 Хронічний вірусний гепатит В та хронічний вірусний гепатит С при відсутності активності... |
 |
Клінічний протокол санаторно-курортного лікування хронічного вірусного гепатиту В та хронічного вірусного гепатиту С при відсутності активності або з мінімальними ознаками запального процесу в печінці
Шифр по МКХ – 10: Хронічний вірусний гепатит С В 18.2 Хронічний вірусний гепатит В з дельта-агентом (вірусом) В 18.0 Хронічний вірусний гепатит В без дельта-агента (вірусом) В 18.1. Класифікація вірусного гепатиту С та В за клінічно-біохімічними ознаками: І. Ступінь активності процесу (визначається важкістю, вираженістю та глибиною запального процесу у печінці): а) мінімальний; б) помірний; в) виразний. ІІ. Стадія хронічного гепатиту (залежно від ступеня фіброзу) 0- фіброз відсутній, 1- мінімальний періпортальний фіброз, 2- помірний фіброз з портопортальними септами, 3- виражений фіброз з портоцентральними септами, 4- цироз печінки.
Діагностика на санаторному етапі* Основні клінічні критерії: астеновегетативні розлади, біль у ділянці печінки, артралгії, міалгії, збільшення печінки, диспепсичні явища, шкірна сверблячка, підвищена кровоточивість, підвищення температури тіла, схуднення. Обов’язкові лабораторні дослідження • загальний аналіз крові; • загальний аналіз сечі; • печінковий комплекс (загальний білірубін та його фракції, загальний білок та білкові фракції, АсАТ, АлАТ, лужна фосфатаза, ГГТП, бета-ліпопротеіди, холестерин крові) • амілаза крові; • копрограма; • аналіз калу на приховану кров; • вірусні маркери, визначення активності реплікації (при необхідності) • імуноглобуліни крові (при необхідності). Обов’язкові інструментальні дослідження. • Електрокардіографія; • УЗД органів черевної порожнини. Додаткові дослідження проводяться за показаннями залежно від особливостей перебігу захворювання і тяжкості супутніх захворювань. Консультації фахівців поводяться за призначенням.
Санаторно-курортне лікування* Санаторний режим: ІІ – ІІІ. Дієта: 5 (раціон №2), дрібне харчування. Кліматотерапія: загальна. Руховий режим: ранкова гігієнічна гімнастика, групова лікувальна фізкультура. Мінеральні води: призначають питні мінеральні води малої та середньої мінералізації із вмістом гідрокарбонатів, сульфатів, хлору, магнію. Гідрокарбонатні води поліпшують вуглеводний та білковий обмін, чинять протизапальну дію. Враховуючи, що гідрокарбонати знижують рівень кислотоутворення у шлунку, вони показані при сполученій патології печінки та гастродуоденальної системи. Сульфатні води, крім виразного посилення холерезу та холекінетичного ефекту, сприяють поліпшенню фізико-хімічних властивостей жовчі. Сірчанокислі солі магнію та натрію справляють сприятливий вплив на функціональний стан печінки, передусім за рахунок відновлення функції гепатоцитів, підвищують окисно-відновні процеси, посилюють обмін речовин. Мінеральну воду слід пити у теплому вигляді температурою 40-45° С у кількості від 100 до 250 мл на прийом, тричі на добу, перед вживанням їжі. При підвищеному кислоутворенні мінеральна вода призначається за 90-60 хв перед вживанням їжі, іноді й за 40 хв після вживання їжі на висоті травлення. При зниженій кислотоутворювальній функції шлунку воду призначають за 30 хв перед вживанням їжі. Слід зауважити, що у хворих, які тривалий час приймають інтерферонотерапію, внутрішній прийом мінеральних вод сприяє значно кращій переносності α-інтерферону, зменшує вираженість побічних реакцій цього препарату. Бальнеотерапія: у комплексі відновлювального лікування обов’язково використовуються ванни різного хімічного складу. Кисневі, хвойні, морські, йодобромні, мінеральні ванни чинять сприятливу дію на вищі регуляторні механізми, які зумовлюють нормалізацію функціонального стану органів травлення. Значне поліпшення печінкової гемодинаміки спостерігається під впливом радонових ванн. Апаратна фізіотерапія: застосовують електросон. Струми низької частоти сприяють поліпшенню перебігу захворювання, позитивним зрушенням при низці обмінних порушень нейрогуморальної регуляції за рахунок впливу на підкорково-стовбурову ділянку мозку, гіпоталамус, ретикулярну формацію стовбура мозку. Процедури проводять за допомогою апарату «Електросон-3». Розташування електродів повинно бути очно-завушним або завушно-лобним. Частота імпульсів 3-5 Гц, тривалість процедури 6-10 хв, надалі – від 15 до 30 хв, двічі – тричі на тиждень, 8-10 процедур на курс лікування. Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні. Показники якості лікування: зменшення чи зникнення больових нападів, відчуття важкості в правому підребер’ї, диспепсичних явищ, пальпаторної болючості в ділянці печінки та жовчного міхура, нормалізація розмірів печінки, нормалізація показників інструментальних та лабораторних досліджень, поліпшення самопочуття. Протипоказання: - хронічний гепатит С у стадії вираженої активності. - хронічний гепатит В у стадії вираженої активності.
* - ступінь доказовості А за Ю.Л. Шевченком, І.Н. Денисовим, В.І. Кулаковим, Р.М. Хаітовим (см Клинические рекомендации для практикующих врачей, основанные на доказательной медицине. – 2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. – 1248 с.)
Начальник Управління материнства, дитинства та санаторної справи В.В.Бондаренко
|