Плеврит; Протокол лікування |
ПЛЕВРИТ R09.1 – запальне захворювання плеври інфекційної та неінфекційної етіології з відкладенням на ній фібрину або з випотом у плевральну порожнину. В залежності від характеру запальних змін плеври вирізняють сухі (фібринозні) ексудативні (серозні, серозно-фібринозні, гнійні, геморагічні) плеврити Перебіг: гострий, затяжний (тривалий). Локалізація: обмежений (міжчастковий, базальний), дифузний (тотальний) плеврит. Тяжкість перебігу плевриту: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.
СУХИЙ (ФІБРІНОЗНИЙ) ПЛЕВРИТ. Сухі (фібринозні) плеврити найчастіше є супутніми активній формі туберкульозу (70-80 %), ревматизму, але можуть розвиватись при пневмонії різної етіології. Фібринозним плевритом хворіють переважно діти старшого віку. Клінічні прояви та діагностичні критерії сухого плевриту: -загальна інтоксикація, -фебрильна чи субфебрильна температура, пітливість, -біль у різних частинах грудної клітини та живота, що посилюється при диханні, кашлі, різких рухах, гучній розмові, нахилі тулуба в здорову сторону, при надавлюванні на міжреберні проміжки, -вимушене положення дитини на боці враженої плеври, -часте дихання, задишка, гіпоксія, -зменшення екскурсії дихальних рухів нижнього краю легень, -шум тертя плеври на фоні послабленого дихання. Рентгенологічні критерії: неповне розкриття реберно-діафрагмального синусу, верхні контури діафрагми можуть набувати зубчатого окреслення. При фібринозному плевриті в крові виявляється помірний лейкоцитоз – 9х109 – 12х109/л, зсув лейкоцитарної формули вліво до паличкоядерних та сегментоядерних нейтрофілів в поєднанні з лімфопенією, а також моноцитозом, відмічається прискорення ШОЕ. На протеїнограмі , проведеній в гострий період, виявляється зниження альбуміно – глобулінового коефіцієнту. |