стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Коксартроз; Протокол діагностики та лікування


  • Протокол діагностики та лікування коксартрозу.
    • Додаток до наказу МОЗ №362 від 19-07-2005
    • Тема, опис документа: Протокол діагностики та лікування
    • Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: діти
    • Напрямок медицини: Дитяча кардіоревматологія
    • Клінічний стан, патології: Коксартроз
милдронат

М 16 КОКСАРТРОЗ

Коксартроз –це поліетіологічне захворювання, що розвивається на   підставі різних патологічних  станів тазостенового суглоба. Виділяють первинний коксартроз і вторинний. Первинний коксартроз  розвивається мимовільно, вторинний  виникає в результаті  попередніх захворювань тазостенового суглоба, які  є етіологічним фоном: вроджена дисплазія тазостенового суглоба, травматичні пошкодження, юноцький епіфізеоліз головки стегна, остеохондропатія головки  стегнової кістки, епіфізарні і спондилоепіфізарні дисплазії, наслідки запальних захворювань суглобів.

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ

Клінічні:

- біль «механічного» типу при  явищах синовиту – «запального»,

- зміни форми суглоба  обмеження  рухів в ньому, скутість в  стані  спокою або при перших рухах, «хрускіт» при  рухах в сугробах,

Параклінічні:

- рентгенологічні критерії:  перша стадія характеризується незначним звужуванням  суглобової щілини,  невеликими крайовими  кістковими  розростаннями. У  другій стадії  звужування  суглобової щілини  виражено, визначається субхондральний склероз і значні  кісткові  розростання. Для третьої стадії характерно  майже повне  зникнення суглобової щілини, деформація і сплющення  епіфізів, остеосклероз, остеопороз, остеофітоз, кістовидні просвітління, ущільнення капсули суглобів.

ЛІКУВАННЯ

Може бути оперативним і консервативним.

Задачі консервативного лікування: а)  зниження функціональної неповноцінносіи суглоба; б)  попередження і  виключення хронічного статичного  перевантаження; в) оптимізація  умов компенсації  порушеного кровообігу; г) покращення обмінних процесів в організмі та  покращення регенерації  кісткової тканини. Метою оперативного  втручання на тазостеновому суглобі є: 1)  збереження руху; 2) ліквідація  або  зменшення болю; 3) усунення кульгавості; 4)  попередження прогресування дегенеративно-дистрофічного  ураження шляхом  відновлення  порушених  співвідношень у суглобі.

- Медикаментозна терапия: пірогенол 25-50 МПД (за схемою в/м до 30 ін’єкцій), метилурацил 0,25-0,5 – 3 рази на день 20-25 днів, вітаміни групи В (В1, В6) по 1,0 в/м № 30, лідаза 32-64 ОД через день № 15

- Локальне лікування: електрофорез трасилолу  або контрикалу (5-10 тис. ОД) 10-12 процедур, електрофорез 5% розчину  новокаїну №10-12, електрофорез лідази  або ронідази 32-64 ОД на процедуру № 10-15, УФО області суглобів № 10-15 в еритемодозуванні, ЛФК, массаж, парафін, озокеритолікування

- Ортопедичне лікування  спрямоване на  розвантаження суглоба, усунення згинально-привідних контрактур і досягається постільним режимом, ходіння за допомогою милиць, палиці або  розвантажувальним апаратом.

- Санаторно-курортне лікування.