Неспецифічний монохордит; Протокол надання медичної допомоги |
ЗАТВЕРДЖЕНО наказом МОЗ України від 24.03.2009 № 181 Протокол надання медичної допомоги хворим з неспецифічним монохордитом
Код МКХ-10 J 38
Ознаки і критерії діагностики захворювання. Діагноз неспецифічного монохордиту встановлюється на основі аналізу скарг, анамнезу, клінічного обстеження, перцептивної оцінки голосу, непрямої ларингоскопії, при необхідності мікроларингоскопії, ларингостробоскопії, фібролариногоскопіїї. Розрізнюють специфічні та неспецифічні монохордити. До специфічних відносять запальні прояви туберкульоза, сифіліса, ракового процесу на голосовій складці. При діагностиці неспецифічного монохордиту обов’язково слід включити наявність специфічного процесу Виникненню більшості неспецифічних монохордитів сприяє голосове навантаження під час хвороби у поєднанні із голосовим навантаженням. У більшості цих хворих (60%) виявляється нейроциркуляторна дистонія. Існує дві форми неспецифічних монохордитів – вазомоторний та травматичний. Захворювання частіше розвивається на фоні вегето-судинної дистонії, а також гостро на фоні респіраторної інфекції, та після оперативних втручань. При тривалому протіканні монохордиту можливо стійке обмеження рухливості голосової складки. Клінічні прояви неспецифічного монохордиту варіюють. Колір голосової складки від блідого із розширеною сіткою судин до яскраво-червоного із цианотичним відтінком та набряком. При фонації голосова складка може бути рухливою, а іноді ії рухливість може порушуватись до повної нерухомості. Протилежна голосова складка нормального кольору. При диференційній діагностиці специфічного та
неспецифічного монохордитів використовують адреналінову пробу за Світлаковим.
При інстиляції в гортань розчину адреналіну при специфічному ураженні не
відбувається скорочення судин, складка залишається гіперемованою, тоді як при
неспецифічному спостерігається збліднення голосової складки. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога. При монохордитах медична допомога, зазвичай, надається амбулаторно. Більш ефективною вона є при умові надання допомоги кваліфікованим фоніатром, або лікарем-отоларингологом, обізнаним у даній галузі. Особам голосомовних професій видається листок непрацездатності на час лікування для забезпечення дотримання голосового режиму. Середня тривалість лікування пацієнтів становить 2 тижні, при більш тяжкому перебігу – до 1 міс. При суттєвому порушенні фонаторної функції хворі потребують її реабілітації після основного курсу лікування. Діагностична програма 1.Загальноклініче обстеження; 2.Непряма ларингоскопія (до та після лікування, при необхідності в динаміці). 3.Аналіз крові загальний (до та після лікування).4.Аналіз крові на RW. 5.Проба Манту. 6.Рентген знімок грудної порожнини. (при необхідності). 7.Консультація фтізіатра, дерматовенеролога, ЛОР-онколога, ревматолога. Пункти 5,6,7 – до лікування (для виключення специфічного процесу) Лікувальна програма Перелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортименту 1.Дотримання голосового режиму або суворого голосового спокою на протязі 7-10 днів 2.Інстиляції в гортань протизапальних, протинабрякових засобів. 3.Десенсибілізуюча терапія. 4. Протизапальна терапія
Перелік і обсяг медичних послуг додатково асортименту. Діагностичні заходи: 1Консультація фоніатра 2. Фіброларингоскопія 3.Мікроларингоскопія 4Ларингостробоскопія, мікроларингостробоскопія. 5.Консультації кардіолога, ендокринолога, алерголога, невропатолога, пульмонолога, ЛОР-онколога, гастроентеролога. Додаткові лікувальні заходи: 1.Інстиляції в гортань протизапальних, тонізуючих, судинозвужуючих, препаратів. 2.Призначення заспокійливих, судинних препаратів. 3.При необхідності - фонопедична терапія з метою реедукації голосу.
Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування. Повне відновлення та покращення голосової функції, нормалізація стану голосової складки.
Критерії якості лікування Повна ліквідація явищ монохордиту, повне відновлення голосової функції. У випадку затяжних форм – покращення фонаторної функції. Найкраща ефективність досягається при застосуванні заходів основного і додаткового переліків та проведення цих заходів в умовах спеціалізованого фоніатричного підрозділу кваліфікованими фахівцями. Можливі побічні дії та ускладнення При тривалому протіканні монохордиту можливо стійке обмеження рухливості голосової складки, набуття процесом злоякісного перебігу. Ускладененнями запропонованого методу лікування може бути лише індивідуальна чутливість до окремих лікарських засобів та процедур. Загалом запропоновані заходи є безпечними для здоров’я.
Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги Хворі на неспецифічні монохордити потребують спостереження у отоларинголога двічі на рік. При значних порушеннях фонаторної функції хворі потребують реабілітаційних заходів. В якості заходу реабілітації голосового апарату слід призначати фонопедичні вправи.
Вимоги до дієтичних призначень і обмежень Обмеження подразнюючої їжі, виключається паління. Вимоги до режиму праці, відпочинку, лікування, реабілітації Хворі на неспецифічний монохордит, особливо ті, які мають підвищене голосове навантаження, мають дотримуватися голосового режиму. Пацієнтам необхідно уникати переохолодження, перебування в запилених приміщеннях та в умовах токсичного забруднення. В якості заходу реабілітації голосового апарату слід призначати фонопедичні вправи.
Директор Департаменту організації медичної допомоги М.П. Жданова
|