ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

від  07.11.07 № 691

 

Клінічний протокол

надання медичної допомоги постраждалим 

з термічними опіками області кульшового суглоба і нижньої кінцівки за винятком гомілковоступневого суглоба і стопи І ступеня

 

Код МКХ-10: T-24.1

 

Мета протоколу: місцеве і медикаментозне лікування до повного загоєння ран у потерпілих з термічним опіком I ст. в області кульшового суглоба і нижньої кінцівки за винятком гомілковоступневого суглоба і стопи незалежно від етіології (полум'я, кип'яток і т.д.). Площа опіку 14-15% поверхні тіла.

Умови, в яких повинна здійснюватись медична допомога: опікові відділення та центри різного рівня, відділення реанімації та інтенсивної терапії, відділення загальної хірургії центральних міських та районних лікарень.

 

 Ознаки та критерії діагностики захворювання

Скарги: на болі пекучого характеру в обпаленій області ноги, почервоніння, набряки, наявність міхурів, зниження опороспособности ноги в результаті дії кип'ятку, пари, полум'я або іншого високотемпературного агента.

 

Об'єктивний стан: середньої тяжкості з швидко наступаючим поліпшенням. Неуражені шкірні покриви блідуваті. Опороспособность на обпалену ногу понижена. Дихання не порушено. САТ – 95+5 мм рт. ст., пульс 80-90 уд/хв. В лабораторних показниках – гемоконцентрація, лейкоцитоз. Інші показники без відхилень від норми.

 

Локальний статус: гіперемія і набряк шкіри, наявність дрібних міхурів з прозорим жовтим вмістом від пахової складки до гомілковоступневого суглоба.

 

 

 

ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАМА:

1. Огляд хворого з визначенням локалізації, площі, глибини опіку.

2. Визначення ІТУ (індексу тяжкості ураження).

3. Опис локального статусу.

4. Відзначення зони ураження за схемою Долініна.

5. Збір анамнезу набутої травми, встановлення етіологічного чинника.

6. Збір анамнезу життя (перенесені та існуючи хвороби, алергологічний анамнез та ін.).

7. Загальний огляд хворого.

8. Визначення наявності опікового шоку та необхідності госпіталізації хворого у відділення реанімації та інтенсивної терапії.

9. Лабораторні дослідження (виконуються при надходженні хворого, щодня при знаходженні в реанімаційному відділенні, потім 1 раз у 7 днів. При необхідності – частіше):

1) загальний аналіз крові,

2) загальний аналіз сечі,

3) глюкоза крові,

4) реакція Васермана (одноразово),

5) біохімічний аналіз крові,

6) коагулограма,

7) мікробіологічне дослідження вмісту рани з висівом мікрофлори та визначенням чутливості до антибіотиків (у разі нагноєння) – раз у 7 днів,

8) визначення групи крові за системою АВО та резус-фактора.

10.Інструментальні  дослідження:

-флюорографія (при відсутності останнього дослідження протягом року),

 

ЛІКУВАЛЬНА  ПРОГРАМА.

Перелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортименту:

-Знеболювання (нестероїдні протизапальні средства, наркотичні анальгетикі.).

-Забезпечення температури навколишнього середовища в межі 34-36⁰С.

- Постраждалого поміщають в бокс на ліжко-сітку під джерело інфрачервоного випромінювання, іммобілізация кінцівки на шині Беллера, постільний режим.

-Профілактика правця (введення анатоксину АДП 0,5 мл при відсутності підтвердження недавній імунізації).

-Лужне пиття (гідрокарбонатна вода 1-2 л  на добу).

-Проведення інфузійної терапії.

 

      В перші 24 часа опікового шоку:

Ø Добовий об’єм інфузії розраховується за формулою Паркланда:

        V _{інфузії (мл)} = 4 (мл) х вагу хворого (кг) х % площі опікової поверхні.

(сольові, гидроксіетілкрахмалскладові, декстрани, сорбітскладові, фторскладові та ін.).

Загальний об’єм в/в інфузії не повинен перевищувати 10-15% маси тіла хворого.

 В наступні 24 години опікового шоку:

загальний об’їм інфузії зменшують вдвічі. Додається розчин глюкози.

 Профілактика та лікування поліорганної недостатності.

- Серцеві та судинні препарати (глікозіди, ангіолітики)

- Гормональні препарати: (стероїдні протизапальні средства)

- Вітаміни

- Ентеросорбція (ентеросгель та ін.) 

 Профілактика і лікування ранової інфекції.

Антибіотикотерапію починати одразу після госпіталізації хворого і взяття аналізу ранового вмісту на  мікробіологічне дослідження!

      Внутрішньовенно або внутрішньом’язово:

Ø цефалоспорини І-ІІІ покоління;

Ø фторхінолони ІІ-ІІІ покоління;

Курс лікування – 7-10 днів.

 Місцеве лікування опіку.

Ø Промивання поверхні антисептиком (йодскладові детергенти).

Ø Обробка ураженої поверхні (йодскладові детергенти.).

Ø Видалення пухирів при їх нагноєнні:

- накладання багатошарової (8-10 шарів) марлевої асептичної пов’язки з гелем, мазями на гідрофільній основі,

- застосування адсорбційних і захисних біологічних або синтетичних   покриттів.

Ø Бальнеотерапія (відмочування і зняття пов’язок у ванні).

Ø Інфрачервоне опромінювання ураженої поверхні.

-  видалення нежиттєспроможних клаптів епідермісу, туалет ран  (на 2 добу) з одномоментним закриттям ранового дефекту ліофілізованим ксеродермотрансплантатом або іншими біологічними та композиційними синтетичними матеріалами.    

- фізіотерапевтичне лікування: озонотерапия місцево, лікування в  пластиковому ізоляторі абактериальної установки.

 

Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту:

-ЕКГ.

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування.

Повне самостійне загоювання опіку до 12-14 доби, ліквідація легкого опікового шоку та запобігання ускладнень.

Тривалість лікування в стаціонарі: 12-14 діб.

Критерії якості лікування: виведення хворого із опікового шоку та повне відновлення шкіряного покриву. Можливі залишкові елементи пігментації або лущення, які зникають через декілька тижнів. Може залишатися депігментована ділянка рожевого кольору з помірними рубцевими змінами. Іноді зберігається білуватий поверхневий рубець протягом декількох місяців або років. Інколи виникає ризик розвитку гіпертрофічного  рубця, частіше при нагноєнні рани.      

Можливі побічні дії та ускладнення.

Термічний опік І ступеня загоюється без ускладнень. Іноді можливо нагноєння ураженої поверхні з подальшим формуванням гіпертрофічного  рубця. При несвоєчасному або неадекватному наданні медичної допомоги можливе поглиблення опіку, що призводить до пролонгації строків лікування та додаткової економічної витрати. При наявності поєднаних ушкоджень, вікових змін, супутньої патології можливе загострення хронічної патології, що призводить до погіршання стану хворого.

Відсутність адекватної терапії шоку може привести до виникнення ускладнень з боку внутрішніх органів й в першу чергу шлунково-кишкового тракту – виникненню стресової виразки, запаленню легенів.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги.

Амбулаторне спостереження протягом 1 року. Амбулаторне попередження рубцеутворення з використанням силіконо- або компресійної терапії в поєднанні  з санаторною гідро- чи бальнеотерапією.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень.

Обмеження прийому солі, гострої та жирної їжі.

Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації.

Хворі непрацездатні протягом 3-4 тижнів.

 

Директор Департаменту

розвитку медичної допомоги                                                          М.П. Жданова