стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Хронічний гастрит у дітей; Протокол лікування


  • Протокол лікування хронічного гастриту у дітей.
    • Додаток до наказу МОЗ №471 від 10-08-2007
    • Тема, опис документа: Протокол лікування
    • Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: діти
    • Напрямок медицини: Дитяча гастроентерологія
    • Клінічний стан, патології: Хронічний гастрит у дітей
специальное драже мерц цена Украина


 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Міністерства охорони здоров’я України

___________№__________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ   ЛІКУВАННЯ

ХРОНІЧНОГО   ГАСТРИТУ

У ДІТЕЙ

 

 


Склад робочої групи з розробки протоколів лікування дітей

по спеціальності “Дитяча гастроентерологія”

 

1. Денисова М.Ф.   - д.м.н., проф., зав.відділенням хронічних хвороб печінки

і органів травлення Державної установи «Інституту ПАГ

АМН України».

2. Ципкун А.Г. - д.м.н., професор, зав.лабораторії патологічної фізіології

  та експериментальної терапії Державної установи

   «Інституту ПАГ АМН України».

3. Лапшин В.Ф.   – д.м.н., зав.відділенням реабілітації дітей та вагітних

жінок Державної установи «Інституту ПАГ АМН

   України».

4. Мороз О.Д.   – д.м.н., головний науковий співробітник відділення

проблем здорової дитини Державної установи

   «Інституту ПАГ АМН України».

5. Бережний В.В. – д.м.н., професор, зав. кафедрою педіатрії №2 КМАПО,

  головний педіатр МОЗ України

 6. Белоусов Ю.В.    – д.м.н., професор, зав.кафедрою дитячої

  гастроентерології Харківської медичної академії

  післядипломної освіти.

7. Бабій І.Л.   – д.м.н., професор, зав.кафедрою пропедевтики дитячих

хвороб Одеського державного медичного університету.

8. Чернега Н.В. – к.м.н., ведучій науковий співробітник відділення

хронічних хвороб печінки і органів травлення

Державної установи «Інституту ПАГ АМН України».

9. Березенко В.С. – к.м.н., науковий співробітник відділення

хронічних хвороб печінки і органів травлення

Державної установи «Інституту ПАГ АМН України».


ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ГАСТРИТУ

У ДІТЕЙ

 

Шифр К-29   (МКХ-10) – хронічний гастрит

І. Визначення: Хронічний гастрит (ХГ) – хронічне рецидивуюче захворювання СОШ запального характеру, яке охоплює також і підслизовий шар шлунку, супроводжується клітинною інфільтрацією, порушенням фізіологічної регенерації, із схильністю до прогресування та поступового розвитку атрофії залозистого апарату, розладами секреторної, моторної та інкреторної функцій шлунка.

 

ІІ. Критерії діагностики:

Діагноз ХГ є морфологічним і базується на гістологічній оцінці біоптатів.

 

Клінічні критерії:

Клінічні критерії ХГ базуються на аналізі скарг та оцінці основних проявів хвороби – больового абдомінального, диспептичного, неспеціфічної інтоксикації.

 

Хронічний гастрит (період загострення)

 

З підвищеною (або нормальною) секрецією соляної кислоти

Із зниженою секрецією соляної кислоти

1. Найбільш частий клінічний варіант:

- виразковоподібна форма.

 

2. Больовий синдром:

- болі в животі, пов’язані з їжею;

- часто виникають натщесерце;

- ранні болі (характерні для фундального гастриту);

- пізні болі (характерні для антрального гастриту);

- болі у нічний час.

Відсутній чіткий зв’язок з порою року, порушенням дієти. Больовий синдром інтенсивний і тривалий.

 

1.   Найбільш частий клінічний варіант:

- відсутня виразна типова клініка.

 

2.   Больовий синдром слабовиражений:

- ниючі болі в епігастрії, найчастіше після їжі;

- характерне відчуття тиску та переповнення у верхній частині живота;

- болі виникають і посилюються в залежності від якості та об’єму їжі.

 

3. Диспептичний синдром: найбільш характерні:

- кисла відрижка;

- відрижка повітрям;

- печія;

- нудота;

- схильність до запору.

 

 

4. Синдром неспецифічної інтоксикації:

- різний ступінь вираженості.

 

5. Пальпаторно: чітка помірна болючість в епігастрії, пілородуоденальній зоні.

 

3.   Диспептичний синдром (переважає над больовим –55-60 %) найбільш характерні:

- відрижка їжею;

- нудота;

- відчуття гіркоти у роті;

- зниження апетиту;

- метеоризм;

- нестійкий характер випорожнення.

 

4.   Синдром неспецифічної інтоксикації:

- значно виражений,

- переважає астенія.

5. Пальпаторно: незначна болючість в епігастрії, найчастіше поширена, в проекції больових точок інших органів травлення.

 

Лабораторно-інструментальні дослідження:

  • ЕГДС (езофагогастродуоденоскопія) для морфологічного підтвердження ХГ та наявності інфекції Helicobacter pylori (гістологія або швидкий уреазний тест) (одноразово). Критерії наведені в таблиці.

Хронічний гастрит (період загострення)

З підвищеною (або нормальною) секрецією соляної кислоти

Із зниженою секрецією соляної кислоти

а) Найбільш характерні ендоскопічні форми:

-   поверхневий;

-   поверхневий з гіперплазією;

-   гіпертрофічний;

-   ерозивний.

Інколи – змішаний.

 

а) Найбільш характерні ендоскопічні форми:

- змішаний;

- субатрофічний;

- атрофічний;

- з геморагіями та (або) гіперплазією.

 

 

б) При гастроскопії:

- гіперсекреція шлункового вмісту;

- багато слизу;

- часто – домішки жовчі;

- переважно гіперемія та набряк СОШ;

- набряк і потовщення складок;

- локальна гіперплазія;

- часто ерозії.

в) Виявлення НР – у більшості випадків

б) При гастроскопії:

-   незначна кількість шлункового вмісту;

-   часто – домішки жовчі;

-   бліда, тмяна, потончена СОШ;

-   нерівномірно згладжені складки;

-   інколи – мозаїстисть слизової оболонки.

 

в) Виявлення НР – інколи.

 Гістологічні критерії

Найчастіше:

-   активний поверхневий гастрит;

-   дифузний гастрит з ураженням залоз без атрофії.

Виявлення НР у більшості випадків.

Найчастіше:

-   субатрофічний та атрофічний гастрит;

-    дифузний гастрит з ураженням залоз і атрофією

Характерна перебудова епітелію по пілорічному або кишковому типу.

Виявлення НР – інколи.

 

  • Інтрагастральна рН-метрія

Хронічний гастрит (період загострення)

 

З підвищеною (або нормальною) секрецією соляної кислоти

Із зниженою секрецією соляної кислоти

Внутрішньошлункова рН-метрія:

а) нормоацидний стан:

- рН тіла шлінку 1,6-2,3;

- рН антрального відділу 2,1-3,0.

б) гіперацидний стан:

- рН тіла шлінку <1,6;

- рН антрального відділу <2,1.

 

Облужнююча здатність шлункового соку:

частіше субкомпенсована:

рНантрума-рНтіла=1,5-4,0;

 

декомпенсована:

рНантрума-рНтіла<1,0-1,5;

 

рідко коли компенсована:

рНантрума-рНтіла?4,0;

Внутрішньошлункова рН-метрія:

Гіпоацидний стан:

- рН тіла шлунка >2,3

- рН антрального відділу >5,9-6,0

 

 

 

 

Облужнююча здатність шлункового соку:

частіше компенсована:

рНантрума-рНтіла?4,0

 

 

 

 

  • Визначення кислотності шлункового соку фракційним методом:

  Дебіт соляної кислоти

З підвищеною (або нормальною) секрецією соляної кислоти

Із зниженою секрецією соляної кислоти

рН шлунка фракційним методом

ВАО?1,14-2,38 ммоль/година

SАО?3,20-5,30 ммоль/година

Суттєвим є підвищення показників базальної секреції.

рН шлунка фракційним методом

ВАО<1,14 ммоль/година

SАО<3,20 ммоль/година

ВАО – базальна кислотна продукція;   SAO – субмаксимальна кислотна продукція

 

  • Визначення інфекції Helicobacter pylori  одним із методів – бактеріологічний, дихальний уреазний, серологічний (ІФА), ПЛР.
  • УЗД органів черевної порожнини для визначення біліарної та панкреатичної патології (одноразово).
  • Загальний аналіз крові та сечі (одноразово)
  • Протеїнограма (одноразово).
  • Копрограма, аналіз кала на скриту кров (реакція Грегерсена)
  • Аналіз калу на яйця глистів (тричі).

 

 

Основні принципи лікування

 

При загостренні

1.   Вирішення питання про умови лікування (стаціонар чи амбулаторно).

2.   Вибір рухового режиму, використання  ЛФК.

3.   Вибір режиму і характеру харчування, призначення дієтичного харчування (стіл №1,2,5).

4.   Індивідуалізоване призначення комплексного лікування (з урахуванням етіології, основних патогенетичних механізмів, домінуючого синдрому).

 

При ХГ, асоційованих з НР, призначення ерадікаційної  терапії проводиться за однією з загальноприйнятих схем – потрійна чи квадротерапія (В).

 

Варіанти потрійної терапії (курс лікування 7 днів).

 

1.   Де-нол дітям до 12 років 120х3 мг/добу, старше 12 років - -240х3 мг/добу.

Кларитроміцин 250 мг 2 рази на добу.

Амоксицилін (флемоксин) по 250-500 мг 2 рази на день.

 

2.   Де-нол по 120-240 мг 3 рази на день.

Метронідазол по 250-500 мг 2 рази на день.

Амоксицилін (флемоксин) по 250-500 мг 2 рази на день.

 

Через 4 тижні після проведеного лікування повинен бути проведен контроль за ерадікацією Helicobacter pylori  за допомогою дихального тесту з 13/С-сечовиною або визначення фекального антигену H.p.

При відсутності ерадикації Helicobacter pylori  використовується друга лінія лікування.

 

 

Квадротерапія (курс лікування 7 днів).

 

 

Де-нол по 120-240 мг 3 рази на день.

Амоксицилін (флемоксин) по 250-500 мг 2 рази на день.

Кларитроміцин (клацид) по 250 мг 2 рази на день.

Метронідазол по 250-500 мг 2 рази на день (або фуразолідон).

 

При інших формах гастриту медикаментозна терапія проводиться з урахуванням рівня кислотопродукції та типа порушень моторно-евакуаторної функції шлунку (С).

 

 

При гіперацидному гастриті, який характеризується підвищеними показниками кислотопродукції, показано призначення антисекреторних препаратів (М1 – холінолітик гастроцепін строком на 4 тижні, або блокатори  Н2 – рецепторів гістаміну строком на 2 тижні) з наступним використанням в якості базисного засобу  одного з препаратів групи комплексних антацидів (Смекта, Маалокс, Фосфалюгель та інші) на 10-20 днів.

 

При гіпоацидному гастриті призначають стимулятори шлункової секреції на строк 3-4 тижні (плантаглюцид, ацидін-пепсін).

Незалежно від рівня кислотопродукції призначається альтан, який виявляє репаративну протизапальну та антимікробну дію, цитопротектори - для відновлення співвідношення між факторами агресії та захисту оболонки шлунку (смекта, сукральфат, ліквірітон).

При порушеннях моторної функції шлунка рекомендується застосування прокінетиків – Мотіліум.

При спазмах та вираженому больовому синдромі призначаються спазмолітики (Но-шпа, Галідор) або М2 – холінолітик (Метацин), на строк 1-2 тижні.

Доцільним є призначення антистресорної терапії – Персен по 2-3 табл. на добу в залежності від віку, Сибазон по 4-10 мг на добу в залежності від віку.

Для поліпшення трофіки СОШ показано застосування репарантів (Спіруліна, облепіхова олія ,  метилурацил та інші), полівітамінних препаратів строком на 3 – 4 тижні.

У стадії клінічної ремісії - фітотерапія, бальнеотерапія, ЛФК.

Диспансерний нагляд проводиться на протязі 3-х років від останнього загострення, кратність ендоскопічного дослідження –  один раз на рік.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Перелік посилань:

  1. Міжнародна статистична классифікація хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я, 10-й перегляд. – Всесвітня організація охорони здоров’я., 1998. – 685с.
  2. Белоусов Ю.В. Гастроэнтерология детского возраста. – Харьков. – 2000. – 528с.
  3. Григорьев Л.Д., Яковенко А.В. Клиническая гастроэнтерология. М.: Мед.инфор. агентство. – 2001. – 702с.
  4. Денисов М.Ю. Практическая гастроэнтерология для педиатров. – М.,1999. – 294с.
  5. Дитячі хвороби /За редакцією В.М. Сідельнікова, Бережного В.Р. – К.: Здоров’я. – 1999. – 734с.
  6. Джозеф М. Хендерсон Патофизиология органов пищеварения (перевод с англ.. – М. С-Пб. – 1997. – 287с.
  7. Ивашкин В.Т., Нечаев В.Н. Функциональные заболевания желудочно-кишечного тракта. Римские критерии ІІ // Болезни органов пищеварения. – 2000.Т.2. - №2.
  8. Майданник В.Г. Педиатрия. – Харьков. 2002.- 406с.
  9. Аруин Л.И. Новая международная морфологическая классификация гастрита (модиф. Сиднейской системы) // Архив патологии. – 1997. – 59.,№3, С.3-7.
  10. Циммерман Я.Е. Хронический гастрит и язвенная болезнь. Пермь. – 2000. – 255с.
  11. Передерий В.Г., Ткач С.М., Передерий О.В. Диагностика и лечение хронического гастрита, язвенной болезни двенадцатиперстной кишки, болезни Менетрие, вызванных хеликобактер пилори в вопросах и ответах гастроэнтеролога врачу общей практики и пациенту. – Киев: УНПК «Скоб». – 1999. – 188с.
  12. Исаков В.А., Домарадский И.В. Хеликобактериоз. – М.: Медпрактики, 2003. – 411с.
  13. Исаков В.А. Современная антихеликобактерная терапия // Клин.фармакол. и терапия. – 2002. – Т.11. - №1. – С.79-83.
  14. Лапина Т.Л. Эффективность и безопасность различных класов лекарственных препаратов, применяемых в лечении кислотозависимых заболеваний // Болезни органов пищеварения. – 2002. – Т.4. - №2.
  15. Маастрихтский консенсус 2-2000, 21-22 сентября 2000 г. // Сучасна гастроентерол. і гепатол. – 2000. - №2. – С.70-71.
  16. Lassen A.T., Hallas J., Schaffalitzky de Mucadell O.B. Eradication of Helicobacter pylori and antisecretory drugs – a population based study // Ugeskr. Laeger. – 2004. – Vol.166 (39). - P.3405-3407.
  17. Patterson M.M., Schrenzel M.D., Fox J.G. Gastritis and intestinal Metaplasia in Syrian Hamsters infected with Helicobacter aurati and Two Others Microaerobes // J. Vet.Pathol. - 2000. - 37 (6). - P.589-596.