 Ішемічна хвороба серця; Клінічний протокол |
 |
КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ надання медичної допомоги хворим на ішемічну хворобу серця
Код МКХ-10: І 20-25
Ознаки та критерії діагностики захворюванняОсновною характерною ознакою ішемічної хвороби серця (ІХС) є наявність симптомокомплекса стенокардії. Хворі скаржаться на болі стискаючого характеру, іноді скаржаться не на біль, а на почуття тиску й печіння. Інтенсивність болю різна - від порівняно невеликої, до різкої. Вона локалізується, в основному, за грудиною, іноді ліворуч від грудини в області II-III ребра. Часто біль віддає у руки й плечі, лопатку, нижню щелепу, іноді в ділянці живота. Біль нападами часто пов’язаний із впливом на організм провокуючого фактора - фізичного навантаження (стенокардія напруги), психоемоційної напруги, холоду, прийому їжі та ін. При різко вираженому склерозі вінцевих артерій біль може виникнути спонтанно - стенокардія спокою. Напади болю тривають 5-15 хвилин. При прогресуванні захворювання, наявності тривалого інтенсивного нападу може розвитися інфаркт міокарда. Залежно від зони ушкодження може розвитися дрібновогнищевий, великовогнищевий та трансмуральний інфаркт міокарда. В окремих випадках розвиток великовогнищевого та трансмурального інфарктів міокарда може призвести до розвитку аневризми лівого шлуночка. Найбільш інформативним методом діагностики при ІХС є електрокардіограма (ЕКГ), яка дозволяє виявити ознаки коронаросклерозу у вигляді конкордантного зсуву зубця RS-T донизу у всіх Протоколних відведеннях. Також на ЕКГ можна виявити розмір, локалізацію та фазу ушкодження міокарда, а також характер і вид аритмій, які ускладнюють перебіг ІХС. Ехокардіографія (ЕхоКГ) в неускладнених випадках ІХС патологічних змін не виявляє. При розвитку ускладнень перебіг ІХС (інфаркт міокарда, аневризма лівого шлуночка, ішемічна кардіоміопатія) при ЕхоКГ виявляються зони дискинезії, а також зниження фракції викиду лівого шлуночка. Проведення проби з фізичним навантаженням за допомогою велоергометрії (ВЕМ) або тредміл-проби у позанападний період дозволяють виявити різну ступінь зниження толерантності до фізичного навантаження. Під час проведення коронаровентрикулографії встановлюється локалізація й ступінь морфологічних змін вінцевих артерій серця.
Умови, в яких повинна надаватись медична допомога Хворі з ІХС підлягають стаціонарному лікуванню в умовах кардіологічного відділення, де їм проводиться відповідне обстеження і медикаментозне лікування. В разі потреби інвазивні втручання проводяться в кардіохірургічних центрах або в умовах інституту серцево-судинної хірургії.
Діагностична програма 1. Візуальний огляд хворого 2. Аускультація 3. Лабораторне обстеження: 1. загальний аналіз крові 2. загальний аналіз сечі 3. біохімічне дослідження крові 4. коагулограма 5. визначення групи крові, резус-фактора, реакції Васермана 6. аналізи на гепатити В і С 7. аналізи на ВІЛ (при письмовій згоді пацієнта) 4. ЕКГ 5. ЕхоКГ 6. Рентгенологічне дослідження органів грудної клітки 7. Життєва ємність легень 8. Доплер-дослідження судин головного мозку 9. Гастроскопія 10. Ступінчаста ВЕМ 11. Коронаровентрикулографія Лікувальна програмаПерелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортиментуЗагальне лікування 8. нітрати 9. β-адреноблокатори 10. антагоністи кальцію 11. антиагреганти Місцеве лікування 12. рентгенендоваскулярная дилатація + стентування 13. аортокоронарне шунтування на працюючому серці або зі штучним кровообігом Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту14. нітрати + β-блокатори (за показанням) 15. контрольна коронарографія (за показанням). 16. Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування Очікуваний результат у стаціонарі - епітелізація рани, відсутність синдрому стенокардії.
Тривалість лікування Термін стаціонарного лікування 9 днів. Далі хворий направляється до реабілітаційного відділення стаціонару за місцем проживання для подальшого лікування на 1 місяць або до спеціалізованого кардіологічного санаторію.
Критерії якості лікування У хворих відсутні напади стенокардії, незалежність від нітрогліцерину, повний перехід на самообслуговування, збільшення перенесення фізичних навантажень (ВЕМ 75-100 Вт), повернення до посильної праці.
Можливі побічні дії та ускладнення На післяопераційному етапі можливий розвиток серцевої недостатності, інфаркту міокарда, порушень ритму, кровотеча. Можуть бути легеневі ускладнення (пневмонія й ателектаз). Надалі може виникнути тромбоз шунтів з поверненням синдрому стенокардії.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги Хворі підлягають подальшому лікуванню протягом 1 місяця в реабілітаційному відділенні за місцем проживання або в спеціалізованому кардіологічному санаторії, потім - амбулаторному спостереженню протягом 6 місяців. Повторна консультація в кардіохірургічному центрі через 6 місяців, потім - 1 раз на рік. Антиагрегантна терапія протягом всього життя.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень Хворим потрібна дієта - стіл № 10.
Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації Хворі непрацездатні протягом 6 місяців, їм рекомендований охоронний режим, що обмежує фізичні навантаження, перегрівання, переохолодження. Працездатність після 6 місяців вирішується індивідуально в залежності від клінічного стану захворювання. Ступінь доказовості А.
|