стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Лімфогранулематозом (хвороба Ходжкіна); Протокол лікування


  • Протокол лікування дітей з лімфогранулематозом (хвороба Ходжкіна).
    • Додаток до наказу МОЗ №364 від 20-07-2005
    • Тема, опис документа: Протокол лікування
    • Вид допомоги: стаціонарний, цільова група: діти
    • Напрямок медицини: Дитяча гематологія
    • Клінічний стан, патології: Лімфогранулематозом (хвороба Ходжкіна)
валавир цена


 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства охорони здоров’я України

від 20.07.2005 № 364

 

ПРОТОКОЛ

ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ З ЛІМФОГРАНУЛЕМАТОЗОМ

(хвороба Ходжкіна)

 

Шифр МКХ-10 : С 81

 

ЛІМФОГРАНУЛЕМАТОЗ  (або хвороба Ходжкіна) відноситься до групи злоякісних лімфом і вражає переважно лімфатичну систему, але може також вражати нелімфатичні органи і тканини. Специфічними для захворювання вважаються одноядерні пухлинні клітини Ходжкіна і багатоядерні клітини Березовського-Ріда-Штернберга, які визначаються у гістологічних препаратах уражених тканин.

За гістологічною класифікацією на основі вмісту різних клітин у специфічній гранульомі виділяють чотири основних типи лімфогранулематозу:

-   збагачений лімфоцитами варіант (нодулярний або дифузний);

-   варіант нодулярного склерозу (1 та 2 типу за ступенем злоякісності);

-   варіант змішаної клітинності;

-   збіднений на лімфоцити (варіант лімфоцитарної деплеції).

За класифікацією REAL лімфогранулематоз у варіанті лімфоцитарної переваги має назву „збагаченого лімфоцитами класичного типу хвороби Ходжкіна”.

Розрізняють також чотири стадії захворювання за класифікацією Ann Arbor, які у свою чергу поділяються на категорії A і B в залежності від відсутності (А) або наявності (В) під час встановлення діагнозу симптомів загальної інтоксикації (втрата ваги тіла на >=10% на протязі останніх 6 місяців та/або поява чи персистенція лихоманки понад 38* С та/або підвищена пітливість у нічні години).

Провідними симптомами є безболісне збільшення лімфатичних вузлів (найчастіше  шийної та медиастинальної груп), які формують конгломерати/пакети, що може спричинити порушення функцій сумісних органів (трахеї, бронхів або судин), можуть збільшуватись печінка і селезінка. Ураженні екстранодальних структур може проявлятись у вигляді пухлини, випоту, болю, а також порушенням функцій внутрішніх органів.

Абсолютно необхідним заходом діагностики захворювання є здійснення біопсії ураженого лімфатичного вузла (перевага надається ексцизійній біопсії лімфовузла, яка надає можливість вивчити його архитектоніку) Пункційна біопсія не є достатньою для встановлення діагнозу лімфогранулематозу. Так само вивчення  цитологічних препаратів, отриманих під час пункції кісткового мозку або іншого нелімфоїдного органу не є достатнім для визначення їх ураження (для встановлення IV стадії захворювання внаслідок ураження кісткового мозку абсолютно необхідним є здійснення трепанобіопсії). У випадках масивної медиастинальної пухлини та при небезпеці загрозливих для життя дихальних розладів біопсія проводиться під  місцевою анестезією або після попереднього лікування кортикостероїдами. Уражені тканини досліджуються цитологічно (відбитки), гістологічно, імуногістохімічно та, в сумнівних випадках (для диференційної діагностики з неходжкінськими лімфомами), молекулярно-генетичними методами. Обов’язковим є підтвердження гістологічного діагнозу референтною лабораторією.

 

Терапевтичне стадіювання передбачає наступний обсяг необхідних клінічних і лабораторних обстежень:

- ретельна документація усіх визначених пальпаторно уражених лімфатичних вузлів (включно з їх розмірами), розмірів печінки і селезінки, обстеження носоглотки (кільця Вальдейєра);

-   УЗД органів черевної порожнини та периферічних груп лімфовузлів;

-   рентгенівське дослідження органів грудної клітини у двох проекціях;

-   комп’ютерна томографія грудної клітини (обов’язково з технікою дослідження легенів та м’яких тканин);

-   комп’ютерна або магніторезонансна томографія усіх клінічно або сонографічно зареєстрованих як уражені регіонів (для планування променевої терапії та оцінки  відповіді на лікування);

-   загальний аналіз крові, коагулограмма, аланінамінотрансфераза (далі АЛТ), аспартатамінотрансфераза (далі АСТ), гамма-ГТ, лужна фосфатаза (далі ЛФ), лактатдегідрогеназа (далі ЛДГ), креатінін сироватки крові; серологічне дослідження вірусів (вірус Епштейн-Бар (далі ЕБВ), цитомегаловірус (далі ЦМВ), герпесу простого, варіцелли, ВІЛ), токсоплазмозу, кандід, аспергілли, електрокардіографія (далі ЕКГ), сонокардіографія.

 

Тільки у деяких випадках додатково потрібні:

-   комп’ютерна томографія (далі КТ) або ядерно магнітно-резонансна томографія (далі ЯМРТ) черевної порожнини (при сумнівних результатах УЗД);

-   Сцинтіграфія скелету (при підозрі на ураження кісток);

-   КТ або ЯМРТ-дослідження підозрілих на наявність ураження регіонів.

Починаючи від II B-стадії обов’язково здійснюються 1-2 трепанобіопсії кісткового мозку.

При підозрі на ураження скелету може проводитись біопсія одного з вогниш. При немож-ливості точного визначення стадії за даними ультразвукове дослідження (далі УЗД) або КТ органів черевної порожнини може виконуватись лапаротомічна/лапароскопічна біопсія підозрілих лімфовузлів, тканини селезінки та печінки. Показана біопсія збільшених периферичних лімфовузлів, якщо це необхідно для стадіювання процесу або планування променевої терапії.

 

Лікування лімфогранулематозу включає комбінацію поліхіміотерапії з опроміненням ініціально уражених регіонів. Найбільш ефективними для дітей та одночасно найменш небезпечними з точки зору віддалених наслідків є схеми OEPA/ ОРРА і COPP (Протоколи DAL-HD-90 та GPOH-HD-95), необхідна кількість яких обумовлена стадією захворювання і врахуванням ступеню ураження нелімфоїдних органів (див. додаток). В залежності від  кількості циклів поліхіміотерапії в свою чергу планується кумулятивна доза опромінення уражених хворобою регіонів. Не проводиться опромінення ініціально уражених легенів та печінки.

Рішення про обсяг променевої терапії (зони та дози опромінення) повинно прийматись відразу після встановлення діагнозу і визначення стадії захворювання сумісно лікарем – гематолом дитячим (онкологом дитячим) і лікарем-радіотерапевтом

 

Для підлітків від 15 років більш ефективним є лікування у відповідності до Протоколів терапії дорослих хворих за схемами ABVD і BEACOPP  у різних комбінаціях (у відповід- ності до Протоколів GHSG-LP HD та HD 10-12), при цьому найбільш ефективним для лікування продвинених стадій  є використання схеми BEACOPP-“підсиленого” (див. додаток).  Враховуючи існуючий ризик зниження фертильності після виконання 8 блоків хіміотерапії за схемою BEACOPP, пацієнтам до початку лікування можуть бути запропоновані заходи з консервації гамет. Оскільки загальний обсяг хіміотерапії при даному типі лікувального протоколу значно перевищує хіміотерапевтичне навантаження, передбачене Протоколом DAL-HD-90 і -95, опроміненні здійснюється тільки з зонах, в яких не відбулася нормалізація розмірів лімфатичних вузлів або присутні інші прояви лімфогранулематозного ураження по закінченні блоків полі хіміотерапії (за винятком ураження кісток, зона якого опромінюється у будь-якому разі).

 

Супроводжуюче лікування передбачає мінімізацію можливих інфекційних ускладнень, викликаних як розвитком клінічно значущої нейтропенії, так і значним ступенем імуносупресії, яка зберігається на протязі до 6 місяців від закінчення лікування, а при опроміненні селезінки – більш ніж 1-1,5 роки після його проведення. Обов’язковим є застосування орального ко-тримоксазолу, протигрибкових препаратів, бактеріальної деконтамінації (при загрозі нейтропенії), профілактичне вживання ацикловіру при зниженні абсолютного рівня лімфоцитів (<300/мкл), ретельне дотримання правил гігєни ротової порожнини, інших слизових.

 

Оцінка відповіді на лікування  здійснюється, крім пальпації, шляхом повторних рентгенографічних, сонографічних, КТ і ЯМРТ-досліджень первинно уражених хворобою регіонів після кожних 1-2 циклів ПХТ. Ремісія констатується після нормалізації розміру ініціально збільшених груп лімфатичних вузлів, печінки, селезінки.

Моніторинг первинно уражених зон здійснюється кожні три місяці на протязі перших двох років після закінчення лікування, кожні 6 місяців на 3-му і 4-му році, а потім – при виникненні підозри на рецидив захворювання.

 

При підозрі на рецидив лімфогранулематозу його діагноз обов’язково мусить бути підтвердженим гістологічно,тобто повинна бути здійснена біопсія підозрілої на специфічне ураження тканини/органу.

 

Лікування рецидиву та первинно-резистентних форм лімфогранулематозу здійснюється шляхом використання сальвадж-поліхіміотерапії та опромінення уражених зон (у випадку прогностично сприятливого рецидиву) або шляхом інтенсивної сальваджної поліхіміотерапії з метою досягнення ремісії з наступним здійсненням аутотрансплантації стовбурових гемопоетичних клітин (далі ТСГК), яка показана в усіх інших випадках.

Ранні рецидиви (на протязі року по закінченні ініціального лікування) а також усі рецидиви що виникли в первинно опромінених зонах потребують ТСГК як інтенсифікації лікування.

У випадку наявності абсолютних протипоказань для здійснення мегадозової хіміотерапії з ауто-ТСГК та при рецидиві після ауто-ТСГК показаним є проведення алогенної ТСГК або паліативне лікування.

 

 

 

Начальник управління організації

медичної допомоги дітям і матерям   Р.О. Моісеєнко


Додаток

до Протоколу лікування

дітей з лімфогранулематозом

(хвороба Ходжкіна), затвердженого

наказом МОЗ України

від 20.07.2005 № 364

 

Дози і тип введення препаратів в циклі ОPРА

 

 

Дні

Дози

Доксорубіцин

1, 15

40 мг/м2 в/в інфузією за 2 години

Вінкристин

1, 8, 15

1,5 мг/м2 в ін’єкцію (максимальна одноразова доза 2 мг)

Прокарбазин

1 до 15

100 мг/м2 р.о. за 2-3 прийоми

Преднизолон

1 до 15

60 мг/м2 р.о. за 3 прийоми

 

Дози і тип введення препаратів в циклі ОЕРА

 

 

Дні

Дози

Доксорубіцин

1, 15

40 мг/м2 в/в інфузією за 2 години

Вінкристин

1, 8, 15

1,5 мг/м2 в ін’єкцію (максимальна одноразова доза 2 мг)

Етопозид

з 3 до 6

125 мг/м2 в/в за 120 хвилин

Преднизолон

з 1 до 15

60 мг/м2 р.о. за 3 прийоми

 

Дози і тип введення препаратів в циклі СОРР

 

 

Дні

Дози

Циклофосфамід*

1, 8

500 мг/м2 в/в за 30 – 60 хвилин

Вінкристін

1, 8

1,5 мг/м2 в/в ін’єкцією ( максимальна одноразова доза 2 мг)

Прокарбазин

1 до 15

100 мг/м2 р.о. за 2-3 прийоми

Преднізолон

1 до 15

40 мг/м2 р.о. за 3 прийоми

 

* Разом вводиться  200 мг/м2 MESNA (Уромітексан) у 0, 4, 8, годин по відношенню до початку інфузії Циклофосфаміду.

 

 


 

Схема блоку ВЕАСОРР

 

Циклофосфамід

650 mg/m2

в/в

день

1

Уромітексан

650 mg/m2

в/в 0,4,8 год.

день

1

Доксорубіцин

25 mg/m2

в/в

день

1

VP-16

100 mg/m2

в/в

день

1 – 3

Прокарбазин

100 mg/m2

per os

день

1 – 7

Преднізолон

40 mg/m2

per os

день

1 – 14

Вінкристин

1,4 mg/m2 (max 2 mg)

в/в

день

8

Блеоміцин

10 mg/m2

в/в

день

8

Повторюється з 22 дня

 

Схема блоку ВЕАСОРР + Г-КСФ (“підсилений”)

 

Циклофосфамід

1250

mg/m2

в/в

день

1

Уромітексан

1250

mg/m2

в/в 0,4,8 год.

день

1

Доксорубіцин

 

35 mg/m2

в/в

день

1

VP-16

200

mg/m2

в/в

день

1 – 3

Прокарбазин

100

mg/m2

per os

день

1 – 7

Преднізолон

 

40 mg/m2

per os

день

1 – 14

Вінкристин

1,4

mg/m2 (max 2 mg)

в/в

день

8

Блеоміцин

 

10 mg/m2

в/в

день

8

Г - КСФ

 

 

 

 

 

m < 75 кг

 

300 mkg

 

 

 

m > 75 кг

 

480 mkg

sub cut.

c дня

8

Повторюється з 22 дня

 

 

Ризик-фактори:

а – велика (bulky) медиастинальна пухлина (>1/3 максимального поперечного діаметру грудної клітини)

в – ураження екстралімфатичних зон

с – ШОЕ >= 50 мм/год для „А”-стадій та >=30 мм/год для „В”-стадій

d - 3 або більше уражених лімфатичних зон (не плутати з „лімфатичними регіонами” за класифікацією “Ann Arbor”!)


 

Схема лікування ЛГМ у дітей у відповідності до стадії захворювання (0 – 15 років)

 

 

 

 

2 х ОРРА

1.

Ст. І, ІІА

 

 

 

 

 

РТ 30 Гр*

 

 

 

 

 

 

2 х ОРРА

 

2 х СОРР

 

 

2.

Ст. ІІВ, ІІІА

(+ ІЕ, ІІЕА)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РТ 30 Гр*

 

 

2 х ОЕРА(хлопчики)

2 х ОРРА (дівчата)

 

4 х СОРР

 

 

2.

Ст. ІІІВ, ІV

(+ ІІЕВ, ІІІЕ )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РТ 30 Гр*

 

 

* При значній резидуальній пухлині доза опромінення підвищується до 35 Гр.

 

 


 

Схема лікування хворих з продвиненими

 стадіями захворювання (15 – 18 років)

(HD 12)

 


 


Схема лікування хворих з непродвиненими стадіями захворювання (15 – 18 років)

(HD 11)