Злоякісний зовнішний отит; Протокол надання медичної допомоги

Протокол надання медичної допомоги хворим з злоякісним зовнішним отитом

Додаток до наказу МОЗ №181 від 24-03-2009
Тема, опис документа: Протокол надання медичної допомоги
Вид допомоги: стаціонарний, цільова група: не вказано
Напрямок медицини: Отоларингологія
Клінічний стан, патології: Злоякісний зовнішний отит

пенестер цена

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом МОЗ України

від 24.03.2009 № 181

ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим з злоякісним зовнішним отитом

Код МКХ-10 Н 60.2

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Злоякісний зовнішній отит - це порівняно рідке, але важке запальне захворювання, що починається із ураження тканин зовнішнього слухового ходу, але супроводжується остеодеструктивним процесом.

Збудником, який найчастіше виявляється при даному захворюванні є синьогнійна паличка - Pseudomonas aerouginosa. Злоякісний зовнішній отит (ЗЗО) майже в 90% випадків вражає людей похилого віку (65 – 70 років), що страждають на цукровий діабет.

Патогенез ЗЗО залежить від двох факторів – ураження імунної системи і специфічних мікробіологічних особливостей бактерії Pseudomonas aerouginosa, яка у даної категорії хворих знаходить сприятливі умови для прояву своєї активності. У хворих на цукровий діабет спостерігається виражене погіршення імунологічного захисту за рахунок:

- облітерації судин, що перешкоджає нормальному кровопостачанню запальних ділянок і знижує ефективність клітинного імунітету;

- також через порушення фагоцитозу страждає і лімфоцитарна реактивність і утворення антитіл

По друге, інтенсивному розмноженню мікроорганізмів в зовнішньому слуховому ході сприяє пониження кислотності вушної сірки у хворих на цукровий діабет.

Також ЗЗО супроводжує інші важкі імуносупресивні захворювання, лейкози, анемії та СНІД.

Умови, у яких повинна надаватись медична допомога

Лікування ЗЗО завжди потрібно проводити в умовах ЛОР-стаціонару всіх типів закладів охорони здоров’я. Більш складні оперативні втручання: загальнопорожнинна операція, операція з приводу синус тромбозу, абсцесів мозку та мозочка виконуються в ЛОР-відділеннях обласних лікарень та Центрів мікрохірургії вуха.

Діагностична програма

Характерний тривалий зовнішній отит, що не піддається звичайній консервативній терапії протягом 7-10 діб. Виражені больові відчуття, переважно в нічний час, підвищення температури тіла спостерігається рідко.

Обов’язкові методи діагностики:

1. Отоскопічно у 45 – 100 % хворих виявляється гнійні виділення з вуха з неприємним запахом. Проте, характерною особливістю є грануляційна тканина, в основному на нижній стінці зовнішнього слухового ходу, частіше на межі кісткової і хрящової частин.

2. При акуметричному або аудіометричному дослідженні виявляється незначна кондуктивна приглухуватість, яка являється результатом обструкції слухового ходу, або, іноді, наслідком наявності ексудату в барабанній порожнині.

3. При бактеріологічному дослідженні виділень з вуха у переважної більшості хворих виділяється синьогнійна паличка.

4. В аналізах крові виявляються зміни запального характеру, підвищення рівня цукру, наявність цукру в аналізі сечі у хворих на цукровий діабет.

5. Гістологічні дослідження грануляцій, видалених з зовнішнього слухового ходу, дозволяють провести диференціальний діагноз з неопластичними захворюваннями (веретеноподібна карцинома, гломусна пухлина, плосколітинний рак, гранулематоз Вегенера).

6. Рентгенологічні методи, а саме комп’ютерна томографія (КТ) скроневих кісток досить об’єктивний метод для оцінки як м’якотканинних, так і особливо кісткових структур. Вона дозволяє визначити деструкцію кісткової тканини, яка звичайно розвивається в більш віддалений період. Також КТ дає змогу визначити поширення запального процесу в барабанну антро-мастоідальну частину середнього вуха, ділянку шило-соскоподібного отвору, де часто вражається лицевий нерв та на основу черепу, в ділянку яремного отвору, де можуть вражатися черепні нерви каудальної групи. Магнітно-резонансна томографія головного мозку (МРТ) допомагає встановити більш детальне розповсюдження м’якотканинних патологічних елементів при поширенні процесу в білявушну ділянку, підвискову ямку, біляглотковий простір, на основу черепу та в його порожнину.

Факультативні методи діагностики:

Радіонуклідне сканування з ТС-39 –метилендифосфатом, цитратом. При наявності ознак менінгіту – спинномозкова пункція.

Стадії захворювання.

I - Інфекція вражає м’які тканини та підлеглу кістку без пошкодження черепних нервів і внутрішньочерепних ускладнень.

II - Параліч черепних нервів: тільки лицевого нерва, множинні паралічі.

III – Стадія ускладнень - менінгіт, епідуральні абсцеси, субдуральні абсцеси або абсцеси головного мозку.

Лікувальна програма

Масивна антибактеріальна терапія з використанням активних антибактеріальних засобів, направлена дія яких спрямована проти синьогнійної палички внутрішньом’язево або внутрішьоновенно) на протязі 3 місяців.

Хірургічне лікування:

А) Видалення некротизованих і грануляційних тканин, секвестрів кістки, хряща.

Б) Мастоїдектомія (розширена), можлива тимпанопластика в наступному за наявності показань.

ЛІКУВАННЯ ФАКУЛЬТАТИВНЕ

Десенсибілізуючі, дезинтоксикаційні, знеболюючі засоби, симптоматична терапія.

Гіпербарична оксигенація, що потенціює ефект антибактеріальної терапії, стимулює судинну проліферацію.

При одужанні реабілітації не потребує та диспансерному нагляду не підлягає.

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування

Відсутність скарг, нормалізація отоскопічної картини, показників крові.

Можливі побічні дії та ускладнення

У важких випадках можуть виникати ускладнення – остеомієліт скроневої кістки, основи черепа, паралічі черепних нервів, арозивні кровотечі із уражених судин. Так як захворювання є важким і іноді може викликати не прогнозовані ускладнення навіть при дотриманні всіх вимог лікування за протоколом, хворі і їх родичі повинні бути ознайомлені про можливі наслідки захворювання і з самим протоколом. Потрібно одержати згоду хворого на оперативне втручання.

Навігація

За напрямком медицини