Емболія амніотичною рідиною; Клінічний протокол |
Емболія амніотичною рідиною.
Шифр за МКХ - 10: О88.1
Емболія амніотичною рідиною – критичний стан, який виникає у разі проникнення елементів навколоплодових вод у кровоток матері та супроводжується розвитком гострої серцево-легеневої недостатності або зупинки кровообігу. Таке ускладнення можливе при підвищенні тиску в амніоні вище, ніж у кровоносних судинах матки або зіянні венозних судин матки. І. Причини, які підвищують внутрішньо матковий тиск: - надмірна пологова діяльність; - швидкі пологи; - застосування великих доз окситоцину; - багатоводдя; - великий плід; - багатоплідна вагітність; - тазове передлежання; - дистоція шийки матки; - переношена вагітність; - запізнілий розрив плодового міхура; - грубі маніпуляції під час родорозродження (прийом Крістеллера та ін.) ІІ. Причини, які викликають зіяння маткових судин: - гіповолемія будь-якого походження; - передчасне відшарування плаценти; - передлежання плаценти; - ручне відділення та видалення посліду з порожнини матки; - кесарів розтин; - гіпотонія матки.
Клінічна картина залежить від об‘єму та складу вод, що потрапили до кровоносних судин матері .
Діагностика емболії амніотичною рідиною базується на оцінці клінічної симптоматики, лабораторному обстеженні та додаткових методах дослідження. Клінічні ознаки: - почуття страху; - занепокоєння, збудження; - озноб та гіпертермія; - кашель; - раптова блідість або ціаноз; - різкий біль у грудях; - задишка, шумне дихання; - зниження АТ; - тахікардія; - коагулопатична кровотеча із пологових шляхів або інших травмованих місць; - кома; - судоми; - смерть внаслідок фібриляції шлуночків впродовж декількох хвилин.
Лабораторні ознаки - ознаки гіпокоагуляції та підвищення ШОЕ (В). Додаткові методи дослідження: - ЕКГ – синусова тахікардії, гіпоксія міокарду, гостре легеневе серце (SIQIII, P-pulmonale) - рентгенологічні зміни виявляються одразу або через кілька годин після емболії та характеризуються картиною інтерстиціального зливного пневмоніту («бабочка» з ущільненням по всій прикореневій зоні та просвітленням малюнку легеневої тканини по периферії).
Диференційна діагностика проводиться з наступною патологією: - інфаркт міокарду: біль, що ірадіює у ліву руку, порушення ритму, зміни на ЕКГ, що не завжди фіксуються при свіжому інфаркті; - тромбоємболія легеневої артерії: раптовість, різний ціаноз лиця, задуха, головний біль, біль за грудиною. Нерідко буває при скомпрометованих венах (варикоз, тромбофлебіт, флебіт) право грама, на ЕКГ; - повітряна емболія (при грубому порушенні техніки внутрішньовенних інфузій); - синдром Мендельсона (бронхоспазм у відповідь на потрапляння кислого вмісту шлунку у верхні дихальні шляхи) – кислотно-аспіраційний гіперергічний пневмоніт. Трапляється, як правило, на вводному наркозі при неспорожненому шлунку, коли блювотні маси потрапляють у дихальні шляхи: аноксія протягом 5хвилин - загибель кори головного мозку.
Невідкладна допомога при емболії амніотичною рідиною проводиться бригадою лікарів у складі акушера-гінеколога та лікаря-анестезіолога. Необхідні консультації кардіолога, невропатолога, судинного хірурга.
Лікувальна тактика: 1. Під час вагітності або пологів – термінове розродження. 2. Лікування кардіо-пульмонального шоку або проведення серцево-легеневої реанімації. 3. Корекція коагулопатії. 4. Своєчасне і в повному обсязі хірургічне втручання при кровотечі. 5. Профілактика та лікування поліорганної недостатності. Першочергові заходи: 1. При зупинці кровообігу - проведення серцево-легеневої реанімації. 2. При наростанні ознак дихальної недостатності - інтубація трахеї та ШВЛ 100% киснем з позитивним тиском в кінці видоху + 5 см вод ст. 3. Пункція та катетеризація підключичної або внутрішньої яремної вени з обов’язковим контролем ЦВТ. Набрати 5 мл крові для дослідження коагулограми та наявності елементів навколоплодових вод. 4.Катетеризація сечового міхура постійним катетером. Моніторинг життєво-важливих функцій повинен включати: - вимірювання АТ кожні 15 хв.; - ЦВТ; - ЧСС; - ЧД; - пульсоксиметрія; - ЕКГ; - погодинний діурез та загальний аналіз сечі; - термометрія; - рентгенографія органів грудної порожнини; - загальний аналіз крови, Ht; тромбоцити; - коагулограма; - кислотно-основний стан та гази крові; - біохімічне дослідження крові та вміст електролітів. Подальша лікувальна тактика: 1. Якщо ЦВТ < 8 см вод. ст. - корекція гіповолемії шляхом введення колоїдів та кристалоїдів у співвідношенні 2:1 зі швидкістю 5 - 20 мл/хв. у залежності від рівня АТ. У випадку виникнення кровотечі у склад інфузійної терапії включають свіжозаморожену плазму (С). Не використовувати 5% альбумін. 2. При ЦВТ > 8 см вод. ст. проводиться інотропна підтримка: дофамін (5 – 10 мкг/кг/хв.) або добутамін (5 - 25 мкг/кг/хв.). Починають ізотропну терапію з мінімальних доз, а при відсутності ефекту – поступово їх збільшують. Бажано використовувати поєднане введення дофаміну (2-5 мкг/кг/хв) та добутаміну (10 мкг/кг/хв.) (В). 3. Одночасно з симпатоміметичною терапією застосовують глюкокортикоїди: преднізолон до 300 - 400 мг або гідрокортизон -1000 - 1500 мг. (С). 4. Боротьба з коагулопатією (див. протокол лікування ДВЗ-синдрому). 5. Запобігання розвитку інфекційних ускладнень. Критерії ефективності інтенсивної терапії: - підвищення серцевого викиду; - ліквідація артериальної гіпотензії; - усунення ознак периферичної вазоконстрикції; - нормалізація діурезу > 30 мл/год.; - нормалізація показників гемостазу; - зменшення ознак дихальної недостатності. Критерії припинення ШВЛ: - стабілізація клінічного стану хворої; - частота дихання менше 30 за хвилину; - інспіраторне зусилля менше - 15 см вод. ст.; - PаО2/FiO2 > 80 мм pт.ст./0,4 при ПТКВ 7 см вод. ст.; - можливість пацієнтки самостійно подвоїти об’єм видихуваного повітря за хвилину.
ЕМБОЛІЯ АМНІОТИЧНОЮ РІДИНОЮ
почуття страху занепокоєння занепокоєння блювота кашель збудження
респіраторний блідість судоми синдром ціаноз
різкі болі коагулопатична у грудях кровотеча
задишка, кома, судоми шумне дихання
фібриляція ШВЛ шлуночків термінове розродження серця
корекція десенсибілізуюча протишокова порушень терапія терапія коагуляції
|