стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Вегето-судинна дистонія; Клінічний протокол


  • Без офіційної назви
    • Додаток до наказу МОЗ №487 від 17-08-2007
    • Тема, опис документа: Клінічний протокол
    • Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: не вказано
    • Напрямок медицини: Неврологія
    • Клінічний стан, патології: Вегето-судинна дистонія
протопик цена Украина


 

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом МОЗ України
від 17 серпня 2007 р. N 487 

 

 

Клінічний протокол
надання медичної допомоги хворим на
вегето-судинну дистонію

Код МКХ-10 - вегето-судинна дистонія - G 90

Ознаки та критерії діагностики: поліетіологічне захворювання. Клінічні прояви обумовлені незбалансованістю функцій симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи, які проявляються різноманітною перманентною та пароксизмальною симптоматикою особливо при фізичному та емоційному навантаженні, нестійкість пульсу, артеріального тиску, підвищення температури тіла, цефалгії, кардіалгії, емоційна лабільність, ортостатичні реакції, панічні розлади.

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога

Хворі на вазомоторну дистонію підлягають обстеженню та лікуванню у амбулаторно-поліклінічних установах. У поліклініці хворому надає медичну допомогу невролог, сімейний лікар, терапевт. Середня тривалість лікування захворювання у поліклініці складає від 3 до 12 днів. Хворі з частими пароксизмальними станами підлягають обстеженню та лікуванню в умовах неврологічного стаціонару. Середня тривалість лікування хворого у стаціонарі складає 3 - 5 днів.

Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів - 2+ рівень (C).

Клініко-діагностична програма

1. Огляд невролога (збір скарг, анамнезу).

2. Огляд суміжних спеціалістів (терапевта, кардіолога, ендокринолога, отоларинголога, окуліста).

3. Вимірювання АТ.

4. Лабораторні дослідження.

5. Електрокардіографія.

6. Електроенцефалографія.

7. Ехоенцефалографія.

8. Ехокардіографія (за показаннями).

Лікувальна програма

Седативні, вегетотропні тонізуючі (адаптогени), a та b-адреноблокатори, гіпотензивні препарати, салуретики, антидепресанти, ноотропи, венотоніки, вітамінотерапія, антипароксизмальні препарати.

Немедикаментозні методи лікування (фізіотерапевтичне лікування, рефлексотерапія, масах, психотерапія, лікувальна фізкультура, дозовані фізичні навантаження)

Характер кінцевого очікуваного результату лікування

Зменшення вираженості скарг хворого, поліпшення стану, одужання.

Тривалість лікування в спеціалізованому стаціонарі

Госпіталізація потребується лише в окремих випадках. Перебування в спеціалізованому стаціонарі обмежується терміном, необхідним для досягнення мети етапу активної терапії.

Критерії якості лікування

Нормалізація стану, АТ та ЧСС, підвищення толерантності до фізичних та емоційних навантажень.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі побічні дії препаратів, згідно їх фармакологічних властивостей.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги та реабілітації

Хворі не потребують диспансерного нагляду. Можливе санаторно-курортне лікування.

Вимоги до дієтичних призначень та обмежень

Дієтичні обмеження енергетичної цінності їжі при зайвій вазі, обмеження споживання солі при підйомах АТ.

Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації

Не рекомендується перебування під прямими сонячними променями, переохолодження та перегрівання. Показана нормалізація режиму праці та відпочинку, сну (відмовитись від роботи у нічні години), доцільно виключення стресових ситуацій, відмова від тютюнопаління, обмежене вживання алкоголю.

 

Директор Департаменту
розвитку медичної допомоги 

 
М. П. Жданова