ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом МОЗ України

від 24.03.2009 № 181

 

 

Протокол

надання медичної допомоги хворим з сенсоневральною приглухуватістю

 

Код МКХ-10                                                                                 Н 90 

 

Ознаки та критерії діагностики захворювання

         Під сенсоневральною (звукосприймаючою, перцептивною) приглухуватістю розуміють ураження слухової системи на ділянці від рецептора до слухової зони кори головного мозку. СНП – це самостійне поліетіологічне захворювання зі складним патогенезом. В окремих випадках воно може бути симптомом іншого захворювання. Причини, що викликають СНП, чисельні і різнопланові. Однак більшість авторів єдині в тому, що судинний фактор є якщо не основним, то провідним у розвитку СНП будь-якої етіології.

Критеріями СНП є визначення порушень слуху за типом звукосприйняття. Діагноз СНП можна встановити на підставі застосування поряд з доступними загально-клінічними інструментальних діагностичних методик, серед яких виконання суб’єктивної аудіометрії в повному обсязі є обов’язковим. Однак уточнений діагноз  з виявленням всіх можливих порушень можна отримати лише при використанні повного обсягу існуючих сьогодні методів обстеження слухового аналізатора.

 За розвитком симптомів розрізняють: раптову (до 12 годин), гостру (до 1 місяця) та хронічну  (понад 1 міс.) СНП.

Умови надання медичної допомоги.

Лікування СНП має проводитися  з урахуванням відомих ланок патогенезу і стану органів і систем, пов’язаних зі слуховою системою, а при можливості - впливом на етіологічні чинники, з залученням при необхідності відповідних спеціалістів а також обов’язковим системним і індивідуальним підходом. Лікування проводиться з урахуванням не тільки порушень слухової функції, але і системних розладів з залученням при необхідності терапевта, невропатолога, кардіолога та ін. При цьому обов’язковим є врахування стану церебральної гемодинаміки, серцевої діяльності і ЦНС. При раптовій, гострій та прогресуючій СНП медична допомога повинна надаватись лікарем-отоларингологом в умовах стаціонару (від районного рівня до спеціалізованих науково-лікувальних установ).  При хронічній СНП лікування частіше можна проводити амбулаторно, або у денному стаціонарі. При наявності ускладнень, прогресуванні лікування проводиться стаціонарно. Загальні підходи до курсу лікування мають певні особливості в кожному випадку, в залежності від етіології і стану хворих.

Хворі з глибокою втратою слухової функції, потребують реабілітації, проведення трудової експертизи та слухопротезування. Хворі на СНП знаходяться на диспансерному обліку.

Діагностична програма

 1.Загальноклінічне отоларингологічне обстеження 2.Суб’єктивне аудіометричне дослідження. (до та після лікування, при необхідності і в процесі лікування); 3. Визначення інтенсивності суб’єктивного шуму та його частоти (до та після лікування); 4.Контроль артеріального тиску (до та в процесі лікування). 5.Консультація терапевта (при наявності відповідних порушень, до та після лікування) 6.Консультація невропатолога (при наявності відповідних порушень)

Лікувальна програма.

 

Перелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортименту.

 

1.Дезінтоксікаційна терапія (з цих заходів починається курс лікування при наявності ознак інтоксикації).2. Спазмолітичні препарати (при наявності спазму та підвищеного тонусу мозкових судин); 3. Препарати, які стабілізують АТ; 4. Протизапальні, десенсибілізуючі, антибактеріальні препарати ( у разі наявності запального процесу, розвитку СНП на фоні ГРВІ, ГРЗ); 5.У випадку гострої СНП – ендауральний електрофорез з стрептокіназою, гепарином ( при хронічній СНП не застосовується); 6.Препарати, які покращують мозковий кровообіг; 7.Препарати, які сприяють покращенню функціонального стану ЦНС; 8.Заспокійливі засоби; 9.Препарати, які покращують реологічні властивості крові(при необхідності); 10.У разі наявності ускладнень та тяжкого перебігу обов’язковим є залучення додаткових лікувальних заходів.

Курс лікування триває не менше 3-х тижнів, зазвичай 1-1,5 міс. Але в одних випадках увесь термін проводиться досить інтенсивна терапія, в інших – лише на початку курсу, а потім залишаються лише прийом 1-2 препаратів в залежності від стану хворих.

 

Перелік і обсяг медичних послуг додаткового (факультативного) асортименту.

Додаткові діагностичні заходи: 1.Імпедансна аудіометрія. 2. Дослідження КСВП та ДСВП. 3. Отоакустична емісія. 4.Вестибулометрія 5.Електроенцефалографія (ЕЕГ). 6.Реоенцефалографія (РЕГ). 7.Оцінка серцевої діяльності (бажано ЕКГ). 8.Ультразвукова допплерографія судин голови та шиї (при необхідності); 9.Загальний аналіз крові, тромбоцити, цукор крові; 10.Коагулограма; 11.Консультація невропатолога та терапевта; 12.Консультація окуліста та визначення стану очного дна (до та після лікування); 13 МРТ в окремих випадках (до лікування).Пункти 1,2,3,4,5,6,7,11 - до та після лікування, при необхідності і в процесі лікування.

Лікувальні заходи факультативного асортименту.  1) Ноотропні препарати; 2)препарати, що стимулюють метаболізм мозкової тканини (в більш розширеному і інтенсивному курсі); 3)антиоксиданти; 4) гіпербарична оксигінація; 5) ЛФК, масаж; 6) фізметоди (при відсутності протипоказань)

 

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування.

Покращення cлухової  функції, зникнення або зменшення вушного шуму, запаморочення, головного болю, покращення розбірливості мови, загального стану, сну

Критерії якості лікування

Покращення cлухової  функції, зникнення або зменшення вушного шуму, запаморочення, головного болю, покращення розбірливості мови, загального стану, сну. В деяких випадках позитивним є стабілізація процесу та зупинення швидкого прогресування СНП. Найбільша ефективність може очікуватися у випадку застосування повного (з основного і додаткового переліку) комплексу діагностичних і лікувальних заходів при лікуванні у спеціалізованих клініках. Ефективність лікування залежить від багатьох чинників, що стосуються стану конкретного хворого (наявність супутніх захворювань, давність захворювання, вік, тощо).

Можливі побічні дії та ускладнення.

Ускладненням може бути прогресивне погіршення слуху до повної глухоти. Ускладненнями запропонованого методу лікування може бути лише індивідуальна чутливість до окремих лікарських засобів та процедур. Загалом запропоновані заходи є безпечними для здоров’я.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги хворому

 Хворі на СНП потребують спостереження за станом слухової функції двічі на рік, періодично необхідно проведення підтримуючого курсу лікування (1 раз на рік). При загостреннях і прогресуванні СНП – проведення курсу лікування. Обов’язкова реабілітація слухової функції для забезпечення соціальної адаптації пацієнтів у випадках вираженої втрати слуху досягається за рахунок слухопротезування.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Хворим на СНП бажано обмежити  вживання міцних напоїв

Вимоги до  режиму праці, відпочинку, лікування, реабілітації

Хворим на СНП слід  уникати перебування в шумних  приміщеннях, значного фізичного навантаження та психоемоційних стресів

 

Директор Департаменту 

організації  медичної допомоги                                           М.П. Жданова