Затверджено наказом МОЗ України від 03.07.2006 № 435

ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

                                                               

Код МКХ-10: Т52   “Токсична дія органічних розчинників”

 

Клінічний діагноз:         ОТРУЄННЯ ЕТИЛЕНГЛІКОЛЕМ

 

Код МКХ-10: Т52.3  “Отруєння гліколями”

 

    Токсичним продуктом біотрансформації є глікоальдегід, щавлева кислота.    

    Летальна доза етиленгліколю при пероральному потраплянні до організму становить 80-100 мл.

    Смертельна концентрація у крові постраждалого – 0.5 г\л.

 

1. Клінічні стадії отруєння.

1.1. Перша стадія (період початкових змін 10-12 годин після отруєння, характеризується симптомами ураження ЦНС).

1.2. Друга стадія (характеризується поглибленням ураження ЦНС, порушеннями функцій дихальної та серцево-судинної систем, розвитком респіраторного дистрес-синдрому протягом 12-36 годин).

1.3.  Третя стадія (характеризується розвитком токсичної нефропатії, гострої ниркової недостатності протягом 24-72 годин після отруєння).

 

2. Діагностичні критерії: аналогічні таким при отруєнні метанолом та ізопропанолом, але з більш значними проявами ССН та  токсичної нефропатії.

2.1. Анамнестичні дані:

● дані анамнезу, що свідчать про можливість вживання постраждалого етиленгліколю;

● порушення функцій шлунково-кишкового тракту або неврологічні порушення (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння,   втрата свідомості та інші прояви зростання інтоксикаційного синдрому тривають протягом 2 діб після вживання етиленгліколю;

● порушення зору та біль в очах  (окулотоксична дія - може виникати як через 1годину, так й на 2 добу після отруєння);

● однотипність виникнення скарг (нудота, блювота, діарея, біль в животі або головокружіння, порушення зору, загальна слабкість, порушення свідомості) в інших людей, які вживали етиленгліколь водночас з постраждалим  впродовж перших 2-4 годин після контакту з етиленгліколем.

2.2. Клінічна діагностика:

● гіпотермія або блідість шкіри;

● розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

● порушення функції ШКТ;

● порушення діяльності серцево-судинної системи;

● порушення свідомості (в тяжких випадках – втрата свідомості, судоми);

● центральні порушення дихання.

 

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

● лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

● підвищення рівню гематокриту в ЗАК;

● помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

● порушення рівню електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

● підвищення рівню а-амілази крові у БАК;

● порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного                                                       ацидозу);

● виявлення етиленгліколю та його метаболітів в крові та сечі постраждалого. 

 

4. Лікування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

4.4.  Антидотна терапія:

● введення Етанолу в\в 5% розчин (або 30% розчин - внутрішньо) у загальній дозі 1г\кг маси тіла (96% етанолу) на добу у вигляді 5% розчину на 5% глюкозі, або перорально по 50 мл 30% етанолу двічі на добу;

● водночас з Етанолом призначається розчин 10% Кальцію глюконату (або хлориду) по 10-20 мл двічі на добу.

 

NB. Екстракорпоральні методи детоксикації: гемодіаліз (ефективний в перші 6 годин). Інфузійно-дезінтоксикаційна терапія проводиться зі залуженням  сечі (при збереженні видільної функції нирок). Особливостями лікування може стати необхідність раннього використання гемодіалізу.

 

5. Критерії ефективності: припинення гастро-інтестінальних, ниркових, печінкових та неврологічних порушень протягом 4-8 днів лікування.

 

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня важкості):

загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3).

6.2.    На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня важкості):

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

● введення антидотів.

● профільність відділення – терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступеня важкості):

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (додаток 1);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров’яне русло з ШКТ (додаток 2);

● загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (додаток 3);

● введення антидотів.

● профільність відділення – анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

 

 

 

 

Директор Департаменту організації

та  розвитку медичної допомоги

населенню                                                                                       Р.О.Моісеєнко