стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Гострий і хронічний синуїт; Протокол лікування


  • Протокол лікування дітей; хворих на гострий і хронічний синуїт 
    • Додаток до наказу МОЗ №181 від 21-04-2005
    • Тема, опис документа: Протокол лікування
    • Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: діти
    • Напрямок медицини: Дитяча отоларингологія
    • Клінічний стан, патології: Гострий і хронічний синуїт
нолипрел форте

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом МОЗ України
від 21 квітня 2005 р. N 181 


ПРОТОКОЛ
лікування дітей, хворих на гострий і хронічний синуїт

Синуїт - це запалення слизової оболонки приносових пазух, яке буває гострим та хронічним (J01; J32) і відноситься до найбільш частої патології в отоларингології.

Найчастіше зустрічається верхньощелепний синуїт (гайморит). Слід звернути увагу на те, що гострий гайморит має місце уже у віці 1,5 - 2 років. Запалення решітчастої пазухи (етмоїдит) може бути у дітей віком до 1 року; запалення слизової оболонки лобової пазухи (фронти) та основної (сфеноїдит) зустрічається рідше у дітей, при чому після 5 років - фронтит, а після 10 років - сфеноїдит.

ГОСТРИЙ СИНУЇТ (J01)

Етіологія: збудниками гострих синуїтів є: грипозний вірус, вірус парагрипу, аденовіруси, стафілококи, стрептококи, пневмококи, синєгнійна паличка; рідше - гриби, анаеробна мікрофлора. В останній час все частіше зустрічаються хламідії, мікоплазма.

Для розвитку гострого синуїту має значення стан слизової оболонки (мукоциліарний кліренс), порушення місцевого і системного імунітету, а також місцеві чинники: хронічні риніти, поліпозний етмоїдит, викривлення перегородки носа, аденоїдні розрощення.

Гострий синуїт може виникати у зв'язку з травмою носа і лицевого скелета, а також у разі поширення в пазуху гнійного процесу з малих і великих корінних зубів.

Розрізняють гострий серозний, катаральний і гнійний синуїт.

Патоморфологічні зміни у разі гострого синуїту характеризуються гіперемією і інфільтрацією слизової оболонки пазух, яка значно стовщується і вкривається спочатку серозним, потім слизовим і гнійним ексудатом. Пазухи згодом заповнюються ексудатом.

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ГОСТРОГО СИНУЇТУ:

1. Клинічні:

- гострий початок;

- підвищення температури тіла;

- кволість;

- зниження апетиту;

- порушення сну;

- іноді марення;

- головний біль, локалізація якого залежить від ураженої;

- об'єктивні дані: закладеність носа, виділення з носа, утруднене носове дихання, гіперемія і набряклість слизової оболонки; слизове, слизово-гнійне, гнійне виділення під середньою носовою раковиною, часто у вигляді смужки.

2. Допоміжні та лабораторні дослідження:

- рентгенографія приносових пазух (при необхідності МРТ, комп'ютерна томографія);

- ультразвукове обстеження;

- термографія;

- ендоскопічні методи обстеження;

- діагностична пункція верхньощелепної пазухи;

- загальний аналіз крові;

- аналіз сечі;

- бактеріологічне дослідження патологічних виділень;

- антибіотикограма.

ЛІКУВАННЯ ГОСТРОГО СИНУЇТУ

1. Загальне:

- загальнозміцнювальна терапія;

- антигістамінні препарати;

- стимулююча терапія;

- вітамінотерапія;

- фітопрепарати;

- антибіотики з урахуванням антибіотикограми. Доцільно призначати антибіотики пеніцилінового ряду, захищені клавулановою кислотою. При неефективності лікування цефалоспорини третьої і четвертої генерації. Макроліди: кларитроміцин /клацид/, рокситроміцин /рулід/, азітроміцин /сумамед/, спіраміцин /роваміцин/ використовуються для лікування захворювань, викликаних мікоплазмою, хламідіями. Антибіотикотерапія протягом 7 - 10 днів;

- місцеве лікування гострих синуїтів направлене на ліквідацію запального процесу в пазухах. Місцево застосовують: судинозвужувальні препарати у вигляді крапель або спрея. Використовують аерозолі з антибіотиками чи антисептиками. При затиханні запального процесу в пазусі можна призначати електричне поле УВЧ, електрофорез різних лікарських препаратів, ультрафонофорез ендоназальний. Якщо запальний процес набуває затяжного характеру, доцільно уводити лікарські речовини у верхньощелепну пазуху методом переміщення; а у разі неефективності - через тефлоновий дренаж і промивати пазуху антисептиками та антибіотиками з урахуванням антибіотикограми, додаючи кортикостероїди.

При наявності гострого гнійного фронтиту і неефективності консервативного лікування /висока температура тіла, головний біль, порушений загальний стан, слабкість/, прохідність лобно-носового каналу не відновилась - показана пункція, а краще трепанопункція лобової пазухи з наступним дренуванням і промиванням її антисептиками, антибіотиками, протеолітичними ферментами і кортикостероїдами.

Якщо перебіг гострого етмоїдиту набуває затяжну форму, то лікарські препарати доцільно уводити в порожнину носа методом переміщення.

Пункція комірок решітчастого лабіринту з наступним дренуванням у дітей є недоцільною.

КРИТЕРІЇ КОНСЕРВАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ:

покращання загального стану, зникнення головного болю, нормалізація гемператури тіла, носового дихання, показників крові.

Хірургічне лікування гострих синуїтів показано при гнійних внутрішньоорбітальних та внутрішньочерепних ускладненнях або при підозрі на них.

ХРОНІЧНИЙ СИНУЇТ (J32)

В останні роки частота хронічного синуїту збільшилась майже у двічі. Причини - недостатньо або взагалі нелікований гострий синуїт, порушення місцевої та загальної імунореактивності, локальні чинники, які порушують аерацію і дренажну функцію приносових пазух. Мікрофлора аеробна і анаеробна, гриби, вірус грипу з аденовірусною інфекцією, хламідії, мікоплазма.

Патоморфологічні зміни: слизова оболонка пазух потовщується, епітелій метаплазується, розвивається сполучна тканина. Утворюються ретенційні кісти внаслідок звуження і закупорки вивідних проток слизових залоз, формуються поліпи, а також в пазухах утворюється ексудат.

За класифікацією хронічні синуїти поділяють на:

ексудативна /серозна, катаральна, гнійна/; гіперпластична (поліпозна) та змішана форми синуїту.

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ

Клінічні

- хронічні синуїти характеризуються загальними та місцевими симптомами. Загальні ознаки в стадії ремісії слабко виражені, а в стадії загострення майже як у хворих із гострим синуїтом;

- хронічні синуїти усіх форм супроводжуються утрудненим носовим диханням, однобічним або двобічним патологічним виділенням із носа, зниженням нюху. При передній риноскопії виявляють патологічний вміст в середньому носовому ході, гіперплазію середньої носової раковини; поліпи сірого, блідо-сірого кольору під передньою носовою раковиною або у верхніх відділах порожнини носа;

- рентгенологічне обстеження приносових пазух;

- з діагностичною метою застосовують пункцію верхньощелепної та лобової пазух;

- при підозрі на пухлину та для уточнення локалізації гною при орбітальних ускладненнях - комп'ютерна томографія;

- застосування ендоскопічних методів обстеження;

- бактеріологічне обстеження.

ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО СИНУЇТУ

В стадії ремісії ексудативні форми хронічного синуїту лікуються консервативно, в комплекс якого входить:

- санація верхніх дихальних шляхів;

- десенсибілізуюча терапія;

- загальнозміцнювальні засоби;

- стимулююча терапія;

- лазертерапія;

- раціональне харчування;

- загартовування організму;

- застосування імуномодуляторів;

- санаторно-курортне лікування.

Місцеве лікування:

- евакуація патологічного вмісту із пазух методом переміщення або із застосуванням пункції та дренування приносових пазух;

- промивання пазух з наступним введенням в них антисептиків, антибіотиків згідно з антибіотикограмою, кортикостероїдів;

- застосування фізіотерапевтичних заходів: аерозолів, УФО, електрофорезу різних лікарських речовин, ультрафонофорезу. Курс 7 - 10 днів;

- застосування судинозвужувальних препаратів у вигляді крапель, гелю, спреїв.

Показання до хірургічного лікування хронічного синуїту:

- часте загострення гнійного та поліпозного синуїту;

- неефективність консервативного лікування;

- внутрішньоорбітальні та внутрішньочерепні ускладнення.

Хірургічне втручання в порожнині носа направлене на усунення причин, що утруднюють прохідність уст'я, а на приносових пазухах проводиться за загальноприйнятою методикою і направлено на нормалізацію роботи уст'я, ліквідування патологічного процесу в уражених пазухах, попередження внутрішньочерепних ускладнень. Перевага надається ендоскопічним методам хірургічного втручання.

ПРОФІЛАКТИКА ХРОНІЧНОГО СИНУЇТУ

- раннє виявлення і своєчасне лікування гострого синуїту;

- санація верхніх дихальних шляхів;

- закалювання організму;

- загальнозміцнювальна терапія;

- санаторно-курортне лікування;

- усунення факторів, що утруднюють прохідність уст'я пазух.

ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ

- диспансерне спостереження за пацієнтами після гострого синуїту з орбітальними і черепно-мозковими ускладненнями - 2 роки;

- диспансерне спостереження за пацієнтами з хронічними синуїтами до повного одужання (відсутність рецидивів протягом 2 років), при хронічному поліпозному етмоїдиті - протягом всього життя.

 

Начальник управління 

Р. О. Моісеєнко