ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом МОЗ України

від 24.03.2009 № 181

 

Протокол

надання медичної допомоги хворим з травмою глотки

 

Код МКХ 10      J39.2

 

Загальна характеристика захворювання.

Визначення захворювання. Травма глотки – пошкодження органу внаслідок дії фізичних або хімічних агентів, зовні або внутрішньо, що приводять до порушення його цілісності, функції, а також розвитку запальних реакцій навколишніх тканин і сусідніх органів, розвитку ускладнень.

Патогенез. Травми глотки можуть виникати як внутрішньо – із середини (ізольовано) так і зовні (під час проникаючих поранень обличчя та шиї). Зовнішні поранення глотки поділяються на різані, колоті, забійні, вогнепальні; вони являються комбінованими, ому що предмет, який поранив, спочатку травмує тканини обличчя або шиї; як правило ці поранення відкриті. Внутрішні поранення глотки частіше ізольовані і виникають під час пошкодження органа через природі шляхи, наприклад, кісткою, стороннім тілом.

Ознаки та критерії  діагностики захворювання

Клінічна картина при комбінованому пораненні глотки залежить від локалізації пошкодження самої глотки і тканин шиї. В перший момент після травми тяжкими симптомами є кровотеча, контузія, порушення дихання. Кровотеча може бути зовнішня, внутрішньопорожнинна і внутрішньотканинна, а також первинна – відразу після травми і вторинна – через декілька днів після неї. Кров може затікати через рану у глотку та гортань і викликати порушення дихання, що супроводжуються кашлем та задишкою. Поранення, що пошкоджують корінь язика і гортанну частину глотки, також можуть порушувати дихання та мовну функцію. При внутрішньопорожнинній кровотечі кров може порушити дихання до асфіксії; окрім цього, навіть у невеликій кількості вона може бути чинником аспіраційної пневмонії. Внутрішньотканинні кровотечі можуть стискувати глотку та відділи дихальних шляхів, що розташовані нижче. В подальшому вутрішньотканинні крововиливи (гематоми) інфікуються, утворюючи абсцеси та флегмони, які можуть викликати розплавлення судинних стінок і вторинну кровотечу. Поранення глотки іноді супроводжуються розладами ковтання, що пов’язані з порушенням цілісності органа, потраплянням їжі у гортань та біллю у рані, стінки якої стискуються і розтягуються під час ковтання. Однак через деякий час біль може стихнути, проковтування слюни та їжі відновлюється; у таких випадках велика небезпека полягає в тому, що вони потрапляють до рани, а це інфікує її, веде до розшарування тканин і проникнення інфекції до параезофагального і медіастінального просторів.

         У перші 2 доби, поки немає інфільтрації країв рани, можливе утворення і наростання емфіземи – проникнення повітря між тканини. Появу емфіземи визначають за припухлістю та крепітацією м’яких тканин, спочатку поблизу рани, а потім повітря може спускатися  міжфасціальним шляхом до середостіння, що діагностується рентгенологічно. Емфізема сприяє розповсюдженню інфекції, тому що  розшаровує тканини.

         Під час поранення глотки можуть бути пошкодження глоткового нервового сплетення і верхнього відділу блукаючого нерва, що супроводжується парезом або паралічем м’якого піднебіння на боці травми. Враження під’язикового нерва проявляється відхиленням язика під час його висування в бік поранення. Пошкодження зворотнього нерва (нижній гортанний) або блукаючого нерва завжди призводить до паралічу гортані на тому ж боці і появу захриплості. Іноді відбувається поранення шийного симпатичного ствола, що характеризується тріадою симптомів – екзофтальм, звуження очної щілини і зіниці на боці ураження (синдром Горнера).

Умови , в яких повинна надаватись медична допомога

ЛОР-відділення районної, обласної, міської лікарні.

Діагностична програма

1.Загальний огляд ЛОР органів.

2.Лабораторне обстеження:

- загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою,

- цукор крові,

- загальний аналіз сечі;

- коагулограма;

- біохімічний аналіз крові;

-  група крові;

- резус-фактор.

3.Рентгенографія, КТ, МРТ органів шиї, середостіння, при пошкодженні носової частини глотки – рентгенографія порожнини носа, біляносових пазух, черепа – одноразово.

Лікувальна програма

Перелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортименту

Загальне лікування:

- антибактеріальні препарати (цефалоспорини 1-3 поколінь, амінопеніциліни, лінкозаміни);

- кровозамінники;

- протишокові препарати;

- препарати для парантерального харчування (гідролізати білка - гідролізат казеїна, гідролізин, амінопептид, амінокровин, сбалансовані синтетичні амінокислотні суміші – поліамін, жирові емульсії,

5-10% розчини глюкози);

- протиправцева сироватка;

- симптоматична терапія (знеболюючі, протигарячкові препарати).

Місцеве лікування:

- первинний туалет рани;

- щоденні перев`язки протягом 10-20 діб.

Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

Консультації окуліста, невропатолога, стоматолога, нейрохірурга.

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування.

Зупинка кровотечі, відновлення функції органу, ліквідація запального процесу.

Середня тривалість лікування- 10 – 30 діб.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливий розвиток стенозу гортані, флегмони шиї, пневмотораксу, медіастиніту, сепсису. Можливе нагноєння ран,алергічні реакції. При важких комбінованих травмах можливо утворення гіпертрофічних та келоїдних рубців, деформацій.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієта: голод, харчування через зонд, парентеральне харчування, після покращення стану – щадна рідка дієта, збагачена вітамінами.

Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітація

Тривалість реабілітації залежить від характеру та тяжкості ушкоджень.

Диспансерне спостереження- за місцем проживання протягом 3 місяців.

Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних технологій

Рівень доказовості С

 

 

Директор Департаменту 

організації  медичної допомоги                                           М.П. Жданова