Інші (Токсикологія) - Клінічні протоколи - Загальної назви у додатка немає. - Стандарти надання медичної допомоги в Україні

Інші; Клінічні протоколи

Загальної назви у додатка немає.

Додаток до наказу МОЗ №435 від 03-07-2006
Тема, опис документа: Клінічні протоколи
Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: не вказано
Напрямок медицини: Токсикологія
Клінічний стан, патології: Інші

церварикс цена Украина

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10:Т36: “Отруєння антибіотиками системної дії”.

Код МКХ-10:Т37: “Отруєння іншими протиінфекційними та

(крім МКХ-10: 37.1) протипаразитарними засобами системної дії”.

Код МКХ-10:Т38: “Отруєння гормонами та їх синтетичними

(крім МКХ-10: 38.3) замінниками і антагоністами, не класифікованими в інших рубриках”.

Код МКХ-10:Т41: “Отруєння анестезуючими та терапевтичними газами”

Код МКХ-10:Т45: “Отруєння переважно системними та гематологічними препаратами, не класифікованими в інших рубриках”

Код МКХ-10:Т47: “Отруєння препаратами, які діють переважно на органи травлення”

Код МКХ-10:Т50: “Отруєння діуретиками, іншими та неуточненими лікарськими засобами, медикаментами та біологічними субстанціями”

1. Клінічні періоди захворювання.

1.1. Токсикогенний:

● період резорбції, в залежності від властивостей речовини, триває, в середньому, від 1,5 год. до 2-3 діб;

● період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії:

● контакт постраждалого з речовиною, яка викликала отруєння;

● порушення функції органу (або виникнення системних реакцій) в залежності від системно-органної тропності та властивостей речовини, яка викликала отруєння.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння.

● лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

● порушення рівню електролітів у БАК;

● підвищення рівню а-амілази крові у БАК.

4. Лікування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3):

підвищення лужного балансу плазми крові.

5. Критерії ефективності: припинення порушень органних функцій та зниження виразності проявів синдрому токсикозу протягом 5-7 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10:Т37.1: “Отруєння антимікобактеріальними ліками”.

1. Клінічні періоди захворювання.

1.1. Токсикогенний:

● період резорбції, в залежності від властивостей речовини, триває, в середньому, від 1,5 год. до 2-3 діб;

● період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії:

● контакт постраждалого з речовиною, яка викликала отруєння;

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння.

● лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво,

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

● порушення рівню електролітів у БАК;

● підвищення рівню а-амілази крові у БАК.

4. Лікування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Антидотна терапія: Піридоксину гідрохлорид в дозі 1.0 г в/в; при необхідності – повторне введення.

5. Критерії ефективності: припинення порушень органних функцій та зниження виразності проявів синдрому токсикозу протягом 3-8 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10:Т38.3: “Отруєння інсуліном та пероральними гіпоглікемічними (протидіабетичними) препаратами”.

1. Клінічні періоди захворювання.

1.1. Токсикогенний:

● період резорбції, в залежності від властивостей речовини, триває, в середньому, від декількох хв. до 24 годин;

● період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії:

● контакт постраждалого з речовиною, яка викликала отруєння;

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння.

● зниження рівню цукру у БАК.

4. Лікування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Антидотна терапія: Глюкоза 40% 20-60 мл (у залежності від віку хворого) в/в, струйно. Повторне введення під контролем рівню цукру в крові.

5. Критерії ефективності: припинення порушень органних функцій та зниження виразності проявів синдрому токсикозу протягом 2-6 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10:Т40: “Отруєння наркотичними речовинами і

психодислептиками (галюциногенами)”.

1. Клінічні періоди захворювання.

1.1. Токсикогенний:

● період резорбції, в залежності від властивостей речовини, триває, в середньому, від декількох хв. до декількох годин;

● період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії:

● контакт постраждалого з речовиною, яка викликала отруєння;

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння.

● Визначення наявності наркотичної речовини у БАК.

4. Лікування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Антидотна терапія:

● при отруєння опіоїдами – Налоксон 0.4-2.0 мг; при необхідності – повторне введення (до 10 мг);

● при отруєнні ЛСД та іншими галюциногенами – Діазепам в дозі 10-20 мг.

5. Критерії ефективності: припинення порушень органних функцій та зниження виразності проявів синдрому токсикозу протягом 1-3 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10:Т39: “Отруєння неопіоїдними аналгезивними, жарознижувальними і нестероїдними протиревматичними засобами”.

1. Отруєння жарознижувальними засобами.

2. Отруєння нестероїдними протизапальними засобами.

Клiнiчний діагноз: ОТРУЄННЯ ЖАРОЗНИЖУВАЛЬНИМИ ЗАСОБАМИ

Класифiкацiя жарознижувальних препаратів:

1.Похiднi пiразолона – анальгiн, бутадiон, антипiрiн, реопiрин.

2.Похiднi анiлiна – парацетамол (ацетомiнофен, панадол), тайленол, дристан, вiкодiл.

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1.Середнього ступеню важкості - загальна слабість, запаморочення, порушення слуху, нудота, блювота, зниження температури тіла, біль у епігастрії, задишка, посилене серцебиття.

1.2. Важкого ступеню – гіпотермія, ціаноз слизуватих оболонок, порушення свідомості, мідріаз, клоніко-тонічні судоми, тахікардія, пульс слабкого наповнення, артеріальна гіпотензія, набряк легень.

1.3. Можливий розвиток периферичних набряків, геморагічної висипки, шлункової кровотечі

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь);

● порушення функції ЦНС (гіпотермія, запаморочення, судоми);

● тривалість клінічних симптомів отруєння від декількох годин до 6 діб після прийому токсичної дози лікарського препарату.

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● зниження рівня еритроцитів в ЗАК;

● лейкопенія, гранулоцитопенiя або агранулоцитоз в ЗАК;

● тромбоцитопенія в ЗАК;

● позитивний аналіз калу на зміст доміси крові.

4.Лiкування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Лiкування постраждалих у гастро-інтестінальному перiодi:

● Ацетiлцистеїн у насичуючий дозі 140 мг/кг маси тіла усередину, потім 70 мг/кг маси тіла через кожні 4 години протягом 3 діб;

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● препарати гепатопротекторної дії у вiковiй дозі;

● при наявності метгемоглобіну в крові - Метиленовий синій 1% розчину в дозі 1—2 мг/кг в/в; при необхідності ін'єкції повторюють кожні 4 години. У грудних дітей добова доза не повинна перевищувати 4 мг/кг на добу.

● Тіосульфат натрію в дозі 25 мг\кг в\в.

4.5.Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту, токсичного нефриту:

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● інфузійна терапія з метою парентерального харчування за схемою гiпералiментацiї (у вікових дозах);

● глюкокортикоїдна терапія (переважно Гідрокортизон) у дозах в залежності від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л – 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л – 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л – 15-20 мг/кг на добу;

● при затримці діурезу – обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2-5 мг/кг маси тіла;

● Глутаргін – 2-8 г на добу, в/в крап;

● препарати гемостатичної дії у вікових дозах;

● інфузія свіжозамороженої плазми в дозі 10-20 мл/кг на добу;

● коферментнi форми вiтамiнiв групи В, С в/в (у вікових дозах);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу;

● методи еферентної терапії – гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії.

5.Критерiї ефективності: припинення проявів печiнково-ниркової недостатності (геморагічного синдрому, жовтяниці, зниження неврологічних порушень, периферичних набряків) протягом 3-8 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ НЕСТЕРОЇДНИМИ

ПРОТИЗАПАЛЬНИМИ ЗАСОБАМИ

Класифiкацiя нестероїдних протизапальних засобів:

1.Похідні саліцилової кислоти: салiцилат натрію, ацетiлсалiцилова кислота (аспірин), салiциламiд, алкозельцер, анацiн, дiфлунiзал, екседрин, аскофен, цитрамон та iн.

2.Похідні оцтової кислоти (iндола): iндометацин (метiндол), дiклофенак натрiя, дiклофенак калiя (вольтарен), етодолак, сулiндак, толметiн та iн.

3.Похідні пропіонової кислоти: адвiл, iбупрофен, нурофен, фенбуфен, кетопрофен, напроксен, набуметон та iн.

4.Бутазони: азапропазон, оксiфенбутазон, фенiлбутазон та iн.

5.Похiднi єнолової кислоти (оксиками): пiроксикам, теноксикам та iн.

6.Похідні сульфонанілiдiв: нiмесулiд та iн.

7.Похiднi фенiлатранiлової кислоти (фенамати): мефенамова кислота, меклофенамат.

І. Отруєння нестероїдними протизапальними засобами похідними саліцилової кислоти (салiцилат натрію, ацетiлсалiцилова кислота (аспірин), салiциламiд, алкозельцер, анацiн, дiфлунiзал, екседрин, аскофен, цитрамон та iн).

1. Клiнiчнi періоди отруєння.

1.1. Латентний період триває, в середньому, від 1-2 до 6 годин від моменту вживання препарату.

1.2. Період гастро-інтестінальних проявів та подразнення дихальних центрів ЦНС триває від 2 до 12 годин від моменту вживання препарату.

1.3. Період порушень дiяльностi печінки (токсичний гепатит) та ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 12 годин від моменту вживання препарату до 24-36 годин.

1.4. Період виходу починається з 1 доби від моменту вживання препарату i триває до кількох тижнів.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● тривалість латентного періоду становить не менше 2 годин;

● порушення функцiї шлунково-кишкового тракту (печіння в порожнині рота, стравоходу, болі в шлунку, нудота, блювота, iнодi з кров'ю, кривавий пронос);

● симптоми подразнення дiяльностi ЦНС (загальне занепокоєння, запаморочення, шум у вухах, світлобоязнь, розлади зору, ейфорія, тахіпное, посилене виділення поту, гiпертермiя);

● тривалість гастро-інтестінального періоду та подразнення дiяльностi ЦНС становить від 2 до 12 годин в середньому;

● порушення функції печінки (збільшення і хворобливість печінки, жовтяниця, геморагiї на шкірі, носові чи маткові кровотечі) після закінчення гастро-інтестінального синдрому;

● порушення функції ЦНС (порушення свідомості, гіперрефлексія, судоми, міоз, ністагм);

● послiдовнiсть виникнення клiнiчних симптомів i синдромів захворювання (латентний період, період гастро-інтестінальних проявів та подразнення дихальних центрів ЦНС, період токсичного гепатиту, токсичної енцефалопатії).

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● подовження часу кровотечі крові;

● позитивна реакція сечі з розчином хлориду окісного заліза;

● еритроцитурiя, протеїнурія, глюкозурія та цилiндрурiя в ЗАС;

● зниження рівня глюкози у аналiзi крові;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, а-амiлази, сечовини, креатиніну та кетонових тіл у БАК;

● зниження рівню протромбінового індексу у коагулограмі;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● порушення кислотно-лужного та газового стану крові;

● зміст і концентрація салiцилатiв в крові.

4.Лiкування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Профiлактичне лікування постраждалих у латентному перiодi (проведення диференціальної діагностики):

● рясне лужне питво або розчин гідрокарбонату натрію 1-2% в дозі 2-4 ммоль/кг маси в/в кожні 4-6 годин під контролем рН крові чи сечі;

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню.

4.5.Лiкування постраждалих у перiодi гастро-інтестінальних проявів та подразнення ЦНС:

● розчин гідрокарбонату натрію в/в під контролем рН крові чи сечі;

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● розчин аскорбінової кислоти 5% в дозі 50-100 мг/кг маси в/в на добу;

● препарати гемостатичної дії у вікових дозах;

● інфузії свіжозамороженої плазми в дозі 10-20 мл/кг на добу;

● коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

● інгiбiтори протеолізу.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту, токсичної енцефалопатії:

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● Препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-елетролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гiпералiментацiї (у вікових дозах);

● препарати гемостатичної дії: Вікасол, Дицинон або Етамзилат в/в або в/м (у вікових дозах);

● інфузії свіжозамороженої плазми в дозі 10-20 мл/кг на добу;

● коферментнi форми вiтамiнiв групи В, С в/в (у вікових дозах);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу;

● при судомах: бензодiазепiни (Дiазепам, Седуксен, Сiбазон та iн.) в дозі 0.2-0.5 мг/кг маси в/в;

● методи еферентної терапії – гемодіаліз;

● дієта – повне голодування (до припинення зростання рівню трансаміназ у крові).

4.7.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія.

5.Критерiї ефективності: припинення проявів печінкової та мозкової недостатності (геморагічного синдрому, жовтяниці, зниження неврологічних порушень) протягом 3-8 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

ІІ. Отруєння нестероїдними протизапальними засобами похідними оцтової кислоти (iндометацин (метiндол), дiклофенак натрiя, дiклофенак калiя (вольтарен), етодолак, сулiндак, толметiн та iн.).

1. Клiнічнi прояви отруєння .

1.1.Ускладнення із сторони ШКТ - нудота і біль в області живота, анорексія, діарея.

1.2.Ускладнення із сторони ЦНС – гостра біль в області чола, запаморочення, галюцинації, порушення свідомості.

1.3.Ускладнення з сторони системи кровотворення - шлунково-кишкові кровотечі.

2. Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● порушення функцiї шлунково-кишкового тракту (нудота і біль в області живота, анорексія, діарея);

● порушення дiяльностi ЦНС (гостра біль в області чола, запаморочення, галюцинації, порушення свідомості);

● порушення функції системи кровотворення (утворення шлунково-кишкових виразок, кривавий пронос).

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● подовження часу кровотечі крові;

● нейтропенiя, тромбоцитопенія в ЗАК;

● апластична анемія;

порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК.

4.Лiкування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Лiкування постраждалих у перiодi гастро-інтестінальних проявів та порушенні дiяльностi ЦНС:

● ввести в шлунок обволiкальнi препарати (жирові емульсії або антацидні засоби, або iн.);

● розчин аскорбінової кислоти 5% в дозі 50-100 мг/кг маси в/в на добу;

● препарати гемостатичної дії;

● методи еферентної терапії – гемосорбція.

5.Критерiї ефективності: припинення проявів шлунково-кишкових та неврологічних розладів протягом 3-8 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

ІІІ. Отруєння нестероїдними протизапальними засобами похідними пропiонової кислоти (адвiл, iбупрофен, нурофен, фенбуфен, кетопрофен, напроксен, набуметон та iн.).

1. Клiнічнi періоди отруєння.

1.1. Латентний період триває, в середньому, від 1 до 2 годин від моменту вживання препарату.

1.2. Період гастро-інтестінальних проявів триває від 1 до 3-4 годин від моменту вживання препарату.

1.3. Період порушень дiяльностi ЦНС починається через 3-4 години від моменту вживання препарату до 14-16 годин.

1.4. Період виходу починається з 1 доби від моменту вживання препарату i триває до кількох діб.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● тривалість латентного періоду становить не менше 1 години;

● тривалість гастро-інтестінального періоду становить від 1 до 3-4 годин;

● порушення функції ЦНС (гостра головна біль, шум у вухах, занепокоєння, порушення зору, ністагм);

● тривалість періоду порушення дiяльностi ЦНС становить від 3-4 до 14-16 годин;

● послiдовнiсть виникнення клiнiчних симптомів i синдромів захворювання (латентний період, період гастро-інтестінальних проявів та період порушення дiяльностi ЦНС).

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● подовження часу кровотечі крові;

● тромбоцитопенія в ЗАК;

● агранулоцитоз в ЗАК;

● еритроцитурiя в ЗАС;

● підвищення рівню сечовини, креатиніну та кетонових тіл у БАК;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● порушення кислотно-лужного та газового стану крові.

4.Лiкування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Лiкування постраждалих у перiодi гастро-інтестінальних проявів та порушенні дiяльностi ЦНС:

● ввести в шлунок обволiкальнi препарати (жирові емульсії або антацидні засоби, або iн.);

● розчин аскорбінової кислоти 5% в дозі 50-100 мг/кг маси в/в на добу;

● препарати гемостатичної дії;

● при затримці діурезу – обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретика в/в або в/м у дозах 2-5 мг/кг маси тіла;

● методи еферентної терапії – гемосорбція.

5.Критерiї ефективності: припинення проявів шлунково-кишкових та неврологічних розладів протягом 3-8 діб.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

ІV Отруєння нестероїдними протизапальними засобами похідними бутазона, єнолової кислоти, сульфонанілiдiв (азапропазон, оксiфенбутазон, фенiлбутазон та iн.; пiроксикам, теноксикам та iн.; нiмесулiд та iн.)

1. Клiнічнi періоди отруєння.

1.1. Латентний період триває, в середньому, від 1 до 2 годин від моменту вживання препарату.

1.2. Період гастро-інтестінальних проявів триває від 1 до 3-4 годин від моменту вживання препарату.

1.3. Період порушень дiяльностi ЦНС починається через 3-4 години від моменту вживання препарату до 14-16 годин.

1.4. Період виходу починається з 1 доби від моменту вживання препарату i триває до кількох діб.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● тривалість латентного періоду становить не менше 1 години;

● тривалість гастро-інтестінального періоду становить від 1 до 3-4 годин;

порушення функції ЦНС (гостра головна біль, шум у вухах, занепокоєння, порушення зору, ністагм);

● тривалість періоду порушення дiяльностi ЦНС становить від 3-4 до 14-16 годин;

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● подовження часу кровотечі крові;

● тромбоцитопенія в ЗАК;

● агранулоцитоз;

● еритроцитурiя в ЗАС;

● підвищення рівню сечовини, креатиніну та кетонових тіл у БАК;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● порушення кислотно-лужного та газового стану крові.

4.Лiкування:

підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Лiкування постраждалих у перiодi гастро-інтестінальних проявів та порушенні дiяльностi ЦНС:

● ввести в шлунок обволiкальнi препарати (жирові емульсії або антацидні засоби, або iн.);

● розчин аскорбінової кислоти 5% в дозі 50-100 мг/кг маси в/в на добу;

● препарати гемостатичної дії;

● методи еферентної терапії – гемосорбція.

5.Критерiї ефективності: припинення проявів шлунково-кишкових та неврологічних розладів протягом 3-8 діб.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

V. Отруєння нестероїдними протизапальними засобами похідними фенiлатранiлової кислоти (мефенамова кислота, меклофенамат).

1. Клiнічнi періоди отруєння.

1.1. Латентний період триває, в середньому, від 1 до 2 годин від моменту вживання препарату.

1.2. Період гастро-інтестінальних проявів триває від 1 до 12-24 годин від моменту вживання препарату.

1.3. Період виходу починається з 1 доби від моменту вживання препарату i триває до кількох діб.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● тривалість латентного періоду становить не менше 1 години;

● тривалість гастро-інтестінального періоду становить від 1 до 12-24 годин;

● послiдовнiсть виникнення клiнiчних симптомів i синдромів захворювання (латентний період, період гастро-інтестінальних проявів).

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● подовження часу кровотечі крові;

● вільний гемоглобін в крові;

● гемолітична анемія;

● еритроцитурiя в ЗАС;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну у БАК;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● порушення кислотно-лужного та газового стану крові.

4.Лiкування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Лiкування постраждалих у перiодi гастро-інтестінальних проявів:

● ввести в шлунок обволiкальнi препарати (жирові емульсії або антацидні засоби, або iн. в дозі 2-3 мл/кг маси тіла);

● розчин аскорбінової кислоти 5% в дозі 50-100 мг/кг маси в/в на добу;

● препарати гемостатичної дії;

● методи еферентної терапії – гемосорбція.

5.Критерiї ефективності: припинення проявів шлунково-кишкових розладів протягом 3-8 діб.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10:Т44: “Отруєння препаратами, які діють переважно на вегетативну нервову систему”.

1. Клінічні періоди захворювання.

1.1. Токсикогенний:

● період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії:

● контакт постраждалого з речовиною, яка викликала отруєння;

● порушення функцій ВНС.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння.

● визначення наявності наркотичної речовини у БАК;

● можливі зміни в ЕКГ.

4. Лікування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Антидотна терапія:

● при отруєнні холінолітичними препаратами, антидот – Аміностігмін* 2 мг в\в, при необхідності - повторне введення;

● при отруєнні блокаторами бета-адренергічних рецепторів, антидот Глюкагон (при контролі рівня калію та глюкози крові), Епінефрін 1-4 мг/хв., в/в, титруючи препарат до отримання позитивного клінічного ефекту, бікарбонат натрію 1-2 мЕкв/кг маси тіла;

● при отруєнні стимуляторами бета-2- адренергічних рецепторів, антидот - Пропранолол 0.01-0.02 мг/кг маси тіла, в/в.

5. Критерії ефективності: припинення порушень органних функцій та зниження виразності проявів синдрому токсикозу протягом 5-8 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10:Т46: “Отруєння препаратами, які діють переважно на серцево-судинну систему”.

1. Клінічні періоди захворювання.

1.1. Токсикогенний:

● період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії:

● контакт постраждалого з речовиною, яка викликала отруєння;

● порушення функцій ССС.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння.

● визначення наявності кардіотропної речовини у БАК;

● можливі зміни в ЕКГ;

● можливі зміни електролітного балансу у БАК.

4. Лікування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Антидотна терапія:

● при отруєнні серцевими глікозидами, антидот – Fab фрагменти (Дигибайнд)*, якщо доза глікозидів невідома, препарат вводять в емпіричній дозі 0.2-0.4 г, в/в болюсно;

● при отруєнні блокаторами кальцієвих каналів, антидот - Кальцію хлорид 10% (у максимальній віковій дозі) або Кальцію глюконат 10% (у максимальній віковій дозі), вводять кожні 5-10 хв. до появи клінічного ефекту; Глюкагон 5-10 мг, в/в болюсно;

● при отруєнні Клофеліном, антидот – Налоксон, вводять в дозі 0,4–2,0 мг, в/в.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10:Т42 “Отруєння протисудомними, седативними, снодійними і протипаркiнсоничними препаратами”.

Код МКХ-10:Т43 “Отруєння психотропними препаратами, не класифікованими в інших рубриках”.

Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ ПРОТИЕПІЛЕПТИЧНИМИ ЗАСОБАМИ

Класифiкацiя протиепілептичних препаратів:

1. Похiднi гексагідропіримідина – гексамідин.

2. Похiднi барбітурової кислоти – бензонал.

3. Похідні гідантоїна – дифенін, мезантоін, фенідантін.

4. Похідні бензодіазепіна - карбамазепін (тегретол, фінлепсин), клоназепам.

5. Похідні іміда янтарної кислоти – етосуксимід, пуфемід, морфолеп.

6. Похідні вальпроєвої кислоти – депакін (конвулекс).

Отруєння протиепілептичними засобами похідними гексагідропіримiдина (гексамідин)

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1.Латентний період триває, в середньому, 1-1.5 г від моменту вживання препарату.

1.2.Середнього ступеня ваги - загальна слабість, запаморочення, атаксія, тремор, дизартрія, психічні розлади, нудота, зниження зору, ністагм.

1.3.Важкого ступеня – порушення свідомості упритул до коми, мідріаз, клоніко-тонічні судоми, блідість чи/або жовтяниця шкірних покривів, можливі геморагічної висипки, затримка сечі.

2. Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● порушення функції ЦНС (загальна слабість, запаморочення, психічні розлади, порушення свідомості, атаксія, тремор, дизартрія, мідріаз, зниження зору, ністагм);

● порушення діяльності печінки та нирок (жовтяниця шкірних покривів, збільшення і хворобливість печінки, геморагiї на шкірі, носові чи маткові кровотечі, затримка сечі, набряки);

● тривалість клінічних симптомів отруєння від декількох годин до 5-7 діб після прийому токсичної дози лікарського препарату.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння :

● зниження рівня еритроцитів в ЗАК;

● лейкопенія, лімфоцитоз в ЗАК;

● тромбоцитопенія в ЗАК;

● протеїнурія та цилiндрурiя в ЗАС;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● зниження рівню протромбінового індексу у коагулограмі;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові.

4. Лікування:

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

4.4. Лікування постраждалих при отруєнні середнього ступеня ваги:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

● при низькому артеріальному тиску – інфузія плазмозамiсних розчинів (Рефортан або Реосорбiлакт, або iн.) в дозі 4-8 мл/кг/год., при необхідності – розчин Норадреналіну в дозі 0.5-5.0 мг/кг/хв.

4.5. Лікування постраждалих при тяжкому ступеню ваги:

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● при глибокій комі – обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2-5 мг/кг маси тіла;

● Лiпоєва кислота або Берлітіон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● Препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● глюкокортикоїдна терапія (переважно гідрокортизон) у дозах в залежності від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л – 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л – 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л – 15-20 мг/кг на добу;

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу;

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6. Лікування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії у вікових дозах;

● відновлююча терапія.

4.7. Заходи щодо проведення ситуаційної та коригувальної терапії:

● препарати гемостатичної дії;

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.8. Антидотна терапія (не застосовувати при судомній готовності та судомах):

● Бемегрид в/в в дозі 10-500 мг з 10-20 мл 0.9% NaCl. При необхідності можна повторювати в такій самій дозі.

5.Критерiї ефективності: зниження неврологічних порушень, порушень діяльності печінки та нирок, припинення геморагічного синдрому протягом 3-10 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3 На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

II. Отруєння протиепілептичними засобами похідними барбітурової кислоти (бензонал)

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1.Латентний період (інтервал часу від моменту потрапляння отрути в організм людини до виникнення перших клiнiчних симптомів отруєння) триває, в середньому, 1-1.5 г від моменту вживання препарату.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння :

● зниження рівня еритроцитів в ЗАК;

● лейкопенія, лімфоцитоз в ЗАК;

● тромбоцитопенія в ЗАК;

● протеїнурія та цилiндрурiя в ЗАС;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● зниження рівню протромбінового індексу у коагулограмі;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові.

4.Лiкування:

4.2.Лiкування постраждалих при отруєнні середнього ступеня ваги:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● коферментнi форми вiтамiнів групи В в/в (у вікових дозах);

● Берлiтiон в/в в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

4.3.Лiкування постраждалих при тяжкому ступеню ваги:

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● Берлiтiон в/в в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу;

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.4.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія.

4.5. Заходи щодо проведення ситуаційної та коригувальної терапії:

● препарати гемостатичної дії;

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.6. Антидотна терапія (не застосовувати при судомній готовності та судомах): Бемегрид в/в в дозі 10-500 мг з 10-20 мл 0.9% NaCl. При необхідності можна повторювати в тієї дозі.

5.Критерiї ефективності: зниження неврологічних порушень, порушень діяльності печінки та нирок, припинення геморагічного синдрому протягом 3-10 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

III. Отруєння протиепілептичними засобами похідними гідантоіна (діфенін, мезантоін, фенідантін)

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1.Латентний період триває, в середньому, 0.5-1 г від моменту вживання препарату.

1.2.Середнього ступеня ваги - збудження, запаморочення, підвищення температури тіла, нудота, блювота, атаксія, тремор, гіперплазія ясен, лімфаденопатія.

1.3.Важкого ступеня – порушення свідомості упритул до коми, мідріаз, утруднення дихання, клоніко-тонічні судоми, блідість чи/або жовтяниця шкірних покривів, можливі геморагічної висипки, сверблячка шкіри, затримка сечі.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● порушення функції ШКТ (гіперплазія ясен, нудота, блювота);

● порушення функції ЦНС (загальна слабість або збудження, запаморочення, психічні розлади, порушення свідомості, атаксія, тремор, мідріаз, гіпертермія, утруднення дихання);

● порушення діяльності печінки та нирок (жовтяниця шкірних покривів, збільшення і хворобливість печінки, геморагiї на шкірі, сверблячка шкіри, затримка сечі, набряки);

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння :

● зниження рівня еритроцитів в ЗАК;

● лейкопенія, лімфоцитоз в ЗАК;

● тромбоцитопенія в ЗАК;

● протеїнурія та цилiндрурiя в ЗАС;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● зниження рівню протромбінового індексу у коагулограмі;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові.

4.Лiкування:

препарати гемостатичної дії;

підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Лікування постраждалих при отруєнні середнього ступеня ваги:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● коферментнi форми вiтамiнів групи В в/в (у вікових дозах);

4.5. Лікування постраждалих при тяжкому ступеню ваги:

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● Препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу: Контрикал в дозі 1 тис.од./кг на добу;

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6. Лікування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

IV. Отруєння протиепілептичними засобами похідними бензодіазепіна (карбамазепин (тегретол, фінлепсин), клоназепам)

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1.Латентний період триває, в середньому, 0.5-1годину від моменту вживання препарату.

1.2.Середнього ступеня ваги – сонливість, дезорієнтація, збудження, запаморочення, головна біль, гіперрефлексія, порушення зору, дизартрія, сухість у роті (у дітей грудного віку - посилене слиновиділення), нудота, блювота, посилена бронхіальна секреція, тахікардія, артеріальна гіпотензія іноді гіпертензія, знижений діурез.

1.3.Важкого ступеня – галюцинації, атаксія, порушення свідомості, коматозний стан, мідріаз, гіпорефлексія, клоніко-тонічні судоми, гіпотермія, утруднення дихання, набряк легень, зупинка серця, затримка сечі, периферійні набряки.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● порушення функції ШКТ (посилене або знижене слиновиділення, нудота, блювота);

● порушення функції ЦНС (загальна слабість або збудження, запаморочення, психічні розлади, порушення свідомості, атаксія, мідріаз, клоніко-тонічні судоми, гіпотермія, утруднення дихання);

● порушення функції серцево-судинної системи (тахікардія, артеріальна гіпотензія або гіпертензія, набряк легень, зупинка серця);

● порушення діяльності нирок (затримка сечі, набряки);

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● зниження рівня еритроцитів в ЗАК;

● протеїнурія та цилiндрурiя в ЗАС;

● підвищення рівня креатінфосфокінази у БАК;

● підвищений рівень глюкози крові;

● гіпонатріємія у БАК;

● знижений лужний баланс крові - метаболічний ацидоз;

● порушення провідності з розширенням комплексу QRS.

4.Лiкування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Лiкування постраждалих при отруєнні середньої ваги тяжкості:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-елетролітного складу крові (у вікових дозах);

● коферментнi форми вiтамiнів групи В в/в (у вікових дозах).

4.5.Лiкування постраждалих при отруєнні тяжкої ваги:

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● при глибокій комі – обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретикiв в/в або в/м у дозах 2-5 мг/кг маси тіла;

● інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-елетролітного складу крові (у вікових дозах);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi виходу: відновлююча терапія курсом до 2-3 тижнів.

4.7. Антидотна терапія: призначення Флюмазенілу * 0.1-0.2 мг.

5.Критерiї ефективності: зниження неврологічних порушень, порушень діяльності серцево-судинної системи та нирок протягом 3-10 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

V. Отруєння протиепілептичними засобами похідними іміда янтарної кислоти (етосуксимід, пуфемід, морфолеп)

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1.Латентний період триває, в середньому, 1-1.5 години від моменту вживання препарату.

1.2.Середнього ступеня ваги - загальна слабість, головна біль, запаморочення, нудота, блювота.

1.3.Важкого ступеня – порушення свідомості, атаксія, клоніко-тонічні судоми, блідість чи/або жовтяниця шкірних покривів, можливі геморагічної висипки, затримка сечі.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● порушення функції ШКТ (нудота, блювота);

● порушення функції ЦНС (загальна слабість, головна біль, запаморочення, порушення свідомості, атаксія, клоніко-тонічні судоми);

● порушення функції печінки та нирок (блідість чи/або жовтяниця шкірних покривів, можливі геморагічної висипки, затримка сечі);

● тривалість клінічних симптомів отруєння від декількох годин до 3-5 діб після прийому токсичної дози лікарського препарату.

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● зниження рівня еритроцитів в ЗАК;

● лейкопенія, лімфоцитоз в ЗАК;

● тромбоцитопенія в ЗАК;

● протеїнурія та цилiндрурiя в ЗАС;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● зниження рівню протромбінового індексу у коагулограмі;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові.

4.Лiкування:

● препарати гемостатичної дії;

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Лiкування постраждалих при отруєнні середньої ваги тяжкості:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● коферментнi форми вiтамiнів групи В в/в (у вікових дозах);

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● Препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі).

4.5.Лiкування постраждалих при тяжкому ступеню ваги:

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● Препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу;

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія курсом до 1 мiсяця.

5.Критерiї ефективності: зниження неврологічних порушень, порушень діяльності печінки та нирок протягом 3-10 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

· загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

VI. Отруєння протиепілептичними засобами похідними вальпроєвої кислоти – депакин (конвулекс)

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1.Латентний період триває, в середньому, 1-1.5 години від моменту вживання препарату.

1.2.Середнього ступеня ваги - загальна слабість, головна біль, запаморочення, біль у шлунку, нудота, блювота.

2.Дiагностичнi критерії:

· токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

· токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь);

· порушення функції ШКТ (нудота, блювота);

· порушення функції ЦНС (загальна слабість, головна біль, запаморочення, порушення свідомості, атаксія, клоніко-тонічні судоми);

· порушення функції печінки та нирок (блідість чи/або жовтяниця шкірних покривів, можливі геморагічної висипки, затримка сечі);

· тривалість клінічних симптомів отруєння від декількох годин до 3-5 діб після прийому токсичної дози лікарського препарату.

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● зниження рівня еритроцитів в ЗАК;

● лейкопенія, лімфоцитоз в ЗАК;

● тромбоцитопенія в ЗАК;

● протеїнурія та цилiндрурiя в ЗАС;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● зниження рівню протромбінового індексу у коагулограмі;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові.

4.Лiкування:

препарати гемостатичної дії: Вікасол, Дицинон або Етамзилат (ін’єкційна форма, у вікових дозах);

підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Лiкування постраждалих при отруєнні середньої ваги тяжкості:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● коферментнi форми вiтамiнів групи В в/в (у вікових дозах);

● Інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-елетролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гiпералiментацiї (у вікових дозах);

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● Препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі).

4.5.Лiкування постраждалих при тяжкому ступеню ваги:

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● Препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу;

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія.

5.Критерiї ефективності: зниження неврологічних порушень, порушень діяльності печінки та нирок протягом 3-10 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ СЕДАТИВНИМИ НЕЙРОЛЕПТИКАМИ

Отруєння похідними фенотіазіну

1.Отруєння похідними фенотіазіну – седативними нейролептиками.

2.Отруєння антипсихотичними нейролептиками.

3.Отруєння барбітуратами.

4.Отруєння снодійними ліками (ноксирон, метаквалон, бромкарбамід, бензодіазепінами).

Класифiкацiя седативних нейролептиків:

Похiднi фенотіазіну – аміназин, етаперазин, левомепразин (тізерцин), мажептил (тіопроперазин), мепазин, неулептил, пропазин, тріфтазин (стелазин), тіорідазин, тіетілперазин, френолон, фторфеназин.

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1. Латентний період триває, в середньому, до 30-60 хвилин від моменту вживання препарату.

1.2. Період гастритичних проявів починається від 30-60 хвилин до 2 годин від моменту вживання препарату (набряк слизуватих оболонок рота, нудота, iнодi блювота).

1.3. Період порушень дiяльностi ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 1-2 години від моменту вживання препарату i триває до 3 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння :

I стадія (засипання) - сонливість, різка слабість, запаморочення, сухість в роті, зниження або підвищення сухожильних рефлексів, спазм жувальних м'язів, звужені зіниці, птоз, атаксія.

II стадія (поверхнева кома) – хворий без свідомості, міоз, млява реакція зіниць на світло, м'язова гіпотонія, збережена больова чутливість, тризм жувальних м'язів, знижені або відсутні сухожильні рефлекси, гіпотермія, тахікардія, зниження артеріального тиску.

III стадія (глибока кома) – мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кахлевий и глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпо- або гiпертермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадикардія, низький артеріальний тиск, можливі судоми.

IV стадія (пробудження) – відновлюється подих і серцева діяльність, психомоторне збудження, емоційна лабільність, можливі явища паркінсонізму.

1.4. Період порушень дiяльностi печінки (токсичний гепатит) починається з 3-5 доби і триває до декількох тижнів (жовтяниця кожних покривів, затримка сечі).

1.5. Період виходу починається з 1-2 тижня від моменту вживання препарату i триває до кількох мiсяців.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● тривалість латентного періоду становить не менше 30 хвилин;

● порушення функції шлунка;

● тривалість гастритичного періоду становить від 30-60 хвилин до 2 годин в середньому;

● порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

- I стадія (засипання)

- II стадія (поверхнева кома)

- III стадія (глибока кома)

- IV стадія (пробудження);

● тривалість періоду токсичної енцефалопатії становить від 1-2 години від моменту вживання препарату i триває до 3 діб;

● порушення функції печінки (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

● послiдовнiсть виникнення клiнiчних симптомів i синдромів захворювання (латентний період, гастритичний синдром, період токсичної енцефалопатії, токсичного гепатиту);

● можливі зміни на ЕКГ – подовження QT, зміни зубця T, аритмія.

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкопенія, агранулоцитоз в ЗАК;

● еритроцитурiя та протеїнурія в ЗАС;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● підвищення рівня глюкози у аналiзi крові;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові;

● зміна кольору сечі при реакції з концентрованою сарною кислотою і розчином хлориду окісного заліза.

4.Лiкування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Лікування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● розчин аскорбінової кислоти 5% в дозі 50-100 мг/кг маси в/в на добу;

● при судомах: барбітурати (Гексенал, Тiопентал натрію та iн.) 1% розчин в дозі 5-10 мг/кг маси в/в;

● коферментнi форми вiтамiнів групи В в/в (у вікових дозах);

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез.

4.5.Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту:

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● Препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу.

4.6. Лікування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія курсом до 1 мiсяця.

5.Критерiї ефективності: припинення неврологічних порушень протягом 3-10 днів лікування, відсутність проявів поразки печінки.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ АНТИПСИХОТИЧНИМИ

НЕЙРОЛЕПТИКАМИ

Класифiкацiя антипсихотичних нейролептиків:

1. Похідні тiоксантена – хлорпротиксен (труксал)

2. Похідні бутiрофенона i дiфенiлбутiлпiперидина – дроперiдол, галоперiдол, трифлуперiдол (триседил), меторин, пiмозид, пенфлюридол.

3. Похідні iндола – карбiдин.

Отруєння антипсихотичними нейролептиками похідними тіоксантена (хлорпротиксен).

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1. Латентний період триває, в середньому, до 30-60 хвилин від моменту вживання препарату.

III стадія (глибока кома) – мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кахлевий и глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпо- або гiпертермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадікардiя, низький артеріальний тиск, можливі судоми.

IV стадія (пробудження) – відновлюється подих і серцева діяльність, психомоторне збудження, емоційна лабільність.

1.5. Період виходу починається з 1-2 тижня від моменту вживання препарату i триває до кількох мiсяців.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● тривалість латентного періоду становить не менше 30 хвилин;

● порушення функцiї шлунка;

● тривалість гастритичного періоду становить від 30-60 хвилин до 2 годин в середньому;

● порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

- I стадія (засипання)

- II стадія (поверхнева кома)

- III стадія (глибока кома)

- IV стадія (пробудження);

● порушення функції печінки (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

● можливі зміни на ЕКГ – подовження QT, зміни зубця T, аритмія.

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкопенія в ЗАК;

● еритроцитурiя та протеїнурія в ЗАС;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● підвищення рівня глюкози у аналiзi крові;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові.

4.Лiкування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Лiкування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● розчин аскорбінової кислоти 5% в дозі 50-100 мг/кг маси в/в на добу;

● при судомах: барбітурати (Гексенал, Тiопентал натрiю та iн.) 1% розчин в дозі 5-10 мг/кг маси в/в;

● коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез.

4.5.Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту:

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Отруєння антипсихотичними нейролептиками похідними бутiрофенона i дiфенiлбутiлпiперидина (дроперiдол, галоперiдол, трифлуперiдол (триседил), меторин, пiмозид, пенфлюридол та ін.)

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1. Латентний період триває, в середньому, до 30-60 хвилин від моменту вживання препарату.

1.2. Період гастритичних проявів починається вiд 30-60 хвилин до 2 годин від моменту вживання препарату (набряк слизуватих оболонок рота, нудота, iнодi блювота).

I стадія (засипання) – збудження або сонливість, різка слабість, запаморочення, сухість в роті, зниження або підвищення сухожильних рефлексів, спазм жувальних м'язів, звужені зіниці, птоз, атаксія або акатизія.

III стадія (глибока кома) – мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кахлевий и глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпо- або гiпертермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадікардiя, низький артеріальний тиск, можливі судоми.

1.5. Період виходу починається з 1-2 тижня від моменту вживання препарату i триває до кількох мiсяців.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● тривалість латентного періоду становить не менше 30 хвилин;

● порушення функцiї шлунка;

● тривалість гастритичного періоду становить від 30-60 хвилин до 2 годин в середньому;

● порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

- I стадія (засипання)

- II стадія (поверхнева кома)

- III стадія (глибока кома)

- IV стадія (пробудження);

● порушення функції печінки (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

● послiдовнiсть виникнення клiнiчних симптомів i синдромів захворювання (латентний період, гастритичний синдром, період токсичної енцефалопатії, токсичного гепатиту).

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкопенія в ЗАК;

● еритроцитурiя та протеїнурія в ЗАС;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● підвищення рівня глюкози у аналiзi крові;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові.

4.Лiкування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Лiкування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● розчин аскорбінової кислоти 5% в дозі 50-100 мг/кг маси в/в на добу;

● при судомах: барбітурати (Гексенал, Тiопентал натрiю та iн.) 1% розчин в дозі 5-10 мг/кг маси в/в;

● коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез.

4.5.Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту:

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія курсом до 1 мiсяця.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Отруєння антипсихотичними нейролептиками похідними iндола (карбідин)

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1. Латентний період триває, в середньому, до 30-60 хвилин від моменту вживання препарату.

III стадія (глибока кома) – мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кахлевий и глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпо- або гiпертермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадікардiя, низький артеріальний тиск, можливі судоми.

1.5. Період виходу починається з 1-2 тижня від моменту вживання препарату i триває до кількох мiсяців.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● тривалість латентного періоду становить не менше 30 хвилин;

● порушення функції шлунка;

● тривалість гастритичного періоду становить від 30-60 хвилин до 2 годин в середньому;

● порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

- I стадія (засипання)

- II стадія (поверхнева кома)

- III стадія (глибока кома)

- IV стадія (пробудження);

● порушення функції печінки (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкопенія в ЗАК;

● еритроцитурiя та протеїнурія в ЗАС;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● підвищення рівня глюкози у аналiзi крові;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові.

4.Лiкування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Лiкування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● розчин аскорбінової кислоти 5% в дозі 50-100 мг/кг маси в/в на добу;

● при судомах: барбітурати (Гексенал, Тiопентал натрiю та iн.) 1% розчин в дозі 5-10 мг/кг маси в/в;

● коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез.

4.5.Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту:

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу : Контрикал в дозі 1 тис.од./кг на добу.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ БАРБІТУРАТАМИ

Класифiкацiя барбітуратів по тривалості часу дії:

1.Барбітурати середньої тривалості дії – барбамил, гексобарбітал, етамінал-натрію (нембутал), циклобарбітал.

2.Барбітурати тривалої дії – барбітал (веронал), барбітал-натрію (мединал), фенобарбітал (люмінал).

Отруєння барбітуратами середньої тривалості дії (барбамил, гексобарбітал, етамінал-натрію (нембутал), циклобарбітал).

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1. Латентний період триває, в середньому, до 10-30 хвилин від моменту вживання препарату.

1.2. Період порушень дiяльностi ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 30 хвилин від моменту вживання препарату i триває до 3-5 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння :

I стадія (засипання) - сонливість, різка слабість, запаморочення, зниження реакції на зовнішні подразники, помірно звужені зіниці, задовільна фотореакція, рефлекторна активність збережена, атаксія.

II стадія (поверхнева кома) – хворий без свідомості, утруднене ковтання, знижений кахлевий рефлекс, западання язика до задньої стінки глотки, міоз, млява реакція зіниць на світло, м'язова гіпотонія, збережена больова чутливість, знижені або відсутні сухожильні рефлекси, гіпертермія до 38-39 градусів, тахікардія, зниження артеріального тиску, брадіпное.

III стадія (глибока кома) – мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кахлевий и глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпотермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадікардiя, низький артеріальний тиск, можливі набряк легень і судоми.

IV стадія (пробудження) – відновлюється подих і серцева діяльність, психомоторне збудження, емоційна лабільність, плаксивість, порушення сну.

1.3. Період порушень дiяльностi печінки (токсичний гепатит) розвивається украй рідко і починається з 2-3 доби, триває до декількох тижнів (жовтяниця кожних покривів, затримка сечі).

1.4. Період виходу починається з 1-2 тижня від моменту вживання препарату i триває до кількох мiсяців.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● тривалість латентного періоду становить не менше 30 хвилин;

● порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

- I стадія (засипання);

- II стадія (поверхнева кома);

- III стадія (глибока кома);

- IV стадія (пробудження);

● тривалість періоду токсичної енцефалопатії становить від 30 хвилин від моменту вживання препарату i триває до 3-5 діб;

● порушення функції печінки (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

● послiдовнiсть виникнення клiнiчних симптомів i синдромів захворювання (латентний період, період токсичної енцефалопатії, токсичного гепатиту);

● можливі зміни на ЕКГ – подовження QT, негативний зубець T;

● зміни на ЕЕГ – безладна біоелектрична активність на тлі повільних низьковольтних хвиль;

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

· лейкопенія в ЗАК;

· підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

· порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

· знижений лужний баланс крові;

· визначення концентрації барбітуратів в крові.

4.Лiкування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Антидотна терапія (не застосовувати при судомній готовності та судомах):

● Бемегрид в/в в дозі 10-500 мг з 10-20 мл 0.9% NaCl. При необхідності можна повторювати в тієї дозі.

4.5.Лiкування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту:

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу.

4.7.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Отруєння барбітуратами тривалої дії (барбітал (веронал), барбітал-натрію (мединал), фенобарбітал (люмінал).

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1. Латентний період триває, в середньому, 1-1.5 години від моменту вживання препарату.

1.2. Період порушень дiяльностi ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 1-1.5 години від моменту вживання препарату i триває до 5-7 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння:

III стадія (глибока кома) – мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кахлевий и глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпотермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадікардiя, низький артеріальний тиск, можливі набряк легень і судоми.

1.3. Період порушень дiяльностi печінки (токсичний гепатит) розвивається украй рідко і починається з 3-5 доби, триває до декількох тижнів (жовтяниця кожних покривів, затримка сечі).

1.4. Період виходу починається з 1-2 тижня від моменту вживання препарату i триває до кількох мiсяців.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● тривалість латентного періоду становить не менше 1 години;

● порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

I стадія (засипання);

II стадія (поверхнева кома);

III стадія (глибока кома);

IV стадія (пробудження);

● тривалість періоду токсичної енцефалопатії становить від 1-1.5 годин від моменту вживання препарату i триває до 5-7 діб;

● порушення функції печінки (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

● можливі зміни на ЕКГ – подовження QT, негативний зубець T;

● зміни на ЕЕГ – безладна біоелектрична активність на тлі повільних низьковольтних хвиль.

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкопенія в ЗАК;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові;

● визначення концентрації барбітуратів в крові.

4.Лiкування:

підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Антидотна терапія (не застосовувати при судомній готовності та судомах):

● Бемегрид в/в в дозі 10-500 мг з 10-20 мл 0.9% NaCl. При необхідності можна повторювати в тієї дозі.

4.5.Лiкування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту:

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу.

4.7.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Клiнiчний діагноз: ОТРУЄННЯ СНОДІЙНИМИ ЛІКАМИ

Класифiкацiя снодійних препаратів:

1.Снодійни препарати похідні бензодіазепіна – нітразепам (еуноктін, неозепам), метіквалон, Седуксен, сибазон та ін.

2.Снодійни препарати аліфатичного ряду – бромізовал (бромурал), хлоробутанолгідрат, хлоралгідрат та ін.

Отруєння снодійними препаратами похідними бензодіазепіна (нітразепам, ноксирон, метіквалон, Седуксен, сибазон, реланіум та ін.).

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1. Латентний період триває, в середньому, до 1 години від моменту вживання препарату.

1.2. Період гастритичних проявів починається від 1 до 3 годин від моменту вживання препарату (сухість в роті, нудота, iнодi блювота).

1.3. Період порушень дiяльностi ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 2-3 години від моменту вживання препарату i триває до 3-5 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння :

I стадія (засипання) - сонливість, різка слабість, запаморочення, зниження реакції на зовнішні подразники, іноді галюцинації, помірно розширені зіниці, задовільна фотореакція, рефлекторна активність збережена, атаксія.

II стадія (поверхнева кома) – хворий без свідомості, утруднене ковтання, знижений кахлевий рефлекс, западання язика до задньої стінки глотки, очні яблука фіксовані по центру, можливий легкий ністагм, помірний мідріаз, млява реакція зіниць на світло, м'язова гіпотонія, збережена больова чутливість, знижені або відсутні сухожильні рефлекси, гіпотермія, тахікардія, зниження артеріального тиску, брадіпное.

III стадія (глибока кома) – мідріаз, можлива анізокорія, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кахлевий и глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпотермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадікардiя, низький артеріальний тиск, можливі набряк легень і судоми.

IV стадія (пробудження) – відновлюється подих і серцева діяльність, емоційна лабільність.

1.4. Період порушень дiяльностi печінки (токсичний гепатит) та нирок (токсичний нефрит) розвивається рідко і починається з 2-3 доби, триває до декількох тижнів (жовтяниця кожних покривів, затримка сечі).

1.5. Період виходу починається з 1-2 тижня від моменту вживання препарату i триває до кількох мiсяців.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

● тривалість латентного періоду становить не менше 1 години;

● період гастритичних проявів починається від 1 до 3 годин від моменту вживання препарату (сухість в роті, нудота, iнодi блювота);

● порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

I стадія (засипання),

II стадія (поверхнева кома),

III стадія (глибока кома);

IV стадія (пробудження);

● тривалість періоду токсичної енцефалопатії становить від 2-3 годин від моменту вживання препарату i триває до 3-5 діб;

● порушення функції печінки та нирок (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

● послiдовнiсть виникнення клiнiчних симптомів i синдромів захворювання (латентний період, гастритичний період, період токсичної енцефалопатії, токсичного гепатиту та токсичного нефриту);

● зміни на ЕЕГ – безладна біоелектрична активність на тлі повільних низьковольтних хвиль;

● характерні циклічні зміни глибини коми та унілатеральні нефрологічні порушення.

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкопенія в ЗАК;

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

● порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

● знижений лужний баланс крові.

4.Лiкування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Антидотна терапія:

● Флюмазеніл * або Анексат * в/в в дозі 100-300 мкг з 5-10 мл 0.9% NaCl в/в одноразово. Дозу можна повторювати, але не перевищувати 1-2 мг.

4.5.Лiкування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту та токсичного нефриту:

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● глюкокортикоїдна терапія (переважно Гідрокортизон) у дозах в залежності від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності : за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л – 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л – 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л – 15-20 мг/кг на добу;

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу.

4.7.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія.

5.Критерiї ефективності: припинення неврологічних порушень протягом 3-10 днів лікування, відсутність проявів поразки печінки та нирок.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Отруєння снодійними препаратами аліфатичного ряду (бромізовал (бромурал), хлоробутанолгідрат, хлоралгідрат та ін.).

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1. Латентний період триває, в середньому, до 30-60 хвилин від моменту вживання препарату.

1.2. Період гастритичних проявів починається від 30 хвилин до 1-1.5 годин від моменту вживання препарату (слинотеча, нудота, блювота).

1.3. Період порушень дiяльностi ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 1-2 години від моменту вживання препарату i триває до 3-5 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння :

I стадія (засипання або збудження) – сонливість або психомоторне збудження, різка слабість, запаморочення, зниження реакції на зовнішні подразники, помірно звужені зіниці, задовільна фотореакція, рефлекторна активність збережена, атаксія.

II стадія (поверхнева кома) – хворий без свідомості, утруднене ковтання, знижений кахлевий рефлекс, западання язика до задньої стінки глотки, помірний мідріаз, млява реакція зіниць на світло, м'язова гіпотонія, збережена больова чутливість, знижені або відсутні сухожильні рефлекси, гіпотермія, тахікардія, зниження артеріального тиску, брадіпное.

III стадія (глибока кома) – мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кахлевий и глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпотермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадікардiя, низький артеріальний тиск, можливі набряк легень і судоми.

IV стадія (пробудження) – відновлюється подих і серцева діяльність, емоційна лабільність.

1.5. Період виходу починається з 1-2 тижня від моменту вживання препарату i триває до кількох мiсяців.

2.Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами).

● токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь).

● тривалість латентного періоду становить не менше 30 хвилин.

● період гастритичних проявів починається від 30 хвилин до 1-1.5 годин від моменту вживання препарату (сухість в роті, нудота, iнодi блювота).

● порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

I стадія (засипання або збудження);

II стадія (поверхнева кома);

III стадія (глибока кома);

IV стадія (пробудження);

● тривалість періоду токсичної енцефалопатії становить від 1-2 годин від моменту вживання препарату i триває до 3-5 діб.

● порушення функції печінки та нирок (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння.

● зміни на ЕЕГ – безладна біоелектрична активність на тлі повільних низьковольтних хвиль.

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

· лейкопенія в ЗАК;

· підвищення рівню АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

· порушення рівню електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

· знижений лужний баланс крові.

4.Лiкування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4.Антидотна терапія: Флюмазеніл * в дозі 0.3 – 1.0 мг в/в одноразово.

4.5.Лiкування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

● оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

● при глибокій комі – інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

● коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6.Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту, токсичного нефриту:

● Лiпоєва кислота або Берлiтiон в/в або в/м в дозі 15-30 мг/кг маси тіла на добу;

● препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

● Лактулоза (у вiковiй дозі);

● Вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

● інгiбiтори протеолізу.

4.7.Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

● препарати гепатопротекторної дії;

● відновлююча терапія.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т51 “Токсична дія алкоголю”

Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ ЕТАНОЛОМ

Код МКХ-10: Т51.0 “Отруєння етанолом”

Класифікація отруєнь етанолом за ступенем тяжкості.

1. Легкого ступеню – концентрація етанолу в крові від 1 до 1,5% .

2. Середнього ступеню – концентрація етанолу в крові від 1,5 до 3%.

3. Тяжкого ступеню – концентрація етанолу в крові від 3 до 5%.

4. Алкогольна кома – концентрація етанолу в крові від 5% та більше.

Летальна доза 96% етанолу коливається в межах від 4 до 12 г \ кг маси тіла. Концентрація етанолу в крові більш за 6 % є смертельною.

1. Клінічні стадії захворювання.

1.1. Токсикогенний:

● період резорбції (інтервал часу від моменту потрапляння етанолу в організм людини до досягнення його максимальної концентрації в крові), триває, в середньому, близько 1,5 год.;

● період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії:

● коматозний стан (кома поверхнева або глибока, ускладнена або неускладнена);

● наявність специфічного запаху з рота постраждалого або дані, що свідчать про вживання алкоголю;

● порушення функцій зовнішнього дихання;

● порушення функцій серцево-судинної діяльності.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

● порушення рівню електролітів у БАК;

● підвищення рівню а-амілази крові у БАК;

● порушення КЛС ( метаболічний ацидоз);

● зниження рівня глюкози крові ( гіпоглікемія);

наявність етанолу в крові та сечі постраждалого.

4. Лікування:

5. Критерії ефективності: стабілізація життєво-важливих функцій організму, відновлення свідомості, зниження рівня клінічних проявів інтоксикаційного синдрому протягом 1-6 діб лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів.

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів.

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ МЕТАНОЛОМ

Код МКХ-10: Т51.1 “Отруєння метанолом”.

Летальна доза метанолу при пероральному прийомі становить 30-100 мл.

Смертельна концентрація в крові - 0.4–1 г\л.

Високотоксичними є продукти біотрансформації метанолу – формальдегід та мурашина кислота.

1. Діагностичні критерії.

Анамнестичні дані:

● дані анамнезу, що свідчать про можливість вживання постраждалого метанолу;

● порушення функцій шлунково-кишкового тракту або неврологічні порушення (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, втрата свідомості та інші прояви зростання інтоксикаційного синдрому тривають протягом 2 діб після вживання метанолу;

● порушення зору та біль в очах (окулотоксична дія - може виникати як через 1 годину, так й на 2 добу після отруєння);

● однотипність виникнення скарг (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, порушення зору, загальна слабкість, порушення свідомості) в інших людей, які вживали алкогольний напій водночас з постраждалим впродовж перших 2-4 годин після контакту з метанолом.

Клінічна діагностика:

● гіпотермія або блідість шкіри;

● розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

● порушення функції ШКТ;

● порушення діяльності серцево-судинної системи;

● порушення свідомості (в тяжких випадках – втрата свідомості, судоми);

● центральні порушення дихання.

2. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

підвищення рівню а-амілази крові у БАК;

порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу);

виявлення метанолу та його метаболітів в крові та сечі постраждалого.

3. Лікування:

3.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).

3.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2).

3.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

3.4. Антидотна терапія:

● Етанол в\в 5% розчин (або 30% розчин - внутрішньо) у загальній дозі 1г\кг маси тіла (96% етанолу) на добу у вигляді 5% розчину на 5% глюкозі, або перорально по 50 мл 30% етанолу кожні 3 години. Введення етанолу слід проводити підтримуючи його концентрацію в крові на рівні 1г\л протягом 4-5 діб до повного виведення метанолу з організму;

● супраорбітальне введення Атропіну, глюкокортикоїдів.

5. Критерії ефективності: припинення гастро-інтестінальних та неврологічних порушень протягом 4-8 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів.

профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів.

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ ІЗОПРОПАНОЛОМ

Код МКХ-10: Т51.2 “Отруєння 2-пропанолом”

Летальна доза ізопропанола при пероральному потраплянні до організму становить 100-240 мл.

Рівень смертельної концентрації в крові коливається в межах від 0.04 мг\л до 4.4 мг\л. Токсичним продуктом біотрансформації є ацетон .

Діагностичні критерії:

● можливість вживання постраждалим ізопропанола за даними анамнезу;

● наявність характерного запаху від хворого спирту та ацетону;

● наявність гіпотензії, гіпотермії;

● порушення функцій шлунково-кишкового тракту (нудота, блювота, пронос);

● порушення діяльності ЦНС (швидке виникнення коматозного стану, судом);

● порушення серцево-судинної діяльності та дихання центрального походження;

● виникнення симптомів отруєння різного ступеня виразності, тяжкості, у різних інтервалах часу в усіх, хто вживав напій водночас з потерпілим.

Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння: характерними змінами у лабораторних дослідженнях будуть такі ж самі, що й при отруєнні метанолом. Відмінністю є необхідність визначення рівня ізопропанола та ацетону у крові та сечі постраждалого.

● лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

● порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

● підвищення рівню а-амілази крові у БАК;

● порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу).

Лікування:

3.4. Антидотна терапія:

Етанол в\в 5% розчин (або 30% розчин - внутрішньо) у загальній дозі 1г\кг маси тіла (96% етанолу) на добу у вигляді 5% розчину на 5% глюкозі, або перорально по 50 мл 30% етанолу кожні 3 години. Введення етанолу слід проводити підтримуючи його концентрацію в крові на рівні 1г\л протягом 2-5 діб до повного виведення метанолу з організму;

супраорбітальне введення Атропіну, глюкокортикоїдів.

NB. Діалізні методи лікування проводяться у випадках виникнення гострої ниркової недостатності.

4. Критерії ефективності: припинення гастро-інтестінальних та неврологічних порушень протягом 1-6 днів лікування.

5. Умови надання медико-санітарної допомоги:

На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

5.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів.

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

5.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів.

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ ТЕТУРАМОМ

Код МКХ-10: Т51.9 “Отруєння спиртом неуточненим”

Летальна доза тетураму при пероральному потраплянні до організму коливається в межах від 3 до 10 г. Токсичними є метаболіти біотрансформації тетураму – сірковуглець та діетілтіокарбаміди. Слід розрізняти моно отруєння тетурамом та специфічну ”тетурам-етанолову” реакцію.

1. Клінічні періоди отруєння тетурамом.

1.1 Період початкових проявів (виникає протягом перших 12 годин після отруєння та характеризується головним болем, гіпотонією, нудотою, блювотою).

1.2. Період розгорнутих проявів (глибокі порушення функції ЦНС та ССС; зниження м’язового тонусу та атаксія внаслідок периферичної нейропатії, порушення функції печінки).

1.3. Період виходу (припадає на 7-14 добу після однократного прийому).

2. Клінічні періоди ”тетурам-етанолової” реакції.

2.1.Період гострої ”реакції” ( розгортається миттєво – за 5-10 хвилин, триває 2 – 3 години та характеризується інтенсивним головним болем, диплопією, почервонінням шкіряних покривів, збудженням, нудотою, багаторазовою блювотою, тахікардією, гіпертермією, блефароспазмом).

2.2. Період виходу (за позитивним перебігом - починається з 4 години після прийому алкоголю, при гіпертоксичній реакції можлива зупинка дихання та серцевої діяльності).

3. Діагностичні критерії:

● можливість прийому тетураму постраждалим за даними анамнезу та факт прийому алкоголю постраждалим, який знаходиться на лікуванні тетурамом;

● порушення серцево-судинної діяльності та дихання центрального походження;

● наявність однакових клінічних проявів у всіх постраждалих в разі спільного вживання потенційно отруйного харчового продукту.

4. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● проводяться загальноприйняті клініко-лабораторні дослідження, проте специфічних змін в їх параметрах при цьому виді отруєнь не зафіксовано;

● визначення рівня тетураму в крові пацієнта, однак слід враховувати можливість його відсутність в плазмі внаслідок його швидкого депонування у жировій тканині;

● визначення рівня етанолу в крові та сечі постраждалого.

Лікування.

5.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).

5.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2).

5.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

5.4. Специфічна терапія:

● препаратом вибору вазопресорів має бути Норадреналін (початкова доза складає 0,1-0,2 мкг\кг\хв.).

● застосування Піридоксину у віковій дозі;

● застосування аскорбінової кислоти у віковій дозі;

● введення Унітіолу в дозі 0.3 мл\кг;

● пролонговане введення ентеросорбентів (внаслідок гепато-інтестінальної рециркуляції тетураму).

6. Критерії ефективності: припинення гастро-інтестінальних, печінкових, ниркових та неврологічних порушень протягом 1-6 днів лікування.

Умови надання медико-санітарної допомоги:

На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів.

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів.

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т53 “Токсична дія галогенопохідних аліфатичних та

ароматичних вуглеводнів”

1. Клінічні періоди захворювання.

1.1. Токсикогенний:

● період резорбції, в залежності від властивостей речовини, триває, в середньому, від декількох годин до 2-3 діб;

● період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії:

2.2 Анамнестичні дані:

● дані анамнезу, що свідчать про можливість вживання постраждалого речовини, яка викликала отруєння;

● порушення функцій шлунково-кишкового тракту або неврологічні порушення (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, втрата свідомості та інші прояви зростання інтоксикаційного синдрому тривають протягом 2-5 діб після вживання речовини, яка викликала отруєння;

2.3. Клінічна діагностика:

● гіпотермія або блідість шкіри;

● розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

● порушення функції ШКТ;

● порушення діяльності серцево-судинної системи;

● порушення свідомості (в тяжких випадках – втрата свідомості, судоми);

● центральні порушення дихання.

3.Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

● порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

● підвищення рівню а-амілази, креатиніну, сечовини крові у БАК;

● порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу);

4. Лікування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Антидотна терапія: введення N-ацетилцистеїну в початковій дозі 140 мг/кг, і в подальшому - 70 мг/кг маси тіла, кожні 6 годин, не перевищуючи 17 прийомів.

NB. Особливостями лікування може стати необхідність раннього використання гемодіалізу.

5. Критерії ефективності: припинення гастро-інтестінальних, ниркових, печінкових та неврологічних порушень протягом 7-13 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т56 “Токсична дія металів”

Код МКХ-10: Т57.0 “Токсична дія миш’яку та його сполук”

1. Клінічні періоди захворювання.

1.1. Токсикогенний:

● період резорбції, в залежності від властивостей речовини, триває, в середньому, від декількох діб до 3 міс.;

● період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2.Діагностичні критерії:

2.1. Анамнестичні дані:

● дані анамнезу, що свідчать про можливість вживання постраждалого речовини, яка викликала отруєння;

● порушення функцій шлунково-кишкового тракту або неврологічні порушення (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, втрата свідомості та інші прояви зростання інтоксикаційного синдрому тривають протягом від 2 діб до 2-3 тижнів після вживання речовини, яка викликала отруєння.

2.2. Клінічна діагностика:

● можливі розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

● можливі порушення функції ШКТ;

● можливі порушення печінкових функцій;

● можливі порушення ниркових функцій;

● можливі порушення діяльності серцево-судинної системи;

● порушення свідомості (в тяжких випадках – втрата свідомості, судоми);

● можливі центральні порушення дихання;

● можливі порушення волосяного покриву голови, брів.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво, підвищення рівню гематокриту;

● помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

● порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

● підвищення рівню а-амілази, креатиніну, сечовини крові у БАК;

● порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу);

● порушення печінкових проб у БАК;

● порушення ниркових проб у БАК та ЗАС.

Лікування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Антидотна терапія:

● при отруєннях препаратами заліза – Дефероксамін в дозі 15 мг/кг/год (максимальна добова доза 6 г.), в/м.

● при отруєнні солями важких металів – Унітіол 5% в дозі 10 мл (в/в, в зонд, в/м).

5. Критерії ефективності: припинення фізіологічних порушень протягом 7-13 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3.На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т55 “Токсична дія мила і дезінфікуючих засобів”

Код МКХ-10: Т65 “Токсична дія інших неуточнених речовин”

1. Клiнiчнi прояви отруєння.

1.1.Середнього ступеню важкості - загальна слабість, запаморочення, порушення слуху, нудота, блювота, біль у епігастрії, задишка, посилене серцебиття.

1.3. Можливий розвиток периферичних набряків, геморагічної висипки, шлункової кровотечі

2. Дiагностичнi критерії:

● токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з хімічною речовиною);

● при наявності опікових властивостей хімічної речовини, прояви гострого подразнення органів - шляхів її надходження до організму людини (очей, ротової порожнини, дихальних шляхів та ін.);

● можливі гострі порушення вітальних функцій;

● можливі виникнення кровотеч.

3.Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

· зниження рівня еритроцитів в ЗАК;

· лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

· позитивний аналіз калу на зміст доміси крові;

· підвищення рівню метгемоглобіну в крові;

· можливі підвищення рівнів АЛТ, АСТ, білірубіну в крові.

4.Лiкування:

4.4. Антидотна терапія:

● (при отруєннях метгемоглобінутворюючими сполуками) - Метиленовий синій 1% розчину в дозі 1—2 мг/кг в/в; при необхідності ін'єкції повторюють кожні 4 години. У грудних дітей добова доза не повинна перевищувати 4 мг/кг на добу.

● Тіосульфат натрію у дозі 25 мг\кг в\в.

5. Критерії ефективності: припинення проявів печiнково-ниркової недостатності (геморагічного синдрому, жовтяниці, зниження нефрологічних порушень, периферичних набряків) протягом 3-13 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т58 “Токсична дія оксиду вуглецю”

Код МКХ-10: Т59 “Токсична дія інших газів, димів та випарів”

1. Клінічні періоди захворювання.

1.1. Токсикогенний:

● період резорбції триває, в середньому, від декількох год. до 2 діб;

● період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії:

2.1. Анамнестичні дані:

● дані анамнезу, що свідчать про можливість контакту постраждалого з речовиною, яка викликала отруєння;

● порушення функцій дихальної системи або неврологічні порушення (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, втрата свідомості та інші прояви зростання інтоксикаційного синдрому тривають протягом першої доби після контакту з речовиною, яка викликала отруєння.

2.2. Клінічна діагностика:

● можливі розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

● можливі порушення функції дихання;

● можливі порушення діяльності серцево-судинної системи;

● можливі порушення свідомості (в тяжких випадках – втрата свідомості, судоми);

● можливі центральні порушення дихання.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

● порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

● підвищення рівню а-амілази, креатиніну, сечовини крові у БАК;

● порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного та респіраторного ацидозу);

● порушення печінкових проб у БАК.

4. Лікування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло (додаток 2).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3):

● підвищення лужного балансу плазми крові;

● гіпербарична оксигенація;

● за показаннями - ШВЛ;

● Цитохром С;

● синдромна терапія (антибіотики, бронхолітики, вітаміни групи В, С).

4.3. Антидотна терапія: О₂100% протягом 1 години.

5. Критерії ефективності: припинення фізіологічних порушень протягом 5-9 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3 На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т52 “Токсична дія органічних розчинників”

Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ ЕТИЛЕНГЛІКОЛЕМ

Код МКХ-10: Т52.3 “Отруєння гліколями”

Токсичним продуктом біотрансформації є глікоальдегід, щавлева кислота.

Летальна доза етиленгліколю при пероральному потраплянні до організму становить 80-100 мл.

Смертельна концентрація у крові постраждалого – 0.5 г\л.

1. Клінічні стадії отруєння.

1.1. Перша стадія (період початкових змін 10-12 годин після отруєння, характеризується симптомами ураження ЦНС).

1.2. Друга стадія (характеризується поглибленням ураження ЦНС, порушеннями функцій дихальної та серцево-судинної систем, розвитком респіраторного дистрес-синдрому протягом 12-36 годин).

1.3. Третя стадія (характеризується розвитком токсичної нефропатії, гострої ниркової недостатності протягом 24-72 годин після отруєння).

2. Діагностичні критерії: аналогічні таким при отруєнні метанолом та ізопропанолом, але з більш значними проявами ССН та токсичної нефропатії.

2.1. Анамнестичні дані:

● дані анамнезу, що свідчать про можливість вживання постраждалого етиленгліколю;

● порушення зору та біль в очах (окулотоксична дія - може виникати як через 1годину, так й на 2 добу після отруєння);

● однотипність виникнення скарг (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, порушення зору, загальна слабкість, порушення свідомості) в інших людей, які вживали етиленгліколь водночас з постраждалим впродовж перших 2-4 годин після контакту з етиленгліколем.

2.2. Клінічна діагностика:

● гіпотермія або блідість шкіри;

● розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

● порушення функції ШКТ;

● порушення діяльності серцево-судинної системи;

● порушення свідомості (в тяжких випадках – втрата свідомості, судоми);

● центральні порушення дихання.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

● порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

● підвищення рівню а-амілази крові у БАК;

● порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу);

● виявлення етиленгліколю та його метаболітів в крові та сечі постраждалого.

4. Лікування:

4.4. Антидотна терапія:

● введення Етанолу в\в 5% розчин (або 30% розчин - внутрішньо) у загальній дозі 1г\кг маси тіла (96% етанолу) на добу у вигляді 5% розчину на 5% глюкозі, або перорально по 50 мл 30% етанолу двічі на добу;

● водночас з Етанолом призначається розчин 10% Кальцію глюконату (або хлориду) по 10-20 мл двічі на добу.

NB. Екстракорпоральні методи детоксикації: гемодіаліз (ефективний в перші 6 годин). Інфузійно-дезінтоксикаційна терапія проводиться зі залуженням сечі (при збереженні видільної функції нирок). Особливостями лікування може стати необхідність раннього використання гемодіалізу.

5. Критерії ефективності: припинення гастро-інтестінальних, ниркових, печінкових та неврологічних порушень протягом 4-8 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів.

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів.

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т61 “Токсична дія отруйних речовин, які містяться у

харчових продуктах моря”

Код МКХ-10: Т62 “Токсична дія інших отруйних речовин, що

(крім МКХ-10: Т62.0) містяться у спожитих продуктах харчування”

1. Клінічні періоди захворювання.

1.1. Токсикогенний:

● період резорбції, в залежності від властивостей речовини, триває, в середньому, від декількох год. до 2-3 діб;

● період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії:

2.1. Анамнестичні дані:

● дані анамнезу, що свідчать про можливість вживання постраждалого речовини, яка викликала отруєння;

● скарги на порушення функцій шлунково-кишкового тракту або неврологічні порушення (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, втрата свідомості та інші прояви зростання інтоксикаційного синдрому.

2.2. Клінічна діагностика:

● можливі розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

● можливі порушення функції ШКТ;

● можливі порушення печінкових функцій;

● можливі порушення ниркових функцій;

● можливі порушення діяльності серцево-судинної системи;

● можливі порушення свідомості (в тяжких випадках – втрата свідомості, судоми);

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

● порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

● підвищення рівню а-амілази, креатиніну, сечовини крові у БАК;

● порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу);

● порушення печінкових проб у БАК;

● порушення ниркових проб у БАК та ЗАС.

Лікування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Антидотна терапія: при наявності та за умов ідентифікації токсичного чинника.

5. Критерії ефективності: припинення фізіологічних порушень протягом 5-9 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

●профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т62 “Токсична дія інших отруйних речовин, що містяться у

спожитих продуктах харчування”

Клінічний діагноз: ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ.

Код МКХ-10: Т62.0 “У спожитих грибах”

Класифікація грибних токсинів.

1. Гастро-ентеротропної дії.

2. Нейро-вегетотропної дії.

3. Гепато-нефротропної дії.

І. Отруєння грибними токсинами гастро-ентеротропної дії

1. Клінічні періоди захворювання.

1.1. Латентний період триває, в середньому, близько 2-4 год.

1.2. Гастро-інтестінальний період починається, як правило, через 2-4 год., і досягає максимуму клінічних проявів протягом 6-8 год. від моменту вживання грибів.

1.3. Період виходу припадає на 2-3 добу від моменту вживання грибів.

2. Діагностичні критерії:

● сезонність (отруєння реєструються протягом усього року, незалежно від сезону, проте більшість випадків отруєнь цими грибами припадає на другу половину літа та першу половину осені. Оскільки ці гриби можуть бути висушені та законсервовані, отже отруєння ними спостерігаються і взимку, і навесні;

● контакт постраждалого з дикорослими грибами (харчовий або тактильний);

● порушення функцій ШКТ в перші 24 години (переважно в перші 4-6 годин) після вживання грибів;

● однотипність виникнення скарг в інших людей, які вживали гриби водночас з постраждалим, продовж перших 24 годин після контакту з грибами;

● тривалість гастро-інтестінальних порушень від 24 до 72 год.

NB. Відсутність інформації щодо контакту постраждалого з грибами та інформації про наявність однотипних скарг в інших людей, які вживали гриби, не виключає можливість грибного отруєння.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння.

● лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

● порушення рівню електролітів у БАК;

● підвищення рівню а-амілази крові у БАК.

4. Лікування:

NB. Тривалість водного навантаження відповідає термінам часу тривалості гастро-інтестінальних порушень, виразності і динаміці синдрому токсико-ексикозу. Заходи ситуаційної та коригувальної терапії при отруєннях грибними токсинами гастро-ентеротропної дії, в основному, спрямовуються на лікування синдрому токсико-ексикозу та порушень електролітного балансу. Вони мають строго індивідуальний характер. Призначення їх може бути обґрунтовано виникненням клініко-лабораторних симптомів та синдромів у постраждалих.

5. Критерії ефективності: припинення гастро-інтестінальних порушень та зниження виразності проявів синдрому токсико-ексикозу протягом 2-4 днів лікування.

Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів.

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів.

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

ІІ. Отруєння грибними токсинами нейро-вегетотропної дії

1. Клінічні періоди захворювання.

1.1. Латентний період триває, в середньому, від 25 хв. до 2 год. від моменту вживання грибів.

1.2. Період неврологічних порушень починається, як правило, через 25-120 хв., і досягає максимуму клінічних проявів протягом 2-4 годин від моменту вживання грибів.

1.3. Період виходу припадає на початок 2 доби від моменту вживання грибів.

Діагностичні критерії:

● сезонність: отруєння реєструються частіше в літньо-осінній період. Токсичними грибними агентами є алкалоїди мускарин, мускаридин, гіосціамін, скополамін та інші біогенні аміни. Мускарин та мускаридин є основними діючими грибними токсинами при отруєннях грибами цього виду. При цьому мускаридин спричиняє антихолінергічну симптоматику отруєння, мускарин - холінергічну симптоматику отруєння. Співвідношення у змісті наведених основних нейротропних токсинів у грибах може бути різним. В залежності від того, концентрація якого з них переважає, у постраждалих можуть спостерігатися симптоми або антихолінергічного, або холінергічного отруєння. Отруєння цими грибами спостерігається дуже рідко, проте перебіг захворювання відбувається в досить тяжкій формі, і в деяких випадках може призвести до летального кінця;

● контакт постраждалого з дикорослими грибами: харчовий або тактильний;

● порушення функцій ШКТ або неврологічні порушення: нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, порушення зору, загальна слабкість, порушення свідомості спостерігаються в перші 2 год. після вживання грибів;

● однотипність: виникнення скарг в інших людей, які вживали гриби водночас з постраждалим, продовж перших 2-4 годин після контакту з грибами;

● тривалість гастро-інтестінальних або неврологічних порушень в середньому від 24 до 48 год., переважно до 24 год.

3. Клінічна діагностика:

● загальномозкова неврологічна симптоматика, самостійна або разом з проявами дисфункції ШКТ;

● гіпертермія або блідість шкіри;

● сухість у ротовій порожнині або гіперсалівація;

● можливе порушення зору;

● можливі симптоми зневоднення;

● абдомінальний синдром відсутній або слабо виразний;

● порушення свідомості (в тяжких випадках – втрата свідомості, судоми);

● галюцинаторний синдром.

4. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

● порушення рівню електролітів в крові у БАК;

● підвищення рівню а-амілази крові у БАК.

5. Лікування:

5.4. Введення антидотів:

● Атропін в дозі 0.01-0.03 мг/кг маси тіла, в/в; Фізостигмін в дозі 0.5-2.0 мг, в/в, яка спричиняє стан початкових симптомів переатропінізації (за умов наявності в клінічній картині переважно холінергічного синдрому мускаринового отруєння);

● Прозерін, Аміностигмін або Фізостигмін у вікових дозах (за умов наявності в клінічній картині переважно антихолінергічного синдрому мускаридинового отруєння).

NB. Ситуаційна та корегувальна терапія у випадках тяжкого перебігу отруєння передбачає використання методів підтримки або заміщення порушених життєво-важливих функцій організму – ШВЛ, мембранної оксигенації крові, застосування Допаміну, протисудомних засобів та ін..

6. Критерії ефективності: припинення проявів гастро-інтестінальних та неврологічних порушень протягом 2-3 днів лікування.

7. Умови надання медико-санітарної допомоги:

7.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

7.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів.

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

7.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів.

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

ІІІ. Отруєння грибними токсинами гепато-нефротропної дії

1. Клінічні періоди захворювання.

1.1. Латентний період триває в середньому від 6 год. до 3 діб від моменту вживання грибів.

1.2. Гастро-інтестінальний період починається, як правило, через 6 год. після вживання грибів і триває в середньому 3 доби.

1.3. Період фалоїдного гепатиту починається частіше через 2-3 доби від моменту вживання грибів і триває 2-3 тижні.

1.4. Період виходу починається з 2-3 тижня від моменту вживання грибів і триває від кількох місяців до кількох років.

2. Діагностичні критерії.

● сезонність: отруєння грибами, які містять токсини гепато-нефротропної дії, реєструються частіше в літньо-осінній період;

● контакт постраждалого з дикорослими грибами (харчовий або тактильний);

● температура тіла нормальна або субфебрильна;

● тривалість латентного періоду становить не менше 6 год.;

● порушення функцій ШКТ: нудота, блювота, пронос на тлі нормальної або субфебрильної температури тіла;

● тривалість гастро-інтестінального періоду становить від 24 до 72 год., з наступним швидким, раптовим їх припиненням;

● послідовність виникнення клінічних симптомів і синдромів захворювання: нудота, блювота, пронос на тлі нормальної або субфебрильної температури тіла, із закінченням формування гастро-інтестінального синдрому у зазначених вище інтервалах часу;

● раптовий початок: на тлі “повного здоров’я” постраждалого, та раптове припинення гастро-інтестінальних порушень (що хворі іноді сприймають за закінчення отруєння та одужання);

● поява жовтяниці, геморагічного синдрому, енцефалопатії (носові та шлунково-кишкові кровотечі, порушення рівню свідомості) після закінчення гастро-інтестінальних порушень;

● виникнення симптомів отруєння різного ступеня виразності, тяжкості, у різних інтервалах часу, але в усіх, хто вживав гриби водночас з потерпілим.

NB. Відсутність інформації щодо контакту постраждалого з грибами, інформації про наявність однотипних скарг в інших людей, які вживали гриби, не виключає можливість грибного отруєння. Можуть спостерігатися окремі випадки отруєння грибними токсинами гепато-нефротропної дії водночас з гострою кишковою інфекцією або харчовою токсикоінфекцією, що супроводжується фебрильною температурою тіла. В Україні найпоширеніший спосіб приготування грибів – в одному посуді, внаслідок чого і виникає обсіменіння їстівних грибів спорами отруйних грибів. Цей процес може відбуватися і під час збирання грибів у разі потрапляння до корзини отруйного гриба.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння.

3.1. У гастро-інтестінальному періоді (щоденний контроль):

● лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

● порушення рівню електролітів в крові при БАК;

● підвищення рівню а-амілази крові у БАК.

3.2. У періоді фалоїдного гепатиту (щоденний контроль):

● підвищення рівню АЛТ, АСТ, білірубіну, а-амілази, сечовини, креатиніну у БАК;

● зниження рівню протромбінового індексу у коагулограмі;

● лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво, підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

● порушення рівню електролітів, глюкози крові у БАК.

Лікування:

4.4. Лікування постраждалих у латентному періоді (під час спостереження та проведення диференціальної діагностики):

● Пеніцилін в дозі 1 млн.\кг маси тіла на добу (у 4-6 прийомів протягом перших 3 діб від моменту вживання грибів);

● Гепатопротекторні препарати (у віковій дозі);

● Ліпамід або Берлітіон (табл.) в дозі 15 мг\кг маси тіла на добу.

4.5. Лікування постраждалих у гастро-інтестінальному періоді:

● Пеніцилін в дозі 1 млн.\кг маси тіла на добу (у 4-6 прийомів). З 4-ї доби від моменту вживання грибів дозу знижують до такої терапевтичної;

● Гепатопротекторні препарати (у віковій дозі);

● Ліпоєва кислота (Берлітіон) в ін’єкційній та\або табл. формі, в дозі 15-30 мг\кг маси тіла на добу;

4.6. Лікування постраждалих у періоді фалоїдного гепатиту:

● Гепатопротекторні препарати (у віковій дозі).

● Лактулоза (у віковій дозі).

● Берлітіон (ін’єкційна форма) в дозі 15-30 мг\кг маси тіла на добу;

● інфузійна терапія з метою парентерального харчування, за схемою гіпераліментації (у вікових дозах);

● Сілібінін в дозі 20 мг/кг маси тіла на добу;

● глюкокортикоїдна терапія (переважно гідрокортизоном) у дозах в залежності від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль\л – 5 мг\кг на добу; від 2 до 10 ммоль\л – 10 мг\кг на добу; більше 10 ммоль\л – 15-20 мг\кг на добу);

● препарати гемостатичної дії (ін’єкційна форма, у вікових дозах);

● гемотрансфузії з метою заміщення (у вікових, корегуючих дозах);

● інфузії свіжозамороженої плазми;

● методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

● дієта – повне голодування (до припинення зростання рівню трансаміназ у крові);

● вітаміни групи В, С (ін’єкційна форма, у вікових дозах);

● вітамін Е (у віковій дозі);

● інгібітори протеолізу.

4.7. Лікування постраждалих у періоді виходу:

гепатопротекторна терапія (Гепатопротекторні препарати, Ессенціалє, сліпі зондування, а-токоферол та ін., у вікових дозах) курсом до 3 місяців.

NB. Гемосорбція проводиться у випадках підтвердження діагнозу отруєння грибними токсинами гепато-нефротропної дії, у щоденному режимі, при рівні показника протромбінового індексу в коагулограмі більше 50-60%. Обмінний плазмаферез проводиться у випадках підтвердження діагнозу отруєння грибними токсинами гепато-нефротропної дії, у щоденному режимі, при зниженні показника протромбінового індексу в коагулограмі менше ніж 50-60%. Діалізні методи лікування проводиться у випадках виникнення гострої ниркової недостатності.

NB. Антидоти при отруєнні грибними токсинами:

· Amonita phalloides: Пеніцилін в дозі 1г/кг маси тіла на добу (в перші 72 години в подальшому дозу знижують до терапевтичної), Сілібінін 20 мг/кг маси тіла на добу протягом усього курсу лікування.

· Gyrometra esculenta: Піридоксин 20-30 мг/кг маси тіла, в/в.

· Сlitocybe dealbata, C. Cerusata, Inocybe, Omphalotus olearius: Атропін 0.01-0.03 мг/кг маси тіла, в/в.

· Amanita muscarina, Amanita panterina: Фізостигмін 0.5-2 мг, повільно, в/в.

5. Критерії ефективності: припинення проявів печінково-ниркової недостатності (геморагічного синдрому, жовтяниці, порушень свідомості, периферичних набряків) протягом 3 тижнів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів.

профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів.

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т60 “Токсична дія пестицидів”

1. Клінічні періоди захворювання.

1.1. Токсикогенний:

● період резорбції триває, в середньому, від 1-3 доби до 2-3 тижнів;

● період елімінації.

1.2. Соматогенний.

Діагностичні критерії:

2.1 Анамнестичні дані:

● дані анамнезу, що свідчать про можливість контакту постраждалого з речовиною, яка викликала отруєння;

● скарги на порушення функцій ШКТ, нирок, печінки, дихальні або неврологічні порушення.

2.2. Клінічна діагностика:

● можливі розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

● можливі порушення функції дихання;

● можливі порушення діяльності серцево-судинної системи;

● можливі порушення свідомості (в тяжких випадках – втрата свідомості, судоми);

● можливі порушення дихання.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

● порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

● підвищення рівню а-амілази, креатиніну, сечовини крові у БАК;

● порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного та респіраторного ацидозу);

● порушення печінкових проб у БАК.

4. Лікування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Антидотна терапія:

● специфічний антидот – Атропін, 0,5-2.0 мг в/в, при потребі – повторити;

● реактиватори холінестерази: Діетиксим* – 0.3 г, кожні 1.5 години, в/м (тільки при отруєннях ФОС!)

5. Критерії ефективності: припинення фізіологічних порушень протягом 8-13 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т54 “Токсична дія роз’їдаючих речовин”

1. Клінічні періоди захворювання.

1.1. Токсикогенний:

● період припікаючої дії, в залежності від властивостей речовини, триває, в середньому від декількох годин до 2-3 діб;

● період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії:

2.1. Анамнестичні дані:

● дані анамнезу, що свідчать про можливість вживання постраждалого речовини, яка викликала отруєння;

● раптове (після прийому речовини) виникнення скарг, які пов’язані з подразненням фізіологічних шляхів проникнення речовини в організм (з боку дихальної системи – при інгаляційному надходженні речовини; з боку очей – при інтракон’юнктивальному надходженні; з боку ротової порожнини та стравоходу – при гастральному надходженні);

2.2. Клінічна діагностика:

● симптоми гострого подразнення з шляхів надходження речовини до організму;

● можливі розлади зору;

● можливі порушення функції ШКТ;

● можливі порушення діяльності дихальної системи.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

● порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

● підвищення рівню а-амілази, креатиніну, сечовини крові у БАК;

● порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу);

4. Лікування:

● підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Антидотна терапія: специфічних антидотів немає.

5. Критерії ефективності: припинення фізіологічних порушень протягом 8-10 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т63 “Токсична дія, спричинена контактом з отруйними

тваринами”

1. Клінічні періоди захворювання.

1.1. Токсикогенний:

● період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії:

2.1. Анамнестичні дані:

● дані анамнезу, що свідчать про можливість контакту постраждалого з отруйною твариною;

● скарги на порушення шкіри у місці нанесення травми отруйною твариною;

● можливі скарги на порушення функцій ЦНС або ВНС, дихальної системи, ССС.

2.2. Клінічна діагностика:

● можливі розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

● можливі порушення функції ШКТ;

● можливі порушення печінкових функцій;

● можливі порушення ниркових функцій;

● можливі порушення діяльності серцево-судинної системи;

● можливі порушення свідомості (в тяжких випадках – втрата свідомості, судоми);

● можливі набряки та некрози у місці нанесення травми отруйною твариною.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

● порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

● підвищення рівню а-амілази, креатиніну, сечовини крові у БАК;

● порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу);

● порушення печінкових проб у БАК;

● порушення ниркових проб у БАК та ЗАС.

4. Лікування:

● місце укусу обробити мильним розчином, прикласти холод, іммобілізувати кінцівку. Не накладати джгут та не робити лампасні розрізи;

● знеболювання (анальгетики, седативні);

● інфузійно-дезінтоксикаційна терапія;

● антибіотики;

● антикоагулянти;

● за показами – введення протиправцевої та протигангренозної сироваток;

● методи еферентної терапії: гемодіаліз за показами;

● синдромна терапія (адреноміметики, корекція електролітів, вітаміни груп В та С).

5. Антидотна терапія:

● при укусах змій – полівалентна протизміїна сироватка за схемою;

● при укусах каракурта – протикаракуртна сироватка за схемою.

6. Критерії ефективності: припинення фізіологічних порушень протягом 2-6 днів лікування.

7. Умови надання медико-санітарної допомоги:

7.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

7.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

7.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● введення антидотів;

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

ЗАХОДИ ЩОДО ВИВЕДЕННЯ ТОКСИНІВ, ЯКІ НЕ ВСМОКТАЛИСЬ В ШЛУНКОВО-КИШКОВОМУ ТРАКТІ

1. Промивання шлунку.

2. Попереднє спорожнення шлунку перед його промиванням.

3. Об’єм рідини для разового введення не повинен перевищувати 75% від вікового об’єму шлунка постраждалого.

4. Сумарний об’єм рідини для промивання шлунку у постраждалого повинен складати розрахунок 0.5-1.0 л на рік життя, але не більше 10 л.

5. Для промивання шлунку використовують гіперосмолярний водний розчин.

6. Після промивання, в шлунок необхідно ввести обволікальні препарати та ентеросорбенти.

7. Повторні промивання кишечнику гіперосмолярним водним розчином через кожні 8 годин протягом першої доби від моменту госпіталізації пацієнта.

8. Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання (призначення ентеросорбентів у вікових дозах).

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

ЗАХОДИ ЩОДО ВИДАЛЕННЯ З ОРГАНІЗМУ ТОКСИНІВ, ЯКІ ВСМОКТАЛИСЯ В ШЛУНКОВО-КИШКОВОМУ ТРАКТІ

1. Ентеральне зондове водне навантаження, з швидкістю введення 10-16 мл\кг на годину, протягом перших 6 годин лікування, на фоні стимуляції діурезу.

2. Ентеральне зондове водне навантаження здійснюється за умов припинення блювоти та наявності легкого ступеня важкості гострого отруєння.

3. Після 6 годин лікування, об’єм водного навантаження та швидкість введення розчинів визначається індивідуально.

4. Стимуляція діурезу салуретиками у вікових дозах.

5. Парентеральне водне навантаження, з швидкістю інфузії 10-15 мл\кг на годину протягом перших 6 годин лікування на фоні стимуляції діурезу.

6. Парентеральне водне навантаження здійснюється за умов наявності середнього або важкого ступеня проявів гострого отруєння.

7. Після перших 6 годин лікування, об’єм водного навантаження та швидкість введення розчинів визначається індивідуально.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

ЗАХОДИ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ СИТУАЦІЙНОЇ ТА КОРИГУВАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ

1. Регідратаційна терапія (ентеральна або парентеральна) до закінчення симптомів ексикозу (за наявності останнього).

2. Корекція електролітних порушень шляхом введення сольових розчинів, на фоні лабораторного контролю вмісту електролітів у крові.

3. Контроль та підтримка вітальних функцій.

4. Контроль та підтримка вітальних функцій.

5. Корекція КЛС.

6. Глюкокортикоїдна терапія (за показаннями).

7. Введення вітаміну Е в дозі 2 мг\кг на добу перорально.

8. Внутрішньовенне введення 20% розчину глюкози з інсуліном та вітамінами С , В1, В6.

9. В разі наявності показань – використання ШВЛ.

10 Корекція гіпокальціемії.

Директор Департаменту організації

та розвитку медичної допомоги

населенню Р.О.Моісеєнко

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ТА УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АЛТ - аланінамінотрансфераза

АСТ - аспартатамінотрансфераза

БАК - біохімічний аналіз крові

ВНС - вегетативна нервова система

ЕКГ - електрокардіографія

ЗАК - загальний аналіз крові

ЗАС - загальний аналіз сечі

ТБД - трахеобронхіальне дерево

КЛС – кислотно-лужний стан

ОЦП - об’єм циркулюючої плазми

ССС - серцево-судинна система

ССН - серцево-судинна недостатність

ЦНС - центральна нервова система

ШВЛ – штучна вентиляція легень

ШКТ – шлунково-кишковий тракт

ЕЕГ - електро-енцефалогарама

* - антидоти, що незареєстровані в Україні за станом 2004 ріку.

Навігація

За напрямком медицини

Інші; Клінічні протоколи


			Головна сторінка \| Пошукова система \| Пошук за патологічним станом \| Зворотній зв'язок