стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Хвороба Паркінсона; Клінічний протокол


  • Без офіційної назви
    • Додаток до наказу МОЗ №487 від 17-08-2007
    • Тема, опис документа: Клінічний протокол
    • Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: не вказано
    • Напрямок медицини: Неврологія
    • Клінічний стан, патології: Хвороба Паркінсона
нео пенотран цена


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом МОЗ України
від 17 серпня 2007 р. N 487 

 

 

Клінічний протокол
надання медичної допомоги хворим на
хворобу Паркінсона

Код МКХ-10: G 20-21

Хвороба Паркінсона - це хронічне повільно прогресуюче захворювання екстрапірамідної системи, що характеризується наявністю не менше двох із трьох синдромів: акінезії, ригідності, тремору, до яких можуть приєднуватися вегетативні порушення (гіпергідроз, гіперсалівація) та порушення психіки.

Етіологія, патогенез - дегенерація нігральних нейронів та їхніх аксонів, що іннервують стріатум. Класифікація: в сучасній нозології виділяють паркінсонізм первинний (ідіопатичний паркінсонізм чи хвороба Паркінсона і ювенільний паркінсонізм), симптоматичний паркінсонізм і паркінсоноподібний синдром.

Клінічними ознаками хвороби Паркінсона є:

гіпокінезія, ригідність, тремор покою; постуральні порушення; порушення психіки (брадіфренія, депресія, деменція), вегетативні порушення.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Усі хворі з хворобою Паркінсона підлягають лікуванню та обстеженню у неврологічних відділеннях з подальшим постійним наглядом невролога поліклініки. Середня тривалість лікування захворювання у стаціонарі залежить від стану хворого - від 10 до 18 днів. Тривалість лікування захворювання у поліклініці складає від 4 до 20 днів.

Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів - 2+ рівень (C).

Клініко-діагностична програма

1. Клініко-неврологічний огляд;

2. Дофаміновий тест;

3. КТ або МРТ головного мозку;

4. Аналіз крові клінічний;

5. Аналіз сечі клінічний;

6. Біохімічне дослідження крові (цукор крові, печінкові проби);

7. Електроенцефалографія;

8. Електроміографія;

9. Консультація окуліста;

10. Консультація терапевта.

Лікувальна програма

Базисна терапія: Агоністи дофамінових рецепторів, центральні холінолітики, інгібітори моноамінооксидази типу В, ліки, що містять L-ДОФА.

Симптоматична терапія: нейропротектори, вазоактивні препарати, антиоксиданти, вітамінотерапія.

Хірургічне лікування: стереотактичне руйнування вентролатерального ядра таламуса.

Характер кінцевого очікуваного результату лікування

В стаціонарі - зменшення виразності тремора, ригідності, гіпокінезії, поліпшення можливостей самообслуговування, функції ходи, рухового стереотипу. Корекція депресивної симптоматики, вегетативних порушень.

На амбулаторному рівні - соціально-побутова адаптація хворого, поліпшення якості життя, зменшення впливу провокуючих екзогенних чинників (психогенних, коморбідних і т. п.), підтримка прихильності хворого (комплайенсу) схемі терапевтичних заходів.

Тривалість лікування - від 3 тижнів до 6 і більше місяців.

Критерії якості лікування

Поліпшення самопочуття, уповільнення прогресування захворювання, стабілізація об'єктивного і суб'єктивного станів, зменшення ступеню інвалідизації, попередження віддалених ускладнень терапії.

Можливі побічні ефекти і ускладнення:

Моторні флюктуації (виникають при тривалому лікуванні препаратами леводопи): феномен виснаження разової дози (для корекції рекомендується збільшення кратності прийомів леводопи; застосування пролонгованих форм леводопи; введення у схему лікування агоністів дофамінових рецепторів; оптимізація всмоктування леводопи, тобто режиму та дієти); феномен віддаленого ефекту прийнятої дози (для корекції рекомендується застосування препаратів леводопи швидкої дії; регуляція функції шлунково-кишкового тракту, корекція режиму прийняття їжі та дієти); феномен нерівномірної дії однакових доз леводопи протягом доби (для корекції - пролонговані форми леводопи, зменшення у денному раціоні кількості білкової їжі, натще призначення вечірніх доз препаратів, додання до лікування агоністів дофамінових рецепторів); феномен "застигання" (для корекції - лікувальна гімнастика).

Дискінезії - для корекції рекомендується корекція схеми левадопатерапії; призначення або збільшення дози агоністів дофамінових рецепторів, амантадину;

Акінетичний криз (невідкладний стан) - терміново призначити леводопу, якщо хворий не ковтає - через зонд, на початку в нижчій дозі від тої, яку хворий приймав раніше, поступово підвищити її протягом 1 - 2 діб; внутрішньовенне крапельне введення амантадину сульфату (200 мг 1 - 3 рази на добу) протягом 10 днів; підтримування життєво важливих функцій (ШВЛ, шлунковий зонд), корекція водно-електролітного балансу, температури тіла.

Ортостатична гіпотензія - для корекції - дієта з підвищеним вмістом солі, вживання більшої кількості рідини, флудрикортизон.

Порушення сечовиділення - для корекції - антихолінергічні препарати; детрузитол; баклофен.

Закрепи - для корекції - дієта, випивати 1 - 1,5 л води; фізичні вправи; відміна холінолітичних препаратів; призначення послаблюючих.

Дисфагія - для корекції - дієта, проводити харчування хворого в періоди включення, у важких випадках проводити харчування через гастростому.

Когнітивні порушення - для корекції - відміна холінолітичних препаратів, призначення церебролізину та інших ноотропів.

Порушення сну - для корекції - стимуляція денної активності, малі дози бензодіазепінів.

Рекомендації для подальшого надання медичної допомоги

Реабілітаційні заходи в амбулаторних умовах: прийом рекомендованих схем протипаркінсонічних препаратів; чітке дотримання терапевтичного режиму, обов'язкове використання умовно-рефлекторного тренінгу та лікувальної фізкультури упродовж тривалого часу, тренінг навичок самообслуговання, заходи соціальної реабілітації з хворим та його родиною; динамічне спостереження лікарем, своєчасна корекція терапевтичних схем.

Вимоги до дієтичних призначень та обмежень

Загальний стіл, особливих дієтичних призначень та обмежень не має, але режим прийому їжі повинен ураховувати особливості фармакокінетики препаратів леводопи.

Вимоги до режиму праці, відпочинку

Визначаються індивідуально з урахуванням ступеню інвалідізації, можливостей соціально-побутової та професійної адаптації згідно із чинним законодавством.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги 

 
М. П. Жданова