ЗАТВЕРДЖЕНО Наказом  МОЗ України від 06.02.2008 № 56

Клінічний протокол

санаторно-курортного лікування новоутворень, злоякісних новоутворень, доброякісних новоутворень

 

Шифр по МКХ-10: К II

Новоутворення (С 00 – Д 48)

Злоякісні новоутворення (С 00 – Д 09)

Доброякісні новоутворення (Д 10 – Д 36)

 

Клінічна класифікація злоякісних новоутворень 

· Група I а – хворі з захворюваннями, які мають загрозу на злоякісне новоутворення. Вони підлягають поглибленому дослідженню та при постановці діагнозу – зняттю з обліку чи переводу в іншу групу.

· Група I б – хворі на передракові захворювання.

· Група II – хворі на злоякісне новоутворення, які мають в результаті застосування сучасних методів лікування реальні перспективи повного вилікування чи довготривалої ремісії. 

- Група II а – хворі, які підлягають радикальному, тобто направленому на повне вилікування від пухлини, лікуванню.

· Група III – практично здорові в результаті радикального лікування (хірургічного, променевого, комбінованого, комплексного) злоякісного новоутворення особи при відсутності рецидивів та метастазів.

· Група IY – хворі з розповсюдженими формами злоякісного новоутворення, котрим неможливо провести радикальне лікування, але разом з цим показано чи планується хірургічне комбіноване, комплексне, хіміогормональне чи інше фармакологічне паліативне чи симптоматичне лікування.

Діагностика на санаторному етапі*:

- на санаторному етапі не проводиться первинна діагностика онкологічних захворювань. При реабілітації онкологічного хворого необхідно контролювати загальний клінічний стан хворого та стан системи, яка уражена (локалізація пухлини), стан серцево-судинної системи, лімфатичної його еквіваленти. системи та гемостазу, імунної системи.

- клінічні критерії загального стану хворого: втрата ваги, довготривалий субфібрилітет, збільшення периферичних лімфатичних вузлів, симптоми кровотечі, наявність чи почуття наявності об’ємного новоутворення, біль та його еквіваленти.

Обов’язкові лабораторні дослідження:

-   загальний клінічний аналіз крові (при відхиленні від норми повторювати 1 раз у 10 днів)

-   коагулограма (при відхиленні від норми повторювати 1 раз у 10 днів)

-   біохімічне дослідження крові (при відхиленні від норми повторювати 1 раз у 10 днів)

-   загальний аналіз сечі (при відхиленні від норми повторювати 1 раз у 10 днів, аналіз по Земницькому)

-   аналіз калу на приховану кров (при відхиленні від норми повторювати 1 раз у 10 днів).

Обов’язкові інструментальні дослідження:

-   електрокардіографія;

-   реоенцефалографія, периферична реовазографія (з метою визначення можливості та доцільності призначення методів курортного лікування);

-   УЗД ураженого органу та органів «мішеней» на відсутність прогресування онкологічного процесу чи метастазування.

- При необхідності проводять рентгенологічне та ендоскопічне дослідження органу, визначення функціонального стану серцево-судинної, бронхо-легеневої, гастродуоденоентерологічної, нефроурологічної систем. 

Додаткові лабораторні та інструментальні дослідження:

проводять залежно від стану основного захворювання, виду проведеного радикального лікування та наявності його ускладнень, характеру супутніх захворювань.

Консультації фахівців:

направлення онкологічного хворого до санаторію повинно здійснюватися онкологом та курортологом - фізіотерапевтом вищої кваліфікації, має бути документально оформлено.

В санаторії онкологічного хворого повинен обов’язково консультувати лікар-психотерапевт, якій володіє питанням проведення психотерапії саме онкологічних хворих.

          Консультації інших фахівців проводяться за необхідністю.

Санаторно-курортне лікування*

Головні терапевтичні ефекти, які очікуються: покращення загального та психологічного стану хворого, зменшення ускладнень проведеної попередньої радикальної протипухлинної терапії, якості життя онкологічного хворого та лікування поєднаної патології внутрішніх органів.

Можливості курортного лікування та фізіотерапії у онкології  обумовлено кількома  відомими механізмами лікувальної дії фізичних чинників. До них, у першу чергу, відноситься універсальна дія фізичних факторів на стан кровообігу та мікроциркуляцію, що являє собою одну з неспецифічних проявів дії будь-якого джерела фізичної енергії.  Доведена позитивна дія факторів  на серцево-судинну та бронхолегеневу системи хворих, можливість стимуляції функціонального стану ендокринних залоз та нормалізації стану центральної, вегетативної та периферійної нервової системи, імунорегулюючої дії, дії на стан кровотворної системи; протизапальної, репаративної, знеболюючої та седативної дії, психотерапевтичного впливу нових та оригінальних  фізіотерапевтичних методик.

Бажано санаторно-курортне лікування в зимово-весняні та осінні пори року.   

        Онкологічним хворим, які направлені на санаторно-курортне лікування одразу після проведеного радикального протипухлинного лікування, рекомендований наступний перелік лікувальних фізичних чинників та об’єм санаторно-курортного лікування:

Дієта повинна бути індивідуально призначена в залежності від стану хворого;

         Санаторний режим: I – II;

Руховий режим: ранкова гігієнічна гімнастика;

Кліматотерапія: аеротерапія; 

Психотерапія:  індивідуальна.

Комплексна санаторно-курортна реабілітація повинна призначатися на 3 день перебування у санаторно-курортному закладі, використовувати не більш 3-х методів загальної фізіобальнеотерапії, не більше 2-х методів в один день с урахуванням призначень медикаментозної терапії на госпітальному чи амбулаторному етапах. 

Мінеральні води. Даної категорії хворим призначають в разі відсутності пухлин шлунково-кишкового тракту. Вибір мінеральної води та її методика залежать від морфо-функціонального стану шлунково-кишкового тракту. Загальний добовий та курсовий об’єм води повинен бути на половину зменшений в порівнянні з нормами для неонкологічних хворих.

Бальнеотерапія. Застосовують індиферентну температуру води, мінімальну тривалість процедур та їх комбінацій. Показані методи водолікування у вигляді різних душів за винятком душа Шарко та підводного душа-масажу, загальні та напів- перлинні ванни без застосування будь-яких апаратних чи інших механічних коливань води.

Доцільно призначення методів бальнеолікування у вигляді напівванн (для ніг чи ручних) різного хімічного складу низьких концентрацій в залежності від стану хворого, в першу чергу – стану судинної та серцево-судинної системи, а саме: природні морські та мінеральні, сірководневі, вуглекислі та азотні, штучні хлоридно-натрієві, хвойні, кисневі, йодобромні та трав‘яні.

Апаратна фізіотерапія. Можливе застосування постійного струму, імпульсних струмів низької частоти, методів електростимуляції, змінного магнітного поля низької частоти, ультразвуку на зони, безпосередньо чи рефлекторно-сегментарно не зв’язані з розташуванням пухлини.

Доцільне призначення інгаляцій різних фармакологічних препаратів в залежності від потреб хворого: масляних чи трав’яних – після проведених операцій з застосуванням інтубаційного наркозу, пухлин голови та шиї; бронхолітичних, муколітичних, ферментних та спазмолітичних препаратів – в разі наявності пухлин бронхо-легеневої системи; інгаляцій вазоактивних препаратів: бета-блокаторів (обзидан) чи антагоністів кальцію (ізоптин) – в разі лікування післяопераційного гіпотиреозу у хворих з пухлинами щитоподібної залози. 

Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.

Показники якості лікування: відсутність показників психологічної та соматичної декомпенсації, прогресування головного та супутніх захворювань; поліпшення загального клінічного стану та функціонального стану органів і систем.

Протипоказання: не направляють на реабілітацію онкологічних хворих з наявністю морфо-функціональної декомпенсації будь-якої системи II-III ступеню. З ЛФЧ протипоказані: геліотерапія та загальні ультрафіолетові опромінення, пелоїдотерапія, контрастні, високоінтенсивні високочастотні та ультрависокочастотні електромагнітні коливання. 

 

* - ступінь доказовості С за Ю.Л. Шевченком, І.Н. Денисовим, В.І. Кулаковим, Р.М. Хаітовим (см Клинические рекомендации для практикующих врачей, основанные на доказательной медицине. – 2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. – 1248 с.)

 

Онкологічним хворим, які радикально вилікувані після перенесеного онкологічного захворювання, рекомендований наступний перелік лікувальних фізичних чинників та об’єм санаторно-курортного лікування:

Дієта повинна бути індивідуально призначена в залежності від стану хворого;

Санаторний режим: II-III;

Руховий режим: ранкова гігієнічна гімнастика, дозована ходьба, індивідуальні методи лікувальної фізкультури.

Кліматотерапія: аеротерапія, таласотерапія. 

Психотерапія - індивідуальна.

Комплексна санаторно-курортна реабілітація повинна призначатися на 3 день перебування у санаторно-курортному закладі, використовувати не більш 3-х методів загальної фізіобальнеотерапії, не більше 2-х методів в один день з урахуванням призначень медикаментозної терапії на госпітальному чи амбулаторному етапах. 

Мінеральні води призначають категорії хворим з метою покращення стану шлунково-кишкового тракту, нирок, профілактики порушень ендокринної та імунної систем, мінерального обміну, стану серцево-судинної системи та гемостазу.

Вибір мінеральної води та її методика залежать від морфо-функціонального стану шлунково-кишкого тракту.

Бальнеотерапія. Застосовують індиферентні температури води, мінімальну тривалість процедур та їх комбінацій, мінімальний тиск течії води в разі проведення підводного душу-масажу. Показаний весь перелік методів водолікування за винятком контрастних методик.

Доцільно призначення методів бальнеолікування різного хімічного складу води низьких концентрацій в вигляді загальних чи напівванн в залежності від стану хворого, в першу чергу – стану судинної та серцево-судинної системи, будь-якого хімічного складу, за винятком радонових процедур.

        Апаратна фізіотерапія. Можливе застосування загального об’єму факторів. Доцільно призначення ЛФЧ в малих дозах та на індиферентні перенесеної локалізації онкопроцесу зони.  

Переважно рекомендовано застосування постійного струму, електрофорезу, імпульсних струмів низької частоти, методів електростимуляції, змінного магнітного поля низької частоти, ультразвуку.

Можливе призначення ЛВНІ, видимого світла, короткохвильового УФО, місцевих методів високочастотної та ультрависокочастотної фізикотерапії.

Доцільне призначення інгаляцій різних фармакологічних препаратів в залежності від потреб хворого: масляних чи трав’яних – після проведених операцій з застосуванням інкубаційного наркозу, пухлин голови та шиї; бронхолітичних, муколітичних, ферментних та спазмолітичних препаратів – в разі наявності пухлин бронхо-легеневої системи; інгаляцій вазоактивних препаратів: бета-блокаторів (обзідан) чи антагоністів кальцію (ізоптин) – в разі лікування післяопераційного гіпотиреозу у хворих з пухлинами щитоподібної залози. 

         Поряд з цим, рекомендовано застосування інгаляцій ізоптину у хворих  після променевого лікування для лікування та попередження проявів променевого пульмоніту (Роздильская О.Н., Роздильский С.И., Климчук О.В., 1997 ).

Доцільно лікування променевих ушкоджень: шкіри за допомогою методів електрофорезу дімексиду, протеолітичних ферментів, тренталу  (В.С.Улащик, 2004), ультрафонофорезу, магнітофорезу та аеройонофорезу, серцево-судинної системи - за допомогою постійного струму, імпульсних струмів низької частоти та ультразвуку. Рекомендовано зниження побічної дії L- тироксину при лікуванні раку щитоподібної залози за допомогою також інгаляцій ізоптину.

Рекомендовано місцеве застосування ЛВНІ в терапії ускладнень хірургічного втручання (В.С.Улащик, 2004).

Можливе застосування ЕМК КВЧ слабкої інтенсивності (10-15 мВт/см²) у якості гемопротекторної та імуномодулюочої дії, підвищення ефективності фармакотерапії (В.С.Улащик, 2004).   

Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.

Показники якості лікування: покращення клінічного та психологічного стану, відсутність прогресування основного та супутніх захворювань; нормалізація стану гемостазу, ендокринної та імунної систем.

Протипоказання: не направляють на реабілітацію онкологічних хворих з наявністю морфо-функціональної декомпенсації будь-якої системи II-III ступеню. З ЛФЧ протипоказані: геліотерапія та ультрафіолетові опромінення, пелоїдотерапія, контрастні, високоінтенсивні високочастотні та ультрависокочастотні електромагнітні коливання. 

* - ступінь доказовості С за Ю.Л. Шевченком, І.Н. Денисовим, В.І. Кулаковим, Р.М. Хаітовим (см Клинические рекомендации для практикующих врачей, основанные на доказательной медицине. – 2-е изд., - М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. – 1248 с.)

 

Начальник Управління материнства,

дитинства та санаторної справи                                              В.В.Бондаренко