 Хворі з трипередсердним серцем; Клінічний протокол |
 |
КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ надання медичної допомоги хворим з трипередсердним серцем
Код МКХ-10: Q24.2
Ознаки та критерії діагностики захворювання Анатомічною основою вади під назвою трипередсердне серце є наявність мембрани у порожнині лівого передсердя саме над мітральним отвором. Ця мембрана і формує додаткову порожнину яку умовно називають додатковим передсердям. Обов’язковим є наявність отвору у мембрані, а також дефекту міжпередсердної перегородки. Хворі на цю ваду серця ведуть нормальний спосіб життя практично без скарг і тому можуть отримувати остаточний діагноз тільки у першій декаді життя, коли наростають прояви легеневої гіпертензії, яка носить посткапілярний характер. Аускультативно вада може проявлятися систолічним шумом на легеневій артерії, а також діастолічним шумом на верхівці серця. На ЕКГ ознаки перевантаження як лівого, так і правого передсердя. Остаточну діагностичну картину дає ехокардіографія, яка виявляє саме мембрану у порожнині лівого передсердя і супутні патологічні отвори.
Умови, у яких повинна надаватись медична допомога Хворі з трипередсердним серцем підлягають стаціонарному лікуванню в умовах кардіохірургічних центрів або в умовах інституту серцево-судинної хірургії, де їм проводиться необхідне оперативне втручання. Подальше|дальше| лікування і спостереження у|в,біля| кардіолога за місцем проживання.
Діагностична програма Обов’язкові дослідження 1. Огляд хворого (скарги, анамнез, візуальний огляд хворого, аускультація); 2. Лабораторне обстеження: 1. Загальний аналіз крові; 2. Загальний аналіз сечі; 3. Біохімічне дослідження крові; 4. Коагулограма; 5. Визначення групи крові, резус-фактор; 6. Реакція Васермана; 7. Аналізи на гепатити В і С; 8. Аналізи на ВІЛ (за показаннями і при письмовій згоді батьків). 3. Електрокардіографія; 4. Фонокардіографія; 5. Ехокардіографія; 6. Рентгенологічне дослідження органів грудної клітки. Додаткові дослідження 1. Зондування порожнин серця (при легеневій гіпертензії); 2. Ангіокардіографія (при легеневій гіпертензії); 3. Магніторезонансна томографія серця.
Лікувальна програма Пацієнтам з трипередсердним серцем проводиться оперативне лікування. Операція полягає в резекції додаткової мембрани в порожнині лівого передсердя і пластиці дефекту міжшлуночкової перегородки в умовах штучного| кровообігу. В післяопераційному періоді пацієнти отримують антибіотики, протизапальні препарати, місцеве лікування (перев’язки). При наявності ознак серцевої недостатності – сечогінні препарати, глікозиди.
Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування Епітелізація рани, відсутність ознак серцевої недостатності.
Тривалість лікування Термін стаціонарного лікування від 9 до 12 днів. Далі хворий направляється для подальшого|дальше| лікування і спостереження у|в,біля| кардіолога за місцем проживання.
Критерії якості лікування Критеріями якості лікування є зникнення шуму при аускультації, зменшення розмірів серця при рентгенографії, та відсутність ознак скидання крові при виконанні ехокардіографічного дослідження.
Можливі побічні дії та ускладнення На післяопераційному етапі можливий розвиток серцевої недостатності, порушень ритму, кровотеча. Можуть бути легеневі ускладнення (пневмонія і ателектаз). Можливе нагноєння рани.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги Хворі підлягають подальшому стаціонарному лікуванню на протязі одного місяця в спеціалізованому кардіологічному санаторії, а потім - амбулаторне спостереження на протязі 6 місяців. Повторна консультація в кардіохірургічному центрі через 6 місяців, а потім 1 раз на рік.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень Хворим потрібно обмежувати сіль і рідину в післяопераційному періоді.
Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації При наявності серцевої недостатності хворі направляються на МСЕК у зв’язку із стійкою втратою працездатності. Дорослі хворі непрацездатні на протязі 6 місяців і їм рекомендований охоронний режим, що обмежує фізичні навантаження, перегрівання, переохолодження і перебування у вологих приміщеннях. Працездатність після 6 місяців вирішується індивідуально в залежності від наявності недостатності кровообігу. Ступінь доказовості А.
|