ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства охорони здоров’я України ____________№___________

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОТОКОЛ  ЛІКУВАННЯ

ВИРАЗКОВОГО  КОЛІТУ

У ДІТЕЙ

 

Склад робочої групи з розробки протоколів лікування дітей

по спеціальності “Дитяча гастроентерологія”

 

1. Денисова М.Ф.                    - д.м.н., проф., зав.відділенням хронічних хвороб печінки  

                                                   і органів травлення Державної установи «Інституту ПАГ

                                                   АМН України».

2. Ципкун А.Г.                         - д.м.н., професор, зав.лабораторії патологічної фізіології

                                                  та експериментальної терапії Державної установи

                                                   «Інституту ПАГ АМН України».

3. Лапшин В.Ф.                        – д.м.н., зав.відділенням реабілітації дітей та вагітних

                                                   жінок Державної установи «Інституту ПАГ АМН

                                                   України».

4. Мороз О.Д.                            – д.м.н., головний науковий співробітник відділення

                                                   проблем здорової дитини Державної установи

                                                   «Інституту ПАГ АМН України».

5. Бережний В.В.                     – д.м.н., професор, зав. кафедрою педіатрії №2 КМАПО,

                                                  головний педіатр МОЗ України

 6. Белоусов Ю.В.                       – д.м.н., професор, зав.кафедрою дитячої

                                                    гастроентерології Харківської медичної академії

                                                    післядипломної освіти.

7. Бабій І.Л.                              – д.м.н., професор, зав.кафедрою пропедевтики дитячих

                                                   хвороб Одеського державного медичного університету.

8. Чернега Н.В.                         – к.м.н., ведучій науковий співробітник відділення

                                                   хронічних хвороб печінки і органів травлення

                                                   Державної установи «Інституту ПАГ АМН України».

9. Березенко В.С.                     – к.м.н., науковий співробітник відділення

                                                   хронічних хвороб печінки і органів травлення

                                                   Державної установи «Інституту ПАГ АМН України».

ПРОТОКОЛ  ЛІКУВАННЯ  ВИРАЗКОВОГО  КОЛІТУ

У ДІТЕЙ

К51 – виразковий коліт.

 

І. Визначення:

Виразковий коліт – хронічне запальне захворювання невиясненого походження, що характеризується перебігом, що клінічно рецидивує, із періодами кривавої діареї і патомор-фологічно-дифузним запальним процесом в стінці товстої кишки. Запалення має прокси-мальну поширеність від  rectum і обмежується ректальною і товстокишечною слизовою.

 

ІІІ. Діагностичні критерії:

 

            Клінічні залежать від ступеню важкості та періоду хвороби.

 

1.   Легкий ступінь (загострення):

- діарея менш 4х разів на добу

- наявність крові у випорожненнях

- нормальна температура тіла

- відсутність тахікардії

- біль під час або до дефекації:

- ліва підвздошна область,

- мезогастрій,

- навколо пупка

 

2.   Середній ступінь тяжкості (загострення):

- діарея 4-6 разів на добу із макроскопічно видимою кров’ю

- непостійна лихоманка понад 37,5°

- біль в животі під час дефекації:

- ліва підвздошна область,

- мезогастрій,

- навколо пупка,

- hypogastrium,

- regio iliaca

- тенезми

- хибні позиви

- метеоризм

- нудота

- слабкість, швидка втомлюваність

- зниження апетиту

 

3.   Важкий ступінь (загострення):

- діарея більше 6 разів на добу із макроскопічно видимою кров’ю

- лихоманка понад 37,5°

- тенезми

- ложні позиви

- метеоризм

- біль інтенсивний незалежно від акту дефекації та прийняття їжі:

- мезогастрій,

- навколо пупка,

Пальпаторно:

- виражена болючість

- локальна напруга м’язів в больовій зоні

- урчання

 

Параклінічні:

            Обов’язкові лабораторні:

- Загальний аналіз крові (лейкоцитоз, зниження рівня гемоглобіну, кількості еритроцитів, підвищення показника ШОЕ);

- Загальний аналіз сечі (без змін);

- Копрограма (реакція на сховану кров позитивна, наявність лейкоцитів, слизу);

- Протеїнограма (зменшення рівня альбумінів,  збільшення  рівня  α1-;  α2- та γ-глобулінів);

 

Допоміжні лабораторні:

- визначення активності трансаміназ, рівня білірубіну та його фракцій (підвищення наведених показників при реактивному гепатиті).

 

 

Обов’якові інструментальні методи:

           

- Ендоскопічні (колонофіброскопія) – контактна кровоточивість, набряк та гіперемія слизової оболонки, відсутність судинного малюнка, наявність ерозій, виразок, псевдополіпів;

- Рентгенологічні (ірігоскопія, ірігографія) – “зерниста” слизова, плямистий рел’єф слизової оболонки, псевдополіпи, втрата гаустрації, “трубчата” товста кишка;

- Морфологічні (мікроскопічні) – запальні інфільтрати, зменшення числа бокаловидних клітин, ушкодження залоз, крипт – абсцеси (при можливості).

 

Допоміжні  інструментальні:

УЗД органів черевної порожнини:

- Реактивний гепатит (збільшення розмірів печінки, неоднорідність паренхими органа);

- реактивний панкреатит (збільшення розмірів підшлункової залози, неоднорідність ехоструктури);

- хронічний холецистит.

 

Період ремісії ВК:

Легкий ступінь:   скарги та клініко-параклінічні ознаки хвороби відсутні;

 

Середній ступінь:  скарги, об’єктивні та  лабораторні ознаки (анемія, лейкоцитоз,

порушення ШОЕ, диспротеїнемія) відсутні; при ендоскопічному обстеженні може спостерігатися контактна кровоточивість, набряк слизової оболонки;

 

            Важкий ступінь:   скарги на швидку втому, зрідка біль при дефекації, метеоризм;

пальпаторно – помірна болючисть в Hypogastrium; лабораторні ознаки (анемія); ендоскопічна ознаки [набряк та гіперемія слизової оболонки, контактна кровоточивість (непостійно)].

 

ІV. Основні принципи лікування (Д).

 

            Мета лікування:

- купіювати симптоми ВК та забезпечити репарацію виразкового дефекту;

- попередити розвиток загострень і ускладнень.

Легка форма

(проктит,

проктосигмоїдіт)

Середньоважка форма (сегментарний коліт)	Важка форма (тотальний коліт)
1) Дієта 5п (загост-рення),   5 – в періоді реміссії.		1) Дієти 4б-4в-5п-5; парентеральне годування (по показанням).	1) Парентеральне годування; в періоді стихання запального процесу дієти 4б-4в-5п-5.
А. Базові препарати
1)   Сульфасалазин дітям  5-7 років по 0,25 г  3-6 раз ів на добу, старше 7 років - 0,5 г  3-6 разів на добу або Салофальк*  дітям старше 12 років в свічках  по 1,5 г/добу; 3) Ентеросорбенти; 4) Пробіотики; 5) Оральна регідратація.	2) Салофальк* : 1,5 г/добу в 3 прийоми;    Сульфасалазин** 0,5г  4-6 разів на день. При неефективності сало-фалька –     кортикостероїди з розрахунку 1-1,5 мг/кг/добу 2-3 тижні, с послідуючим зниженням на 2,5 мг на тиждень до відміни. 2)   Ентеросорбенти; 4)  Корекція  порушень  водно-электролітного обміну та кислотно-лужного стану глюкозо-сольовими розчинами; 5) Корекція  кишечного  дисбіозу (мікробна  деконта-мінація, пробіотики). 6) Препарати заліза. 7) Гемостатики. 8) Антиоксиданти. 9) Психотерапія.		2) Кортикостероїди з розрахунку 1-1,5 мг/кг/добу 3-4 тижні з наступним зни-женням на 2,5мг на тиждень до відміни.      При неефективності кортикостероїдів можливе их сполучення  з цитостатиками (азатіоприн з розрахунку 0,5-1 мг/кг/добу) або у вигляді монотерапії з розрахунку 1-1,5 мг/кг/добу. Профілактика рецидивів після загострення проводиться сульфасалази-ном або салофальком довго в дозах 0,5-1,5 г/добу и 1,5 г відповідно на протязі 12 місяців; 3) Корекція порушень водно-електроліт-ного обміну та кислотно-лужного стану глюкозо-сольовими розчинами; 4) Корекція кишечного дисбіозу (мікроб-на деконтамінація, пробіотики; 5) Ентеросорбенти 6) Гемостатики 7) Цефалоспоріни 8) Препарати заліза 9) Антиоксиданти 10) Антибактерійні препарати        (метродонідазол) 11) Психотерапія
Б.  Допоміжні  засоби
6) Похідні пирімідина. 7) Цитопротектори. 8) Вітаміни групи В.	10) Міотропні спазмолітики; 11) Цитопротектори; 12) Вітаміни групи В. 13) Засоби, які впливають на тканинний обмін. 14) Похідні пирімідина.		10) Міотропні спазмолітики; гангліоблокатори, блокатори кальціевих канальців; 11) Засоби, які впливають на тканинний обмін. 12) Похідні пирімідина. 13) Цитопротектори.
Примітка:     * - При досягненні ремісії дози сульфасалазина і салофалька зменшують до                                 мінімальних, які  призначаются довго для профілактики рецидивів хвороби –     при легких формах не менш 4 місяців, при середньоважких – 6 місяців.                          ** - Сульфосалазин у теперішній час застосовується рідко внаслідок великої                                 кількості побічних ефектів.

Планове хірургічне лікування показано при гострих (блискавичних) формах ВК, при середньоважких та важких формах хвороби, які характеризуються неперервно рецидивуючим перебігом, коли консервативна терапія неефективна.

Невідкладне оперативне втручання проводять при профузних кровотечах, токсичній ділятації товстої кишки, перфорації кишкових виразок.

 

Критерії ефективності лікування:

- відсутність клінічних проявів хвороби, покращення самопочуття;

- позитивна динаміка ендоскопічних проявів ВК.

 

Диспансерний нагляд: Консультація дитячого гастроентеролога – при легких формах ВК 1 раз в 6 місяців; при середньоважких та важких формах після загострення щокварталу; в подальшому 1 раз в 6 місяців.

 

Ендоскопічні та біохімічні дослідження, р.Грегерсена у хворих з легкою формою ВК проводять 1 раз  на рік; при середньоважких та важких формах – 1 раз в 6 місяців.

 

УЗД органів черевної порожнини при наявності супутньої патології органів травлення за показаннями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      Перелік посилань:

 

1. Міжнародна статистична классифікація хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я, 10-й перегляд. – Всесвітня організація охорони здоров’я., 1998. – 685с.