стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Дивертикулярна хвороба кишечника; Клінічний протокол санаторно-курортного лікування


  • Клінічний протокол санаторно-курортного лікування дивертикулярної хвороби кишечника
    • Додаток до наказу МОЗ №56 від 06-02-2008
    • Тема, опис документа: Клінічний протокол санаторно-курортного лікування
    • Вид допомоги: санаторний, цільова група: доросле населення
    • Напрямок медицини: Гастроентерологія
    • Клінічний стан, патології: Дивертикулярна хвороба кишечника
гордокс цена Украина

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом МОЗ України

від 06.02.2008 № 56

 

Клінічний протокол

санаторно-курортного лікування дивертикулярної хвороби кишечника

 

Шифр по МКХ-10:  К 57

Згідно Уніфікованої клініко-статистичної класифікації хвороб органів травлення (відомча інструкція, затверджена МОЗ України в 2004 р.) виділяють:

К 57 Дивертикулярна хвороба кишечника

Поширеність процесу: R1 – поодинокий дивертикул, R2 – численні дивертикули.

Локалізація: L1 – дванадцятипала кишка, L 2 – тонка кишки, L3 – товста кишка, L4 – тонка і товста кишка.

Клінічні прояви: Q1 – безсимптомна форма, Q2 – з больовим синдромом.

Ускладнення: О1 – дивертикуліт, О2 – кровотеча, О3 – перфорація, 

О4 – абсцес, О5 – перитоніт.

Діагностика на санаторному етапі*

· Основні клінічні критерії: диспепсичний (закрепи та/або проноси), больовий абдомінальний (переважно відчуття болю у різних відділах товстої кишки) і астеновегетативний (загальна слабкість, підвищена стомлюваність) синдроми

Обов’язкові лабораторні дослідження:

· Загальний аналіз крові (при відхиленні від норми дослідження повторювати 1 раз у 10 днів)

· Загальний аналіз сечі

· С-реактивний білок

· Фібриноген

· Загальний білок та його фракції

· Копрограмма

· Бактеріологічне дослідження калу

Обов'язкові інструментальні дослідження:

Ректороманоскопія

УЗД органів черевної порожнини і малого тазу

• Електрокардіографія

Консультації фахівців обов'язкові:  колопроктолога, гінеколога, уролога.

 

 

Санаторно-курортне лікування*

 

Основні терапевтичні ефекти, які очікуються – це відновлення функції товстої кишки на тлі зникнення запального процесу в неї, корекція порушень мікрофлори товстої кишки та імунологічної реактивності організму хворих.

Зважаючи на це, при дивертикульозі товстої  кишки з наявністю закрепів застосовується дієта, яка передбачає необхідну кількість харчових волокон та послаблюючих речовин, що забезпечують достатній обсяг стільця для його просування. При наявності проносів рекомендуються дієти (4б та 4в), які забезпечують максимальне обмеження механічних та хімічних подразників, а також містять продукти, що гальмують перистальтику кишечнику (харчування дрібне 5-6 разів на добу).

 

Санаторний режим: ІІ – ІІІ

 

Кліматотерапія: загальна

 

Руховий режим: ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна фізкультура (групова).

 

Мінеральні води: Внутрішнє вживання мінеральних вод сприяє нормалізації моторики та вмісту мікрофлори товстої кишки, стимулює репаративні процеси у її слизовій оболонці, сприяє відновленню основних функцій шлунку, печінки, підшлункової залози, відновлює рефлекторні зв’язки поміж різними органами системи травлення, спричинює  відновлення місцевого імунітету та імунологічної реактивності організму.

Хворим на дивертикульоз товстої  кишки із  діареєю маломінералізовані води різного хімічного складу (гідрокарбонатні, гідрокарбонатно-хлоридні, хлоридно-гідрокарбонатні) призначаються у періоди затухаючого загострення та ремісії (Березовська, Гута, Келечинська, Лужанська №1, Миргородська, Нафтуся, Одеська №1, Поляна Закарпатська, Рай-Оленівська, Шаян). Мінеральна вода призначається двічі на добу, окрім ранкового прийому,  теплої або гарячої температури (45-55°C), 100 мл на прийом. При гарній переносності доза мінеральної води збільшується до 200 мл, а число прийомів – до трьох разів на добу. Час приймання мінеральної води залежить від стану кислотоутворюючої функції шлунку. Зокрема, за необхідності пригнічення підвищеної кислотоутворюючої й секреторної функцій шлунку при гіперхлоргідрії мінеральна вода призначається за 1-1,5 год. перед їжею, а за необхідності стимулювання пониженої кислотоутворюючої й секреторної функції шлунку при гіпохлоргідрії – за 30 хв перед їжею. Внаслідок такого застосування  внутрішнє приймання гарячої МВ води сприятиме усуненню спазмів кишечнику й зменшенню його підвищеної перистальтики.

В лікуванні хворих на дивертикульоз товстої  кишки із закрепами  застосовують мало-, середньо- й високомінералізовані мінеральні води, які містять сульфатні і хлоридні іони, а також води з вмістом натрію й магнію, дія яких спрямована на стимулювання рухової функції кишечнику (Єсентуки № 17, Одеська № 2, Моршинська ропа у розведенні 7,0г/л та 14г/л, Поляна Квасова, Поляна Купіль, Свалява, Слов’янівська, Смирновська, Феодосійська, Яворницька). Час прийому мінеральних вод визначається залежно від вихідного рівня кислотоутворення в шлунку. Воду призначають кімнатної температури, 200 мл на один прийом тричі на добу.

Пелоїдо- та бальнеотерапія: Застосування мітигованої пелоїдотерапії у вигляді гальваногрязі температурою 36-38° С на ділянку проекції товстої кишки і симетрично позаду на поперек при щільності струму                    0,03-0,05 мА/см2, впродовж 15-20 хв чинить протизапальну дію, поліпшує біохімічні процеси, підвищує активність кишкових ферментів, імунологічну реактивність організму, нормалізує вітаміноутворення і біоценоз, впливає на моторну функцію та процеси всмоктування у тонкому кишечнику. Грязелікування проводять через день, чергуючи його з ваннами (хвойними, морськими, мінеральними), на курс лікування  8-10 сеансів.

Апаратна фізіотерапія: Із методів фізіотерапії застосовують внутрішньоорганний електрофорез пробіотиків, що сприяє зменшенню запальних змін СО товстої кишки на тлі нормалізації її функціонального стану, відновлення еубіозу та активації імунологічної реактивності організму. При цьому хворому вводять внутрішньо за 30-40 хвилин до їжі колібактерин сухий (чи біфідобактерин, чи лактобактерин – залежно від характеру дисбактеріозу кишечнику) один раз на день на порожній шлунок у кількості 5 доз, а через 2-2,5 години додатково проводять гальванізацію при поперечному розташуванні електродів на ділянку проекції товстої кишки і симетрично позаду на поперек, щільності струму 0,03-0,05 мА/см2, експозиції 15-20 хвилин, щоденно або через день, 10 процедур на курс лікування. Ефективність лікування хворих на дивертикульоз товстої  кишки може бути підвищена, якщо сполучати застосування внутрішньоорганного електрофорезу пробіотиків та  пелоїдотерапію.

 

Додатково: задля стимуляції репаративної  регенерації СО товстої кишки використовують ЕМП дециметрового діапазону – мікрохвильову терапію (ДМХ)  на дільницю проекції товстої кишки за контактною методикою, потужність 25-40 Вт, експозиція 15-30 хв, кожен день або через день, на курс лікування 8-10 процедур.

Термін санаторно-курортного лікування: 21-24 дні.

 

Показники якості лікування: зменшення чи зникнення клінічних ознак захворювання, відновлення функції товстої кишки з нормалізацією стільця на тлі зникнення запального процесу в ній, відновлення мікрофлори товстої кишки.

Протипоказання: ускладнена дивертикулярна хвороба.

 

 

* - ступінь доказовості А за Ю.Л. Шевченком, І.Н. Денисовим, В.І. Кулаковим, Р.М. Хаітовим (см Клинические рекомендации для практикующих врачей, основанные на доказательной медицине. – 2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. – 1248 с.)

 

Начальник Управління материнства,

дитинства та санаторної справи                                            В.В.Бондаренко