стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Арахноїдит; Клінічний протокол


  • Без офіційної назви
    • Додаток до наказу МОЗ №487 від 17-08-2007
    • Тема, опис документа: Клінічний протокол
    • Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: не вказано
    • Напрямок медицини: Неврологія
    • Клінічний стан, патології: Арахноїдит
леспенефрил цена Украина


Медична допомога хворим на арахноїдит

Код МКХ-10: G 03,9

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Хворий на гострий арахахноїдит, або при загостренні хронічного арахноїдиту повинен бути госпіталізований в стаціонар. Хворі з хронічними формами можуть отримати медичну допомогу в амбулаторних умовах.

Клініко-діагностична програма

1. Клініко-неврологічне дослідження.

2. Інструментальні методи дослідження; пнеівмонцефалографія, рентгенографія черепа, при необхідності з укладками по Шюлеру, Стенверсу, ЕХО-ЕГ, ЕЕГ з функційними навантаженнями, РЕГ.

3. Лабораторні методи: загальні аналізи крові та сечі, дослідження цереброспінальної рідини з подальшим вірусологічним та бактеріологічним контролем, при необхідності бактеріологічне дослідження виділяємого з вуха.

4. Отоневрологічне дослідження.

5. Консультація офтальмолога, з дослідженням полей зору, очного дна.

6. Консультації при потребі інших спеціалістів

Лікувальна програма

Недиференційована терапія. Протизапальні засоби; НПВП (діклофенак натрію, німесулід, целікоксіб у терапевтичних дозах), ГКС (преднізолон у добовій дозі 50 - 60 мг зі зниженням дози по досягненні терапевтичного ефекту). При призначенні цих засобів уточнюють у пацієнта "виразковий" анамнез. Для запобігання побічних гастритичних явищ призначують блокатори протонної помпи, блокатори H2 гістамінових рецепторів. Для запобігання електролітним порушенням при призначенні ГКС призначають K-зберігаючі діуретики, електроліти. Також призначають десенсебілізуючі засоби - блокатори H1 гістамінових рецепторів - кларітин, задітен, лоратідик. У якості розсмоктуючої терапії використовують лідазу. Показана дегідратаційна терапія: фуросемід 40 мг на добу, діакарб 0,25 - 0,5 мг на добу в залежності від ступеню виразності лікворно-гіпертензійного синдрому. Паралельно з діуретикам призначають препарати, що містять електроліти - аспаркам, панангін. При епелептичних нападах, показані антиепелептичні засоби - фінлепсин, депакіп, ламіктал та ін. Також використовують транквілізатори - гідазенам 0,02 - 0,05 2 - 3 рази на добу, антидепресанти - ципраміл, ципралекс 0,02 на добу, снодійні засоби - препарати зопіклону - соннат, основан. Як з діагностичною, так і з лікувальною метою використовують ПЕГ.

Диференційована терапія: якщо можливо усунення вогнища інфекції - ото- або риногенного процессу, захворювань гайморових синусів, носоглотки; видалення міндалин при хронічному, часто рецидивуючому тонзиліті. Призначення антибіотиків широкого спектра дії, визначення чутливості флори до антибіотиків. При визначенні збудника вірусної етіології - призначення противірусної терапії в залежності від виду вірусу - препарати ацикловіру - гевіран 800 мг 5 разів на добу, валацикловіру - вальтрексу 1000 мг 3 рази на добу, ганацикловіру.

Можливі побічні дії та ускладнення

При проведенні диференційованої терапії можливі алергічні реакції на препарати, яких можна уникнути, перевіряючи індивідуальну переносність антибактеріальних засобів внутрішньошкіряними пробами.

При індивідуальній нестерпності противірусного препарату зменшують його дозу або замінюють іншим засобом.

При проведенні тривалого курсу антибіотикотерапії передують дисбактеріоз призначенням протигрибкових препаратів, пробіотиків.

При проведенні противірусної терапії стежать за кліренсом креатиніну в крові.

Хронічний арахноїдит або залишкові явища гострого арахноїдиту можуть проявлятися у вигляді порушень полей зору епілептичними та вегето-вісцеральними нападами, головним болем, загальною втомлюваністю, зниженням працездатності. Хворі на хронічні форми арахноїдитів потребують періодичних курсів дегідратаційної, судинної, метаболічної, заспокійливої терапії, при необхідності тривалого прийому антипароксизмальних засобів, періодичного контролю ЕЕГ, РЕГ, ЕХО-ЕГ.

Критерії якості лікування

1. Клінічний - ступінь регресу неврологічної симптоматики.

2. Електрофізіологічні параметри.

3. Комплексна оцінка якості життя пацієнта.

Тривалість лікування в спеціалізованому стаціонарі

Термін перебування у спеціалізованому стаціонарі обумовлений станом хворого, можливістю якомога швидше усунути вогнище інфекції.

Вимоги до режиму праці, відпочинку

Визначаються індивідуально з урахуванням досягнутого рівня регресу неврологічної симптоматики.