ЗАТВЕРДЖЕНО наказом МОЗ України від 17 серпня 2007 р. N 487

 

 

Клінічний протокол
надання медичної допомоги хворим на субарахноїдальний крововилив

Код МКХ-10 - субарахноїдальний крововилив - J 60

Ознаки та критерії діагностики

Субарахноїдальний крововилив відноситься до геморагічного інсульту. Геморагічний інсульт - це клінічний синдром, який характеризується появою вогнищевої неврологічної симптоматики і/або загальномозкових порушень, які зберігаються більше 24 годин або призводять до смерті хворого у коротший проміжок часу внаслідок причини цереброваскулярного походження.

Етіологія: розрив артеріальної аневризми, розрив артеріо-венозної мальформації, артеріальна гіпертонія, ураження судин мозку алергічної та інфекційно-алергічної природи.

Клінічні синдроми субарахноїдального крововиливу: сопорозо-коматозний, менінгіально-психомоторний, менінгеальний, менінгорадікулярний, епілептичний. Симптоматика визначається вазотопічними особливостями ураження.

Умови, в яких повинна надаватися медична допомога

Усі хворі на субарахноїдальний крововилив у гострому періоді підлягають терміновій госпіталізації у нейрохірургічні відділення або у спеціалізовані інсультні відділення. Хворі на субарахноїдальний крововилив у інші періоди підлягають лікуванню та обстеженню у стаціонарному неврологічному або нейрохірургічного відділенні з подальшим постійним наглядом невролога поліклініки. Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів - 1+ рівень (A).

Клініко-діагностична програма

Догоспітальний етап: 1. Оцінка стану неврологічних функцій; 2. Оцінка вітальних функцій (пульс, артеріальний тиск, температура тіла, частота дихальних рухів); 3. Термінова госпіталізація хворого.

Госпітальний етап:

Діагностика мозкового інсульту:

5. Огляд невролога;

6. Огляд нейрохірурга;

7. КТ або МРТ головного мозку;

8. Люмбальна пункція;

9. Лабораторні дослідження (аналіз крові клінічний (в тому числі кількість тромбоцитів і гематокріт); група крові, Rh-фактор; біохімічний аналіз крові (цукор, мочевина, креатинін, білірубін, аспартатамінотрансфераза, аланінамінотрансфераза, холестерин, тригліцериди, ліпопротеїни); електроліти сироватки крові; газовий склад крові; параметри згортання крові (фібриноген, фібрінолітична активність, тромбіновий час, активований частковий тромбіновий час, міжнародне нормалізаційне відношення, час згортання крові, в'язкість крові); аналіз сечі клінічний);

6. Ультразвукова допплерографія судин головного мозку;

7. Ангіографія судин головного мозку;

8. Електрокардіографія;

9. Огляд терапевта;

10. Консультація окуліста.

Лікувальна програма

Регуляція функцій зовнішнього дихання: активна оксигенотерапія через носовий катетер, маску. Підтримка прохідності дихальних шляхів, інкубація трахеї, при необхідності штучна легенева вентиляція за допомогою апарату штучної вентиляції легень. Нормалізація функцій серцево судинної системи, регуляція артеріального тиску - для цього використовують гіпотензивні препарати, при артеріальної гіпотензії, при слабкості серцевої діяльності - вазопресорні аміни, кардіотоніки, кортикостероїди. Антигіпоксична терапія, вітамінотерапія. Ноотропні препарати. Контроль метаболізму глюкози (застосування інсулінотерапії) та температури тіла - прийом жарознижуючих засобів. Лікування набряку мозку (підняття голови та верхньої частини тулубу на 20 - 30 %; нормалізування температури тіла та водно-електролітного балансу, не використовуючи розчин глюкози). Осмотерапія. Лікування пневмонії: ентеральне харчування, антибіотики за показанням. Профілактика тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії: компресіонні панчохи, гепарінотерапія. Протиепілептичні препарати за показанням. Для профілактики вазоспазму - антагоністи кальцію.

Характер кінцевого очікуваного результату лікування

Покращення зовнішнього дихання. Нормалізація артеріального тиску, діяльності серцево-судинної системи, нормалізація водно-електролітного та кислотно-лужного балансу, зменшення внутрішньочерепної гіпертензії та набряку мозку, зменшення неврологічних проявів інсульту, ліквідація епілептичних нападів, зворотний розвиток неврологічних симптомів. Регрес загальномозкової та вогнищевої симптоматики. Зниження смертності та інвалідності.

Тривалість лікування в спеціалізованому стаціонарі

Тривалість лікування у нейрохірургічному або у спеціалізованому інсультному відділенні від 10 до 28 діб. Тривалість лікування у поліклініці - від 5 до 30 діб.

Критерії якості лікування

Відсутність ускладнень, стабілізація стану, нормалізація АТ, регрес загально-мозкової та вогнищевої симптоматики.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі побічні дії препаратів згідно їх фармакологічних властивостей (гіпотонія, кровотечі).

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги та реабілітації

Хворі повинні знаходитись на диспансерному спостереженні за місцем проживання. Щорічно обов'язково обстеження, при необхідності обстеження і корекція терапії частіше ніж 1 раз на рік.

Вимоги до дієтичних призначень та обмежень

Дієта із обмеження солі, вторинних жирів, відмова від тютюнопаління, обмеження алкоголю.

Вимоги до режиму праці, відпочинку

Відмова від роботи в нічний час, нормалізація режиму сну та відпочинку. Оптимізація фізичної активності: Не рекомендується перебування під прямими сонячними променями, переохолодження та перегрівання.

 

Директор Департаменту розвитку медичної допомоги

М. П. Жданова