стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Транзиторний синовіт кульшового суглобу; Протокол діагностики та лікування


  • Без офіційної назви
    • Додаток до наказу МОЗ №521 від 26-07-2006
    • Тема, опис документа: Протокол діагностики та лікування
    • Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: діти
    • Напрямок медицини: Дитяча ортопедія і травматологія
    • Клінічний стан, патології: Транзиторний синовіт кульшового суглобу
адалат


ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

26.07.2006 №  521

 

ПРОТОКОЛ

ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ТРАНЗИТОРНОГО СИНОВІТУ

КУЛЬШОВОГО СУГЛОБУ  У ДІТЕЙ

 

Код М25.4 (за МКЛ-10)

 

Транзиторний синовіт кульшого суглобу - запалення синовіальної оболонки кульшового суглобу.

Класифікація перебігу хвороби:

1. Гострий початок (клініко-сонографічно виявляється значне накопичення синовіальної рідини у порожнині суглоба, при цьому капсула суглоба залишається майже незмінна).

2. Підгострий початок (клініко-сонографічно виявляється помірне накопичення синовіальної рідини і незначна гіпертрофія капсули кульшових суглобів).

3. Поступовий початок (клініко-сонографічно виявляється збільшення відстані шийка-капсула внаслідок гіпертрофії капсули кульшових суглобів).

Діагностика:

1. Анамнез:

- перенесені інфекційні захворювання напередодні захворювання чи травми;

- виділяють три групи чинників: перенесені інфекційні захворювання, хронічні джерела інфекції, зниження імунітету та алергізація організму;  надмірне фізичне навантаження кульшових суглобів, нестабільність сумково-зв’язкового апарату і порушення конгруентності кульшових суглобів.

2. Данні огляду:

- Біль під час рухів та обмеження їх амплітуди.

- Біль, що посилюється при внутрішній ротації стегна.

- Порушення функції кульшових суглобів.

- Вимушене положення кінцівки.

- Кульгавість.

- Зменшення об’єму м’язів при поступовому початку захворювання.

3. Данні сонографічного обстеження: базовим методом ми вважаємо УЗД. Цей неінвазивний метод дозволяє виявити зміни у м’яких тканинах, збільшення відстані між шийкою і капсулою, що говорить про наявність випоту в суглобі, проліферативні зміни синовіальної оболонки або їх відсутність, наявності вільних тіл у порожнині суглоба, розширення міжм’язових проміжків. Датчик знаходиться у положенні паралельно шийці стегнової кістки, визначають відстань між передньою поверхнею шийки стегна і фіброзною капсулою кульшового суглоба. При укладанні датчика паралельно пахвинній зв’язці з’являється можливість оцінити кістково-хрящову поверхню головки стегнової кістки.

4. Рентгенографія кульшових суглобів виконується у передньо-задній проекції та у положенні Лауенштейна. Цей метод дозволяє з певною достовірністю виключити подібні за клінічними ознаками захворювання (хворобу Пертеса, ревматоїдний артрит, артрит туберкульозної етіології, остеомієліт, кісткові пухлини, артрити іншої етіології).

5. Лабораторні данні: загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою, біохімічний аналіз крові (С-реактивний білок, ревмопроби, сероглюкоїди, білкові фракції), дослідження гуморального та клітинного імунітету з використанням моноклональних антитіл. Але потрібно розуміти, що  лабораторні тести, окрім імунологічний, мають допоміжне значення.

Лікування:

1. Суворе дотримання постільного режиму.

2. Витягання на шині Белера, за допомогою манжети чи клейове, що дозволяє розвантажити кульшові суглоби. Стандартне положення кінцівки – це згинання стегна до 140-150?, відведення – до 105-110?, ротація назовні – до 10-15?.

3. Препарати, які поліпшують мікроциркуляцію (трентал, агапурин), адаптогени (настоянка елеутерококу, відвар кропиви, березовий сік). Локально з цією ж метою застосовують фастум-гель, мазі бом-бенге, олфен, димексид у вікових концентраціях.

4. Фізіотерапія (магніто-лазерна терапія №10, фонофорез з фастум-гелем, Олфеном).

5. Призначення усередину нестероїдних протизапальних препаратів з аналгезуючим та жарознижувальним ефектом (олфен, диклофенак натрію, індометацин).

6. При виявленні порушень імунітету до комплексу лікування включають системну ензимотерапію з використанням вобензиму, чи імунотропних препаратів (тимозину, Т-активіну, вілозену), які  підбирали за допомогою моноклональних антитіл.

7. Гіпосенсибілізуюча терапія (кальцію глюконат, супрастин, тавегіл, діазолін).

 

 

Директор Департаменту                                                                                 Р.О. Моісеєнко