ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом МОЗ України

від 24.03.2009 № 181

 

Протокол

надання медичної допомоги хворим з функціональними порушеннями голосоутворення, які характеризуються гіпотонусним станом голосового апарату

                                         

Код МКХ-10           J 38

Ознаки і критерії діагностики захворювання

Функціональні порушення голосу включають кілька нозологічних одиниць: гіпотонусна дисфонія, фонастенія, функціональна афонія, а також спастична дисфонія. Перші три форми характеризуються гіпотонусним станом м’язів гортані і мають багато спільних ознак клінічного перебігу, етіологічних і патогенетичних чинників, а також подібну тактику лікування. Тому вони розглядаються нами паралельно.

Функціональні порушення голосу діагностуються на основі аналізу скарг хворих, даних анамнезу, загально клінічне обстеження, перцептивної оцінки голосу, визначення часу максимальної фонації та ін., непрямої ларингоскопії, ларингостробоскопії, мікроларингостробоскопії, спектрального аналізу голосового сигналу.

    Характерною рисою всіх функціональних порушень голосу є непостійність ларингоскопічної картини та нерізко виражені клінічні ознаки захворювання з боку голосоутворюючого апарату. Тому діагноз конкретної форми ФПГ ставиться лише на основі аналізу всіх даних комплексного обстеження обізнаним в даній галузі фахівцем. Однак попередній діагноз функціонального порушення голосоутворення можна поставити на основі загальноклінічного дослідження, розширеної непрямої ларингоскопії та перцептивної оцінки голосу.

Оскільки функціональні порушення голосу часто розвиваються на фоні невротичних розладів, а неврогенний фактор є одним з провідних етіологічних і патогенетичних чинників, оцінка функціонального стану нервової системи у таких хворих є обов’язковою. У разі необхідності до процесу лікування залучаються невропатологи, психіатри.

Виділяються гострі і хронічні форми функціональних порушень голосоутворення. Гострі форми виникають раптово і тривалість захворювання обмежується 1 місяцем. При  тривалості захворювання понад 1 місяць воно переходить у хронічну.

При тривалому перебігу захворювання формуються стійкі порушення голосової функції з частими рецидивами, можуть розвинутися ускладнення - міопатичні парези голосових складок, витончення медального краю, формування вузликів, розвиток компенсаторної гіпертрофії вестибулярних складок та формування псевдоскладкового механізму голосоутворення, крововилив, “співочі” вузлики.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога.

 При функціональних порушеннях голосу медична допомога, зазвичай, надається амбулаторно. Більш ефективною вона є при умові надання допомоги кваліфікованим фоніатром, або лікарем-отоларингологом, обізнаним у даній галузі. Особам голосомовних професій видається листок непрацездатності на час лікування для забезпечення дотримання голосового режиму. При наявності ускладнень і тяжкого перебігу, або ж у випадку гострого розвитку виражених порушень медична допомога надається в умовах стаціонару. Середня тривалість лікування становить 2 тижні, при хронічних формах і наявності ускладнень в середньому 1 міс. При суттєвому порушенні фонаторної функції хворі потребують її реабілітації після основного курсу лікування

Діагностична програма

1.Загальноклінічне дослідження. 2. Непряма ларингоскопія з функціональними навантаженнями.3. Визначення часу максимальної фонації. 4. Перцептивна оцінка голосу. п.1-3 (до та після лікування, при потребі, в динаміці). 5.Консультація фоніатра.

 

Лікувальна програма

Перелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортименту.

 

1.Дотримання голосового режиму на протязі 1-3 тижнів в залежності від форми та ступеня голосового розладу. 2. Застосування елементів дихальної гімнастики та фонопедичних вправ для формування правильних механізмів голосоведення. 3.Вібраційний масаж гортані (5-10 сеансів, при необхідності). 4. Місцеве медикаментозне лікування, (інстиляції в гортань лікарських засобів вітамінних масляних сумішей із застосуванням масляних розчинів вітамінів А та Е, оливкової, шипшинової та обліпихової олій в невеликих дозах по 1,0-1,5 мл кожен день, або через день № 5-10). 5.Призначення заспокійливих ліків.

При наявності ускладнень, а також при розвитку їх на фоні запальних захворювань паралельно проводиться відповідне додаткове лікування.

 

Перелік і обсяг медичних послуг додатково асортименту.

Додаткові діагностичні методи: 1.Спектральне дослідження голосу. 2.Ларингостробоскопія, мікроларингостробоскопія. 3.Мікроларингоскопія. 4.Фіброларингоскопія. 5.Дослідження функціонального стану ЦНС (ЕЕГ) 6.Консультація психоневролога, психіатра, невропатолога. 7.Консультація ендокринолога (в разі необхідності в процесі лікування).8. Дослідження стану ССС, насамперед церебральної гемодинаміки (РЕГ, УЗДГ). 9.Консультація терапевта. 10.Дослідження стану слухової функції. 11.МРТ дослідження (у випадку підозри на органічні ураження нервової системи). 12.Загальний аналіз крові (в разі необхідності в процесі лікування).

Додаткові лікувальні заходи:

1.Курс фонопедії у відповідному до форми і вираженості порушення голосу об’ємі (5-15 сеансів).2. Лікувальні заходи, направлені на стабілізацію функціонального стану ЦНС і, при необхідності, судин головного мозку.3.Інстиляції в гортань вітамінних масляних сумішей, суспензій гідрокортизону на фізіологічному розчині та ін., в єдиному курсі з фонопедією.4.Раціональна психотерапія. 5.При відсутності протипоказань, фізіотерапевтичні заходи (електрофорез та УФФ з лікарськими засобами, гальванічні вороти за Щербаком, ДДТ).6. Лікування супутніх захворювань.7. Масаж шийногрудного відділу хребта, комірцевої зони. 8. ЛФК. 9.При необхідності – лікування у невропатолога, психоневролога

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування.

 Покращення або відновлення голосової функції

 

 

Ступінь наукової доказовості запропонованих методів та рекомендацій

Рівень доказовості С

 

Критерії якості лікування

Результатом надання медичної допомоги може бути повне відновлення голосової функції, її покращення, або ж досягнення ремісії – в залежності від форми, тяжкості перебігу захворювань та наявності ускладнень. Нерідко лікування хронічних форм ФПГ потребує проведення кількох курсів лікування.

Можливі побічні дії та ускладнення

При тривалому перебігу захворювання формуються стійкі порушення голосової функції з частими рецидивами, можуть розвинутися ускладнення - міопатичні парези голосових складок, витончення медального краю, формування вузликів, розвиток компенсаторної гіпертрофії вестибулярних складок та формування псевдоскладкового механізму голосоутворення, крововилив, “співочі” вузлики. Ускладненнями запропонованого методу лікування може бути лише індивідуальна чутливість до окремих лікарських засобів та процедур. Загалом запропоновані заходи є безпечними для здоров’я.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги хворому

 

 Хворі на хронічні часто рецидивуючі форми ФПГ, а також особи голосомовних професій потребують спостереження у фоніатричному кабінеті двічі на рік В якості заходу реабілітації голосового апарату слід призначати фонопедичні вправи.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень.

Хворим на ФПГ бажано уникати вживання гострих, кислих страв, холодної або дуже гарячої їжі

 

 

Вимоги до  режиму праці, відпочинку, лікування, реабілітації.

Хворі на ФПГ, особливо ті, які мають підвищене голосове навантаження, мають дотримуватися голосового режиму. Таким хворим необхідно уникати переохолодження, перебування в запилених приміщеннях та в умовах токсичного забруднення. В якості заходу реабілітації голосового апарату слід призначати фонопедичні вправи.

 

Директор Департаменту 

організації  медичної допомоги                                           М.П. Жданова