|
ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом МОЗ України
від 21 квітня 2005 р. N 181
|
ПРОТОКОЛ
лікування дітей, хворих на хронічний середній отит
Хронічний середній отит - це довготривале гнійне запалення слизової оболонки
та прилеглої кістки порожнин середнього вуха, яке розвивається в умовах
зниження неспецифічних і специфічних чинників захисту організму. Головним в
кожному конкретному випадку є визначення провідної етіологічної і
патогенетичної ланки, спираючись на яку можна ліквідувати хронічний запальний
процес у порожнинах середнього вуха. Патогістологічні зміни залежать від
багатьох чинників, але головним чином - від клінічної форми хронічного
середнього отиту.
Розрізняють хронічний гнійний мезотимпаніт, відповідно до класифікації
МКХ-10 - хронічний туботимпанальний гнійний середній отит (H.66.1); хронічний епітимпаніт, відповідно до
класифікації МКХ-10 - хронічний епітимпанальний гнійний середній отит (H.66.2); хронічний мезоепітимпаніт, або за
класифікацією МКХ-10 - хронічні гнійні середні отити (H.66.8).
Патогістологічні зміни запального характеру локалізуються, як правило, в
слизовій оболонці порожнин середнього вуха при хронічному мезотимпаніті. У разі
хронічного епітимпаніту патологічний процес локалізується головним чином в
аттикоантральній дільниці середнього вуха і характеризується глибокими
деструктивними процесами в слизовій оболонці та прилеглих кісткових утвореннях.
Розрізняють три форми епітимпаніту: каріонекротична, холестеатомна і змішана
/холестеатомно-некротична/. Каріонекротична форма хронічного епітимпаніту
характеризується хронічним запаленням слизової оболонки середнього вуха і
прилеглих кісткових утворень зі змінами більш проліферативного процесу, що
призводить до утворення грануляцій та поліпів. Холестеатомна форма епітимпаніту
характеризується утворенням холестеатоми, яка є пухлиноподібним утворенням
білуватого кольору, що складається з пошарових пластів омертвілого епідермісу.
До складу холестеатоми входять холестерин, жирні кислоти, білки та вода. Вона
має сполучнотканинну оболонку (matrix), яка тісно прилягає до кістки і вростає
в неї.
ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ХРОНІЧНОГО СЕРЕДНЬОГО ОТИТУ
Клінічні:
Тріада симптомів в стадії ремісії характеризує хронічний середній отит.
Відсутність одного з них формулює інший діагноз:
- наявність стійкої перфорації;
- періодична або постійна гноєтеча з вуха;
- порушення слухової функції.
Для хронічного мезотимпаніту характерна центральна перфорація в натягненій
частині барабанної перетинки, а для епітимпаніту - перфорація в шрапнелевій
частині барабанної перетинки або крайова перфорація в натягненій частині
барабанної перетинки. При епімезотимпаніті - повний або частковий дефект
барабанної перетинки, який поширюється на шрапнелеву частину. Під час отоскопії
видно патологічні виділення різної кількості, холестеатому, грануляції, поліп.
Загострення хронічного середнього отиту настає внаслідок реінфекції
барабанної порожнини або активізації латентної інфекції.
Симптоми загострення:
- підвищення температури тіла;
- порушення загального стану різного ступеня;
- біль у вусі;
- збільшення або зменшення гноєтечі;
- гіперемія, інфільтрація і стовщення барабанної перетинки;
- пульсуючий рефлекс при невеликій перфорації;
- порушення слухової функції різного ступеня.
Лабораторні
- аналіз крові;
- аналіз сечі;
- бактеріальне дослідження патологічних виділень;
- антибіотикограма;
- дослідження виділень із вуха на еозинофілію;
- акуметрія;
- аудіометрія;
- рентгенологічне (КТ) дослідження вискової кістки;
- за показаннями - імунограма.
ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО СЕРЕДНЬОГО ОТИТУ
У дітей можливе вилікування хронічного середнього отиту, якщо слабко
виражені деструктивні зміни у вусі. В стадії ремісії призначають:
- загальнозміцнювальні засоби;
- лікування загальних захворювань;
- гіпосенсибілізуючу терапію;
- стимулюючу терапію;
- раціональне харчування;
- санаторно-курортне лікування;
- лікування порожнин середнього вуха.
Місцеве лікування хронічного отиту складається з наступних етапів:
- евакуація патологічного вмісту з порожнин середнього вуха;
- застосування антисептиків і антибіотиків у вигляді крапель, аерозолів,
суспензій;
- промивання барабанної порожнини антисептиками або антибіотиками;
- застосування імуномодуляторів;
- фізіотерапевтичні заходи: УФО, електрофорез різних лікарських речовин,
ультрафонофорез, гелій-неоновий лазер при значному зменшенні гноєтечі з вуха;
- видалення грануляцій, поліпа із вуха.
КРИТЕРІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ КОНСЕРВАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ
1. зниження гноєтечі з вуха;
2. зменшення частоти загострень;
3. зникнення інфільтрації барабанної перетинки.
При неефективності консервативного лікування застосовують при мезотимпаніті
антродренаж, інколи антромастоїдотомію.
У хворих на епітимпаніт при неефективності консервативного лікування і при
наявності або підозрі на внутрішньочерепне ускладнення виконується радикальна
операція або консервативно-радикальна сануюча операція з подальшою
тимпанопластикою. Техніка оперативних втручань проводиться під загальним
знеболенням по загальноприйнятій методиці.
В стадії загострення хронічного мезотимпаніту проводиться лікування як при
гострому середньому отиті.
При загостренні хронічного епітимпаніту антибіотики застосовуються при
(попередньо необхідно виключити внутрішньочерепні ускладнення):
- нечастих загостреннях;
- другому або третьому загостренні;
- в передопераційному періоді.
КРИТЕРІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ
1. припинення гноєтечі з вуха;
2. збереження (відновлення) слухової функції;
3. ліквідація запального процесу у вусі.
ПРОФІЛАКТИКА ХРОНІЧНОГО ГНІЙНОГО СЕРЕДНЬОГО ОТИТУ:
- своєчасне і раціональне лікування гострого середнього отиту;
- раннє виявлення хронічного отиту;
- санація верхніх дихальних шляхів;
- щорічне 2-курсове консервативне лікування;
- своєчасне лікування хронічного секреторного отиту.
ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ
- диспансерне спостереження за пацієнтами з хронічним середнім
мезотимпанітом протягом 6 міс. після одужання (закриття перфорації);
- диспансерне спостереження за пацієнтами з хронічним епі- та
епімезотимпанітом до повного одужання (хірургічне лікування) та 3 роки після
операції.
|
Начальник управління
|
Р. О. Моісеєнко
|
