Гострий перикардит; Протокол діагностики та лікування |
ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ МОЗ України від 19.07.2005 № 362
ПРОТОКОЛ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ГОСТРОГО ПЕРИКАРДИТУ У ДІТЕЙ
ШИФР МКХ-Х I30 ГОСТРИЙ ПЕРИКАРДИТ I 30 Гострий перикардит – запалення вісцерального та парієтального листків перикарда, що проявляється фіброзними змінами та/або накопиченням рідини в порожнині перикарду. ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ Клінічні: - біль у ділянці серця різної інтенсивності з локалізацією за грудиною, - шум тертя перикарда Параклінічні: - ЕКГ: конкордантний під’йом ST з одночасовою випуклістю донизу з переходом до високого позитивного зубця Т, через 1-2 доби сегмент ST зміщується нижче ізолінії, стає випуклим вверх, потім протягом кількох діб вертається до ізолінії, поступово згладжується Т і через 10-15 діб стає двохфазним або негативним, комплекс QRS при цьому не змінюється, - ЕхоКГ: спостерігається потовщення листків перикарду. ЛІКУВАННЯ - Обов’язкова госпіталізація. - Постільний режим, психічний спокій. - Харчування - адекватне віку дитини, обмеження хлориду натрію за показаннями. - Антибіотикотерапія - пеніциліни або цефалоспорини сумісно з аміноглікозидами, корекція в залежності від виду збудника інфекційного процесу. При туберкульозній етіології – специфічне довготривале лікування. - Нестероїдні протизапальні препарати (аспірін, діклофенак, ібупрофен, індометацин, німесулід або ін.) Глюкокортикостероїди призначають при дифузних захворюваннях сполучної тканини, ревматизмі ІІІ ст., аутоімунному перикардиті, туберкульозному ексудативному перикардиті, у випадках, коли больовий синдром не вдається контролювати нестероїдними протизапальними препаратами. - Терапія ускладнень, серцевої недостатності та супутніх станів. Перикардіоцентез показаний при швидкому надлишковому накопиченні ексудату та розвитку тампонади серця. Пункція порожнини перикарда також може бути корисною при гнійному перикардиті, а також для уточнення етіології захворювання.
ШИФР МКХ-Х I31 ІНШІ ХВОРОБИ ПЕРИКАРДУ ХРОНІЧНИЙ АДГЕЗИВНИЙ (ЗЛИПЧИВИЙ) ПЕРИКАРДИТ Хронічний адгезивний (злипчивий) перикардит розвивається після гострого перикардиту (гнійного, посттравматичного, ревматичного, уремічного і ін.) і має перебіг без здавлювання серця.ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ Клінічні: - аускультативно в кінці систоли короткий звук– тон тигля, - кардіалгії, - можливо шум тертя перикарда Параклінічні: - ФКГ, ЕхоКГ. ЛІКУВАННЯ - При бактеріальних і туберкульозних враженнях проводять довготривалу антибактеріальну терапію.- Засоби неспецифічної протизапальної дії, глюкокортикоїди.
ХРОНІЧНИЙ КОНСТРИКТИВНИЙ (ЗДАВЛЮЮЧИЙ) ПЕРИКАРДИТ ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ Клінічні: - задишка, тахікардія, - високий венозний тиск, набухання вен голови, шиї та живота, - збільшення печінки, асцит, анасарка, - патологічний Ш тон (перикард-тон), - парадоксальний пульс, Параклінічні: - ЕКГ: елевація сегмента SТ, зазубреність зубця Т, знижений або негативний зубець Т в стандартних та відведеннях V5-6, високий загострений, розширений зубець Р, деформація комплексу QPS за типом часткової блокади правої ніжки пучка Гіса, - рентгенографічно виявляють рідину в плевральних порожнинах, плеврокостальні накладення, плевродіафрагмальні спайки, - ЕхоКГ: потовщення перикарда. ЛІКУВАННЯ - Терапія основного захворювання (дифузні хвороби сполучної тканини, гостра ревматична лихоманка, туберкульоз та ін.).- Призначають симптоматичні засоби.- За наявності ексудату показана пункція перикарда.- При констриктивному перикардиті необхідне хірургічне лікування – видалення рубцево-зміненого перикарда (субтотальна перикардектомія).
Начальник управління Р.О.Моісеєнко |