стандарти надання медичної допомоги в Україні
 

Навігація

За напрямком медицини


Гострий середній серозний отит; Протокол надання медичної допомоги


  • Протокол надання медичної допомоги хворим з гострим середнім серозним отитом
    • Додаток до наказу МОЗ №181 від 24-03-2009
    • Тема, опис документа: Протокол надання медичної допомоги
    • Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: не вказано
    • Напрямок медицини: Отоларингологія
    • Клінічний стан, патології: Гострий середній серозний отит



ЗАТВЕРДЖЕНО

                                                                                     наказом МОЗ України

                                                                                              від 24.03.2009 № 181

 

ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим з гострим середнім серозним отитом

 

Код МКХ 10: Н 65.0

 Ознаки та критерії діагностики захворювання

 

         Гострий середній серозний отит – це захворювання середнього вуха, що виникає при порушенні функції слухової труби і супроводжується накопиченням транссудату у порожнинах середнього вуха та кондуктивною приглухуватістю.

         Причиною гострого середнього серозного отиту (ССО) можна вважати всі патологічні стани в порожнинах носа, глотки, приносових пазух, що можуть порушувати функцію слухової труби. Участь у формуванні ГССО вірусів, бактерій, грибів та патологічних імунних реакцій не можна вважати цілком доведеною.

 Умови, у яких повинна надаватись медична допомога

 

II та III етап лікування хворих на ГССО може проводитися в умовах ЛОР-кабінетів поліклінік і денних стаціонарів всіх типів закладів охорони здоров’я. Госпіталізації хворі потребують для проведення хірургічної санації носа, при носових пазух і носоглотки, а також для проведення антромастоїдотомії на IV і V етапах. Шунтування барабанної перетинки може бути проведено амбулаторно.

  

Діагностична програма

1. Клінічні:

         Початок негострий. Хворих непокоїть зниження слуху. Вони часто пов’язують це з перенесеними запальними захворюваннями носа, приносових пазух, глотки, середнього вуха, затрудненням носового дихання.

         При отоскопії барабанні перетинки сірі, пастозні. При отомікроскопії можна побачити рівень рідини або пухирці повітря за барабанною перетинкою. При обстеженні носа і глотки можуть виявлятися ознаки запалення слизової оболонки, гіпертрофія структур лімфоглоткового кільця, хронічний гіпертрофічний риніт, викривлення носової перетинки.

2. Аудіологічні

         На тональній аудіограмі підвищення порогів повітряно-проведених звуків при збереженні кістково-проведених, кістково-повітряний інтервал 10-40 діб. В деяких випадках відмічається  комбінована приглухуватість.

         При імпедансометрії – тимпанограма типу “В”, акустичні рефлекси не реєструються.

3. Рентгенологічні:

         На рентгенограмі соскоподібних відростків за Шюллером виявляється  деяке затемнення (“вуаль”) комірок.

Обов’язкові діагностичні дослідження: отоскопія, риноскопія, фарингоскопія, аудіометрія, імпедансометрія.

Факультативні методи дослідження: рентгенографія за Шюллером.

 

 Лікувальна програма

         Найбільш ефективним вважається поетапний підхід до лікування хворих з ГССО:

         I етап передбачає консервативну і хірургічну санацію носа, приносових пазух, носової та ротової частини глотки.

         Якщо через один місяць після закінчення лікування слух не нормалізувався або на протязі 3 місяців захворювання поновилося, слід переходити до 2 етапу.

II етап складається з катетеризацій слухової труби, продування, введені через катетер розчинів стероїдів (дексаметазон), протеолітичних ферментів (трипсин чи хімотрипсин 1,0 в концентрації 1:1000), ендауральний електрофорез лідази з кортикостероїдними препаратами.

Неефективність катетеризації слухових труб і фізіотерапії, або швидке (протягом 3 місяців) поновлення захворювання свідчить про необхідність переходу до 3 етапу.

         III етап необхідно починати з тимпанопункції, яку проводять в задньо-нижньому квадраті барабанної перетинки, відсмоктування патологічного вмісту  барабанної порожнини, її промивання розчином кортикостероідів і протеолітичних ферментів. В подальшому призначається ендоуральний електрофорез кортикостероїдних і ферментних препаратів один раз в день протягом 8-10 діб в залежності від густоти рідини в барабанній порожнині.

         Відсутність ефекту, або його нетривалість (до 3 місяців) свідчать про необхідність шунтування барабанної порожнини.

         IV етап. На цьому етапі в задньо-нижньому квадранті барабанної перетинки виконують тимпанотомію. В отвір вводять шунт з біологічно інертного матеріалу. Шунт залишають на 6-12 місяців.

         Якщо після видалення шунта на протязі до 3 місяців знову рецидивує ГССО, слід переходити до наступного етапу.

         V етап. Відсутність ефекту від  шунтування обумовлена, як правило, розповсюженням патологічного процесу на комірки соскоподібного відростка, розвитком ”блоку” адитуса.

         На цьому етапі виконують антромастоїдотомію ретроаурікулярним підходом, вскривають комірки соскоподібного відростка, що заповнені транссудатом, в трепанаційну порожнину вводять 2 дренажні трубки, рану зашивають. Також одночасно виконують шунтування барабанної порожнини традиційним способом, що описаний вище.

         На протязі 7-10 днів через дренажі вводять розчини антибіотика, кортикостероїдних та ферментних препаратів. Потім дренажі видаляють, а шунт залишають на 6 місяців.

         В разі присутності супутньої сенсоневральної приглухуватості (пороги слуху по кістковій провідності більше 20-25 дБ) хворим призначається додаткове лікування: нео-гемодез 200,0 в\в крапельно № 5; вазоактивні препарати (кавінтон), ноотропи, полівітаміни.

   

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування

 Стабільна нормалізація слуху та отоскопічної картини. Диспансеризації не підлягає.    

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі  алергічні реакції, стійка перфорація барабанної перетинки, холестеатома, приглухуватість.

 

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

В післяопераційному періоді після антромастоїдотомії хворі перебувають у стаціонарі 8-14 діб, а потім наглядаються амбулаторно.

         Перед оперативним втручанням хворі інформуються про можливі наслідки оперативних втручань і дають письмову згоду на операцію.

                   В разі відмови хворих від оперативного втручання альтернативою для покращення слуху є слухопротезування. 

 

Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації

Запобігати попаданню води у вухо, перебуванню на протягах, в умовах переохолодження. Своєчасне та адекватне лікування патологічних процесів в порожнині носа, носоглотки, приносових пазух.

 

Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних технологій

Рівень С.

 

Директор Департаменту 

організації  медичної допомоги                                           М.П. Жданова