стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Хронічний бронхіт, трахеобронхіт; Клінічний протокол санаторно-курортного лікування


  • Клінічний протокол санаторно-курортного лікування  хронічного бронхіту, трахеобронхіту
    • Додаток до наказу МОЗ №56 від 06-02-2008
    • Тема, опис документа: Клінічний протокол санаторно-курортного лікування
    • Вид допомоги: санаторний, цільова група: доросле населення
    • Напрямок медицини: Пульмонологія
    • Клінічний стан, патології: Хронічний бронхіт, трахеобронхіт



 

                                                                                       ЗАТВЕРДЖЕНО

                                                                                        наказом МОЗ України

                                                                                        від 06.02.2008 № 56

 

Клінічний протокол

санаторно-курортного лікування  хронічного бронхіту, трахеобронхіту

 

Шифр по МКХ – 10 :  J 41, 42 

Класифікація хронічного бронхіту (Н. Р.Палєєва, В. О. Ільченко, Л.М. Царькова 1990, 1991)

1. Характер запального процесу у бронхах. 1.1. Простий (катаральний) бронхіт. 1.2. Гнійний бронхіт з виділенням гнійного мокротиння. 1.3. Слизово-гнійний бронхіт з виділенням слизово-гнійного мокротиння. 1.4. Особливі форми: 1.4.1.Геморагічний бронхіт з виділенням мокротиння з домішками крові. 1.4.2. Фібринозний бронхіт – з виділенням дуже в’язкого мокротиння, збагаченого фібрином, у вигляді слепків дрібних бронхів.

2. Належність та відсутність синдрому бронхіальної обструкції. 2.1.Необструктивний бронхіт. 2.2. Обструктивний бронхіт.

3. Рівень ураження бронхіального дерева. 3.1. З переважним пошкодженням крупних бронхів (проксимальний). 3.2. З переважним пошкодженням дрібних бронхів та бронхіол (дистальний).

4.    Перебіг.  4.1. Латентний. 4.2. З рідкими загостреннями. 4.3. З частими загостреннями. 4.4. Безперервно рецидивуючи.

5.     Фаза.    5.1. Загострення. 5.2. Ремісія

6.  Ускладнення.    6.1. Емфізема легень. 6.2. Кровохаркання.   6.3.Дихальна недостатність. 6.3.1. Гостра. 6.3.2.Хронічна. 6.3.3. Гостра на фоні хронічної.

Ступені тяжкості хронічної дихальної недостатності. 1 ст. – обструктивні порушення вентиляції при відсутності артеріальної гіпоксемії. 11 ст. помірна артеріальна гіпоксемія (PaO2 від 79 до 55 мм рт. ст.). 111 ст. – виражена артеріальна гіпоксемія ( PaO2  нижче 55 мм рт. ст.) або гіперкапнія (PaCO2  вище 45 мм рт. ст.).

6.4. Вторинна легенева гіпертензія: 6.4.1. Транзиторна стадія.  6.4.2. Стабільна стадія без недостатності кровообігу. 6.4.3. Стабільна стадія з недостатністю кровообігу.

 

Діагностика на санаторно-курортному етапі*

Обов`язкові лабораторні дослідження:

·    Загальний аналіз крові та сечі

·    Загальний аналіз мокротиння

·   Бактеріологічне дослідження мокротиння

Обов`язкові інструментальні та функціональні дослідження:

·   Електрокардіографія

·   Спірографія

·   Рентгенологічне дослідження легень

·   Проба з фізичним навантаженням

Додаткові лабораторні дослідження:

· біохімічний аналіз крові: (протеїнограма, альбумін-глобуліновий коефіцієнт   альбумін  альфа1 + альфа2 глобуліни,

гаптоглобін, сіалові кислоти, сіркомукоїд – діагностичні показники), сечовина, креатинін , білірубін, аминотрансферази, глюкоза

· Імунограма

Додаткові інструментальні дослідження

·  бронхофіброендоскопічне дослідження

· УЗД серця

Інші  інструментальні дослідження проводяться залежно від супутніх захворювань та тяжкості основного захворювання.

Консультації фахівців проводяться за призначенням.

 

Санаторне-курортне лікування*

       Задачі етапу: 1) запобігання  подальшого погіршення бронхолегеневої функції; 2) зниження темпів прогресування дифузного порушення бронхів; 3) корекція дихальної недостатності;  4) підвищення загальної та місцевої реактивності організму, 5) зниження частоти загострень захворювання та подовження ремісії; 6) лікування наявних ускладнень; 7) нормалізація фізичного та емоціонального потенціалу хворого.                                                                                                                            

Дієта повинна бути збалансованою,  достатньо вітамінізована. Доцільне включення сирих овочів та фруктів, соків. При хронічному бронхіті з підвищеним виділенням мокроти показана збагачена білком дієта, 30-40% жиру рослинного походження.

Санаторний режим: I-III.

Кліматотерапія: клімат морських берегів, лісів, гір.

Руховий режим : ранкова гігієнічна гімнастика, ЛФК, теренкур.

Функціональна терапія: дихальна гімнастика, дренажне положення хворого, постуральний дренаж (вранці та ввечері хворий випиває 1 ст. ложку настою термопсису ( мати-та мачухи, багульнику, липи, подорожнику) та 1-2 таб. мукалтину та через 20-30 хв виконує постуральний дренаж), масаж грудної клітини (вібраційний, класичний, сегментарний). Постуральний масаж протипоказано при виникненні задишки або бронхоспазму.  Всі види масажу доцільно проводити після аерозольної терапії.

Аеротерапія при Т0  не нижче 100 С. Сонячні ванни за слабким режимом. Морські ванни  при Т0 води 20-220 С за помірним режимом. Теренкур протяжністю 1500 м з кутом підіймання 5-100 С, при відсутності задишки- збільшення протяжності до 3000 м, кут підіймання 6-120 .

 

Аерозольна терапія: ультразвукові інгаляції з використанням бронхолітичних, антигістамінних, муколітичних препаратів ( мукосальвон, амброксол тощо).

Переважно антисептичний збір лікарських рослин, що стимулює відхаркування: листя подорожника, корінь солодки, листя шавлії, квіти бузина, бруньки сосни.

Переважно бронходилятуючий збір лікарських рослин: листя мати-та мачухи, трава душиці, корінь солодки, трава багульника.

При наявності бронхоспастичного синдрому необхідно використовувати бронходилятатори, які призначаються із врахуванням добових ритмів бронхіальної прохідності: стимулятори бета-адренорецепторів, метилксантини, холінолітики.

 

Апаратна фізіотерапія: для оптимізації періоду акліматизації у хворих на ХНЗЛ зі схильністю до вегетативно-судинних порушень, порушеннями у психоемоційній сфері, при схильності до бронхоспазму на санаторно-курортному етапі використовують магнітопунктуру. Для цього на шкіряної поверхні спини, на рівні D 1-2  на відстані 1,5 см від остистих відростків хребта вибирають зону сегментарно-інерваційно пов`язану з легенями та симпатичною нервовою системою. На ці зони з обох сторін накладають іплікатори листові магнітофорні ( АЛМ-1 ), максимальна магнітна індукція – 8,2 мТл, експозиція: по 3 години, щоденно впродовж 10 – 12 діб.

Індуктотермія грудинної ділянки, слабкотеплова доза, по 10 хвилин, на курс 10 процедур.

Електрофорез лікарських речовин (хлористий кальцій, йодид калію, цинк, аскорбінової кислити тощо) на область грудної клітки, сила струму 0,08-0,1 мА/см², тривалість процедури 15-20 хвилин, на курс 10-12 процедур.

Спелеотерапія, штучний “соляний клімат”, концентрація хлориду натрію 12-16 мкг/м ²,  тривалість процедури 30 хвилин, на курс 15-20 процедур.

Нормобарична гіпокситерапія. Гіпоксична суміш, яка застосовується для лікувальних впливів містить 10-12% кисню та 88-90 % азоту. Її подають під тиском 1020 гПа. Температура суміші складає 18-23° С, об’ємна швидкість  подачі 0,72 м³ · час-¹.

Додаткові:

Ультразвукова терапія, лазеротерапія, рефлексотерапія, ароматерапія тощо.

Пелоїдотерапія. Аплікації пелоїду при Т 40-38° С, на задньобокову поверхню грудної клітки, тривалістю 15- 20 хвилин, на курс 12-18 процедур, через день, або з перервою на 3 день.

Озокерито-, парафінотерапія. Аплікації на ділянку грудної клітки ззаду, Т – 45-50 °С, тривалість 30 хвилин, на курс 12-15 процедур, з перервою на третій день.

Бальнеотерапія.  Хлоридно натрієві ванни, з концентрацією ( 10-40 г·л-¹), при Т 36-38 °С,  тривалість процедури в залежності від концентрації  10 хвилин, на курс 12-15 ванн через день.

Азотні  або кисневі ванни, Т  35-36 °С, концентрація азоту 20-23  мг·л-¹, кисню 30-40 мг·л-¹. Тривалість 10-15 хвилин. Процедури проводять з перервою на третій день. На курс  10-20 ванн

Йодобромні ванни, з вмістом іонів йоду не менше 10 мг· л-¹, а іонів брому 25 мг· л-¹  Т  37-38 °С тривалістю 10-12 хвилин, на курс 8-12 процедур.

Сірководневі ванни здійснюють протизапальну дію. Використовують сірководневу мінеральну воду, яка містить більш ніж 10 мг· л-¹ загального сірководню, тривалість процедури 10-12 хвилин, проводяться через день або два. На курс 12-14 ванн.

Термін санаторно – курортного лікування: 21-24 дні.

Показники якості лікування: відсутність або зменшення скарг, клінічні та лабораторні ознаки ремісії запального процесу, зменшення (або зникнення) кашлю, виділення мокротиння та порушень вентиляції легень. 

Протипоказання: хронічний обструктивний бронхіт у стані загострення, при наявності легенево-серцевої недостатності нижче II стадії.

 

* - ступінь доказовості А за Ю.Л. Шевченком, І.Н. Денисовим, В.І. Кулаковим, Р.М. Хаітовим (см Клинические рекомендации для практикующих врачей, основанные на доказательной медицине. – 2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. – 1248 с                                                                                  

 

 

Начальник Управління материнства,

дитинства та санаторної справи                                              В.В.Бондаренко