Кровотеча у послідовому та післяпологовому періодах.

 

Шифр МКХ-10 - О 72

 

Післяпологова кровотеча – це втрата крові 0,5% або більше від маси тіла після народження плода.

 

Класифікація за МКХ-10:

О 72.0 – Кровотеча у третьому періоді пологів

О 72.1 – Інша кровотеча в ранньому післяпологовому періоді

О 72.2 - Пізня або вторинна післяпологова кровотеча

О 72.3 – Післяпологове порушення згортання крові

 

Типи післяпологових кровотеч:

1. Кровотечі у третьому періоді пологів.

2. Первинні (ранні) післяпологові, які виникають в ранньому післяпологовому періоду або протягом 24 годин після пологів.

3. Вторинні (пізні) післяпологові кровотечі, які виникають після 24 годин та до 6 тижнів після пологів.

Фактори ризику виникнення післяпологових кровотеч:

- обтяжений акушерський анамнез (кровотечі у попередніх пологах, аборти, самовільні викидні);

- гестоз;

- великий плод;

- багатоводдя;

- багатоплідна вагітність;

- міома матки;

- рубець на матці.

- хронічний ДВЗ-синдром;

- тромоцитопатії;

- антенатальна зигибель плода.

 

Кровотеча у послідовому (третьому) періоді пологів

 

Причини:

- затримка частин плаценти або оболонок;

- патологія прикріплення плаценти;

- защемлення плаценти.

Величина крововтрати залежить від виду порушення прикріплення плаценти: повного, часткового прирощення або пророщення плаценти.

Клінічні прояви:

1. Відсутні ознаки відокремлення плаценти протягом 30 хвилин без значної крововтрати –патологія прикріплення або пророщення плаценти.

2. Кровотеча розпочинається відразу після народження посліду – затримка частин плаценти або оболонок

3. Кровотеча розпочинається після народження дитини без відділення плаценти – защемлення плаценти, неповне прирощення плаценти.

 

 Кровотеча, пов’язана з затримкою, патологією прикріплення або защемленням плаценти.

Алгоритм надання медичної допомоги:

1.Катетеризація периферичної або центральної вени залежно від величини крововтрати та стану жінки.

2. Випорожнення сечового міхура.

3.Перевірка ознак відділення плаценти та виділення посліду ручними прийомами;

4.У разі защемлення посліду зовнішній масаж матки, зовнішні прийоми видалення посліду.

5.У разі затримки частин плаценти або оболонок – ручне обстеження порожнини матки під внутрішньовенним наркозом;

6.У разі порушення механізму відокремлення плаценти та відсутності кровотечі - очікування протягом 30 хв., (у вагітних із групи ризику – 15 хв.); ручне відокремлення плаценти та виділення посліду.

7. При появі кровотечі – термінове ручне відокремлення плаценти та виділення посліду під в/в наркозом.

8.Введення утеротонічних засобів – 10 –20 ОД окситоцину в/в на 400 мл фізіологічного розчину в/в крапельно. 

9.За умови істинного прирощення або пророщення плаценти – лапаротомія, екстирпація матки без придатків;

10. Оцінка величини крововтрати (додаток №1) та відновлення величини ОЦК (див. лікування геморагічного шоку).

 

 

Рання (первинна) післяпологова кровотеча

   

Причини ранньої післяпологової кровотечі:

- гіпотонія або атонія матки (у 90% випадків);

- затримка частин плаценти або оболонок;

- травматичні пошкодження пологових шляхів;

- порушення згортання крові (афібриногенемія, фібриноліз);

- первинні захворювання крові.

Причини гіпотонії або атонії матки:

- порушення функціональної здібності міометрію (пізній гестоз, ендокринопатії, соматичні захворювання, пухлини матки, рубець на матці, великий плід, багатоводдя, багатопліддя та інші);

- перезбудження з наступним виснаженням функції міометрію (тривалі або затяжні пологи, оперативне закінчення пологів, застосування ліків, що знижують тонус міометрію (спазмолітики, токолітики, гіпоксія під час пологів, тощо);

- порушення скоротливої функції міометрію внаслідок порушення біохімічних процесів, кореляції нейрогуморальних факторів (естрогени, ацетилхолін, окситоцин, холінестераза, прогестерон, простагландіни).

- порушення процесу прикріплення, відділення та виділення плаценти та посліду;

- ідіопатичні (не встановлені).

 

 

 

Основні клініко-лабораторні прояви:

Кровотеча може бути 2- видів:

- кровотеча розпочинається відразу після народження дитини, масивна (за декілька хвилин > 1000 мл); матка залишається гіпотонічною не скорочується, швидко розвивається гіповолемія, геморагічний шок;

- кровотеча розпочинається після скорочення матки, кров виділяється невеликими порціями, крововтрата збільшується поступово. Характерно чергування гіпотонії матки з відновленням тонусу, зупиненням та продовженням кровотечі.

Алгоритм надання медичної допомоги:

1. Загальний огляд породіллі:

- оцінка величини крововтрати доступними методами (додаток №1);

- оцінка стану породіллі: скарги, АТ, частота пульсу, колір шкіри та слизових оболонок, кількість сечі, наявність та стадія геморагічного шоку.

2. Термінове лабораторне обстеження:

- визначення рівня гемоглобіну, гематокрит;

- коагулограма (кількість тромбоцитів, протромбіновий індекс, рівень фібриногену, час згортання крові);

- група крові та резус фактор;

- біохімічні обстеження за показаннями.

3. Катетеризація периферичної або центральної вени залежно від величини крововтрати та стану жінки.

4. Випорожнення сечового міхура

5. Початок або продовження введення утеротоніків: 10-20 ОД окситоцину в/в на 400 мл фізіологічного розчину (А).

6. Проведення ручного обстеження порожнини матки під внутрішньовенним наркозом (оцінка цілісності стінок матки, особливо лівої стінки матки, видалення згустків крові або залишків плаценти чи оболонок).

7. Огляд пологових шляхів та відновлення їх цілісності.

8. Зовнішній масаж матки.

9. У разі продовження кровотечі додатково вводять 800 мкг мізопростолу ректально (А).

10. Відновлення ОЦК та крововтрати (див. лікування геморагічного шоку).

11. У разі відновленні кровотечі та величині крововтраті 1,5% і більше від маси тіла – оперативне лікування : екстирпація матки без придатків, за умови продовження кровотечі – перев’язка внутрішніх клубових артерій фахівцем, що володіє цією операцією.

12. При підготовці до оперативного лікування з метою зменшення крововтрати тимчасова бімануальна зовнішня або внутрішня компресія матки.

13. При продовженні кровотечі після екстирпації матки – туга тампонада черевної порожнини та піхви (до зупинки кровотечі черевну порожнину не зашивати).

 

 

Післяпологова вторинна (пізня) кровотеча

 

Основні причини пізніх після пологових кровотеч:

- затримка частин плаценти або посліду;

- відходження некротичних тканин після пологів;

- розходження швів та рані матки (після кесаревого розтину або розриву матки).

Найчастіше пізня післяпологова кровотеча виникає на 7-12 дні після пологів.

Алгоритм надання медичної допомоги :

1. Оцінка величини крововтрати доступними методами (додаток №1).

2. Катетеризація периферичної або центральної вени.

3. Інструментальна ревізія порожнини матки під в/в наркозом.

4. Внутрішньовенне введення утеротоніків (окситоцину 10–20 ОД на фізіологічному розчині- 400,0 або 0,5 мкг метилергометрину).

5. У разі продовженні кровотечі – мізопростол 800 мкг ректально (А)

6. Відновлення об’єму ОЦК (додаток №2)

7. При крововтраті >1,5% маси тіла – лапаротомія, екстирпація матки, за умови продовження кровотечі – перев’язка внутрішніх клубових артерій фахівцем, який володіє цією операцією.

 

 

Порушення згортання крові (післяпологова афібриногенемія, фібриноліз):

- відновлення об’єму ОЦК;

- корекція гемостазу  (див. лікування ДВЗ синдрому).

 

Профілактика післяпологових кровотеч:

1.   Під час вагітності:

- оцінка факторів ризику виникнення кровотеч;

Фактори, які сприяють виникненню кровотеч у післяпологовому періоді

 

- діагностика та лікування анемії;

- госпіталізація у пологовий будинок з готовністю надання допомоги вагітним із групи високого ризику по виникненню кровотеч, які мали: дородову кровотечу, кровотечі у попередніх пологах, мають багатоводдя, багатоплідну вагітність, великий плод.

2. Під час пологів:

- знеболення пологів;

- уникнення тривалих пологів;

- активне ведення третього періоду пологів;

- використання утеротонічних препаратів матку в третьому періоді пологів.

- рутинний огляд та оцінка цілісності плаценти та оболонок;

- профілактика травматизму під час пологів.

3. Після пологів:

- обстеження та огляд пологових шляхів;

- уважний нагляд протягом 2 годин після пологів;

- у вагітних групи ризику в/в крапельне введення 20 ОД окситоцину протягом 2 годин після пологів.

 

Додаток №1

Методи визначення величини крововтрати

 

1.   Метод Лібова

  Об’єм крововтрати визначається після зважування серветок, які просочені кров’ю

	Об’єм крововтрати = В/2  х 15% (при крововтраті менше 1000 мл) або х 30% (при крововтраті більше 1000 мл)

 

 

 

 

 

де В – вага серветок, 15% і 30% - величина помилки на навколоплодові води, дезрозчини.

2.   Формула Нельсона

Процентне співвідношення загального об’єму крововтрати розраховується гаступним чином:

	0,036 х вихідний об’єм крові ----------------------------------------- х гематокрит   маса тіла

 

 

 

0,036 х вихідний об’єм крові

 

 

	24 Вихідний об’єм крові (мл/кг) = ------------------------------------ х100   0,86 х вихідний гематокрит

 

 

 

 

 

 

3. Визначення крововтрати за щільністю крові і гематокриту

Щільність крові,

кг/мл

Гематокрит	Об’єм крововтрати, мл
1057-1054	44-40	До 500
1053-1050	38-32	1000
1049-1044	30-22	1500
Менше 1044	Менше 22	Більше 1500

 

 

4. Шоковий індекс Альговера

	ЧСС Шоковий індекс = ---------    АТ с,   Де ЧСС- частота серцевих скорочень АТ с – систолічний артеріальний тиск

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У нормі індекс Альговера =1.

За величиною індексу можна зробити висновки про величину крововтрати

 

Індекс Альговера

Об’єм крововтрати (у % від ОЦК)
0,8 та менше	10%
0,9-1,2	20%
1,3-1,4	30%
1,5 та більше	40%

 

Примітка: індекс Альговера не інформативний у хворих з гіпертонічною хворобою

5.   Гематокритний метод Мооrе

	КВ = ОЦК (н) х (ГТ (н) – ГТ (ф)) / ГТ (н) КВ- крововтрата ОЦК (н) – нормальний ОЦК ГТ (н) – гематокрит у нормі (у жінок -42) ГТ (ф) – гематокрит фактичний , визначений після зупинки кровотечі та стабілізації гемодинаміки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Для орієнтовного визначення об’єму крововтрати у вагітних можливо використання модифікованої формули  Moore: 

0,42 -  Htф

КВ = М 75 ·0,42

Де: КВ – крововтрата (мл); М – маса тіла вагітної (кг); Htф – фактичний гематокрит хворої (л/л)

 

 

Додаток №2

 

Основні принципи відновлення ОЦК

Інфузійно-трансфузійна терапія акушерської крововтрати

 

 

 

Кроковий підхід до лікування післяпологових кровотеч

	Крок 1   Первинна оцінка та терапія

 

 

 

			Оцінка причини - обстеження матки (тонус) - обстеження пологових шляхів (травма) - перегляд анамнезу (тромбін) - обстеження кров’яних згустків
	Реанімація - катетеризація вени - киснева маска - моніторинг АТ, П, ЧД, діурезу - сечовий катетер - насичення крові киснем (Sat O2 )				Лабораторні тести - Група крові та резус фактор - Коагулограма - Загальний аналіз крові

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

	Крок 2 Ціленаправлена терапія

 

 

 

 

	“Тонус” - зовнішній масаж - скорочуючі препарати  (таблиця)				“Травма” діагностика травматичних пошкоджень та відновлення		“Тромбін” - відновлення ОЦК - антикоагуляція - відновлення факторів згортання крові
			“Тканина” - ручне обстеження порожнини матки - кюретаж

 

 

 

 

 

 

 

Крок 3 Масивна післяпологова кровотеча або некерована

 

 

 

 

 

	Надання допомоги: відділення інтенсивної терапії та реанімації
			Місцеві заходи: - ручна компресія - підготовка до оперативного лікування		АТ та згортання крові - відновлення ОЦК

 

 

 

 

 

 

	Крок 4 Хірургічне лікування		Крок 5 Кровотеча після екстирпації матки

 

 

 

 

	Екстирпація матки		Відновлення травматичних пошкоджень		Тампонада черевної порожнини

 

 

 

 

Перев’язка внутрішніх клубових артерій

 

 

 

 

 

Алгоритм надання допомоги при післяпологових кровотечах