ЗАТВЕРДЖЕНО

                                                                                              наказом МОЗ України

                                                                                              від 24.03.2009 № 181

 

ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим  з гострим мірингітом

 

Код МКХ 10       Н 73.0

 

Ознаки та критерії діагностики захворювання

 

         Гострий мірингіт – це запалення барабанної перетинки. Може бути вторинним при гострих середніх отитах, запаленнях зовнішнього вуха.

         Первинний мірингіт – це ізольоване запалення барабанної перетинки.

         Причиною є дія фактору холоду, хімічних, травматичних чинників, вірусного походження (грип, ГРВІ).

         Спочатку виникає ін’єкція судин барабанної перетинки, потім розлита гіперемія, зникнення  пізнавальних контурів.

         Потім відбувається серозне просочування перетинки з утворенням пухирців, розміщених між епідермісом і іншими шарами перетинки. Останні є характерною ознакою для грипозної інфекції.

         В більш важких формах на барабанній перетинці утворюються абсцеси.

 Умови, у яких повинна надаватись медична допомога

Лікування проводиться в амбулаторних умовах ЛОР-кабінетів поліклінік всіх типів закладів охорони здоров’я. Дієтичних обмежень при відсутності супутніх захворювань не потрібно.

Хворі можуть проходити лікування без відриву від виробничого процесу.

 

Діагностична програма

         Гострий мірингіт характеризується болями в вусі, однак вони не досягають такої інтенсивності, як при гострому середньому отиті.

         Виникає відчуття тиску, шуму в вусі.

         Слух знижується в незначній мірі, температура залишається нормальною.

         Отоскопічно визначається гіперемія барабанної перетинки, пухирці на ній.

         Симптоми мірингіту припиняються звичайно через 3 – 4 доби. В несприятливих випадках мірингіт може переходити в гострий середній отит. При цьому клінічна картина  відразу погіршується: болі значно посилюються, слух знижується в значній мірі.

         Аудіометрично в типових випадках мірингіту визначається лише підвищення (незначне) порогів по повітряній провідності.

         Загальні аналізи крові і сечі залишаються без змін.

         Бактеріологічні дослідження виконуються лише при наявності гноетечі з вуха, тобто при ускладненні мірингіту у вигляді гострого гнійного середнього отиту.

         Вірусологічні дослідження призначаються при супутній сенсоневральній приглухуватості.

         В типових випадках трансудат пухирців є стерильним.

         Рентгенографічні дослідження скроневих кісток в звичайних випадках не показані і не інформативні. Вони виконуються лише при ускладненнях і незрозумілих клінічних ситуаціях.

         Показані консультації дерматолога і ендокринолога.

         Обов’язкові діагностичні дослідження: отоскопія, аудіометрія, загальний аналіз крові, сечі, при наявності гноєтечі – мікробіологічне дослідження, при видаленні грануляцій з поверхні перетинки – патогістологічне дослідження.

Факультативні методи дослідження: вірусологічне дослідження, консультації офтальмолога, невропатолога, дерматолога, ендокринолога.

 

 Лікувальна програма

         Місцева протизапальна терапія (спиртові розчини антисептиків, розчини  антибіотиків, офіцинальні вушні краплі).

         При наявності пухирців – розкриття останніх парацентозною голкою. Але техніка розкриття відрізняється від парацентезу тим, що в даному випадку не потрібно розтинати барабанну перетинку наскрізь, а тільки проколювати пухирець. Пухирці в багатьох випадках мають  геморагічний вміст (грипозна інфекція) або містять гнійний  ексудат при нагноєнні, тобто  являються абсцесами.

         Ці маніпуляції по-перше швидко усувають болі у вусі, а по друге перешкоджають випорожненню абсцесів в барабанну порожнину з наступним розвитком гнійного середнього отиту. Але при розвитку останнього застосовують типовий парацентез і лікують хворих як і при типових гострих гнійних середніх отитах.

         Призначається десенсибілізуюча, знеболююча терапія.

         Факультативні методи лікування - фізіотерапевтичні процедури: НВЧ, УВЧ-терапія, магнітотерапія, ендауральний фонофорез лікарських засобів (розчини антибіотиків, суспензія гідрокортизону).

         Лікування захворювання проводяться в умовах ЛОР-кабінетів поліклінік всіх типів закладів охорони здоров’я. При ускладненнях – гострого гнійного середнього отиту – можлива госпіталізація. В випадках супутньої сенсоневральної приглухуватості стаціонарне лікування обов’язкове. В цих випадках лікування проводиться згідно з протоколом лікування хворих на гострий гнійний середній отит та гостру сенсоневральну приглухуватість вірусного походження.

         Дієтичних вимог при лікуванні хворих не потребується.

         Можливим ускладненням може бути стійка сенсоневральна приглухуватість (в разі супутнього вірусного враження завитки), незважаючи на весь комплекс лікування з включенням до цього противірусних препаратів.

         Хворі повинні інформуватись про можливі результати лікування.

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування

Відсутність болю та виділень з вуха, поліпшення слуху. Диспансерному нагляду не підлягають. Середня тривалість лікування при неускладненому процесі – 8 діб, при ускладненому – 14 – 15 діб.

 

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі  алергічні реакції, виникнення  перфорацій барабанної перетинки.

 

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Амбулаторне спостереження протягом кількох тижнів. 

 

Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації

Хворі можуть лікуватися консервативно без відриву від роботи.

Дієтичні обмеження не існують.

 

Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних технологій

Рівень С.

 

 

Директор Департаменту 

організації  медичної допомоги                                           М.П. Жданова