитарної формули вліво

- можлива анемія

·   біохімічний

- можлива гіперкоагуляція

·   імунологічний

- зменшення С3-фракції комплемента

 

 

Лабораторні дослідження

 

А.  Обов`язкові  для уточнення діагнозу:

Вид обстеження

 Етап спостереження

Частота

аналіз крові клінічний з визначенням тромбоцитів;

на етапі  діагностики(о)

при призначенні лікування

 

Щотижня – 1 місяць(о),

надалі щоквартально (ф),

щорічно(о)

аналіз крові біохімічний:

протеїнограма, рівні холестерину, креатиніну, сечовини;

 

на етапі  діагностики(о)

при призначенні лікування

 

2 рази/місяць(о),

надалі щоквартально (ф),

щорічно(о)

загальний аналіз сечі;

на етапі  діагностики(о)

при призначенні лікування

 

2 рази/місяць(о),

надалі щоквартально (ф)

добова екскреція білка;

на етапі  діагностики(о)

при призначенні лікування

 

2 рази/місяць(о),

надалі щоквартально (ф)

аналіз сечі за Нечипоренком;

на етапі  діагностики(ф)   

при призначенні лікування

 

2 рази/місяць(ф),

надалі щоквартально (ф)

аналіз сечі за Зимницьким

на етапі  діагностики(ф)

при призначенні лікування

 

раз/місяць(ф),

надалі щоквартально (ф)

 

Б. Допоміжні дослідження виконуються за наявністю показань (ф)  на етапі діагностики та в процесі лікування для уточнення діагнозу,  визначення активності патологічного процесу та функціонального стану нирок при ГН,   аналізу побічної дії та ускладнень терапії і включають:

дослідження кислотно-лужного стану;

визначення лужної фосфатази крові;

визначення амілази крові;

білково-осадові проби (тимолова, Вельтмана);

визначення продуктів деградації сполучної тканини (С-реактивний білок);

визначення продуктів деградації фібріну в сироватці крові;

вірусологічні дослідження для виявлення маркерів гепатиту В, С, дельта ;

обстеження на TORCH-інфекцію ;

визначення антинуклеарних антитіл, LE-клітин ;

визначення ANCA;

дослідження вмісту уратів, оксалатів, фосфатів в крові та виведення їх з сечею;

  визначення екскреції кальцію з сечею.

Інструментальні дослідження

А.  Обов`язкові дослідження 

Вид обстеження

ГН на етапі  діагностики та лікування

Частота

Контроль

артеріального тиску

При наявності артеріальної гіпертензії

щодня

Дослідження очного

дна

На етапі діагностики

та при лікуванні делагілом

щомісячно

ЕКГ

На етапі діагностики

одноразово та за необхідністю

УЗД сечової системи з імпульсною доплерометрією

На етапі діагностики

одноразово

УЗД органів черевної порожнини

На етапі діагностики

одноразово та за необхідністю

Рентгенологічне дослідження нирок,  кісток, легень

На етапі діагностики

за необхідністю

Радіонуклідні дослідження (непряма ренангіографія, динамічна та статична реносцинтіграфія)

На етапі діагностики та при контролі лікування

одноразово та за необхідністю

Біопсія нирки пункційна

 

На етапі діагностики,  до призначення програмного лікування, при несприятливому перебізі захворювання

одноразово

 

Б.  Допоміжні дослідження (за необхідністю (ф))

Добовий моніторинг артеріального тиску

Функціональні дослідження сечового міхура

ЕЕГ

ФКГ

Ехокардіографія з оцінкою функціонального стану

Екскреторна урографія – в період ремісії

Мікційна цистографія – в період ремісії

Гепатобілісцинтіграфія

 

·   Консультації спеціалістів

оториноларинголога,

окуліста,

стоматолога,

за необхідністю - гастроентеролога, інфекціоніста, кардіолога, гематолога, ендокринолога, уролога, гінеколога, інших.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Характеристика методів діагностики*,**,***.

Метод дослідження

Чутливість

Специфічність

Прогностична цінність

Правдоподібність

Безпечність

Доступність

Вартість

Співвідношення вартість/ефективність

Загальний аналіз сечі

***

**

***

**

***

***

*

***

Добова протеїнурія

***

**

***

**

***

***

*

***

Проба за Нечипоренком

*

*

*

*

***

***

*

**

Проба за Земницьким

*

*

*

*

***

***

*

**

Лейкоцитарна формула сечі

**

**

*

*

***

**

*

**

Посів сечі

**

**

*

*

***

**

*

**

Загальний аналіз крові

*

*

*

*

***

***

*

*

Визначення електролітів крові (калій, натрій, хлор, кальцій)

*

**

*

*

***

**

*

**

Визначення загального білка крові, холестерину, протеїнограма

***

***

**

***

***

***

*

**

Печінкові проби (АлТ, АсТ,

білірубін і його фракції)

**

*

**

**

**

**

*

**

Коагулограма

*

*

*

**

**

**

*

*

Визначення рівню глюкози крові

*

 

 

*

*

*

*

 

Дослідження рівня уратів, фосфатів,оксалатів в крові, їх кліренс

*

*

 

 

**

±

**

*

Кліренс ендогенного креатиніну

***

**

**

**

**

±

*

**

Дослідження очного дна

*

*

*

**

***

*

*

*

ЕКГ

*

*

*

**

***

*

*

*

УЗД сечової системи з імпульсною доплерометрією

*

**

*

*

*

*

*

*

УЗД органів черевної порожнини

*

**

*

*

***

*

*

*

Рентгенологічне дослідження кісток, легень

*

**

*

**

**

*

*

*

Радіонуклідні дослідження (непряма ренангіографія, динамічна та статична реносцинтіграфія)

**

*

***

*

**

±

**

**

Біопсія нирки пункційна

***

***

***

***

**

±

**

***

Визначення амілази крові

*

**

**

**

**

*

*

*

Дослідження гормонального профілю (стан наднирників, щитовидної і паращитовидної залоз)

**

***

***

***

***

±

***

***

Інтерферонова активність сироватки крові

*

**

*

*

*

±

**

*

Визначення рівню 17-ОКС і 17-КС в сечі

*

**

*

*

*

±

**

*

Дослідження сольового профілю

*

**

*

*

*

±

**

*

Визначення екскреції кальцію з сечею

*

**

*

*

*

±

**

*

 

***висока оцінка

** задовільна оцінка

*  низька оцінка (ціна)

±  проблематична оцінка

 

 

 

лікування

Базисна терапія передбачає призначення щадного режиму, дієти (стіл 7а, 7, 5), за необхідністю протимікробних або противірусних препаратів, діуретиків (2,4% еуфілін із розрахунку 1 мл на 10 кг маси в поєднанні з лазиксом внутрішньовенно).

Лікування гострого ГН, СС, особливо при  чітко документованому вперше виявленому СС після респіраторної  вірусної інфекції, ангіни, переохолодження тощо  необхідно починати  через 2 місяці після дебюту захворювання, врахувавши  час можливого розвитку спонтанної клініко-лабораторної ремісії. Лікування  проводять хворим на ГН за умови рівня протеїнурії (П), яка перевищувала 0,5г/добу  без ГК, у разі ГК – при рівні протеїнурії < 0,5 г/добу. Хворі на ХГН,СС підлягають лікуванню у разі загострення (збільшення рівня П у 2 рази в порівнянні зі стабільним рівнем до загострення;  появою гематурії).

Серед можливих підходів  при лікуванні ГН, СС застосовують дипіридамол (курантил) – антиагрегант, який пригнічує адгезію тромбоцитів між собою та до судинної стінки, має позитивну вазоактивну дію, сприяє поліпшенню мікроциркуляції, стимулює утворення простацикліну). Клінічним еквівалентом дії курантилу є  антипротеїнуричний та антигематуричний ефекти  в результаті покращення ниркової гемодинаміки. Монотерапія курантилом доцільна при порушеннях в системі тромбоцитарно-судинної ланки гемостазу (підвищення агрегації тромбоцитів, зменшення часу їх циркуляції в судинному руслі). Препарат застосовують в дозі – 200-400 мг/добу під контролем коагулограми.

  Курантил можна застосовувати паралельно з призначенням гепарину та аспірину з метою впливу і  на плазменні  фактори тромбоутворення. Тривалість лікування   4 тижні з оцінкою ефективності за загальним та добовим аналізом сечі. При доброму ефекті лікування можна  продовжити   до 6 місяців.

Гепарин можна застосовувати  у вигляді монотерапії ГН, СС  з/без ГК,  а також в комплексі з курантилом та аспірином. Антикоагулянт  універсальної дії, антагоніст тромбопластину, активатор проантитромбіну,  знижує активність тромбіну, збільшує фібриноліз, поліпшує мікроциркуляцію, має ліполітичну і натрійуретичну дію, антиалергічну дію  через пропердин-комплементарну систему, антагоніст  гіалуронідази, пригнічує синтез  альдостерону.  Клінічним еквівалентом механізму дії гепарину є  діуретичний та гіпопротеїнуричний ефекти.  Застосовують гепарин  в підшкірних ін’єкціях в навколопупкову зону  двічі на добу по 10-12,5 тис.ОД  кожні 12 годин протягом 21 доби. Доза гепарину вважається адекватною у  разі збільшення часу зсідання крові  у 2-3 рази в порівнянні з початковим, тромбінового часу – в 2 рази.  Дозу гепарину  в кінці лікування знижують поступово, після чого на 1-2 тижні рекомендовано призначати антикоагулянти непрямої дії (фенілін).  Слід пам’ятати, що нікотинова кислота  та її похідні, анаболічні стероїди, тиреоїдин, сульфаніламідні препарати, ПАСК, аспірин, цитостатики, алкоголь потенціюють антикоагулятивний ефект гепарину. 

  В практичній нефрології перевагу слід  надавати  низькомолекулярним гепаринам (НМГ).  Вони майже повністю засвоюються  в організмі, довше циркулюють у крові, значно триваліше інактивують фактор Ха (Стюарта-Прауера), що дозволяє застосовувати  менші добові дози, значно ефективніші ніж нефракціонований гепарин, оскільки вони переважно гальмують профазу коагуляції, дуже рідко зумовлюють тромбоцитопенію.

Фраксипарин, що має кодову назву CY216, вводять двічі на добу в дозах 0,6-0,8-1,0 мл відповідно масі тіла хворого (60,80 та понад 90 кг)  .

Ревіпарин натрію вводять підшкірно по 1750 анти-Ха-МО кожні 12 годин.   Курс лікування складає 21 добу.

Ацетилсаліцилова кислота (інгібітор ферменту простагландинсинтетази), нормалізує тромбоксан-простациклінове співвідношення,  призначається в невеликих дозах – 0,25-0,5 г/добу, що практично не викликає побічних ефектів, однак слід пам’ятати про ульцероастмогенні властивості  аспірину, про можливість розвитку агранулоцитозу.  

  Мембраностабілізуюча терапія  (МСТ)  показана хворим на ГН з  мінімальною та невеликою протеїнурією. Застосовується комбінація препаратів, що впливають на мембрани клітин нирок шляхом  корекції активності систем ПОЛ та АОЗ. Лікування включає  унітіол (по 5 мл 5% розчину щоденно дом’язево протягом 1 місяця), димефосфон (100 мг/кг на добу протягом 1 місяця), делагіл (0,25 г двічі на добу) або плаквеніл (0,4 г на добу) протягом 6 місяців, після чого ще 6  міс.  в  половинній дозі (табл.1.1, 1.2); a-токоферол (50 мг 1-2 рази на добу впродовж 1 місяця, з наступним призначенням 50 мг впродовж 2-3 місяців). Препарати призначають послідовно (через 2-3дні)  для  визначення можливих побічних реакцій. Хворі впродовж 1 місяця перебувають в стаціонарі, після чого лікування продовжують  амбулаторно при проведенні щомісячно контрольних оглядів окуліста, лабораторному контролі сечі та крові, трансаміназної активності крові.  Можливим є застосування редукованого об’єму МСТ (плаквеніл та Vit.E), однак з меншою ефективністю.

Таблиця  1.1.Лікування максимальною дозою (делагіл, плаквеніл).

Розрахунок

Тривалість

Примітки

5-8 мг/кг/добу

6 місяців

Приймається ентерально ввечері 1раз на день,

Проба – прийом 50% дози протягом 2-3 днів

 

Таблиця 1.2. Лікування підтримуючою дозою (делагіл, плаквеніл).

Розрахунок

Тривалість

Примітки

2,5-4  мг/кг/добу

6 місяців

При необхідності курс продовжується до 12-18

місяців в дозі 25% від максимальної

 

Таблиця 1.3.  Побічні дії та ускладнення терапії делагілом

Побічний ефект, ускладнення

Методи діагностики та контролю

Профілактика та корекція

Зниження гостроти зору, ретінопатія, катаракта

Спостереження у окуліста

Лікування у окуліста,

зменшення дози чи відміна препарату

Токсичний гепатит

Аналіз крові загальний, печінкові проби, білково-осадові проби, визначення лужної фосфатази, амілази крові, вірусологічні дослідження маркерів гепатиту В, С, дельта, УЗД органів черевної порожнини, гепатобілісцинтіграфія, консультація гастроентеролога, інфекціоніста

Дезинтоксикація,

мембраностабілізатори, гепатопротектори (гепабене, галстена, силібінін (легалон, карсил, силімарин), силібор, хофітол),

антиоксиданти (токоферол, унітіол, левіт), поліпшення мікрогемо- та лімфоциркуляції (компламін, троксевазін), в разі необхідності  відміна делагілу

Диспепсичні явища

Копрограма, аналіз кала на дисбіоз, ендоскопія, консультація гастроентеролога

Корекція дози препарату, детоксикація,

антациди, спазмолітики,

корекція дисбіозу

Зміна кольору волосся

Клінічний огляд

Має тимчасовий характер

Гіпербарична оксигенація  (ГБО) – лікування  стиснутим О2  показано хворим на ГН, СС  незалежно від рівня протеїнурії., проводиться в барокамері типу РКМ (рекомпресійна камера мала) на базі автомобіля ЗІЛ –131. Курс лікування становить 10-20 сеансів ГБО тривалістю 55 хв., з яких 10 хвилин відводилося на рекомпресію та декомпресію. Під робочим тиском хворі перебувають впродовж 45 хвилин. Сеанси проводять щоденно протягом 5-6 днів  з наступними 1-2-денними  перервами.  Щотижнево контролюють аналізи крові, сечі.

 

Застосування  інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) –патогенетично обгрунтоване у хворих на ГГН та ХГН, СС  незалежно від показників артеріального тиску та рівня П. Позитивний вплив ІАПФ у хворих на ХГН пов’язаний не тільки з покращенням показників гемодинаміки (системної та внутрішньониркової), але й з іншими “не гемодинамічними” ефектами ІАПФ. Тривалість лікування ІАПФ – 6 місяців  з подальшим вирішенням про тимчасове припинення лікування за умови досягнення доброго ефекту або продовження  до 12 місяців.

Серед інгібіторів АПФ препаратами вибору є еналаприл, лізиноприл, квинаприл, раміприл, а при підвищенні креатиніну – моноприл або моексіприл в середніх терапевтичних дозах. З метою антипротеїнуричного ефекту доза ІАПФ підвищується в 2-4 рази від початкової. Дози ІАПФ на прикладі еналаприлу. Гіпотензивний ефект – 0,3-0,4 мг/кг, антипротеїнуричний – 0,5-0,8 мг/кг, протисклеротичний – 0,9-2,0 мг/кг.

 Доцільне застосовання ІАПФ  як у вигляді монотерапії, так і в комплексі з гепарином, НМГ, курантилом, МСТ, ГБО.

При прогресуванні  процесу  і  формуванні  порушення  функції  нирок призначається поєднана терапія ІАПФ та АРА в максимальній дозі (наприклад, на 30 мг маси тіла моноприл 5-10 мг двічі на день + апровель 75 мг на добу) в умовах стаціонару під контролем АТ(щоденно) і показників азотемії (щотижня).

  ГН, СС можна починати лікувати не зважаючи на результати морфологічного діагнозу (див. Рис.).

  На кожному з етапів лікування, за умов неефективності попереднього запропонованого  методу або за  наявністю протипоказань, лікування можна припинити та віддати перевагу іншому. Однак, при відсутності протипоказань  лікування ГН з СС необхідно проводити  в повному  об’ємі.

Критерії  ефективності лікування хворих з CC з/або без ГК проводиться  за динамікою П та ГК.  Виділяють 3 варіанти ефекту:

1. Ефект  за П : зменшення П у 2 та більше разів, при відсутності позитивної динаміки гематурії.

2. Ефект за гематурією: зменшення гематурії у 2 та більше  разів, при

рівні П, що  істотно не змінився.

3. Ефект за гематурією та П.

Ефект лікування розцінюють як добрий у випадках позитивної динаміки П та гематурії, задовільний (частковий) – при позитивній динаміці за однією з ознак. Лікування  може супроводжуватися відсутністю ефекту, коли П  не зменшується , або зменшується менше  ніж у 2 рази,  а також при відсутності  аналогічної динаміки гематурії.

Незалежно від виду лікування  клініко-лабораторні показники можуть погіршуватися і тоді  констатують погіршення (збільшення П), або розвиток артеріальної гіпертензії.

Критерії досягнення повної ремісії: нормалізація результатів аналізів сечі, ліквідація екстраренальних проявів ГН.

Критерії прогресування:  розвиток нефротичного синдрому; збереження  сечового синдрому більше року, розвиток злоякісної гіпертензії, розвиток хронічної ниркової  недостатності (див. відповідні протоколи).

Санаторно-курортне лікування  ГН, СС тривалістю 48 днів в до- і  гіпертензивній  стадіях доцільне в умовах України (нефрологічні санаторії Південного берега Крима –Ялта) показане хворим у фазі ремісії з травня до вересня.

Диспансерне спостереження – амбулаторно: 1 раз на місяць – аналіз сечі загальний, визначення добової протеїнурії,  аналіз крові загальний, 1 раз на 3 місяці біохімія крові  (креатинін, сечовина).

 

Ускладнення: ангіоспастична енцефалопатія; порушення азотовидільної функції нирок.

Лікування ангіоспастичної енцефалопатії: реанімаційні заходи, які передбачають призначення трьох, або більше препаратів з таких груп – ІАПФ, діуретики швидкої дії (фуросемід, буметанід, торасемід), фізіотенс, антагоністи кальцію (амлодипін або фелодипін), бета-адреноблокатори (целіпролол), АРА-ІІ, альфа-адреноміметики центральної дії та адреноблокатори  периферійної дії. Докладніше див. Протокол -І 12.0

Лікування порушень азотовидільної функції нирок: малобілкова дієта, інфузійна терапія з форсуванням діурезу, ентеросорбція, застосування кетостерилу, леспенефрилу та їх аналогів. Докладніше див. Протокол лікування ХНН.

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 


Література:

1. Epstien M., Tobe S. What is the optimal strategy to  intensify blood pressure  control and prevent progression of renal disease? //Current  Hypertension Reports.-2001.-V.3.-P. 422-428.

2. Jafar TH, Schmid CH, Landa Met  al Angiotensin- converting enzyme inhibitors and progression of nondiabetic renal disease. A meta -analysis of patient level data.  Ann Intern Med.- 2001.-N71- P.  71- 87.

3. Klag M.J., Whelton  P.K., Randall B.L. et al. Blood pressure  and end-stage renal disease in men  // N.Engl.J.Med.-1996.-V.334.-P.13-18.

4. W.D. Yu, M.L.Levin. Hematuria: UTI  or Something More Serious? //Consultant? –1999.-319-334.

 

 

 

 

Головний нефролог 

МОЗ України  професор   Колесник  М.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Форма інформованої згоди пацієнта

 

Я,______________________ одержав роз’яснення з приводу діагнозу і інформацію щодо особливостей перебігу захворювання. Мені запропоновано  план  обстеження  і  лікування  згідно  ПРОТОКОЛУ N00-N08, отримав повні роз’яснення про характер, цілі і тривалість, можливі несприятливі ефекти діагностичного процесу а також у тім, що я повинен робити під час їх проведення.

Я ознайомлений з необхідністю дотримання режиму у ході лікування, регулярно приймати медикаментозні  препарати, негайно повідомляти лікаря  про будь-яке погіршення самопочуття, погоджувати з лікарем всі додаткові призначення медикаментів і їх вживання.

Я сповіщений, що недотримання рекомендацій лікаря, режиму прийому препарату, безконтрольне самолікування  можуть ускладнити лікування і негативно позначитися на стані здоров’я.

Мене проінформували про ймовірний перебіг захворювання при відмові від лікування.

Я мав можливість задати будь-які питання, які мене цікавлять стосовно стану свого здоров’я, захворювання і лікування  і одержав на них задовільні відповіді.

Я одержав інформацію про альтернативні методи лікування, а також їх вартість.

 

Бесіду провів лікар _____________________________ __________.

(П.І.Б.)   (Підпис)

 

 

Пацієнт  погодився з запропонованим планом лікування у чому розписався     __________,       (Підпис)

 

чи розписався його законний представник __________,

  (Підпис)

 

чи свідки, які присутні при бесіді   __________.

  (Підпис)

 

 

Пацієнт не погодився з запропонованим планом лікування у чому розписався  __________,

  (Підпис)  

чи розписався його законний представник   __________,

  (Підпис) 

 

чи свідки, які присутні при бесіді __________.

  (Підпис)