стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Хронічний констриктивний перикардит; Клінічний протокол


  • Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим на хронічний констриктивний перикардит
    • Додаток до наказу МОЗ №622 від 03-11-2008
    • Тема, опис документа: Клінічний протокол
    • Вид допомоги: стаціонарний, цільова група: не вказано
    • Напрямок медицини: Хірургія серця і магістральних судин
    • Клінічний стан, патології: Хронічний констриктивний перикардит
артродар цена


 

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказ МОЗ України

від 03.11.2008 № 622

 

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на хронічний констриктивний перикардит

 

Код МКХ-10: І 05.5

 

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Розвиток констриктивного перикардиту проявляється задишкою, ціанозом, різким збільшенням печінки, асцитом, набряками ніг, розширенням і пульсацією вен, розвитком підшкірних венозних колатералей в області грудної клітки. Знижується систолічний пульсовий артеріальний тиск, різко зростає венозний. Тони серця глухі, часто виникають порушення ритму. Венозний застій і гіпоксія з часом призводять до деструктивних змін у печінці з розвитком сполучної тканини. Розвивається цироз печінки, який сприяє подальшому прогресуванню портальної гіпертензії і збільшенню асциту. При аускультації відмічається приглушеність тонів серця. При рентгенологічному обстеженні виявляється невідповідність порушень гемодинаміки розмірам серця. Воно, як правило, невелике, трохи збільшене або зменшене. Відмічається нерівність контурів серця; постійна ознака – відсутність талії і диференціації дуг, оскільки контури серця випрямляються. Часто виявляються зони кальцифікації перикарду у вигляді скобоподібної тіні, яка охоплює шлуночки. При ехокардіографічному дослідженні навколо серця виявляється щільна тінь і спостерігається гіпокінезія серцевого контуру.

 

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога

Хворі з хронічним констриктивним перикардитом підлягають стаціонарному лікуванню в кардіохірургічних центрах або в інституті серцево-судинної хірургії, де їм буде виконано субтотальну перикардектомію. Подальша антибактеріальна, протизапальна і симптоматична терапія повинна проводитись в ревматологічному стаціонарі за місцем проживання або в спеціалізованому кардіологічному санаторії.

 

Діагностична програма

- Візуальний огляд хворого

- Аускультація

- Лабораторне обстеження:

1. загальний аналіз крові

2. загальний аналіз сечі

3. біохімічне дослідження крові

4. визначення групи крові і резус-фактора

5. реакція Васермана

6. аналізи на гепатити В і С

7. аналізи на ВІЛ  (при письмовій згоді пацієнта)

- Електрокардіографія

- Фонокардіографія

- Ехокардіографія

- Зондування порожнин серця і ангіокардіографія.

 

Лікувальна програма

Перелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортименту

Загальне лікування

8. сечогінні препарати

9. антибіотики

10.   протизапальні препарати (нестероїдні)

 

Місцеве лікування

11. субтотальна перикардектомія

12. перев’язки до зняття операційних швів

 

Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

При перикардитах бактеріальної і туберкульозної етіології необхідна довгострокова антибактеріальна терапія.

 

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування

Покращення серцевої діяльності, зниження венозного тиску, зменшення або ліквідація асциту, ціанозу і задишки.

 

Тривалість лікування

Термін стаціонарного лікування 11 днів. Далі хворий направляється в ревматологічний стаціонар за місцем проживання для подальшого лікування на 1 місяць або у спеціалізований кардіологічний санаторій.

 

Критерії якості лікування

При рентгенологічному обстеженні виявляється відновлення пульсації лівого шлуночка серця. Зниження венозного тиску. Збільшення розмірів лівого шлуночка при ехокардіографічному обстеженні.

 

Можливі побічні дії та ускладнення

При видаленні кальцифікованих частин перикарду є небезпека ушкодження серця і кровотечі. Післяопераційний період може ускладнитись порушенням ритму і серцевою недостатністю із-за різкої дилатації серця.

 

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Післяопераційні хворі підлягають подальшому стаціонарному лікуванню на протязі 1 місяця, потім амбулаторне спостереження на протязі 1 року. Протирецидивне лікування протягом 3 років.

 

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Хворим потрібно обмежувати сіль і рідину.

 

Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації

Хворі непрацездатні на протязі 6 місяців, їм показаний охоронний режим, що обмежує фізичні навантаження, перегрівання, переохолодження і перебування у вологих приміщеннях. Працездатність після 6 місяців вирішується індивідуально, при наявності серцевої недостатності хворі направляються на медико-соціальну експертну комісію (далі – МСЕК).

Ступінь доказовості А.

 

 

Директор Департаменту

організації медичної допомоги

 

М.П.Жданова