стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Ессенціальний тремор; Клінічний протокол


  • Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим на ессенціальний тремор.
    • Додаток до наказу МОЗ №317 від 13-06-2008
    • Тема, опис документа: Клінічний протокол
    • Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: не вказано
    • Напрямок медицини: Нейрохірургія
    • Клінічний стан, патології: Ессенціальний тремор
хумодар цена

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Міністерства охорони здоров’я України

від ___________________ № _____

 

Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим на ессенціальний тремор

 

Шифр за МКХ-10: G25.0

 

Ессенціальний тремор (ЕТ) – одне з найбільш розповсюджених спадкових захворювань екстрапірамідної системи, яке передається по аутосомно-домінантному типу.

 

Ознаки та критерії діагностики

Для ЕТ найбільш характерним є низьке та середнє амплітудне тремтіння рук, частіше двостороннє, при нормальному м’язевому тонусі. Тремтіння рук чітко виражено при статичній напрузі, підтриманні окремої пози (поступальний тремор). Характерним для ЕТ є те, що тремтіння супроводжує кожний цілеспрямований рух (кінетичний тремор), зберігаючись при наближенні до цілі (термінальний тремор).  Тремор мімічних м’язів спостерігається у близько 60% хворих. При диференційній діагностиці з паркінсонізмом слід враховувати, що м’язевий тонус при ЕТ лишається практично незмінним. Позитивний ефект після прийому препаратів левадопи підтверджує діагноз паркінсонізм. Навпаки – у хворих на паркінсонізм відсутнє характерне для ЕТ зменшення виразності тремору після прийому алкогольна (негативна алкогольна проба).

 

Умови, в яких повинна надаватися медична допомога

Неврологічне відділення, при наявності показів до хірургічного лікування -  нейрохірургічне відділення.

 

Діагностика

1.   Збір анамнезу.

2.   Неврологічний та соматичний огляд.

3.   АКТ / МРТ головного мозку.

4.   УЗДГ магістральних судин голови, шиї.

5.   Дослідження крові: загальний, біохімічний аналіз, контроль згортання.

6.   Визначення групи крові, резус-фактора.

 

Лікування

 

І. Медикаментозне

Бета-адреноблокатори загальної дії – пранолон (обзідан, анапрілін).

Протисудомні препарати – клоназепам, прімідон (гексамідин).

Вітамінотерапія – вітамін В6.

 

ІІ. Хірургічне

 

 

1. 

2. 

3. 

4. 

5. 

6. 

7. 

8. 

9. 

10. 

11. 

12. 

13. 

14. 

15. 

16. 

17. 

18. 

19. 

20. 

21. 

22. 

23. 

24. 

25. 

26. 

27. 

28. 

29. 

30. 

31. 

32. 

33. 

34. 

35. 

36. 

37. 

38. 

Показання:

- прогресування хвороби при тривалості хвороби декілька років;

- мала ефективність або неефективність медикаментозної терапії;

- прогресуюча соціально-побутова дезадаптація.

 

Види хірургічних втручань

1.   Стереотаксична деструкція вентролатерального ядра таламуса Vim.

2.    Глибинна мозкова електростимуляція внутрішньої блідої кулі – Gpi або субталамічного ядра.

Критерії ефективності та очікувані результати

Покращання стану хворого проявляється припиненням тремтіння кінцівок,  підвищення рівня соціально-побутової адаптації.

Орієнтовна тривалість лікування в стаціонарних умовах складає 10-14 днів. Подальше амбулаторне лікування хворих показане під наглядом невролога. Огляд нейрохірурга після операції – 1 раз на рік.

 

Головний позаштатний спеціаліст

МОЗ України за спеціальністю «нейрохірургія»                                            Є.Г. Педаченко