стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Токсична дія алкоголю; Протокол надання медичної допомоги


  • Без офіційної назви
    • Додаток до наказу МОЗ №435 від 03-07-2006
    • Тема, опис документа: Протокол надання медичної допомоги
    • Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: не вказано
    • Напрямок медицини: Токсикологія
    • Клінічний стан, патології: Токсична дія алкоголю



 

 

 

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 № 435

 

ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

 

Код МКХ-10: Т51   “Токсична дія алкоголю”

 

Клінічний діагноз:                  ОТРУЄННЯ ЕТАНОЛОМ

 

Код МКХ-10: Т51.0  “Отруєння етанолом”

 

Класифікація отруєнь етанолом за ступенем  тяжкості.

1. Легкого ступеню – концентрація етанолу в крові від 1 до 1,5% .

2. Середнього ступеню – концентрація етанолу в крові від 1,5 до 3%.

3. Тяжкого ступеню – концентрація етанолу в крові від 3 до 5%.

4. Алкогольна кома – концентрація етанолу в крові від 5% та більше.

 

Летальна доза 96% етанолу коливається в межах від 4 до 12 г \ кг маси тіла. Концентрація етанолу в крові більш за 6 % є смертельною.

 

1.  Клінічні стадії захворювання.

1.1. Токсикогенний:

● період резорбції (інтервал часу від моменту потрапляння етанолу в організм людини до досягнення його максимальної концентрації в крові), триває, в середньому, близько 1,5 год.;

● період елімінації.

1.2. Соматогенний.

 

2.  Діагностичні критерії:

● коматозний стан (кома поверхнева або глибока, ускладнена або неускладнена);

● наявність специфічного запаху з рота постраждалого або дані, що свідчать про вживання алкоголю;

● порушення функцій зовнішнього дихання;

● порушення функцій серцево-судинної діяльності.

 

3.  Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

● порушення рівню електролітів у БАК;

● підвищення рівню а-амілази крові у БАК;

● порушення КЛС ( метаболічний ацидоз);

● зниження рівня глюкози крові ( гіпоглікемія);

наявність етанолу в крові та сечі постраждалого.

 

4. Лікування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

 

5. Критерії ефективності: стабілізація життєво-важливих функцій організму, відновлення свідомості, зниження рівня клінічних проявів інтоксикаційного синдрому протягом 1-6 діб лікування.

 

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1.   На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

6.2.   На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

● введення антидотів.

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3.   На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

● введення антидотів.

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

 

 

Клінічний діагноз:                   ОТРУЄННЯ МЕТАНОЛОМ

 

Код МКХ-10: Т51.1  “Отруєння метанолом”.

 

Летальна доза  метанолу при пероральному прийомі становить 30-100 мл.

Смертельна концентрація в крові - 0.4–1 г\л.

Високотоксичними є продукти біотрансформації метанолу – формальдегід та мурашина кислота.

 

1. Діагностичні критерії.

Анамнестичні дані:

● дані анамнезу, що свідчать про можливість вживання постраждалого метанолу;

● порушення функцій шлунково-кишкового тракту або неврологічні порушення (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння,   втрата свідомості та інші прояви зростання інтоксикаційного синдрому тривають протягом 2 діб після вживання метанолу;

● порушення зору та біль в очах  (окулотоксична дія - може виникати як через 1 годину, так й на 2 добу після отруєння);

● однотипність виникнення скарг (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, порушення зору, загальна слабкість, порушення свідомості) в інших людей, які вживали алкогольний напій водночас з постраждалим  впродовж перших 2-4 годин після контакту з метанолом.

Клінічна діагностика:

● гіпотермія або блідість шкіри;

● розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

● порушення функції ШКТ;

● порушення діяльності серцево-судинної системи;

● порушення свідомості (в тяжких випадках – втрата свідомості, судоми);

● центральні порушення дихання.

 

2.  Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

підвищення рівню а-амілази крові у БАК;

порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного                                                       ацидозу);

виявлення метанолу та його метаболітів в крові та сечі постраждалого. 

 

3. Лікування:

3.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).

3.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2).

3.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

3.4.  Антидотна терапія:

● Етанол в\в 5% розчин (або 30% розчин - внутрішньо) у загальній дозі 1г\кг маси тіла (96% етанолу) на добу у вигляді 5% розчину на 5% глюкозі, або перорально по 50 мл 30% етанолу кожні 3 години. Введення етанолу слід проводити підтримуючи його концентрацію в крові на рівні 1г\л протягом 4-5 діб до повного виведення метанолу з організму;

● супраорбітальне введення Атропіну, глюкокортикоїдів.

 

NB. Екстракорпоральні методи детоксикації: гемодіаліз (ефективний в перші 6 годин). Інфузійно-дезінтоксикаційна терапія проводиться зі залуженням  сечі (при збереженні видільної функції нирок).

 

5. Критерії ефективності: припинення гастро-інтестінальних та неврологічних порушень протягом 4-8 днів лікування.

 

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1.   На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

6.2.    На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

● введення антидотів.

профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3.   На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

● введення антидотів.

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

 

 

 

Клінічний діагноз:                  ОТРУЄННЯ ІЗОПРОПАНОЛОМ     

 

Код МКХ-10: Т51.2  “Отруєння 2-пропанолом”

 

    Летальна доза ізопропанола при пероральному потраплянні до організму становить 100-240 мл.

    Рівень смертельної концентрації в крові коливається в межах від 0.04 мг\л до 4.4 мг\л. Токсичним продуктом біотрансформації є ацетон .     

 

Діагностичні критерії:

● можливість вживання постраждалим ізопропанола за даними анамнезу;

● наявність характерного запаху від хворого спирту та ацетону;

● наявність гіпотензії, гіпотермії;

● порушення функцій шлунково-кишкового тракту (нудота, блювота,  пронос);

● порушення діяльності ЦНС (швидке виникнення коматозного стану, судом);

● порушення серцево-судинної діяльності та дихання центрального походження;

● виникнення симптомів отруєння різного ступеня виразності, тяжкості, у різних інтервалах часу в усіх, хто вживав напій водночас з потерпілим.

 

Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:  характерними змінами у лабораторних дослідженнях будуть такі ж самі, що й при отруєнні метанолом. Відмінністю є необхідність визначення рівня ізопропанола та ацетону у крові та сечі постраждалого.

● лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

● порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

● підвищення рівню а-амілази крові у БАК;

● порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного                                                       ацидозу). 

 

Лікування:

3.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).

3.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2).

3.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

3.4.  Антидотна терапія:

Етанол в\в 5% розчин (або 30% розчин - внутрішньо) у загальній дозі 1г\кг маси тіла (96% етанолу) на добу у вигляді 5% розчину на 5% глюкозі, або перорально по 50 мл 30% етанолу кожні 3 години. Введення етанолу слід проводити підтримуючи його концентрацію в крові на рівні 1г\л протягом 2-5 діб до повного виведення метанолу з організму;

супраорбітальне введення Атропіну, глюкокортикоїдів.

 

NB. Діалізні методи лікування проводяться у випадках виникнення гострої ниркової недостатності.

 

4. Критерії ефективності: припинення гастро-інтестінальних та неврологічних порушень протягом 1-6 днів лікування.

 

5.  Умови надання медико-санітарної допомоги:

На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

5.2.   На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

● введення антидотів.

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

5.3.   На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

● введення антидотів.

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

 

 

Клінічний діагноз:                   ОТРУЄННЯ ТЕТУРАМОМ

 

Код МКХ-10: Т51.9  “Отруєння спиртом неуточненим”

 

    Летальна доза тетураму при пероральному потраплянні до організму коливається в межах від 3 до 10 г. Токсичними є метаболіти біотрансформації тетураму – сірковуглець та діетілтіокарбаміди. Слід розрізняти моно отруєння тетурамом  та  специфічну ”тетурам-етанолову” реакцію.

 

1. Клінічні періоди отруєння тетурамом.

1.1 Період початкових проявів (виникає протягом перших 12 годин після отруєння та характеризується головним болем, гіпотонією, нудотою, блювотою).

1.2. Період  розгорнутих  проявів (глибокі порушення  функції  ЦНС  та  ССС; зниження м’язового тонусу та атаксія внаслідок периферичної  нейропатії, порушення функції печінки).

1.3. Період виходу  (припадає на 7-14 добу після однократного прийому).

 

2. Клінічні періоди ”тетурам-етанолової” реакції.

2.1.Період гострої ”реакції” ( розгортається миттєво – за 5-10 хвилин, триває 2 – 3 години та характеризується інтенсивним головним болем, диплопією, почервонінням шкіряних покривів, збудженням, нудотою, багаторазовою блювотою, тахікардією, гіпертермією, блефароспазмом).

2.2. Період виходу (за позитивним  перебігом -  починається  з 4 години після прийому алкоголю, при гіпертоксичній реакції можлива зупинка дихання та серцевої діяльності).

 

3. Діагностичні критерії:

● можливість прийому тетураму постраждалим за даними анамнезу та факт прийому алкоголю постраждалим, який знаходиться на лікуванні тетурамом;

● порушення серцево-судинної діяльності та дихання центрального походження;

● наявність однакових клінічних проявів у всіх постраждалих в разі  спільного вживання потенційно отруйного харчового продукту.

 

4.   Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● проводяться  загальноприйняті клініко-лабораторні дослідження, проте специфічних змін в їх параметрах при цьому виді отруєнь не зафіксовано;

● визначення рівня тетураму в крові пацієнта, однак слід враховувати можливість його відсутність в плазмі внаслідок його швидкого депонування у жировій тканині;

● визначення рівня етанолу в крові та сечі постраждалого.

 

Лікування.

5.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).

5.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2).

5.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

5.4.   Специфічна терапія:

● препаратом вибору вазопресорів має бути Норадреналін (початкова доза складає 0,1-0,2 мкг\кг\хв.).

● застосування Піридоксину у віковій дозі;

● застосування аскорбінової кислоти у віковій дозі;

● введення Унітіолу в дозі 0.3 мл\кг;

● пролонговане введення ентеросорбентів (внаслідок гепато-інтестінальної     рециркуляції тетураму).

 

6. Критерії ефективності: припинення гастро-інтестінальних, печінкових, ниркових та неврологічних порушень протягом 1-6 днів лікування.

 

Умови надання медико-санітарної допомоги:

На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

● введення антидотів.

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

● введення антидотів.

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

 

Директор Департаменту організації

та  розвитку медичної допомоги

населенню                                                                                       Р.О.Моісеєнко