Дилатаційна кардіоміопатія; Протокол діагностики та лікування |
ШИФР МКХ-10 I42.0 ДИЛАТАЦІЙНА КАРДІОМІОПАТІЯ
Дилатаційна кардіоміопатія - кардіоміопатія, для котрої характерно збiльшення лiвого та/або правого шлуночка, порушення систолiчної функцiї, застiйна серцева недостатнiсть. ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ Клінічні: - недостатності кровообігу за лівошлуночковим типом (підвищена втомлюємість, задишка, ціаноз, ортопноє, серцева астма, набряк легенів), потім і за правошлуночковим типом (акроціаноз, набухання вен шиї, гепатомегалія, асцит, набряки нижних кінцівок), - кардіомегалія, - послаблення тонів серця, - може бути патологічний ІІІ тон, ритм протодіастолічного галопа, - систолічний шум відносної недостатності мітрального клапана, - порушення серцевого ритму та провідності, - можливий тромбоемболічний синдром. Параклінічні: - ЕКГ зміни: синусова тахікардія, знижений вольтаж стандартних відведень, підвищення вольтажа грудних відведень, гіпертрофія/перевантаження різних відділів серця, насамперед лівого шлуночка, дифузнi неспецифiчнi змiни сегменту ST та зубцю Т, порушення ритму та провідності, - рентгенологічно: кардiомегалiя, випуклість дуги лівого шлуночка, ознаки венозного застiю в судинах малого кола кровообiгу i набряку легенiв, може з'являтись випiт у плевральнiй порожнинi, - ЕхоКГ: дилятація камер серця, збільшення кінцево-діастолічного та кінцево-систолічного розмірів лівого шлуночка, дифузне зниження скоротливості, зниження фракцій викиду, скорочення тощо, дифузна гіпокінезія стінок, мітральна або трикуспідальна регургітація, можливі інтракардіальні тромби, випiт у порожнину перикарда. До діагностичних критеріїв відноситься також відсутність ознак запального процесу та відсутність зв’язку з інфекційним захворюванням. ЛІКУВАННЯ - Специфічного лікування немає. - Проводиться терапія серцевої недостатності: дігоксин у малих дозах, інгібітори АПФ (каптоприл, у підлітків - еналаприл), сечогінні (фуросемід, ін.). При тяжкій серцевій недостатності у відділенні інтенсивної терапії – допамін або добутамін, стероїдні протизапальні засоби, оксигенотерапія за показаннями. - Лікування серцевих дизритмій за відповідними протоколами.- При порушеннях мiкроциркуляцiї та тенденції до тромбоутворення - гепарин (100-200 ОД/кг на добу пiдшкiрно або внутрішньовенно), непрямі антикоагулянти.- Використовують кардіопротекторні препарати (панангін, L-карнітіна хлорід, мілдронат, кардонат, фосфаден, АТФ-лонг, ін.).- При рефрактерній серцевій недостатності виживаємість пацієнтів пов’язана з трансплантацією серця. |