стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Епілепсія; Клінічний протокол


  • Без офіційної назви
    • Додаток до наказу МОЗ №487 від 17-08-2007
    • Тема, опис документа: Клінічний протокол
    • Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: не вказано
    • Напрямок медицини: Неврологія
    • Клінічний стан, патології: Епілепсія
иммуноглобулин е цена


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом МОЗ України
від 17 серпня 2007 р. N 487 

 

 

Клінічний протокол
надання медичної допомоги хворим на
епілепсію

Код МКХ-10: G 45

Епілепсія - хронічне прогредієнтне захворювання головного мозку, яке виявляється повторними пароксизмами внаслідок надмірних нейронних розрядів, і нерідко змінами особистості. Епілепсія є поліетіологічне захворювання, тому визначення окремих етіологічних факторів визначається лише як передумова для розвитку епілепсії і підвищує ризик її появи. Прийнято виділяти три види епілепсії: набута, вроджена та спадкова.

Епілептичні напади класифікуються таким чином:

1. Парціальні напади:

- прості парціальні напади;

- комплексні парціальні напади;

- парціальні напади з вторинною генералізацією.

2. Генералізовані напади:

- абсанси;

- міоклонічні напади;

- клонічні напади;

- тонічні напади;

- тоніко-клонічні;

- атонічні напади.

3. Некласифіковані напади: ідиопатична та симптоматична та криптогенна епілепсія.

Клінічний перебіг епілепсії та її лікування обумовлені типом нападів, їхньою частотою, тривалістю, етіологічними факторами, а також наявністю чи відсутністю психічних розладів.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Хворі з дебютом епілепсії повинні бути обстежені у неврологічному стаціонарі або в епілептологічному центрі з подальшим наглядом невролога в поліклініці. Середня тривалість лікування захворювання у неврологічному стаціонарі залежить від стану хворого, частоти нападів та етіології епілепсії - від 10 до 14 діб. Диспансерний нагляд невролога поліклініки здійснюється 1 раз в три місяці.

У хворих, які потребують додаткового лікування (крім прийому антиконвульсантів) тривалість лікування в умовах поліклініки складає 5 - 10 діб.

Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів - 2++ рівень C.

Клініко-діагностична програма при дебюті епілепсії

1. Клініко-неврологічне обстеження хворого;

2. Електроенцефалографія з функціональними навантаженнями протягом не менше 20 хвилин за міжнародною схемою "10 - 20";

3. Електроенцефалографічне моніторування, при необхідності;

4. Ультразвукова допплерографія судин головного мозку та шиї;

5. КТ або МРТ головного мозку,

6. Електрокардіографічне обстеження, при необхідності електрокардіографічне моніторування;

7. Генетичне дослідження;

8. Аналіз крові клінічний (гемоглобін, гематокріт, лейкоцитарна формула, кількість тромбоцитів, показники згортання крові);

9. Аналіз сечі клінічний (білок, цукор, мікроскопія, кетони, наявність крові);

10. Біохімічне дослідження крові (електроліти, білок, мочевина, імуноглобуліни, кальцій, трансамінази, лужна фосфатаза, фосфат, магній, білірубін, креатинін, амілаза);

11. Огляд терапевта;

12. Консультація психіатра.

Лікувальна програма

1. Лікування захворювання, яке є етіологічним чинником епілепсії (в т. ч. хірургічне), якщо можливо.

2. Терапія антиконвульсантами.

3. Симптоматична терапія (вітамінотерапія, метаболічна терапія, загальноміцніюча терапія).

4. Хірургічне лікування рефракторної епілепсії.

 

Характер кінцевого очікуваного результату лікування

Припинення епілептичних нападів або зменшення їх частоти без розвитку побічної дії антиконвульсантів. Нормалізація психічного стану.

 

 

 

Критерії якості лікування

1. Клінічний - ступінь зменшення кількості епілептичних нападів протягом не менше 6 місяців. Стабільність ефективності антиконвульсантів протягом 6 місяців без розвитку побічний дій антиепілептичних препаратів

2. Соціально-психологічний - відновлення попереднього рівня психологічної, соціальної та трудової адаптації.

 

Можливі побічні дії та ускладнення

Надмірна седація та когнитивні порушення (при застосуванні аналогів фенобарбіталу, фенітоїну, карбамазепіну) - при клінічно значимому рівню виразливості - заміна антиконвульсанту на такий, що є ефективним при наявному типу нападів, але не викликає седацію та когнетивні порушення.

Серцево-судинні розлади (порушення серцевого ритму) - виникає при застосуванні фенітоіну та карбамазепіну - контроль ЕКГ при наявності порушень ритму, заміна на антиепілептичний препарат іншої групи.

Шкіряні висипи - найбільш часто виникають при застосуванні карбамазепіну та ламотріджину (може виникати при застосуванні інших антиепілептичних препаратів) при тривалості та клінічній виразливості - заміна антиепілептичного препарату.

Запаморочення (головокружляння) - може виникати при застосуванні більшості протиепілептичних препаратів. Може припинятися самостійно. При тривалості та клінічній виразливості заміна протиепілептичного препарату.

Можуть спостерігатися ті чи інші побічні дії, що специфічні для різних антиепілептичних препаратів.

 

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги та реабілітації

Основною умовою успіху є вживання всіх заходів щодо чіткого дотримання терапевтичного режиму. Продовження психоосвітньої роботи з пацієнтом та його родиною, спрямовану на прийняття хвороби, позитивне сприйняття терапії.

Надається можливість отримання довгострокової диспансерної допомоги.

 

Вимоги до дієтичних призначень та обмежень

Без специфічних дієтичних рекомендацій.

 

Вимоги до режиму праці, відпочинку

Визначаються індивідуально з урахуванням досягнутого рівня соціального функціонування згідно із чинним законодавством.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги 

 
М. П. Жданова