Затверджено

Наказ МОЗ України

від “____”__________200  р. №____

 

Протокол

надання медичної допомоги хворим на сифіліс

 

Код МКХ-10 (А51-А53.9)

 

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Сифіліс підрозділяється на дві групи: набутий та вроджений. Набутий сифіліс у свою чергу поділяється на ранній і пізній. Ранній сифіліс підрозділяється на первинний, вторинний і ранній латентний (набутий до 2 років). Пізній сифіліс (набутий більше 2 років) поділяється на: пізній латентний, третинний, включаючи гумозний, кардіоваскулярний та нейросифіліс.

 

 

МЕДИЧНА ДОПОМОГА хворим надається в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірновенерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірновенерологічних диспансерах (районні, міські, обласні), клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищих навчальних закладів. Профіль відділення – дерматовенерологічний. Профіль спеціаліста – дерматовенеролог.

 

ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАМА

Клінічна діагностика

Інкубаційний період: 10 - 90 днів до появи шанкру (первинний сифіліс). Вторинний сифіліс розвивається через 3-6 тижнів після появи шанкру.

Первинний сифіліс: виразка (шанкр), зазвичай із регіональною лимфаденопатією. Виразка поодинока, безболісна і щільна з чистим дном, що виділяє прозору світлу рідину, розташована в аногенітальній області. Будь-яка аногенітальна виразка вважається сифілітичною, якщо не доведене інше походження.

Вторинний сифіліс: мультисистемне ураження внаслідок бактеріемії, що може рецидивувати. Генералізована несвербляча поліморфна висипка, що часто вражає долоні і підошви, широкі кондиломи, вогнища на слизових, генералізована лімфаденопатія. Рідше: вогнищева алопеція, передній увеїт, менінгіт, параліч черепно-мозкових нервів, гепатит, спленомегалію, періостит і гломерулонефрит

Латентний сифіліс: позитивні серологічні тести на сифіліс без клінічної картини трепонемної інфекції.

Пізній сифіліс включає: гумозний сифіліс: типові вузли, бляшки чи виразки; нейросифіліс: менінговаскулярний, паренхіматозний (загальний парез, tabes dorsales); безсимптомний (аномальна спиномозкова рідина); кардіоваскулярний сифіліс: аортит (безсимптомний), стенокардія, розширення висхідного відділу аорти, стеноз вусть коронарних артерій, аневризма аорти (головним чином грудного відділу).

Cерорезистентність – стан, коли після повноцінного лікування раннього сифілісу КСР залишаються позитивними більше ніж 1,5 року для дорослих і більше ніж 9 місяців для дітей без тенденції до зниження титрів. В цьому випадку призначається додаткове лікування. Позитивні серореакції після повноцінного лікування сифілісу зі строком зараження більше 2 років серорезистентностью не вважаються і не потребують додаткового специфічного лікування, якщо немає інших показань.

Лабораторна діагностика: виявлення Treponema pallidum з вогнищ ураження чи інфікованих лімфовузлів при мікроскопії в темному полі; реакції зв’язування комплементу з кардіоліпіновим і трепонемним антигенами та мікрореакція преципітації з кардіоліпіновим антигеном (стандартний комплекс класичних серореакцій - КСР); реакція імунофлуоресценції (РІФ); реакція імобілізації трепонем (РІТ); імуноферментний аналіз (ІФА); полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР).

 

ЛІКУВАЛЬНА ПРОГРАМА

 

Лікування проводиться амбулаторно, при наявності ускладнень стаціонарно.

Загальні принципи. Пеніциліни є основними лікарськими засобами для лікування сифілісу. В практиці лікування сифілісу в Україні використовуються препарати біосинтетичного пеніциліну: бензилпеніциліну натрієва сіль, пеніциліну G натрієва сіль, препарати бензатинбензилпеніциліну, комбіновані препарати пеніциліну.

При непереносимісті препаратів пеніцилінового ряду застосовуються антибіотики резерву: тетрацикліни, макроліди, цефалоспорини.

 

Превентивне лікування проводиться особам які мали статевий або тісний побутовий контакт з хворим на заразні форми сифілісу якщо з моменту контакту пройшло не більше 3 місяців. Особам, які мали контакт з хворим на сифіліс більше 3 місяців тому проводиться повне серологічне обстеження (КСР, ІФА, РІФ, РІТ), і в разі негативного результату лікування не проводиться. Превентивне лікування проводиться амбулаторно. Призначається бензатінбензилпеніцилін, комбіновані препарати пеніциліну. В умовах стаціонару використовується натрієва сіль бензилпеніциліну.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ: 7 діб.

Превентивне лікування реципієнта, якому було перелито кров хворого на сифіліс, проводять аналогічно, але курсові дози - ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ- збільшується в два рази.

 

Набутий сифіліс з строком зараження до 3 місяців (первинний, вторинний свіжий, прихований): використовують натрієву сіль бензилпеніциліну. В разі злоякісного перебігу (гігантські шанкери, алопеція, ранні вісцеральні та неврологічні прояви) або при наявності супутньої патології строки лікування подовжуються, використовують пеніциліну G натрієву сіль, бензатинбензилпеніцилін, комбіновані препарати пеніциліну.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ: 14-18 діб.

 

Набутий сифіліс з строком зараження від 3 до 6 місяців (вторинний свіжий, рецидивний, прихований): призначається натрієва сіль бензилпеніциліну, пеніциліну G натрієва сіль, бензатинбензилпеніцилін, комбіновані препарати пеніциліну.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ: 16-21 діб.

 

Набутий сифіліс з строком зараження від 6 місяців до 1 року (вторинний рецидивний, прихований): застосовується натрієва сіль бензилпеніциліну, пеніциліну G натрієва сіль.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ: 16-21-28 діб.

 

Набутий сифіліс зі строком зараження більше 1 року (вторинний рецидивний, неуточнений, або пізній прихований), а також ранній сифіліс (до 1 року) зі злоякісним перебігом та вісцеральними або неврологічними ураженнями (лікування проводиться в умовах стаціонару): натрієва сіль бензилпеніциліну – два курси з інтервалом 1 місяць, при необхідності проводять третій курс, пеніциліну G натрієва сіль - два курси з інтервалом 1 місяць.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ: 28-34 діб.

 

Хворим на прихований сифіліс та активний сифіліс зі строком зараження більше 1 року, або з невстановленим строком показане лікворологічне обстеження. При наявності раннього нейросифілісу перевага віддається внутрішньовенному уведенню пеніциліну. Паралельно зі специфічною терапією слід проводити неспецифічну патогенетичну терапію з урахуванням рекомендацій терапевта, невропатолога, окуліста та ін.

ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ: 28-42 діб.

 

Лікування серорезистентності проводиться двома-трьома курсами з перервою 2-3 місяця за однією із схем лікування сифілісу з строком зараження більше одного року, з обов’язковим неспецифічним (патогенетичним) лікуванням.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ:  одужання.

 

КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ ЛІКУВАННЯ: клінічне та бактеріологічне одужання.

МОЖЛИВІ ПОБІЧНІ ДІЇ ТА УСКЛАДНЕННЯ

При вживанні препаратів пеніцилінового ряду можливі кропив’янка, гарячка, артралгії, ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок, стоматит, глосит, суперінфекція. За умов швидкого вшутрішньовенного введення препаратів у дозі вище за 10 000 000 МО можна спостерігати гемолітичну анемію, тромбоцитопенію, лейкопенію або нефропатію з альбумінурією та гематурією. Окремі випадки олігурії або анурії звичайно минають через 48 годин після припинення лікування; діурез може бути відновлений застосуванням 10% розчину манітолу.

При вживанні макролідів можливі нудота, блювання, біль у животі, метеорізм, діарея, рідко-алергійні реакції, нейтропенія, транзіторне підвіщення активності трансаміназ.

При вживанні цефалоспорінів можливі діарея, анорексія, нудота, блювання, кандидоз, головний біль, запаморочення, сонливість, алергійні реакції (медикаментозна гарячка, шкірна висипка, свербіж, еозинофілія, алергійний нефрит, анафілактичні реакції), нейтропенія, лейкопенія, оборотна гіпопротромбінемія, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ.

При вживанні тетрациклінів можливі нудота, блювання, анорексія, глосит, езофігіт, алергійні реакції, ангіоневротичний набряк, фотосенсибілізація, нейтропенія, еозинофілія, гемолітична анемія, кандидоз, дисбактеріоз.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОДАЛЬШОГО НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ – клініко-серологічний контроль хворих після лікування сифілісу: клінічне обстеження і постановка комплексу серологічних реакцій, реакції імобілізації трепонем (РІТ), реакції імунофлуоресценції (РІФ), імуноферментного аналізу (ІФА).

Періодичність та обсяг серологічного обстеження залежить від форми сифілісу та динаміки негативації. По закінченні клініко-серологічного нагляду всі хворі незалежно від форми сифілісу підлягають обстеженню терапевта, невропатолога, окуліста, отоларинголога.

 

ВИМОГИ ДО ДІЄТИЧНИХ ПРИЗНАЧЕНЬ І ОБМЕЖЕНЬ

Харчовий раціон вагітним, хворим на сифіліс, складають з урахуванням особливостей загального стану організму, його реактивності, характеру ураження органу, ускладнення з боку інших органів. Взагалі призначають дієту № 15.

 

ВИМОГИ ДО РЕЖИМУ ПРАЦІ , ВІДПОЧИНКУ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ

Особливих вимог до режиму праці, відпочинку, реабілітації немає. Особи , що належать до декретованого контингенту не допускаються до роботи по епідеміологічним показанням.

 

СТУПІНЬ НАУКОВОЇ ДОКАЗОВОСТІ ЗАПРОПОНОВАНИХ МЕДИЧНИХ ЗАХОДІВ – А.

Директор Департаменту

розвитку медичної допомоги                                                         М.П.Жданова