ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

від  07.11.07 № 691

Клінічний протокол

 надання медичної допомоги постраждалим  з термічними опіками декількох ділянок тіла не більше, ніж ІІІ ступеня на площі  до 10%  поверхні тіла.

 

Код МКХ-10: T- 29.3

 

 

Мета протоколу: поліпшення якості надання медичної допомоги хворим з термічними опіками ІІІ ступеня на площі до 10% поверхні тіла, який супроводжується легким опіковим шоком, за допомогою впровадження стандартів діагностики і лікування в клінічну практику, результатом якого має бути повне самостійне загоювання опіку, ліквідація легкого опікового шоку та запобігання ускладнень. 

Умови, в яких повинна здійснюватись медична допомога: опікові відділення та центри різного рівня, відділення загальної хірургії центральних міських та районних лікарень.

Постраждалі з опіками обличчя, кисті, зони суглобів, промежини повинні лікуватися в спеціалізованому опіковому відділенні.

 

Ознаки та критерії діагностики захворювання

 

Скарги: біль, відчуття печіння, стягування, почервоніння шкіри,  помірний набряк навколо ураження, утворювання тонкого некрозу та/або пухирців. можливо слабкість, озноб, спрагу, нудоту, блювання та ін.

Загальний стан хворого: загальний стан задовільний або середньої тяжкості. Свідомість не порушена. В перші години можливе збудження або загальмованість. Неуражений шкіряний покрив нормального кольору або блідий, сухий. Температура тіла нормальна або знижена. Частота дихання 16-18 цикл/хв. Пульс 86-110 уд/хв. Середній артеріальний тиск (АТ_сер.) 95±3 мм.рт.ст. Поверхнева та глибока пальпація живота безболісна. Діурез 60-70 мл/год.

Локальний статус: епідерміс відсутній, м’які покривні тканини набряклі, напруженні, їх поверхня білясого забарвлення або покрита сухим тонким струпом. Судинний малюнок відсутній. Больова й тактильна чутливість знижені. Перебігає з нагноєнням.

        

 ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАМА:

Огляд хворого з визначенням локалізації, площі, глибини хімічного опіку.

Визначення ІТУ (індексу тяжкості ураження).

Опис локального статусу.

Відзначення зони ураження за схемою Долініна.

Збір анамнезу набутої травми, встановлення етіологічного чинника.

Збір анамнезу життя (перенесені та існуючи хвороби, алергологічний анамнез та ін.).

Загальний огляд хворого.

Визначення наявності опікового шоку та необхідності госпіталізації хворого у відділення реанімації та інтенсивної терапії.

Лабораторні дослідження (виконуються при надходженні хворого, щодня при знаходженні в реанімаційному відділенні, потім 1 раз у 7 днів. При необхідності – частіше):

1) загальний аналіз крові,

2) загальний аналіз сечі,

3) глюкоза крові,

4) реакція Васермана (одноразово),

5) біохімічний аналіз крові,

6) коагулограма,

7) мікробіологічне дослідження вмісту рани з висівом мікрофлори та визначенням чутливості до антибіотиків (у разі нагноєння) – раз у 7 днів,

8) визначення групи крові за системою АВО та резус-фактора.

Інструментальні  дослідження:

- флюорографія (при відсутності останнього дослідження протягом року),

 

 

ЛІКУВАЛЬНА  ПРОГРАМА.

Перелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортименту:

 

- Знеболювання (нестероїдні протизапальні засоби, наркотичні анальгетики).

-  Забезпечення температури навколишнього середовища в межі 34-36⁰С.

Постраждалого поміщають в бокс на ліжко-сітку під джерело інфрачервоного випромінювання.

- Профілактика правця (введення анатоксину АДП 0,5 мл).

- Лужне пиття (гідрокарбонатна вода 1-2 л  на добу).

- Забезпечення адекватного газообміну.

Перевірити і забезпечити прохідність дихальних шляхів і дихання киснем (4-8 л/хв.) через маску (хворим з опіками обличчя і шиї).

 Інфузійна терапія.

 Корекція агрегатного стану крові.

- Введення низькомолекулярних гепаринів  або нефракціонованого гепарина  під контролем активованого часткового тромбопластич­ного часу (АЧТЧ) і вмісту тромбоцитів;

- антиагреганти,

- ангіолітики,

- ангіотрофіки

Ø Вітамінотерапія.

Ø Ентеросорбція (ентеросгель та ін.). 

 

 Профілактика і лікування ранової інфекції.

Призначення антибактеріальних препаратів починати одразу після госпіталізації хворого і взяття аналізу раневого вмісту на  мікробіологічне дослідження!

     Доцільно сполучення антибіотиків:

Внутрішньом’язово або внутрішньовенно:

Ø цефалоспорини ІІ-ІІІ покоління;

Ø фторхінолони ІІ-ІІІ;

Курс лікування антибіотиками – 14-21 днів, можливо довше, якщо триває нагноєння.

 Місцеве лікування опіку.

Ø Обробка ураженої поверхні (йодсоставні детергенти.).

-  накладання багатошарової (8-10 шарів) контурної асептичної пов’язки з гелем, мазями на гідрофільній основі застосування адсорбційних і захисних біологічних або синтетичних   покриттів,

- бальнеотерапія (відмочування і зняття пов’язок у ванні),

- інфрачервоне опромінювання ураженої поверхні.

 

Ø    Рання секвенціальна некректомія (на 2-5 добу) з однамоментним закриттям ранового дефекту ліофілізованим ксеродермотрансплантатом або іншими біологічними та композиційними синтетичними матеріалами.      

 

Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту:

-ЕКГ.

 

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування.

Повне загоювання опіку  протягом 4-5 тижнів за рахунок крайової й острівкової епітелізації (із збережених дериватів шкіри). Можливе залишення ділянки  депігментації та ділянки гіпертрофічних та келоїдних рубців. 

 

Тривалість лікування: 4-5  тижнів.

 

Критерії якості лікування: відновлення цілісності шкіряного покриву наступає протягом 4 тижнів за рахунок крайової й острівкової епітелізації (із збережених дериватів шкіри). Залишаються ділянки  депігментації та ділянки гіпертрофічних та келоїдних рубців.

 

Можливі побічні дії та ускладнення.

Термічний опік ІІ ступеня загоюється без ускладнень. Іноді можливо нагноєння ураженої поверхні з подальшим формуванням гіпертрофічного (або келоїдного) рубця, особливо при опіках речовинами, які утворюють колікваційний некроз та посилюють запальну реакцію.

При несвоєчасному або неадекватному наданні медичної допомоги можливе поглиблення опіку, що призводить до пролонгації строків лікування та додаткової економічної витрати.

При наявності поєднаних ушкоджень, вікових змін, супутньої патології можливе загострення хронічної патології, що призводить до погіршання стану хворого.

 При наявності супутньої патології можливо  виникнення ускладнень з боку внутрішніх органів й в першу чергу шлунково-кишкового тракту – виникненню стресової виразки, запаленню легенів.

 

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги.

Амбулаторне спостереження протягом 1 року. Амбулаторно- попередження рубцеутворення з використанням силіконо- або компресійної терапії в поєднанні  з санаторною гідро- чи бальнеотерапією.

 

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень.

Обмеження прийому солі, гострої та жирної їжі.

 

Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації.

Хворі непрацездатні протягом 3-4 тижнів. Охороний режим протягом 3 місяців, що включає запобігання попадання прямих сонячних променів, вітру, морозу, забрудненості та запиленості.

 

 

Директор Департаменту

розвитку медичної допомоги                                                          М.П. Жданова