стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Туберкульоз сечового міхура. ; Протокол лікування


  • Протокол лікування хворих. Туберкульоз сечового міхура 
    • Додаток до наказу МОЗ №23 від 17-01-2005
    • Тема, опис документа: Протокол лікування
    • Вид допомоги: стаціонарний, цільова група: не вказано
    • Напрямок медицини: Урологія
    • Клінічний стан, патології: Туберкульоз сечового міхура. 
клатинол

                                                                                         ЗАТВЕРДЖЕНО

                                                         наказ Міністерства охорони  здоров’я                                

                                                                                  України

від 17.01.2005 № 23

 

 

 

„Протокол лікування хворих. Туберкульоз сечового міхура (N  33.0)”

 

1. ОБЛАСТЬ  ЗАСТОСУВАННЯ

 

„Протокол лікування хворих. Туберкульоз сечового міхура” призначається для застосування на 2-му та 3-му рівні (районні тубдиспансери та туберкульозні лікарні, туберкульозні відділення центральних туберкульозних лікарень, обласні відділення внелегеневого туберкульозу)  системи охорони  здоров’я  України.

 

II. НОРМАТИВНІ  ПОСИЛАННЯ

 

В цьому стандарті використані посилання на слідуючі документи:

- наказ МОЗ України  № 26  від 14.02.1996  „Про удосконалення протитуберкульозної служби”.- Київ, 1996 р.;

- наказ МОЗ України № 233 від 29.07.1996  „Про затвердження Інструкції щодо надання медико-санітарної допомоги хворим на туберкульоз”.- Київ, 1996 р.;

- Указ Президента України „Про невідкладні заходи щодо боротьби з туберкульозом”  № 79/2000 від 11.05.2000 р., м.Київ.

 

Ш. ЗАГАЛЬНІ  ПОЛОЖЕННЯ

 

„Протокол лікування хворих. Туберкульоз сечового міхура” розроблений з метою поліпшення спеціалізованої медичної допомоги населенню України, комплексної профілактики, діагностики та лікування хворих на туберкульоз  сечостатевої  системи та її ускладнень, впровадження сучасних медичних технологій;

- оптимізації медичної допомоги хворим на туберкульоз сечової системи;

- забезпечення оптимальних об’ємів діагностичних та лікувальних заходів  хворим на туберкульоз  сечостатевих органів.

 

IY. ВЕДЕННЯ СТАНДАРТУ „Протокол лікування хворих. Туберкульоз сечового міхура”  здійснюється  Інститутом урології АМН України, відділом запальних захворювань  нирок, сечовивідних шляхів та чоловічих статевих органів: головний науковий співробітник  -  доктор мед. наук, професор Камишан Іван Семенович, тел. 216 67 31.

 

Y. ЗАГАЛЬНІ  ВІДОМОСТІ ПРО ТУБЕРКУЛЬОЗ

    СЕЧОВОГО  МІХУРА

 

Розповсюдженість: у первинних хворих на туберкульоз нирок признаки туберкульозного враження  сечового міхура, по даним Т.П.Мочалової (1976), виявлялись у 80 %, по даним І.С.Камишана (2003) – у 70 %  з  послідуючим  розвитком мікроцистіса у  11 %  та 6 %  відповідно. На сьогодні вже відомо, що в сечовій системі в першу чергу вражається туберкульозним процесом нирка, потім сечовід і сечовий міхур.  Туберкульоз  сечового міхура – це враження слизової оболонки міхура, котре розповсюджується із нирки по лімфатичній  системі нисхідним шляхом на сечовід, потім на сечовий  міхур. Доказом цього факту являється те, що туберкульозні бугорки розташовуються біля вічка сечоводу на стороні враженої нирки.

КЛІНІЧНА СИМПТОМАТОЛОГІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ СЕЧОВОГО МІХУРА.

Туберкульоз сечового міхура має виражену симптоматологію: часті з больовим синдромом сечовипускання як в день, так і уночі протягом довготривалого часу, нетримання або неутримання сечі, больовий синдром в області сечового міхура.

КЛАСИФІКАЦІЯ  РОЗВИТКУ  (ПЕРЕБІГУ)  ТУБЕРКУЛЬОЗУ:

1) інфільтративно-бугорковий;

2) бугорково-виразковий;

3) виразково-рубцьовий.

Перебіг  туберкульозного  запалення протікає без порушення резервуарної  функції, з порушенням її,  спастичний сечовий міхур, мікроцистіс.

ДІАГНОСТИКА  ТУБЕРКУЛЬОЗУ  СЕЧОВОГО  МІХУРА.

ЗАГАЛЬНІ  ПОЛОЖЕННЯ

В зв’язку  з тим, що туберкульоз сечового міхура являється вторинним по відношенню до нирки, в комплексному обстеженні таких хворих находить застосування всього комплексу сучасної  урології та фтизіатрії. Діагностичне  значення  цистоскопії  різні  автори оцінюють по-різному. Патологічні зміни слизової оболонки сечового міхура виявлені І.С.Камишаном (2003)  у  70 %  випадків. Очагову гіперемію, дифузну гіперемію, виразки різного ступеню вираженості, патологічні зміни вічка сечоводу на стороні враження нирки.  Кількість виявлення  хворих з туберкульозними бугорками за останні 15 років різко зменшилась і складає 2,0-2,5 %  випадків, в той час як з виразками значно збільшилась. В складних випадках диференціації туберкульозу та пухлин рекомендуються  застосовувати аналіз сечі на атипові клітини та пункційну біопсію патологічного процесу сечового міхура.

 

ЛІКУВАННЯ  ТУБЕРКУЛЬОЗУ  СЕЧОВОГО  МІХУРА.

ЗАГАЛЬНІ  ПРИНЦИПИ

Консервативне лікування. Принципи консервативного лікування туберкульозу являються загальноприйнятими  у  фтизіатрії  та  пов’язані  з  лікуванням туберкульозу нирки. Вибір методу місцевого  лікування туберкульозу сечового міхура залежить від фази розвитку патологічного процесу в ньому та його функціонального стану. Для місцевого лікування туберкульозних циститів застосовують велику кількість різних антисептиків  та  протитуберкульозних препаратів (розчин метиленової синьки, колларгола, масла обліпіхи, шипшини, введення антибіотиків, гормонів), озвучення сечового міхура ультразвуком, ендовезікальне лазерне опромінення, фізіотерапевтичні  процедури. Більш складна проблема виникає при лікуванні спастичного посттуберкульозного сечового міхура – від застосування атропіну, альфа-адреноблокаторів до гідравлічного збільшення його ємкості.

ХІРУРГІЧНЕ  ЛІКУВАННЯ

Вибір методу хірургічного лікування при мікроциститі посттуберкульозної  етіології являє складну задачу і залежить від професійної підготовки лікаря – нефростомії, уретерокутанеостомії, або цистостомії, видалення виразки, кишкової пластики.

 

YI. ХАРАКТЕРИСТИКА  ПРОТОКОЛУ  ВЕДЕННЯ  ХВОРИХ

 

6.1. Модель  клінічного  випадку: туберкульоз сечового міхура.

       Код  МКХ-10:  А 18.1 + 33.0

6.1.1. Ознаки і критерії  діагностики захворювання:

         - клінічні прояви туберкульозу сечового міхура: часті позиви на сечовипускання як в день, так і уночі протягом довготривалого часу;

        -   одночасне враження туберкульозним процесом нирки;

        -  туберкульоз  легень  в  анамнезі;

        -  ознаки туберкульозного запалення сечового міхура при цистоскопії (бугоркові висипання).

        З такою моделю захворювання слід віднести:  туберкульоз  сечового  міхура  в  фазі  бугоркового  висипання.

 

6.1.2. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога:  всі хворі з вперше виявленим туберкульозом сечостатевої системи госпіталізуються в районні тубдиспансери, районні туберкульозні лікарні, туберкульозні відділення центральних туберкульозних  лікарень, відділення внелегеневого туберкульозу при обласних та міських туберкульозних лікарнях.

 

6.1.3. Перелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортименту.

          На 2-му та 3-му рівні медичної допомоги виконується повний обсяг діагностичних засобів, притаманних туберкульозу нирки.

 

6.1.4. Перелік медичних послуг додаткового асортименту.

          У складних диференціально-діагностичних випадках  необхідно виконати аналіз сечі на атипові  клітини та пункційну біопсію сечового міхура.

 

6.1.5. Характеристика алгоритмів і особливості виконання медичних послуг.

До переконливих доказів туберкульозу сечового міхура відносяться:

- виявлення МБТ в сечі;

- наявність туберкульозного запалення нирки;

- наявність туберкульозних ознак сечоводу;

- наявність туберкульозних ознак сечового міхура;

- морфологічні признаки туберкульозу сечового міхура.

До відносних показників туберкульозного запалення сечового міхура відносяться:

- перенесений туберкульоз інших органів  (легень,  кісток, лімфатичних вузлів);

- дизурічні прояви;

-   виявлені ознаки хронічного неспецифічного запалення сечового міхура при цистоскопії;

-   зниження резервуарної функції сечового міхура.

 Інші дані переліку обсягу медичних послуг, включених до обов’язкового та додаткового асортименту, не дають достатніх доказів для внесення до протоколу “Туберкульоз сечового міхура”, так як вони являються неспецифічними показниками анатомічного та функціонального стану сечового міхура.

Загальний підхід до лікування туберкульозу сечового міхура.       

Консервативне лікування проводиться у всіх з  вперше виявленим  туберкульозом сечової системи на загальних підставах з доповненням вищеприведених місцевих засобів лікування. Лікування проводиться протягом довготривалого часу в залежності від виявлених змін патологічного процесу в нирці та анатомічних змін в сечовому міхурі.

Хірургічне лікування.

При загрозі розвитку мікроцистіса можливе застосування хірургічних методів лікування: від нефректомії враженої туберкульозом нирки, електрокоагуляції  та видалення виразки сечового міхура до відведення сечі методом нефростомії, уретерокутанеостомії і кишкової пластики сечового міхура.

 

6.1.6. Можливі  результати  надання  медичної  допомоги.

Найбільш реальним засобом рішення даної проблеми являється рання діагностика туберкульозу сечостатевих органів. Передбачити можливі результати консервативного лікування можна тільки при початковій формі враження туберкульозним процесом сечового міхура. Після проведення курсу антибактеріального лікування протитуберкульозними препаратами досягається повне вилікування без залишкових явищ.

Інші форми туберкульозу сечового міхура ускладнюються посттуберкульозними анатомічними і функціональними змінами, котрі приводять хворих до інвалідізації різного ступеню.

 

6.1.7. Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування:

- відсутність скарг;

- досягнення розсмоктування туберкульозного процесу в сечовому міхурі без залишкових явищ;

- зменшення резервуарної функції сечового міхура різного ступеню аж до мікроцистіса.

 

6.1.8. Рекомендації щодо подальшого, в разі необхідності, надання медичної 

          допомоги хворому:

- проведення профілактичних курсів лікування протитуберкульозними препаратами в осінньо-весняний період 2-3 роки;

- продовження лікування в амбулаторних умовах під наглядом лікарів протитуберкульозних диспансерів в разі необхідності.

 

6.1.9. Вимоги до дієтичного призначення та обмежень.

          Немає.

 

6.1.10. Вимоги до режиму праці, відпочинку, лікування, реабілітації.

При стабілізації туберкульозного запалення без залишкових явищ розладу функції сечового міхура вимоги до режиму праці та відпочинку являються загальними.  В подальші роки диспансерного спостереження рекомендуються:

а) санаторно-курортне лікування в умовах Південного узбережжя Криму;

б) при розвитку явищ мікроцистіса  хворі не працездатні.

 

6.1.11. Вимога до  інформованої згоди пацієнта на виконання протоколу.

Лікар повинен поінформувати кожного хворого на туберкульоз сечового міхура про необхідність виконання протоколу надання медичної допомоги в умовах відділення позалегеневого туберкульозу з метою проведення правильного і в повному обсязі лікування, що дозволить не тільки вилікуватись, а і усунути  можливість розвитку ускладнень та інвалідності.

 

6.1.12. Додаткова інформація для пацієнта та членів його родини.

 Медичний працівник повинен пояснити хворому:

- що він являється джерелом можливої інфікованості для оточуючих його членів родини;

- як передається туберкульоз від людини до людини;

- яке лікування призначено і на який термін;

- чому важливо проведення лікування в повному обсязі;

- які побічні дії протитуберкульозних препаратів;

- який можливий кінцевий варіант лікування.

 

6.1.13. Правила зміни вимог до використання протоколу:

- при відсутності виявлення туберкульозу сечових органів;

- при виявленні чи підозрі на друге захворювання, котре потребує діагностично-лікувальних заходів в інших відділеннях, хворі переходять в другий протокол ведення, згідно виявленому захворюванню.

 

6.1.14. Вартісна характеристика протоколу.

            Вартісна характеристика протоколу визначається згідно нормативних законів.

 

 

 

 

В.о. директора Департаменту організації

медичної допомоги населенню                                                  Таран В.М.