стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Дилатаційна кардіоміопатія; Протокол діагностики та лікування


  • Протокол діагностики та лікування дилатаційної кардіоміопатії.
    • Додаток до наказу МОЗ №362 від 19-07-2005
    • Тема, опис документа: Протокол діагностики та лікування
    • Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: діти
    • Напрямок медицини: Дитяча кардіоревматологія
    • Клінічний стан, патології: Дилатаційна кардіоміопатія


ШИФР МКХ-10 I42.0 ДИЛАТАЦІЙНА КАРДІОМІОПАТІЯ

 

            Дилатаційна  кардіоміопатія - кардіоміопатія, для котрої характерно збiльшення  лiвого та/або правого  шлуночка, порушення систолiчної функцiї,  застiйна серцева недостатнiсть.

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ

Клінічні:

- недостатності кровообігу за лівошлуночковим типом (підвищена втомлюємість, задишка, ціаноз, ортопноє, серцева астма, набряк легенів), потім і за правошлуночковим типом (акроціаноз, набухання вен шиї, гепатомегалія, асцит, набряки нижних кінцівок),

- кардіомегалія,

- послаблення тонів серця,

- може бути патологічний ІІІ тон, ритм протодіастолічного галопа,

- систолічний шум відносної недостатності мітрального клапана,

- порушення серцевого ритму та провідності,

- можливий тромбоемболічний синдром.

Параклінічні:

- ЕКГ зміни: синусова тахікардія, знижений вольтаж стандартних відведень, підвищення вольтажа грудних відведень, гіпертрофія/перевантаження різних відділів серця, насамперед лівого шлуночка, дифузнi неспецифiчнi змiни сегменту ST  та зубцю Т, порушення ритму та провідності,

- рентгенологічно: кардiомегалiя, випуклість дуги лівого шлуночка, ознаки венозного застiю в судинах малого  кола кровообiгу i набряку легенiв,  може з'являтись випiт у плевральнiй порожнинi,

- ЕхоКГ: дилятація камер серця, збільшення кінцево-діастолічного та кінцево-систолічного розмірів лівого шлуночка, дифузне зниження скоротливості, зниження фракцій викиду, скорочення тощо, дифузна гіпокінезія стінок, мітральна або трикуспідальна регургітація, можливі інтракардіальні тромби, випiт у порожнину перикарда. 

            До діагностичних критеріїв відноситься також відсутність ознак запального процесу та відсутність зв’язку з інфекційним захворюванням.

ЛІКУВАННЯ

- Специфічного лікування немає.

- Проводиться терапія серцевої недостатності: дігоксин у малих дозах, інгібітори АПФ (каптоприл, у підлітків - еналаприл), сечогінні (фуросемід, ін.). При тяжкій серцевій недостатності у відділенні інтенсивної терапії – допамін або добутамін, стероїдні протизапальні засоби, оксигенотерапія за показаннями.

- Лікування серцевих дизритмій за відповідними протоколами.
- При порушеннях мiкроциркуляцiї та тенденції до тромбоутворення -  гепарин (100-200 ОД/кг на добу пiдшкiрно або внутрішньовенно), непрямі антикоагулянти.
- Використовують кардіопротекторні препарати (панангін, L-карнітіна хлорід, мілдронат, кардонат, фосфаден, АТФ-лонг, ін.).

- При рефрактерній серцевій недостатності виживаємість пацієнтів пов’язана з трансплантацією серця.